- •Підручник
- •Г лава і. Генезис вітчизняного адміністративно-процесуального права
- •§ 1.1. Основні концепції адміністративного процесу
- •§ 1.2. Адміністративно-процесуальне право
- •§ 1.3. Адміністративно-процєсуальнє право
- •Глава II. Ключові детермінанти
- •Галузі права
- •§ 2.1. Предмет адміністративно-процесуального права
- •§ 2.2. Метод регулювання в адміністративно-процесуальному праві
- •§ 2.3. Взаємодія адміністративно-процесуального ь права з іншими галузями права
- •§ 2.4. Принципи адміністративно-процесуального права
- •§ 2.5. Система адміністративно-процесуального ... Права
- •1: Конфліктні провадження:
- •§ 2.6. Джерела адміністративно-процесуального
- •Питання для самоконтролю
- •Глава III. Норми адміністративно-процесуального права
- •§ 3.1. Поняття адміністративно-процесуальної норми
- •§ 3.2. Структура .П::
- •§ 3.3. Види адміністративно-процесуальних * норм
- •Глава IV. Адміністративно-процесуальні
- •§ 4.1. Адміністративно-процесуальні правовідносини
- •7. Відповідно до суб'єктного складу (складу учасників),
- •Глава V. Суб'єкти адміністративно-процесуального права
- •§ 5.1. Загальна характеристика суб'єктів адміністративно-процесуального права
- •§ 5.2. Класифікація суб'єктів -п
- •Питання для самоконтролю
- •Глава VI. Адміністративний процес
- •1. Підготовка нормативного акта.
- •2. Прийняття нормативного акта.
- •3. Реєстрація нормативного акта.
- •4. Набрання чинності нормативним актом.
- •5. Оскарження або опротестування.
- •Глава VIII. Дозвільне провадження
- •Глава X. Атестаційне провадження
- •Питання для самоконтролю
- •Глава XII. Провадження V справах про адміністративні проступки
- •§ 12.1. Поняття провадження у справах про адміністративні проступки
- •§ 12.3. Учасники провадження у справах про адміністративні проступки
- •§ 12.4. Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні проступки
- •§12.5. Докази і доказування в провадженні ' у справах про адміністративні проступки
- •§ 12.6. Стадії провадження у справах про адміністративні проступки
- •§ 12.7. Строки у провадженні у справах ; про адміністративні проступки
- •Глава XIII. Адміністративна юстиція й адміністративно-позовне провадження
- •§13.1. Загальна характеристика адміністративної юстиції в Україні
- •Питання для самоконтролю
- •§ 13.3. Принципи адміністративного судочинства
- •§ 13.4. Учасники адміністративного судочинства
- •I. Розгляд адміністративної справи у суді першої інстанції.
- •II. Розгляд адміністративної справи в апеляційному та ка саційному порядку.
- •§ 13.6. Заходи процесуального примусу в адміністративно-позовних провадженнях
- •Питання для самоконтролю
- •Глава XIV. Провадження в адміністративних справах про дисциплінарні проступки
- •§ 14.1. Провадження в адміністративних справах
- •§14.3. Дисциплінарне провадження у справах * про порушення правил попереднього ув'язнення, умов і порядку відбуття кримінального покарання
- •Питання для самоконтролю
- •Глава XV. Контрольне провадження
- •Питання для самоконтролю
- •Глава XVI. Виконавче провадження
- •Глава II. Ключові детермінанти адміністративно-процесуальної галузі права
- •Глава IV. Адміністративно-процесуальні відносини
- •Глава V. Суб'єкти адміністративно-процесуального права
- •Глава VI. Адміністративний процес
- •Глава VII. Нормотворче провадження
- •Глава VIII. Дозвільне провадження
- •Глава IX. Реєстраційне провадження ',
- •Глава X. Атестаційне провадження
- •Глава XI. Провадження щодо розгляду звернень громадян
- •Глава XII. Провадження у справах про адміністративні проступки
- •Глава XIV. Провадження в адміністративних справах про дисциплінарні проступки
- •Глава XV. Контрольне провадження ' і*
- •Глава XVI. Виконавче провадження
Глава IV. Адміністративно-процесуальні
ВІДНОСИНИ
§ 4.1. Адміністративно-процесуальні правовідносини
З метою правильного розуміння поняття адміністративно-процесуальних правовідносин звернімося до змісту основних категорій, на яких воно базується. Такими категоріями є суспільні відносини та правовідносини.
Суспільні відносини - це зв 'язки (стосунки) між людьми, які встановлюються у процесі 'їх спільної матеріальної і духовної діяльності. Означені зв'язки виникають у всіх сферах соціального життя - економічній, виробничій, культурній, політичній тощо. Вони становлять основу суспільного існування, без них суспільство неможливе як явище. Водночас, очевидно, що без серйозного зовнішнього регулятора, ці зв'язки мали б дуже нестабільний характер. За відсутності чіткої фіксації, систематизації та забезпечення завжди невизначеними залишалися б їхні зміст, суб'єктний склад і соціальна цінність, а самі вони були б надзвичайно вразливими для негативного втручання.
Функції з формалізації, регламентації та захисту соціальних відносин покладаються на право: «Право є потужним організуючим фактором, котрий вносить визначеність і стійкість в усі сфери відносин, що складаються у суспільстві»'. Унаслідок регулятивного впливу юридичних норм на суспільні відносини, останні набувають визначеної юридичної форми і перетворюються на правовідносини. Правовідносини - і/е урегульовані нормами права та забезпечені державою суспільні зв'язки, учасники яких мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Лише у рамках правовідносин життя суспільства набуває цивілізованого, стабільного, прогнозованого характеру.
Одним з різновидів правових відносин є адміністративно-про-цесуальні правовідносини. Будь-яка норма адміністративно-процесуального права містить модель конкретних суспільних відносин, що складається в ході розгляду органами публічної влади конкретних
1 Теория государства и права / Под ред. В. М. Корєльского и В. Д. Пере-пллова.-М., 2002.-С. 349.
99
справ. При цьому вона не просто відображає відповідні соціальні зв'язки, а суворо їх детермінує: окреслює їхній зміст та умови фактичної реалізації, визначає коло учасників, надає їм обов'язкового характеру, наділяє державним захистом.
Іноді адміністративно-процесуальна норма регламентує суспільні відносини, що склалися ще до її вступу в дію. Так, наприклад, у діяльності судів загальної юрисдикції достатньо давно існує практика повернення протоколів про адміністративні делікти, складених без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу (його посадовій особі) для належного оформлення. Процесуальні відносини, які при цьому виникали між судом та суб'єктом попереднього розгляду справи, тривалий час перебували без нормативної регламентації, а відтак - не мали статусу правових. І лише наприкінці 2005 р. в одній з Постанов Пленуму Верховного Суду України ці відносини отримали належне юридичне оформлення'.
Проте здебільшого процесуальні відносини викликаються до життя появою кореспондуючих норм адміністративно-процесуального права. За впровадження останніх суб'єкт нормотворчої діяльності часто має за мету формування нових соціальних зв'язків, необхідних для успішного вирішення завдань сучасного адміністративного процесу.
Так, набуття чинності КАСУ породило масштабний комплекс процесуальних відносин з приводу вирішення публічно-правових спорів в адміністративних судах. Інший приклад: свого часу ст. 282 КУпАП зобов'язувала суб'єкта розгляду адміністративної справи вносити у відповідний державний орган або громадську організацію пропозиції про вжиття заходів щодо усунення причин і умов, що сприяли вчиненню адміністративного делікту. У квітні 2001 р. законодавець внесенням змін до КУпАП встановлює аналогічні відносини між суб'єктом адміністративної юрисдикції та органами місцевого самоврядування2.
Див.: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» // ппр://2акоп.гао'а.»оу.иа.
' Див.: Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» // Відомості Верховної Ради України- 2001 -№27.-Ст. 132.
100
Усі суспільні відносини, котрі виникли в результаті нормотворчої діяльності, мають правову «оболонку» від самого початку свого існування. Вони стають правовими з моменту зародження і не можуть існувати інакше, як у юридичній формі.
Основними передумовами виникнення правовідносин між учасниками адміністративного процесу є:
а) юридична - наявність норми адміністративно-процесу ального права. Адміністративно-процесуальна норма є необ хідною умовою існування однойменних правовідносин. У даному випадку ситуація однозначна — немає норми, немає й правовід носин;
б) соіііально-правова - наявність кореспондуючих матеріальних правовідносин. Матеріальні правовідносини реалізуються за до помогою процесуальних та, одночасно, викликають їх до життя. Якщо перші виникають у зв'язку з потребою в організації базис них соціальних зв'язків (економічних, політичних, виробничих та ін.), то головне призначення других - забезпечити функціонування самих матеріальних правовідносин. Таким чином, процесуальні правовідносини завжди є похідними від матеріальних. Без них во ни не матимуть жодного сенсу, оскільки неможливо забезпечувати втілення того, чого не існує.
До речі, у зв'язку із умовною вторинністю процесуальних правовідносин окремі дослідники наголошують на їхній структурній єдності із правовідносинами матеріального плану. Схема, за якою будуються відповідні міркування, є приблизно такою:
існують певні соціальні зв'язки;
під дією норм матеріальних галузей права вони трансфор муються у матеріальні правовідносини;
3) останні ж надалі підпадають під вплив адміністративно- процесуальних норм, регулюються ними і набувають при цьому якісно нового, процесуального характеру.
Звідси різні вчені (переважно російські фахівці) роблять дещо відмінні за формою, але подібні за своєю суттю висновки, наприклад: обидва типи правовідносин є елементами структури єдиних юридичних відносин, його шарами1; матеріальні правовідносини є складовою частиною ширших процесуаль-
Сорокин В. Д, Административньїй процесе и административно-процес-суальное право.- СПб., 2002.- С. 360.
них'; процесуальні правовідносини - це трансформовано матеріальні2 тощо.
Погодитись з цим підходом доволі важко. Норми адміністративно-процесуального права регулюють не матеріальні правовідносини (нехай і трансформовані), а відносини, що складаються з приводу їхньої реалізації. Такі відносини є принципово відмінними за змістом і складом учасників. Згадану обставину ще у 60-х роках минулого століття підкреслювали видатні процесуалісти радянської доби В. М. Горшеньов та Б. Б. Хангельдиєв. Зокрема, вони стверджували: «Відносини, які регулюються нормами процесуального права, являють собою особливий пласт, що лежить поза межами відносин, регульованих матеріальним правом»3.
І справді - навряд чи конкретні адміністративно-процесуальні правовідносини (наприклад, між судом та свідком) можуть містити у собі матеріальні адміністративно-деліктні відносини між дитиною і батьками, які ухиляються від виконання батьківських обов'язків. Очевидно, що адміністративно-процесуальними нормами регламентуються «свої» специфічні соціальні зв'язки. Кореспондуючі матеріальні правовідносини завжди є передумовою їхнього виникнення, але ніколи - «будівельним матеріалом» їхньої конструкції;
в) фактична передумова - це настання конкретних життєвих обставин (юридичних фактів), за яких суб'єкти адміністративно-процесуального права вступають між собою у реальні відносини. Абстрактний опис цих обставин (умов) міститься у гіпотезах адміністративно-процесуальних норм. Щойно зазначені обставини з'являються у житті, адміністративно-процесуальна норма починає діяти, а її адресати отримують можливість для реалізації своїх прав і обов'язків.
Наприклад, Дисциплінарний статут прокуратури України міс-
' Попова И. В. Актуальніше проблеми административного процесса в Рос-сийской Федерации: Дис. ... докт. юрид. наук.- Екатеринбург, 2000.- С. 40.
Курінний Є. В. Проблематика класифікації адміністративно-правових відносин за їх видами // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України,- 2003- № 2.- С. 116.
Горшенев В. М, Хангельдьіев В. В. Природа и содсржание административного процесса // Материальї научной конференции правоведов.- Новоси-бирск, 1969.-С. 133.
102
тить норму, згідно з якою дисциплінарне стягнення, накладене на працівника прокуратури, може бути знято достроково, якщо порушник виявив дисциплінованість та сумлінність у виконанні службових обов'язків. У даному випадку необхідною умовою виникнення відповідних адміністративно-процесуальних правовідносин є факт добросовісного й відповідального ставлення працівника до своїх службових обов'язків1.
Інколи юридичні факти пов'язують не з наявністю певних обставин, а з їх відсутністю. Так, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами) визнається анонімним і розгляду не підлягає. Тут умовою, за якої суб'єкт та адресат звернення вступають у відповідні адміністративно-процесуальні правовідносини, є відсутність у поданому зверненні необхідної інформації про особу його автора.
Для виникнення деяких адміністративно-процесуальних правовідносин потрібна наявність одразу кількох юридичних фактів. Кожен з цих фактів, узятий окремо, не має самостійного юридичного значення. Наприклад, у ч. 2 ст. 259 КУпАП зазначено: при вчиненні порушень ... правил пожежної безпеки, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил на транспорті порушника може бути доставлено в міліцію, якщо у нього немає документів, що посвідчують особу, і немає свідків, які б могли повідомити необхідні дані про нього. Очевидно, що будь-яка з наведених обставин (вчинення особою адміністративного делікту; відсутність у порушника документів про особу; відсутність свідків, які можуть посвідчити особу порушника) сама по собі є недостатньою для реалізації припису зазначеної адміністративно-процесуальної норми та формування кореспондуючих правовідносин.
Слід мати на увазі, що незважаючи на найтісніший зв'язок із адміністративно-процесуальними правовідносинами, юридичні факти не належать до їх складу. Вони відіграють роль зовнішнього імпульсу (поштовху), яким приводиться в дію, змінює характер роботи або зупиняється механізм правовідносин.
У науковій літературі наведено різні класифікації юридичних фактів. Найвідоміші такі:
' Постанова Верховної Ради України «Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України» // Відомості Верховної Ради України.- 1992.— № 4,-Ст. 15.
103
- за характером впливу на правовідносини юридичні факти поділяють на:
а) правоутворювальні. До таких належать юридичні факти, що спричинили виникнення правовідносин (приміром, порушення процесуальних правил викликає до життя правовідносини з при воду застосування адекватних заходів адміністративно-процесу ального примусу);
б) правозмінювальні - тягнуть за собою зміну правовідносин. Так, у разі ухилення особи від відбування виправних робіт, засто сованих за вчинення дрібного хуліганства, постановою судді не- відбутий строк виправних робіт може бути замінено штрафом або адміністративним арештом (ст. 325 КУпАП);
в) правоприпинювальні - зумовлюють припинення правовідно син (адміністративний нагляд за особою, звільненою з місць по збавлення волі, припиняється у разі погашення або зняття судимо сті з такої особи);
- за наявністю зв'язку з волею суб'єкта серед юридичних фактів виділяють діяння, події та юридично значущі стани:
а) діяння - це акт поведінки (діяльності) суб'єкта, котрий є об'єктивним вираженням його волі. Нерідко такий різновид юри дичних фактів іменують діями, проте точніше суть цього явища передає термін «діяння». Адже вольова поведінка суб'єкта може проявлятись як у активній (дія), так і в пасивній (бездіяльність) формах.
У свою чергу, за критерієм відповідності чинному законодавству, діяння поділяють на правомірні та неправомірні. Перші завжди відповідають вимогам юридичних норм, другі - навпаки, завжди їм суперечать. При цьому йдеться не лише про адміністративно-процесуальні норми, а й про норми інших галузей права. Так, поштовхом для формування цілого комплексу адміністративно-процесуальних правовідносин слугують різноманітні порушення адміністративно-деліктного законодавства;
б) події - явища об'єктивної дійсності, які настають незалежно від волі суб'єкта. Такі явища мають різну природу. Найпоширені шими різновидами подій, які спричинюють виникнення адмініст ративно-процесуальних правовідносин, є природні, техногенні та антропогенні події.
До природних подій належать стихійні лиха, пожежі, епізоотії тощо. Зокрема, факт панзоотії може зумовити виникнення адмініст-
104
ративно-процесуальних правовідносин з приводу реалізації встановленого порядку введення режиму надзвичайного стану в країні (див. статті 4-8 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану»)1.
Техногенні події - це катастрофи, що виникають у зв'язку з використанням техніки, виробничі аварії та інші подібні факти.
Під антропогенними розуміють події, безпосередньо пов'язані з життям суспільства (епідемії, масові заворушення і тощо) або окремої людини (досягнення особою певного віку, смерть та ін.). Так, досягнення громадянином України 16-річного віку є відправ-ноюточкою процедури видачі паспорта (згідно із п. 12 Положення про паспорт громадянина України, видача паспорта проводиться у місячний термін за місцем проживання громадянина) ;
в) юридично значущі стани — це юридичні факти, котрі характеризуються відносною стабільністю й тривалим періодом існування, протягом якого вони можуть викликати настання правових наслідків. Здебільшого вони пов'язані з різноманітними аспектами життя людини такими, як: вік; громадянство; непрацездатність; місце проживання; сімейно-побутові відносини (шлюбні стосунки, наявність дітей, утриманців тощо); соціальна незахищеність; відзначення державними нагородами та присвоєння почесних звань; недієздатність; судимість тощо.
Наприклад, нездатність особи через свої фізичні або психічні вади здійснювати свої права у справах про порушення митних правил породжує адміністративно-процесуальні правовідносини з приводу законного представництва її інтересів батьками, усиновителями, опікунами або піклувальниками (ч. 1 ст. 367 МКУ).
Юридично значущий стан може пов'язуватись також і з певними проявами функціонування юридичних осіб. Зокрема, при концентрації підприємств у формі самостійної господарської діяльності суб'єкта господарювання, створеного кількома іншими суб'єктами господарювання, яка протягом тривалого періоду не призводить до координації конкурентної поведінки між засновниками (ч. З ст. 22 Закону України «Про захист економічної конку-
1 Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» // Відомості Верховної Ради України- 2000.- № 23.- Ст. 176.
2 Постанова Верховної Ради України «Про затвердження Положення про паспорт громадянина України...» // Відомості Верховної Ради України.- І')92.-№37.-Ст. 545.
105
Іноді для виникнення адміністративно-процесуальних правовідносин необхідна наявність одразу кількох юридично-значущих станів. А в окремих випадках і цього буває недостатньо - для того, щоб адміністративно-процесуальна норма вступила у дію, а однойменні правовідносини сформувались, окрім кількох юридично-значущих станів потрібна наявність іншого виду юридичних фактів (дія або подія).
Наочним прикладом може слугувати ст. 307 КУпАП, де зазначено: у разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, що їх замінюють. Умовами вступу даної адміністративно-процесуальної норми в дію є: а) відсутність у правопорушника самостійного заробітку; б) його вік (від 16 до 18 років); в) прийняття постанови про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Адміністративно-процесуальні правовідносини характеризуються наявністю внутрішньої структури, елементами якої є суб 'єкти, об 'єкт та зміст.
Суб'єкти адміністративпо-процесуальних правовідносин —
це органи публічної влади (їхні посадові особи), фізичні та юридичні особи, які вступають у фактичні соціально-правові зв 'язки з приводу реалізації встановленого адміністративно-процесуальним законодавством порядку вирішення адміністративних справ.
До безпосереднього вступу у реальні адміністративно-процесуальні правовідносини будь-який суб'єкт є звичайним носієм відповідних суб'єктивних прав і обов'язків. Маючи ці права та обов'язки, а також потенційну здатність їх реалізовувати, він далеко не завжди втілює їх у життя. Причиною цього може бути як волевиявлення самого суб'єкта (особа може відмовитись від давання в адміністративному суді показань щодо себе, членів сім "ї чи близьких родичів), так і ненастання певного юридичного факту (відсутність позовної заяви виключає можливість провадження в адміністративному суді).
1 лише вступаючи у фактичні соціально-правові відносини, суб'єкт з носія адміністративно-процесуальних прав і обов'язків (суб'єкта адміністративно-процесуального права) перетворюється на їхнього реалізатора - суб'єкта адміністративно-процесуальних правовідносин. ,<-*-с ; ■ Ч
чл -.
106
Перелік суб'єктів, наділених юридичними правами й обов'язками в адміністративно-процесуальній сфері, є надзвичайно широким. До нього належать громадяни України, іноземці, особи без громадянства, Глава держави, органи судової та виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, та ін. Але, вступаючи у фактичні правовідносини, усі зазначені суб'єкти реалізують лише кілька напрямів адміністративно-процесуальної діяльності. За цим критерієм можна виділити три основні категорії суб'єктів адміністративно-процесуальних правовідносин:
суб'єкти, під проводом яких здійснюється адміністративний процес (так звані лідируючі суб 'єкти);
суб 'єкти, щодо яких вирішується справа (зацікавлені сторони);
3) допоміжні суб'єкти (перекладачі, експерти, спеціалісти тощо). Варто відзначити, що у різних випадках одна й та сама особа
(орган, установа, організація) може належати до різних категорій суб'єктів адміністративно-процесуальних правовідносин. Наприклад, громадянин, який притягується до адміністративної відповідальності, в іншій справі може виступати понятим або свідком.
Зміст адміністративно-процесуальних правовідносин - це суб 'єктивні права й обов 'язки учасників адміністративного процесу, котрі реалізуються ними в рамках адміністративно-процесуальних правовідносин.
Як відомо, будь-яке суб'єктивне право завжди забезпечується кореспондуючим обов'язком. Разом вони (право й обов'язок) утворюють юридичний зв'язок між уповноваженою та зобов'язаною сторонами. До виникнення об'єктивних правовідносин такий зв'язок має суто гіпотетичний характер. Він існує лише «на папері» - у вигляді абстрактного правила поведінки, закріпленого у змісті юридичних норм.
Але з «народженням» фактичних правовідносин, законодавча модель правової поведінки втілюється у реальність. Шляхом здійснення певних дій або утримання від них, одна сторона реалізує спої суб'єктивні права, інша - обов'язки. Саме відповідна поведінка суб'єктів і становить суть правовідносин, є їхнім змістовним поповненням. Так, зміст адміністративно-процесуальних правовідносин з приводу обмежень дій особи, за якою встановлено адміністративний нагляд, формують: а) рішення суду про заборону запинати помешкання у визначений час (реалізація судом відповідні
його права); б) тимчасове утримання піднаглядного від виходу з власного дому або квартири (виконання особою покладеного на неї обов 'язку).
Об'єктом адміністративно-процесуальних правовідносин виступає усе те, з приводу чого виникають й існують самі правовідносини. Адміністративно-процесуальні правовідносини складаються навколо різноманітних проявів, сторін, властивостей та відносин оточення, як-от:
поведінка людей, діяльність органів (установ, організацій). Так, ст. 260 КУпАП передбачає можливість застосування заходів процесуального примусу до осіб, які вчинюють адміністративне правопорушення. Об'єктом правовідносин, що при цьому склада ються, є протиправна поведінка особи;
інформація. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення (ч. 1 ст. 12 КА С України);
речі матеріального світу та операції з ними. Речовими доказа ми є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи (ст. 80 КАС України);
документи (їхні зміст та форма, суб'єкти складання, порядок подання тощо). Протокол про проведення особистого огляду під писується посадовою особою митного органу, що проводила огляд, громадянином, який проходив огляд, понятими, які були присутні під час огляду, а у разі обстеження медичним працівни ком - також цим працівником (ч. 6 ст. 57 МКУ);
строки (час, порядок). Адміністративний нагляд за особою встановлюється на термін від одного до двох років і не може пе ревищувати термінів, передбачених законом для погашення або зняття судимості. Термін адміністративного нагляду починаєть ся з дня оголошення особі постанови судді про встановлення адмі ністративного нагляду (ст. 6 Закону України «Про адміністратив ний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі»);
місце, де відбувається подія, розташовується об'єкт або пере буває особа. Об'єкти дозвільної системи розміщуються у примі щеннях, які забезпечують їх схоронність (п. 6 Положення про до звільну систему);
~ стани. Надзвичайний стан вводиться за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладу, усунення якої
108
в інші способи є неможливим (ст. 4 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану»);
- особисті нематеріальні блага. Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги (ст. 25 Закону України «Про звернення громадян»).
Ознаки адміністративно-процесуальних правовідносин. Адміністративно-процесуальним правовідносинам притаманні всі загальні риси, характерні для будь-якого виду юридичних відносин: ■ - вони регламентуються нормами права;
у них завжди беруть участь кілька сторін;
об'єктивною передумовою їх виникнення, зміни або припи нення є юридичні факти;
сторони правовідносин завжди наділені взаємообумовлени- ми суб 'єктивними правами та кореспондуючими їм обов 'явками;
реалізація означених прав та обов 'язків забезпечується мож ливістю застосування державного примусу тощо.
Поряд з цим, адміністративно-процесуальні правовідносини мають низку особливостей:
вони виникають з приводу реалізації норм матеріальних га лузей права, причому лише тих, якими регламентуються суспільні відносини у сфері публічного управління;
вони регулюються нормами адміністративно-процесуального
права;
3) однією із сторін адміністративно-процесуальних правовідно син завжди є орган публічної адміністрації або його посадова осо ба. Такий орган (особа) наділяється державно-владними повнова женнями з організації і ведення адміністративного процесу. Але це не означає його зверхності у відносинах з громадянином. Ідея до мінування держави над людиною, на якій грунтувалася радянська ;ідміністративно-правова доктрина, поступово відійшла у минуле. Натомість, сучасне адміністративно-процесуальне право виходить ч рівності сторін правовідносин. Як орган публічної адміністрації, гак і звичайний громадянин наділяються комплексом суб'єктивних прав, однаково гарантованих державою, та юридичних обов'язків, однаково обов'язкових для виконання. Однакове підпорядкування іакону і суду ставить посадових осіб та громадян на загальну юри дичну площину. ,.,,,,„^.і^а.., ■■:....,-.
109
збебільшого реалізація адміністративно-процесуальних пра вовідносин відбувається без застосування заходів державного примусу. Суперечності між сторонами часто вирішуються шляхом прямого владного рішення уповноваженого органу (посадової осо би), у якому точно визначаються суб'єктивні права та юридичні обов'язки;
такі відносини можуть виникати за ініціативою будь-якої із сторін. При цьому незгода або небажання іншої сторони не стають на заваді їх виникненню. Це правило стосується не лише громадян, а й суб'єктів адміністративної юрисдикції (наприклад: орган пуб лічної адміністрації зобов'язаний прийняти до розгляду звернення громадянина, оформлене належним чином і подане у встановле ному порядку);
переважна більшість адміністративно-процесуальних право відносин мають неконфліктний, управлінський характер. Цим во ни відрізняються від кримінально-процесуальних та цивільно- процесуальних правовідносин, головним призначенням яких є розв'язання суперечки про право.
Питання для самоконтролю
* 1. Охарактеризуйте адміністративно-процесуальні правовідносини та визначте їх основні передумови.
2. Розкрийте зв'язок юридичних фактів та адміністративно-процесу альних правовідносин. Які види юридичних фактів ви знаєте? Чи належать юридичні факти до складу адміністративно-процесуальних правовідносин?
Дайте характеристику структури адміністративно-процесуальних пра вовідносин та її складових елементів.
Назвіть ознаки адміністративно-процесуальних правовідносин.
і § 4.2. Види адміністративно-процесуальних
правовідносин
У галузевій теорії існує велика кількість класифікацій адміністративно-процесуальних правовідносин. Розглянемо найбільш значущі з них:
1. Відповідно до сфери суспільного життя, у якій вони функціонують, адміністративно-процесуальні правовідносини поділяють на такі види: правовідносини, ию складаються у сфері еконо-
міки; у політичній; у сфері підприємництва; у соціально-культурній сфері тощо.
Наведена класифікація може бути продовжена за рахунок подальшої конкретизації сфер життєдіяльності суспільства, на які поширюється регуляторний вплив адміністративно-процесуального права. Зокрема, серед адміністративно-процесуальних правовідносин економічної сфери можна виділити такі, що складаються у галузях промисловості, будівництва, транспорту тощо.
2. Як уже неодноразово відмічалось, адміністративно-процесуальні правовідносини складаються з приводу реалізації норм не тільки однойменної матеріальної галузі (адміністративного права), а й інших юридичних галузей. Дана обставина є підставою для їх класифікації за галузевою належністю кореспондуючих матеріальних правових відносин. За цією ознакою розрізняють адміністративно-процесуальні правовідносини, спрямовані на реалізацію норм:
- адміністративного права; іп ~! - земельного права;
- трудового права; 1 — сімейного права;
'■'■ - господарського права; ' — митного права; -
- оіситлового права; ' '■- - кримінально-виконавчого права;
" — міжнародного права;
цивільного права;
фінансового права;
- аграрного та інших галузей права. "■ 3. Наступним критерієм класифікації адміністративно-процесу альних правовідносин є внутрішньогалузева сфера їхнього функ ціонування. Адміністративно-процесуальні правовідносини фор муються у різних сферах адміністративного процесу, кожній з яких відповідає конкретне адміністративне провадження. Відтак, серед адміністративно-процесуальних правовідносин можна виді-
, лити такі, що виникають у ході:
провадження з розгляду звернень громадян;
провадження з розгляду справ у адміністративних судах;
дисциплінарного провадження; и * >'
виконавчого провадження; ,,,,
111
'. - провадження з розгляду справ про адміністративні делікти;
— нормотворчого провадження; ~ контрольного провадження;
< - дозвільного провадження; —реєстраційного провадження
провадження з розгляду заяв та пропозицій громадян;
провадження із застосування заходів заохочення тощо.
4. За наявністю або відсутністю конфлікту в основі адмініст ративної справи адміністративно-процесуальні правовідносини поділяють на:
а) конфліктні (складаються в ході юрисдикційних проваджень: адміністративно-позовного, виконавчого, дисциплінарного та ін.);
б) неконфліктні (виникають при здійсненні управлінських про ваджень: ліцензійного, наглядового, дозвільного, атестаційного тощо).
5. Залежно від виконуваних функцій та завдань адміністра тивно-процесуальні правовідносини класифікуються на такі:
а) регулятивні правовідносини супроводжують нормальний про цес реалізації суб'єктивних прав та виконання юридичних обов'яз ків у адміністративно-процесуальній сфері. Цей вид правовідносин відображає усі правомірні аспекти організації адміністративних проваджень. їхня головна функція - побудова та упорядкування со ціальних зв'язків необхідних для всебічного, об'єктивного, неупе- редженого та своєчасного вирішення адміністративної справи. До розряду регулятивних належать практично всі адміністративно-про цесуальні правовідносини неконфліктного характеру;
б) охоронні правовідносини виникають на основі зіткнення інте ресів учасників адміністративного процесу. Вони завжди містять у собі як елемент юридичного конфлікту, так і спосіб його подолан ня, їхнє призначення полягає у гарантуванні, захисті та забезпе ченні нормального функціонування регулятивних адміністратив но-процесуальних правовідносин. Зазначена функція реалізується за допомогою застосування заходів адміністративно-процесуаль ного примусу, зокрема: попередження (особистий огляд, огляд і вилучення речей, документів, відсторонення від керування транс портними засобами); припинення (адміністративне затримання, видалення із зали, де відбувається судове засідання); примушення до виконання юридичного обов'язку (привід, тимчасове вилучення доказів). ,, ,..л.!: .. •.«•д--л»'>..^ -у
6. За кількістю учасників адміністративно-процесуальні пра вовідносини поділяють на двосторонні та багатосторонні.