Рівні прийняття рішень у менеджменті

За своїми якісними характеристиками і очікуваними результатами всі рішення можна розбити на чотири рівні:

I. Рутинний рівень — це найнижчий рівень ухвалення рішення. Він має місце, коли за допомогою рішень реалізується поточна діяльність фірми (рішення, що стосуються її технології, виробничого процесу), приміром, складання розкладу в навчальному закладі, аеропорті й регламенту їхньої роботи.

II. Селекційний рівень припускає вибір рішення з декількох альтернатив (приміром, відкриття фірмою філії в тому чи іншому регіоні). Тут потрібно більш глибоке пророблення.

III. Адаптаційний рівень. Рішення спочатку експериментується - виконуються моделі, схеми, дослідження, експерименти. Тут проявляється творчість, ініціатива, тому необхідний сильний контроль

IV. Інноваційний рівень - приймаються принципово нові рішення, програми нововведень на баз і творчості й нових підходів. Інновація полягає в цілеспрямованому організованому пошуку змін і в аналізі тих можливостей, які ці зміни можуть дати для економічної або соціальної інновації. На Заході заохочуються будь-які інноваційні ідеї і гнучке перекидання ресурсів на цю мету.

Методика прийняття інноваційних рішень

1. Спочатку проводиться аналіз реальної ситуації внутрішнього середовища організації (ВСО), її зовнішнього середовища бізнесу (ЗСБ). Оцінка позитивних питань і тенденцій; виявлення обмежень, болючих точок і їхня систематизація; висновки з реальної ситуації за станом ВСО, ЗСБ і загальні висновки – в якому напрямку потрібно діяти, щоб змінити ситуацію.

2. Потім здійснюються розробка й формування «ідеальної» ситуації (ідеал поліпшення, удосконалення).

3. Виконується зіставлення «ідеалу» з реальною ситуацією, виявлення «поля проблем» і їхня систематизація.

4. Потім вибудовується «дерево цілей» і розробляються конкретні програми, ідеї, пропозиції на інноваційному рівні з реалізації поставлених цілей.

5. На заключній стадії здійснюється прийняття інноваційних рішень.

Одним з ефективних засобів утримання кращих новаторських кадрів у розвинених країнах сьогодні є надання ініціативним менеджерам і фахівцям значної самостійності, можливості одержати суспільне визнання в якості талановитого або заповзятливого працівника.

Процвітаюча економіка є насамперед створення умов для менеджерів і підприємців, людей, які беруть справу у свої руки, новаторів, які роблять те, чого люди не очікують, і тому збагачують суспільство.

Тема 3. Методи й моделі обґрунтування управлінських рішень

Моделювання — це уявлення реальної системи (об’єкта, ідеї) в деякій формі, що відрізняється від самої цілісності; це уявлення системи у вигляді фізичної, аналогової або математичної моделі.

Необхідність моделювання обумовлена рядом причин, внаслідок яких використовуються моделі замість спроб прямої взаємодії з реальним світом. До них належать:

- природна складність багатьох організаційних ситуацій, процесів, ідей і потреба в їхньому спрощенні для розуміння;

- неможливість для проведення експериментів у реальному житті, дійсності, навіть коли вони необхідні;

- орієнтація керівництва на майбутнє.