1.3 Термінологічний словник

Банківське право — самостійна галузь права, яка являє собою систему публічно-правових і приватно-правових принципів і правил поведінки, що спрямовані на впорядкування організації та функціонування банківської системи України, а також охоплюють банківську діяльність і банківську справу.

Банківські правовідносини — врегульовані нормами банківського права публічно-правові та приватно-правові суспільні відносини, що встановлюються в процесі функціонування банківської системи, проведення банківської діяльності, учасники яких мають відповідні суб’єктивні права та обов’язки, гарантовані державою.

1.4 Навчальні завдання Теми рефератів

1. Банківське законодавство: проблеми та перспективи.

2. Співвідношення банківського права та банківського законо- давства.

3. Нормативні акти НБУ як основне джерело банківського права: проблемні питання.

4. Загальносоціальні принципи банківського права.

5. Метод владних приписів у регулюванні банківської діяль­ності.

6. Метод рівності сторін у регулюванні банківської діяль­ності.

7. Зміст банківських правовідносин.

8. Суб’єкти банківських правовідносин.

Питання для дискусій

1. Спеціально-юридичні принципи права, їх характеристика.

2. Відмінність банківського права від інших галузей права.

3. Інститути особливої частини банківського права.

Схема 1.1

Схема 1.2

Схема 1.3

1.5. Завдання для перевірки знань

Питання для самоконтролю

1. Назвіть суспільні відносини, які становлять предмет банківського права.

2. Визначте співвідношення банківського права та інших галузей права.

3. У чому полягає взаємодія банківського права та інших галузей права?

Тема 2. Національний банк України як центральний банк та особливий орган державного управління, його правовий статус і компетенція

2.1. Методичні вказівки до вивчення теми

Під час вивчення питань щодо правового статусу Національно­го банку України, який формується на конституційному, законодавчому та підзаконному рівнях, необхідно дослідити:

• структуру банківської системи України (див. схему 2.1) та місце НБУ в цій структурі шляхом виділення особливих ознак його правового статусу в процесі опрацювання та аналізу чинних нормативних джерел. НБУ як центральний банк України з конституційно встановленою основною функцією визначається чинним законодавством особливим органом державного управління, а також юридичною особою, метою діяльності якої не є одержання прибутку, і при цьому наділяється правом законодавчої ініціативи у Верховній Раді України, економічною самостійністю, автономією (гарантіями невтручання в межах закону), повнова­женнями суб’єкта державного фінансового моніторингу (див. схему 2.2) відповідними обмеженнями в діяльності тощо;

• статус і компетенцію керівних органів НБУ — Ради НБУ та Правління НБУ (див. схему 2.3), а також структуру НБУ. Доцільно звернути увагу, зокрема, на порядок призначення Ради НБУ, її функ­ціональну спрямованість, на компетенцію Правління НБУ та Голови НБУ, і, крім того, на те, що структура НБУ будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням; до системи НБУ входять центральний апарат, філії (територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади. Варто наголосити, що філії (територіальні управління) НБУ не мають статусу юридичної особи, діють від імені НБУ в межах отриманих від нього повноважень на підставі Положення про філії (територіальні управління) НБУ, підпорядковуються центральному апарату, підзвітні йому та не мають права видавати нормативні акти;

• аналіз основних напрямів діяльності НБУ та відповідних операцій, які забезпечують їх здійснення (див. табл. 2.1);

• визначення статусу працівників НБУ (службовців, які вважаються державними, та персоналу), і відповідних обмежень у їхній діяльності, зокрема те, що службовцям НБУ забороняється розголошувати службову та комерційну таємницю, в тому чис­лі й після припинення роботи в Національному банку України.