Мотиви людської діяльності (потреби і їхні види, мотиваційна структура поведінки, економічні й неекономічні стимули)

Люди трудяться, в кінцевому підсумку, для того, щоб задовольнити свої потреби (під потребою розуміється нестача чого-небудь, що викликає в людини стан дискомфорту).

Потреби можуть бути природними (у їжі, воді й т.п.), і соціальними (у визнанні, славі); природженими (у спілкуванні) і придбаними (у навчанні); первинними (у факторах, що забезпечують виживаність) і вторинними (в умовах розвитку особистості); матеріальними й нематеріальними.

Але наявності одних потреб ще недостатньо, щоб людина виявила свою активність. Крім них активну діяльність людей обумовлюють наступні фактори:

1) мотиви, під якими розуміються усвідомлені або неусвідомлені внутрішні спонукання до дій, спрямованих на задоволення цих потреб. Мова може йти, наприклад, про прагнення людини мати якісь не приналежні їй об’єкти або, навпаки, уникнути такого володіння; одержувати задоволення від чогось уже наявного в нього, що він бажає зберегти, або уникнути незручностей, які приносить володіння ним.

Співвідношення різних мотивів, що впливають на поведінку людей, створює його індивідуальну мотиваційну структуру, обумовлену рівнем добробуту, соціальним статусом, кваліфікацією, ціннос тями та ін. Така структура досить стабільна, але піддається цілеспрямованому формуванню, наприклад у процесі виховання.

Для успішного керівництва людьми кожний керівник повинен хоча б загалом представляти, чого хочуть і чого не хочуть, до чого прагнуть його підлеглі. Виходячи з цього, він або змінює мотиваційну структуру їхньої поведінки, розвиваючи бажані мотиви й послабляючи небажані, або здійснює прямий вплив на поведінку.

Слід відзначити, що між застосуванням стимулів і кінцевим результатом діяльності людини немає однозначного зв’язку, тому що тут втручається багато випадкових або суб’єктивних факторів, таких, наприклад, як

1) здатності, настрій у цей момент, розуміння ситуації, вплив третіх осіб;

2) домагання, тобто бажаний рівень задоволення потреб. Одні, наприклад, прагнуть стати мільйонерами, інші задовольняються малими грішми;

3) очікування (оцінка особистістю ймовірності настання події, що конкретизує її домагання стосовно до ситуації), припущення про те, що результат діяльності матиме певні наслідки;

4) установки, що відображають собою схильність, готовність людини до тих або інших дій у конкретній ситуації;

5) оцінки ступеня можливого досягнення результату або задоволення потреб;

6) стимули - блага, за допомогою яких людина може задовольнити свої потреби. Стимули діють не самі по собі, а попередньо піддаються свідомій оцінці (вони можуть і не вплинути на поведінку, якщо зажадають нереальних дій).

Домогтися від людей бажаної поведінки можна двома шляхами: підібрати людину із заданим рівнем внутрішніх установок або скористатися зовнішньою мотивацією за допомогою стимулів.

За змістом стимули бувають економічними й неекономічними.

Суть економічних стимулів полягає в тому, що люди в результаті виконання вимог, пропонованих до них, одержують певні вигоди, що підвищують їхній добробут.

Економічні стимули пов’язані з тими потребами, які задовольняються за допомогою благ і послуг, що мають ціну. Вони можуть бути прямими (грошовий дохід) або непрямими, полегшуючі одержання прямих (вільний час, що дозволяє заробити в іншому місці).

У той же час можливості економічних стимулів обмежені, тому принцип максимізації власної вигоди не можна абсолютизувати. Йому протистоять:

1) прагнення до добродійності;

2) байдужність стосовно матеріальних благ, зокрема грошей (сама багата людина у світі Б. Гейтс чи не все життя ходить в одному піджаку);

3) неможливість досягнення з їхньою допомогою багатьох цілей, заради яких люди, навпаки, часто жертвують матеріальною вигодою (багато хто відмовлялися від багатств і видалявся в монастир);

4) ірраціональність поведінки людини;

5) психологічні фактори (наприклад, неприйняття ризику);

6) ефект насичення потреб (навіть прес тижні блага мотивують лише до певних меж, а потім приїдаються).

Установлено, що при зміні абсолютної величини винагороди рівень домагань індивіда змінюється не лінійно. Спочатку він підвищується, тому що в першу чергу оцінюється неодержаний доход, можливість заробити який була.

У міру підвищення винагороди індивід починає звертати увагу на одержуваний доход, достатня величина якого його домагання послабляє. Неекономічні стимули діляться на організаційні (створення сприятливих умов праці, здоровий клімат у колективі, високі цілі та ін.) і моральні (нагородження преміями, подарунками, вираження публічної або особистої подяки).