- •Підручник
- •Г лава і. Генезис вітчизняного адміністративно-процесуального права
- •§ 1.1. Основні концепції адміністративного процесу
- •§ 1.2. Адміністративно-процесуальне право
- •§ 1.3. Адміністративно-процєсуальнє право
- •Глава II. Ключові детермінанти
- •Галузі права
- •§ 2.1. Предмет адміністративно-процесуального права
- •§ 2.2. Метод регулювання в адміністративно-процесуальному праві
- •§ 2.3. Взаємодія адміністративно-процесуального ь права з іншими галузями права
- •§ 2.4. Принципи адміністративно-процесуального права
- •§ 2.5. Система адміністративно-процесуального ... Права
- •1: Конфліктні провадження:
- •§ 2.6. Джерела адміністративно-процесуального
- •Питання для самоконтролю
- •Глава III. Норми адміністративно-процесуального права
- •§ 3.1. Поняття адміністративно-процесуальної норми
- •§ 3.2. Структура .П::
- •§ 3.3. Види адміністративно-процесуальних * норм
- •Глава IV. Адміністративно-процесуальні
- •§ 4.1. Адміністративно-процесуальні правовідносини
- •7. Відповідно до суб'єктного складу (складу учасників),
- •Глава V. Суб'єкти адміністративно-процесуального права
- •§ 5.1. Загальна характеристика суб'єктів адміністративно-процесуального права
- •§ 5.2. Класифікація суб'єктів -п
- •Питання для самоконтролю
- •Глава VI. Адміністративний процес
- •1. Підготовка нормативного акта.
- •2. Прийняття нормативного акта.
- •3. Реєстрація нормативного акта.
- •4. Набрання чинності нормативним актом.
- •5. Оскарження або опротестування.
- •Глава VIII. Дозвільне провадження
- •Глава X. Атестаційне провадження
- •Питання для самоконтролю
- •Глава XII. Провадження V справах про адміністративні проступки
- •§ 12.1. Поняття провадження у справах про адміністративні проступки
- •§ 12.3. Учасники провадження у справах про адміністративні проступки
- •§ 12.4. Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні проступки
- •§12.5. Докази і доказування в провадженні ' у справах про адміністративні проступки
- •§ 12.6. Стадії провадження у справах про адміністративні проступки
- •§ 12.7. Строки у провадженні у справах ; про адміністративні проступки
- •Глава XIII. Адміністративна юстиція й адміністративно-позовне провадження
- •§13.1. Загальна характеристика адміністративної юстиції в Україні
- •Питання для самоконтролю
- •§ 13.3. Принципи адміністративного судочинства
- •§ 13.4. Учасники адміністративного судочинства
- •I. Розгляд адміністративної справи у суді першої інстанції.
- •II. Розгляд адміністративної справи в апеляційному та ка саційному порядку.
- •§ 13.6. Заходи процесуального примусу в адміністративно-позовних провадженнях
- •Питання для самоконтролю
- •Глава XIV. Провадження в адміністративних справах про дисциплінарні проступки
- •§ 14.1. Провадження в адміністративних справах
- •§14.3. Дисциплінарне провадження у справах * про порушення правил попереднього ув'язнення, умов і порядку відбуття кримінального покарання
- •Питання для самоконтролю
- •Глава XV. Контрольне провадження
- •Питання для самоконтролю
- •Глава XVI. Виконавче провадження
- •Глава II. Ключові детермінанти адміністративно-процесуальної галузі права
- •Глава IV. Адміністративно-процесуальні відносини
- •Глава V. Суб'єкти адміністративно-процесуального права
- •Глава VI. Адміністративний процес
- •Глава VII. Нормотворче провадження
- •Глава VIII. Дозвільне провадження
- •Глава IX. Реєстраційне провадження ',
- •Глава X. Атестаційне провадження
- •Глава XI. Провадження щодо розгляду звернень громадян
- •Глава XII. Провадження у справах про адміністративні проступки
- •Глава XIV. Провадження в адміністративних справах про дисциплінарні проступки
- •Глава XV. Контрольне провадження ' і*
- •Глава XVI. Виконавче провадження
I. Розгляд адміністративної справи у суді першої інстанції.
II. Розгляд адміністративної справи в апеляційному та ка саційному порядку.
На основі цього поділу теоретично можна побудувати внутрішню структуру аналізованого провадження.
У загальних рисах вона матиме такий вигляд:
I. Розгляд адміністративної справи у суді першої інстанції:
підготовчий розгляд позовного звернення;
попередній розгляд справи (у Кодексі - підготовче провад ження);
остаточний розгляд справи та прийняття рішення.
II. Розгляд адміністративної справи в апеляційному та касацій ному порядку.
III. Виконання судового рішення у справі1.
Характеризуючи першу стадію адміністративно-позовного провадження, деякі науковці іменують її порушенням адміністративної справи. В свою чергу, підготовчі процесуальні дії, які передують ухвалі суду про прийняття заяви до попереднього розгляду, класифікуються ними як початковий етап названої стадії2. Ця позиція потребує певного уточнення.
У науковій літературі до визначальних ознак процесуальної стадії як самостійної юридичної категорії прийнято відносити: - внутрішню структурованість;
1 Кодекс адміністративного судочинства України.- К.: Видавничій дім «Скіф», 2005.- 108 с.
~ Осадчий А. Ю. Організаційно-правове забезпечення оскарження громадянами незаконних дій органів виконавчої влади у судах: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07.- Одеса: Одеська національна юридична академія, 2004.- 175 с.
325
єдність конструктивних елементів у рамках локальної мети провадження;
їхню логічну та часову послідовність;
наявність офіційного закріплення підсумкового результату в процесуальному документі.
Очевидно, що порушення адміністративної справи у тому сенсі, як воно розглядається в ст. 107 КАС України, таким набором ознак не володіє. Будучи вираженням відповідної ухвали суду, зазначене рішення є нічим іншим як завершальним етапом цілої низки послідовних процесуальних дій, спрямованих на підготовку адміністративної справи до розгляду по суті.
Отже, на шляху до прийняття рішення про порушення адміністративної справи подана заява та супровідні документи реєструються в канцелярії суду, після чого передаються судді в порядку черговості. Після отримання заяви суддя з'ясовує ряд обставин: дієздатність заявника або його представника; підсудність заяви цьому суду; відповідність заяви встановленій формі; наявність обставин, що виключають провадження у справі. На цій стадії суддя може приймати різні процесуальні рішення, як-от: залишити позовну заяву без руху, повернути заяву позивачу і т.п.
До того ж, далеко не завжди попередній розгляд поданої заяви завершується прийняттям рішення про порушення адміністративної справи. Наслідком підготовчих процесуальних дій цілком може стати відмова у прийнятті поданого звернення до розгляду судом (зокрема, за наявності судового рішення щодо предмета спору між цими самими суб'єктами, у випадку смерті заявника (або ліквідації юридичної особи) тощо). Водночас неможливо заперечити той факт, що відповідні процесуальні дії та прийнятий за їх результатом адміністративний акт також здійснюються в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала суду про порушення адміністративної справи є лише одним з можливих (але не обов'язковим) варіантів завершення алгоритму процесуальних дій, котрі полягають в юридичній оцінці форми та змісту позовної заяви, особи заявника, інших обставин.
Таким чином, семантична конструкція «порушення справи» не відображає з достатньою повнотою сутність процесуальної діяльності, що полягає в підготовчому розгляді заяви позивача. Виходячи з викладених міркувань, більш переконливо визначити першу стадію адміністративно-позовного провадження саме як:
326
підготовчий розгляд позовного звернення. Натомість, порушення адміністративної справи варто розглядати як завершальний етап останньої.
Другою стадією адміністративно-позовного провадження є попередній розгляд адміністративної справи. Ця стадія бере свій початок одразу після винесення судом ухвали про порушення адміністративної справи і завершується також ухвалою суду - ухвалою в попередньому судовому засіданні. Загальний порядок здійснення процесуальних дії на цій стадії наведено у главі 2 розділу III КАС України «Підготовче провадження».
Основним завданням розглядуваної стадії провадження є з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду, а також забезпечення оперативного, об'єктивного і своєчасного розгляду адміністративної справи. З цією метою суд повинен вирішити ряд конкретних завдань: уточнити обставини справи, які мають значення для правильного вирішення адміністративної справи; визначити характер правовідносин сторін і відповідно коло нормативних актів, які мають застосовувати під час вирішення спору; визначити коло осіб, які беруть участь у розгляді справи; визначити докази, що необхідні для вирішення справи, і забезпечити своєчасне їх представлення і т. п.
Задля забезпечення оперативності провадження у справі, суддя адміністративного суду віддає всі розпорядження, необхідні для вирішення справи ще на підготовчій стадії провадження (частина 1 ст. 111 КАС України). Для цього він має встановити, чи не відмовляється позивач від адміністративного позову, чи не визнає відповідач адміністративний позов. Крім того, сторонам роз'яснюються можливості щодо примирення.
Якщо внаслідок зміни спірних правовідносин здійснення прав суб'єктом звернення може стати неможливим, буде обмежене чи тягнутиме за собою значні зусилля й витрати, а також у разі явної протиправності оскаржуваного рішення (діяння) суб'єкта владних повноважень, КАС України передбачає можливість видання судом ухвали про забезпечення адміністративного позову. У Кодексі також подано перелік способів забезпечення позову. Згідно з положеннями частин 3 та 4 ст. 117 КАС України, такими є: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборона названому суб'єктові вчиняти певні дії.
327
За наслідками підготовчого провадження суд приймає один.'з чотирьох варіантів рішень:
залишення позовної заяви без розгляду; ■ . ■:
зупинення провадження у справі;
закриття провадження у справі;
закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду.
При визнанні відповідачем справедливості викладених у позовній заяві претензій, суд може прийняти постанову про задоволення адміністративного позову. В такому аспекті цілком слушною є позиція як самого законодавця, так і тих правників, котрі підкреслюють важливість надання суду ряду повноважень на винесення рішення по суті вже на цій стадії провадження1. Зазначений захід, безумовно, зменшить витрати часу та коштів, пов'язані із судовим розглядом справи.
Стадія остаточного розгляду справи та прийняття у ній рішення займає провідне місце у провадженні з розгляду позовів на незаконні дії публічної адміністрації. На цій стадії відповідна адміністративна справа розглядається і розв'язується по суті: досліджуються докази, встановлюються фактичні обставини справи, з'ясовуються права й обов'язки сторін. Розв'язуючи спір, суд виносить законне і обґрунтоване рішення, що захищає права та законні інтереси учасників правовідносин публічно-правової сфери.
Норми, якими регламентується порядок здійснення судово-процесуальних дій на цій стадії провадження, містяться в главі 3 «Судовий розгляд справи» розділу III КАС України.
Відповідно до частини 2 ст. 122 КАС України, судовий розгляд адміністративної справи здійснюється у судовому засіданні з обов'язковим викликом осіб, які беруть участь у справі. Втім, це не позбавляє учасника справи права заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Судове засідання у розгляді справи може проводитись як у відкритій, так і в закритій формі. Остання має місце, якщо відкритий розгляд може призвести до розголошення державної або іншої охоронюваної законом таємниці. Під час розгляду справи в закритому судовому засіданні присутні лише учасники судового
1 Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Автори-упорядники І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда.- К.: Факт, 2003.- 536 с.
328
процесу, а в разі необхідності - експерти, спеціалісти, перекладачі та свідки.
Процесуальні дії, що здійснюються на стадії судового розгляду адміністративної справи умовно можна згрупувати у кілька етапів.
Перший етап являє собою підготовчу частину і починається з того, що у призначений для розгляду час головуючий у судовому засіданні (суддя, який здійснював попередній розгляд справи) відкриває судове засідання й оголошує, яка справа розглядатиметься.
Секретар судового засідання повідомляє дані про явку учасників провадження (називаються особи, які прибули за викликом, особи, які не з'явились, та причини неявки останніх), після чого суд встановлює особи присутніх, а також перевіряє повноваження посадових чи службових осіб і представників.
Наслідком неявки сторін провадження або їхніх представників може бути відкладення розгляду справи на певний строк; залишення позову без задоволення; прийняття рішення на підставі наявних у ній даних чи доказів. У разі неявки на засідання свідка, експерта чи спеціаліста суд заслуховує думку сторін (їхніх представників) щодо можливості розгляду справи за відсутності названих учасників процесу. Залежно від позиції зацікавлених сторін провадження, суд приймає рішення про продовження судового розгляду або ж оголошує перерву. Одночасно суд може вирішити питання про прихід свідка, експерта, спеціаліста, які не прибули, та ініціювати питання про їхню юридичну відповідальність.
У цьому аспекті варто підкреслити таке. Згідно з прийнятим КАС України, за завідомо неправдиві показання або за необгрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків свідок (ч. 8 ст. 65), експерт (ч. 13 ст. 66) та перекладач (ч. 5 ст. 68) несуть кримінальну відповідальність.
Після повідомлення секретарем про готовність до фіксування судового засідання, головуючий оголошує склад суду, імена присутніх фахівців (спеціаліст, експерт, перекладач), а також роз'яснює всім учасникам провадження їхні права та обов'язки. На цьому етапі суд розглядає заяви та клопотання учасників, про що виноситься відповідна ухвала.
Наступним етапом провадження є розгляд справи по суті. Цей етап починається з доповіді головуючого у судовому засіданні чи судді-доповідача про зміст позовних вимог, про визнання сто-
329
ронами певних обставин під час підготовчого провадження, після чого він з'ясовує:
- чи підтримує позивач свої вимоги,
.< - чи визнає їх відповідач; іїл
~~ чи не бажають сторони укласти мирову угоду. Умови мирової угоди можуть бути виведені тільки у межах дискреційних повноважень органу державного управління1. Адміністративний суд не має права затверджувати мирову угоду, якщо внаслідок цього буде порушено норми права, чиїсь права та законні інтереси. На цьому етапі сторони конфлікту можуть відмовитись від звернення (позивач) або ж визнати справедливими претензії щодо предмета адміністративного позову (відповідач). У такому випадку суд виносить ухвалу про закриття справи. Зазначимо, що відповідна стаття КАС України (ст. 136) не передбачає можливості часткової відмови від адміністративного позову або його часткового визнання. Таким чином, законодавець визнає доцільність часткової відмови чи визнання позову лише на стадії попереднього розгляду справи (ст. 112 КАС України).
Адміністративний суд, заслухавши пояснення сторін та інших учасників судового процесу, встановлює порядок з'ясування обставин, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються. Під час судового розгляду предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог чи заперечень або мають інше значення для вирішення справи. З метою встановлення зазначених обставин на судовому засіданні досліджуються пояснення сторін, показання свідків, третіх осіб, письмові та речові докази, висновки експертів, звуко- і відеозаписи тощо.
Після з'ясування та перевірки всіх обставин справи головуючий у судовому засіданні надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість надати додаткові пояснення чи докази, якщо вони можуть чимось доповнити матеріали справи. Вислухавши додаткові пояснення і дослідивши додаткові докази, суд виносить ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи, що є початком наступного етапу провадження - судових дебатів.
Судові дебати є необмеженими в часі й складаються з промов учасників судового процесу, виголошуваних у чіткій послідовнос-
1 Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України1/ Автори-упорядники 1. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда.- К.: Факт, 2003.- 536 с.
330
ті. Відкриває дебати суб'єкт звернення та його представник. Наступну промову виголошує відповідач (його представник), після якого отримує право на виступ третя особа, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору. Після виступу кожної із заінтересованих сторін процесу мають право на виступ треті особи без самостійних вимог, які діють в інтересах цієї сторони. З дозволу суду, після закінчення судових дебатів промовці можуть обмінятися репліками.
Зазначимо, що чинний КАС України спеціально не встановлює черговість виступів сторони процесу та особи, що представляє її інтереси (представника).
Завершальним етапом цієї стадії провадження є винесення адміністративним судом рішення у справі.
Рішення суду, яким вирішується спір по суті, приймається в нарад-чій кімнаті суду і оформлюється у вигляді постанови. Рішення про зупинення або закриття провадження у справі, а також рішення про залишення позовної заяви без розгляду, викладаються у формі ухвали. У разі виникнення потреби в додатковому з'ясуванні деяких обставин справи чи здійснення процесуальних дій, суд, не приймаючи остаточного рішення у справі, окремою ухвалою відновлює її розгляд.
Згідно із частиною 3 ст. 153 КАС України, по закінченні відновленого розгляду справи, залежно від його результатів, «... суд відкриває судові дебати щодо додатково досліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо проведення необхідних процесуальних дій у даному судовому засіданні виявилося неможливим, виносить ухвалу про відкладення розгляду справи або оголошує перерву».
Буквальне тлумачення змісту цієї норми свідчить про те, що одразу після повторного відкриття дебатів суд виходить до нарадчої кімнати.
У разі прийняття постанови у справі суд вирішує такі питання:
чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
чи є інші фактичні дані (пропуск строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовід носин;
підлягає заява задоволенню чи відмові в її задоволенні;
як розподілити між сторонами судового процесу судові ви трати; , ;:; ■ , :-■■■..,•;'
.331
- чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; '■•'■• - чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.
Прийняте у нарадчій кімнаті рішення оприлюднюється в цьому самому судовому засіданні. Як виняток (підставою для цього є істотна складність справи) законодавець надає суду п'ятиденний термін для складання постанови по справі в повному обсязі (ст. 160 КАС України). Проте і в такому випадку вступна та резолютивна частини постанови мають бути обов'язково проголошені в тому самому засіданні, на якому розгляд справи було завершено.
При цьому головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження та інші права учасників провадження. Рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників судового процесу, для їхніх правонаступників, а також для всіх адміністративних органів, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності, посадових чи службових осіб, об'єднань громадян та інших організацій та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Копія судового рішення надається присутнім учасникам провадження одразу після його оголошення. За відсутності учасника провадження означена копія надсилається йому не пізніше наступного дня після винесення судом постанови (ухвали). Саме ж рішення набирає законної сили після закінчення строку його апеляційного оскарження. Виняток становлять рішення суду, котрі, відповідно до КАС України, не підлягають апеляційному оскарженню (вони набувають чинності негайно після оголошення).
На стадії апеляційного оскарження здійснюється перегляд рішень адміністративного суду «... як з питань факту, так і з питань права»'. Апеляційна скарга може стосуватись як неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, так і неправильного оцінювання ним наявної доказової бази. Зазначимо, що окрім учасників провадження, судове рішення може оскаржити також і будь-яка інша особа, котра вважає, що таким рішенням було порушено її законні права та свободи.
Як правило, поданню апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції передує подання заяви про апеляційне оскарження. Означена заява подається протягом десяти днів з дня про-
' Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Автори-упорядники І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда.- К.: Факт, 2003.- 536 с.
332
голошення постанови суду першої інстанції. У разі використання судом п'ятиденного терміну для оформлення постанови в повному обсязі (ст. 160 КАС України), відповідний строк починає свій перебіг від дня складання постанови. Заява містить короткі відомості про скаржника та судову постанову, яку він планує оскаржити або оскаржує.
Момент подання заяви про оскарження рішення суду першої інстанції є відправною точкою для обчислення строку подання власне апеляційної скарги. Згідно з частиною 3 ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Законодавець встановлює аналогічний порядок апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції. При цьому всі вищезазначені процесуальні строки скорочено вдвічі: для подання апеляційної заяви надається п'ять днів з часу виголошення оскаржуваної ухвали; апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів після подання заяви. Втім, апеляційне оскарження рішень суду першої інстанції може відбуватись і без попереднього подання заяви. Це трапляється у випадку, якщо відповідна скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційні скарги та заяви подаються в суд першої інстанції, котрий прийняв рішення у справі, після чого вони разом з матеріалами справи направляються до апеляційного суду. Після здійснення визначеного переліку попередніх процесуальних дій (перевірка відповідності апеляційної скарги встановленій формі; підготовка справи до розгляду тощо), колегія суддів апеляційного суду у складі трьох суддів розпочинає розгляд справи по суті.
При розгляді справи в апеляційній інстанції суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. На вимогу учасників провадження суд апеляційної інстанції може встановлювати нові факти, якщо судом першої інстанції докази досліджувалися або відмовлено у їх дослідженні з порушенням встановленого порядку чи неможливість їх подання до суду першої інстанції зумовлена поважними причинами.
При встановленні нових фактів, суд апеляційної інстанції застосовує відповідні норми матеріального права. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами скарги, якщо при розгляді справи
333
неправильно застосовані норми матеріального права або допущені порушення норм процесуального права, що є безумовною підставою для скасування прийнятих рішень.
У цілому процедура апеляційного розгляду адміністративної справи є ідентичною правилам розгляду справи у суді першої інстанції. Виняток становить хіба що особлива черговість виступів учасників процесу, зумовлена специфікою процесуальних відносин на цій стадії.
Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції приймає одне з таких рішень:
про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без зміни; про зміну рішення суду;
про його скасування та прийняти нового рішення суду (у разі винесення нової ухвали справа направляється до суду першої ін станції для продовження розгляду);
про скасування постанови суду і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі;
про визнання рішення суду не чинним і закриття проваджен ня у справі;
про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Переважна більшість судових рішень за наслідками розгляду апеляційної скарги приймається у формі ухвали. Постанова приймається апеляційним судом лише при зміні або заміні постанови суду першої інстанції. Після закінчення апеляційного провадження справа не пізніше ніж у семиденний строк направляється до адміністративного суду першої інстанції, який її розглянув.
Протягом одного місяця з дня оголошення (складання в повному обсязі) рішення суду апеляційної інстанції учасники провадження (а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки) мають право оскаржити у касаційному порядку:
судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку;
судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або част ково.
Відповідно до частини 3 ст. 21 1 КАС України підставою для подання касаційної скарги є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
334
На відміну від апеляційної скарги, яка подається через суд першої інстанції, касаційне оскарження відбувається безпосередньо в суді касаційної інстанції.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального або норм процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини (факти), що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про вірогідність або невірогідність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень у межах доводів скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За результатами розгляду справи, в разі скасування або зміни ним судової постанови, суд касаційної інстанції також виносить відповідну постанову. Крім того, рішення суду касаційної інстанції може виражатись у формі ухвали про:
відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без зміни;
скасування судових рішень із направленням справи на додат ковий або новий розгляд;
скасування судових рішень суду із закриттям провадження в справі або із залишенням заяви без розгляду;
зміни ухвали суду першої або апеляційної інстанції;
визнання судових рішень судів першої та апеляційної ін станцій такими, що втратили законну силу, і закриття провад ження;
скасування судових рішень і прийняття нової ухвали;
7) порушення судом першої чи апеляційної інстанції норм права, які не є підставою для зміни або скасування судових рі шень (у цьому випадку приймається окрема ухвала суду касацій ної інстанції).
Після закінчення касаційного провадження адміністративна справа в тижневий термін направляється до адміністративного суду першої інстанції.
Прийнятий КАС України закріплює право повторного касаційного оскарження (оскарження за виняткових обставин) судових рішень учасниками провадження, а також особами, які не були притягнуті до участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права і обов'язки (глава 3 розділу IV). ^..^ у■>„,-,.**.лц,*а>,**,*■
,335
Можливість перегляду в порядку повторної касації судових рішень Вищого адміністративного суду України Верховним Судом України пов'язана з тим, що з положень Конституції України випливає чотириланкова, а отже, чотириінстанційна система. Найвищою ланкою й інстанцією є Верховний Суд України, який шляхом перегляду судових рішень будь-яких судів загальної юрисдикції забезпечує однакове застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції.
За винятковими обставинами оскаржуються:
судові рішення в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку;
рішення суду касаційної інстанції;
рішення Верховного Суду України в адміністративних спра вах, якщо вони оскаржені на підставі, встановленій п. 2 ст. 237 цього Кодексу.
Випадки, які можуть бути підставою для подання повторної касації повинні мати винятковий характер і принципово визначити позицію Верховного Суду України у найскладніших ситуаціях з точки зору права. Згідно із ст. 237 КАС України, підставами для повторного касаційного оскарження судових рішень є:
неоднакове застосування судами законодавства України;
встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, факту порушення судовим рішенням існу ючих міжнародних зобов'язань.
Скарга за винятковими обставинами подається безпосередньо до Верховного Суду України протягом одного місяця від дня настання обставин, які можуть бути підставою для провадження у порядку повторної касації. Одночасно зі скаргою подається документ про сплату судового збору (крім випадків, передбачених частиною 2 ст. 237 КАС України).
Протягом п'ятнадцяти днів після надходження скарги колегія у складі семи суддів вирішує питання про допуск скарги до провадження за винятковими обставинами. Скарга вважається такою, якщо про необхідність цього висловились хоча б три судді. Відповідне рішення колегії оформлюється ухвалою, яку не може бути оскаржено.
Справа в порядку провадження за винятковими обставинами розглядається колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України за участі не менш як двох 336
третин її складу. Якщо предметом оскарження є неоднакове застосування судами касаційної інстанції одного і того самого положення закону, то справа розглядається колегією суддів на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин чисельності кожної палати.
Провадження за винятковими обставинами здійснюється відповідно до правил касаційного провадження. За результатами розгляду справи більшістю голосів членів колегії судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України приймається постанова про задоволення скарги (повне чи часткове) або ж постанова про відмову в задоволенні скарги. Постанова Верховного Суду України набирає законної сили негайно після проголошення. Вона є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п. 2 ст. 237 цього Кодексу.
Завершальною стадією адміністративно-позовного провадження виступає звернення судових рішень до виконання.
Норми, якими регламентується здійснення процесуальних дій на цій стадії, містяться в розділі V КАС України. Згідно з положеннями цього розділу, постанова або ухвала суду виконується після набрання ними законної сили на підставі виконавчого листа, виданого судом, котрий ухвалив рішення у справі.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Рішення судів другої інстанції набирають законної сили з моменту проголошення. Так само з моменту проголошення набувають законної сили ті ухвали суду, які, відповідно до КАС України, не можуть бути оскаржені. Суд може призначити окремий строк для виконання рішення суду, який обчислюється від дня набрання рішенням чи ухвалою законної сили.
Негайному виконанню підлягають рішення суду про виплату бюджетних або позабюджетних періодичних платежів громадянам; поновлення на посаді у публічній службі; припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; уточнення списку виборців; реалізацію права на мирні зібрання.
Крім того, суд має право за клопотанням учасників судового
337
процесу або за власною ініціативою звернути до негайного виконання такі рішення: про стягнення одноразового бюджетного або позабюджетного платежу; про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск об'єднання громадян; про депортацію іноземця чи особи без громадянства.
Примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
, Питання для самоконтролю " .
от
Наведіть структуру адміністративно-позовного провадження.
Яке рішення може бути прийняте судом за наслідками підготовчого" провадження? ■ •-;■
Які питання вирішуються судом у разі прийняття постанови? і •,•
Які варіанти рішень суду апеляційної інстанції передбачені законодав цем за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції? '.,
Який порядок винесення судом рішення по справі?
Що означає порядок повторної касації? !'■ ' ■