Тема 7. Оформлення наслідків фінансово – господарського контролю, визначення його ефективності

1. Юридична відповідальність: поняття та види

2. Матеріали, що узагальнюють результати фінансово – господарського контролю

3. Документи, що узагальнюють контрольну діяльність та вимоги до їх оформлення

4. Аналіз, оцінка матеріалів ревізії та форми їх реалізації

5. Ефективність контрольно – ревізійної діяльності

1.Юридична відповідальність: поняття та види

Юридична відповідальність - це закріплений у законодавстві і забезпечений державою юридичний обов'язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належали.

Підставою для виникнення юридичної відповідальності є правопорушення, яке характеризується: протиправністю; карністю; причинно-наслідковим зв'язком між діянням і негативними наслідками, зумовленими ним.

Важливим і обов'язковим елементом, що характеризує правопорушення з суб'єктивної сторони, є вина, яка проявляється у двох конкретних формах - умисел та необережність.

Ревізія виявляє відхилення здійснених фактів господарського життя від чинного законодавства (законів, нормативів, положень, інструкцій, стандартів).

Відповідальність підприємств - це зобов'язання юридичних осіб відповідати за свої дії.

Основними сферами відповідальності підприємств є:

• зобов'язань перед партнерами, працівниками;

• дотримання правил ведення операцій з готівкою;

• відповідальність за приховування виручки в іноземній валюті;

• дотримання вимог податкового законодавства;

• відповідальність за якість і безпеку товарів, робіт, послуг;

• дотримання стандартів;

• відповідальність за використання земель та інших природний ресурсів;

• відповідальність за порушення митних правил і процедур;

• відповідальність за шкоду, заподіяну працівникам підприємства

тощо.

За законодавством України класичними видами відповідальності є: цивільна, кримінальна, адміністративна та дисциплінарна відповідальності .

Юридична відповідальність може бути позитивна і ретроспективна.

В свою чергу ретроспективна ділиться на кримінальну, адміністративну, дисциплінарну, цивільну.

Кримінальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, суть якої полягає у застосуванні судом від імені держави до особи, що вчинила злочин, державного примусу у формі покарання.

До найбільш поширених способів вищезазначеного злочину належать:

• неподання документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків, зборів, інших обов'язкових платежів;

• приховування та заниження вартості об'єкта оподаткування;

• ухилення зареєстрованих суб'єктів підприємницької діяльності від взяття на облік у контролюючих органах;

• умисне заниження податкових ставок;

• умисно неправильне обчислення сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів або бази оподаткування;

• обманні маніпуляції з податковими пільгами;

• неналежне виконання або невиконання обов'язків щодо нарахування та утримання обов'язкових платежів фіскальними агентами держави.

Адміністративна відповідальність - одна з форм юридичної відповідальності громадян і посадових осіб за здійснення ними адміністративного порушення або адміністративного проступку

До адміністративної відповідальності притягуються особи, віком старші 16 років. За здійснення адміністративного правопорушення застосовуються адміністративні стягнення.

Адміністративне правопорушення - протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на суспільні відносини, які охороняються законом і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність

Адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оподаткування та підприємницьку діяльність, які відповідно до чинного законодавства за своїм характером не призводять до кримінальної відповідальності.

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності наступний:

1. За результатами перевірки підприємства контролюючим органом складається акт перевірки. Крім того, у разі виявлення осіб, винних у правопорушенні, перевіряючою посадовою особою складається протокол про адміністративне правопорушення.

2. Заключним етапом адміністративного провадження є винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення. При цьому обов'язково повинні враховуватися характер правопорушення, ступінь провини порушника, його майновий стан, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.

3. Призначений штраф повинен бути сплачений правопорушником у термін, передбачений законодавством.

У разі незгоди з постановою про накладання адміністративного стягнення особа, визнана винною в правопорушенні, має право оскаржити цю постанову у вищестоящому органі або у суді.

Підставами для притягнення бухгалтера до адміністративної відповідальності є:

• приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків;

• відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням встановленого порядку;

• внесення помилкових даних до фінансової або статистичної звітності;

• неподання фінансової звітності;

• несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризації грошових коштів і матеріальних цінностей;

• порушення правил ведення касових операцій;

• перешкода працівникам ДКРС у проведенні ревізій і перевірок;

• неприйняття заходів щодо відшкодування винними особами збитку від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності;

• здача готівкової виручки з порушенням термінів, установлених правилами розрахунків і веденням касових операцій;

• відсутність податкового обліку або ведення його з порушенням установленого порядку.

Дисциплінарна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає у застосуванні до працівника конкретних заходів стягнення за скоєні ним дисциплінарні провини

Під дисциплінарною провиною розуміється протиправне навмисне невиконання або неналежне виконання своїх трудових (службових) обов'язків

Метою дисциплінарної відповідальності є:

• забезпечення внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

• виховання як самих порушників трудової дисципліни, так і інших працівників, щоб запобігти порушенням трудової дисципліни з їх боку.

Розрізняють загальну і спеціальну дисциплінарну відповідальність.

Загальну дисциплінарну відповідальність несуть працівники за невиконання або неналежне виконання своїх трудових обов'язків, передбачених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Спеціальна дисциплінарна відповідальність відрізняється від загальної колом осіб, до яких вона застосовується та колом суб'єктів, уповноважених їх застосовувати, порядком оскарження тощо (наприклад, до суддів, державних службовців).

Застосовують наступні дисциплінарні стягнення: зауваження, догана, звільнення з роботи.

Цивільна відповідальність - це встановлені нормами цивільного права юридичні наслідки невиконання або неналежного виконання особою передбачених цивільним правом обов'язків, що пов'язано з порушенням суб'єктивних цивільних прав іншої особи

Цивільна відповідальність полягає у застосуванні до правопорушника (боржника) в інтересах іншої особи (кредитора) або держави встановлених законом або договором заходів впливу, що тягнуть для нього негативні, економічно невигідні наслідки майнового характеру - відшкодування збитків, сплату неустойки (штрафів, пені), покриття шкоди.

Матеріальна відповідальність - це один із видів юридичної відповідальності, яка полягає в обов'язку працівників відшкодовувати у встановлених законом межах майнову шкоду, заподіяну з їх вини підприємству, в якому вони працюють.

Суб'єктом матеріальної відповідальності може бути тільки працівник, який знаходиться у трудових відносинах з підприємством, якому заподіяна шкода.

Законодавством передбачено два види матеріальної відповідальності працівників за завдану шкоду: обмежену і повну .

Повна матеріальна відповідальність поділяється на індивідуальну і колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.

Обмежена матеріальна відповідальність передбачає обов'язкове відшкодування заподіяної шкоди в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середньомісячної зарплати працівника. Вона застосовується у тих випадках, коли законом не встановлена інша межа відповідальності.

Повна матеріальна відповідальність - це відповідальність, за якої заподіяна з вини працівника шкода відшкодовується у повному розмірі, тобто вона не обмежена ні сумою шкоди, ні розміром заробітної плати

Повну матеріальну відповідальність працівники несуть за наступних умов:

• шкода нанесена діями працівника, які мають ознаки злочинних;

• шкода нанесена працівником, який знаходився в нетверезому стані;

• шкода нанесена недостачею, навмисним знищенням чи навмисним псуванням матеріалів, напівфабрикатів, продукції тощо;

• шкода, нанесена наймачу при виконанні трудових обов'язків, за який відповідно до чинного законодавства на працівника покладена повна матеріальна відповідальність;

• шкода нанесена не при виконанні трудових обов'язків;

• посадова особа визнана винною у незаконному звільненні або незаконному переведенні працівників на іншу роботу.

Контролер повинен впевнитись, що з працівником, який винен у виникненні матеріальної шкоди, укладено договір про повну матеріальну відповідальність . Такий договір, як правило, укладається у вигляді додатку до трудового договору з метою конкретизації обов'язків щодо забезпечення збереження цінностей. Для його укладання необхідно, щоб працівник обіймав посаду або виконував роботу, безпосередньо пов'язану зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей, за умови, що він обіймає посаду, передбачену спеціальним переліком.

Призначення, звільнення і переведення матеріально відповідальних осіб проводиться за узгодженням з головним бухгалтером підприємства.

Під час звільнення матеріально відповідальної особи необхідно провести інвентаризацію і передачу матеріальних цінностей новій матеріально відповідальній особі, з якою також повинен бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Не допускається приймання на матеріально відповідальні посади осіб, які за вироком суду позбавлені права обіймати такі посади або займатися певною діяльністю. Крім того, не можна приймати на роботу, пов'язану з матеріальною відповідальністю, осіб, раніше засуджених за розкрадання, хабарництво та інші корисливі злочини, якщо їх судимість не знято і не погашено.

Отже, на практиці причин виникнення нестач, розтрат і крадіжок може бути безліч, так само, як і винуватців. В таких випадках необхідно довести вину кожного з винуватців.

Одним із важливих питань інвентаризаційної роботи є правильне визначення розміру шкоди і обґрунтоване застосування цін на майно, якого не вистачає.

Розмір матеріальної відповідальності працівників за результатами інвентаризації визначається адміністрацією підприємства.

У всіх невиправданих випадках, коли збиток нанесений недостачею, умисним знищенням або псуванням майна, або коли з працівником укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереженості майна, переданого йому на зберігання чи інші цілі, працівники несуть повну матеріальну відповідальність.

Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, проводиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємства, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого (в порядку підлеглості) органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого (в порядку підлеглості) органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше 7 днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.