Методи планування

Пошук оптимального планового рішення здійснюється шляхом ітерацій, тобто послідовного переходу від одного його варіанта до іншого, що чимось поліпшує попередній.

Можна виділити кілька способів складання планів (методів планування) : бюджетні, балансові, нормативні, математико-статистичні, графічні. Бюджетні методи ґрунтуються на складанні таблиць (бюджетів), в яких представлене надходження або розподіл (споживання) ресурсів (матеріальних, фінансових, людських) по підрозділах і сферах діяльності. Балансові методи ґрунтуються на взаємному ув’язуванні бюджетів надходження і розподілу ресурсів у рамках планового періоду. Якщо їх у порівнянні з потребами недостатньо, то відбувається пошук їхніх додаткових джерел (на стороні або шляхом раціоналізації власного господарства), що дозволяють покрити дефіцит. Неможливість вишукування ресурсів приводить до необхідності знижувати споживання (або також на основі його раціоналізації, або шляхом механічного скорочення) і зменшувати виробництво.

Якщо ресурси є в надлишку, вирішується зворотна проблема - розширення їхнього споживання або рятування від надлишків. Балансовий метод реалізується через складання системи балансів, які за часом можуть бути звітними, плановими, прогнозними, а за цілями створення - аналітичними й робочими. Баланс являє собою двосторонню бюджетну таблицю, в лівій частині якої відображаються джерела ресурсів,: а в правої – їхній розподіл.

	Джерела ресурсів		Розподіл ресурсів
1	Залишок на початок періоду	1	Поточне споживання
2	Зовнішнє надходження	2	Реалізація на сторону
3	Внутрішня економія	3	Резерви
4	Резерви	4	Залишок на кінець періоду
	Баланс		Баланс

В основі такого роду таблиці лежить балансове рівняння, зміст якого полягає в тому, що сума залишку ресурсів на початок періоду і їхнього надходження із внутрішніх і зовнішніх джерел повинна дорівнювати сумі їхньої витрати (поточного споживання і продажу на сторону) і залишку на кінець періоду.

У той же час така рівність між ресурсами і їхнім споживанням не є єдиною метою складання балансів. Важливу роль тут відіграє досягнення їхньої оптимальної структури, що забезпечує найбільшу ефективність роботи організації.

Існує три види балансів:

1) натурально-речовинні (наприклад, продуктовий);

2) вартісні (відображають або матеріальні потоки, виражені у грошовій формі; або рух фінансових коштів, наприклад доходів і витрат, прибутків і збитків та інше; або те й інше разом).

Складання такого роду балансів обумовлене тим, що вартісні одиниці є універсальними й дозволяють об’єднати грошові й матеріальні потоки, без чого розрахунки іноді прос то неможливі;

3) трудові баланси. До них належать, наприклад, баланс використання фонду робочого часу, баланс руху робочої сили та ін. Трудові баланси мають певну специфіку. Наприклад, вони не можуть містити перехідні на наступний період запаси.

Нормативний метод планування припускає, що в основу планових завдань (а відповідно й в основу балансів) кладуть норми витрат різних ресурсів (сировини, матеріалів, обладнання, робочого часу, коштів і т.п.) на одиницю продукції. Він використовується як самостійно, так і в якості допоміжного стосовно балансового методу.

Наприклад, план з матеріально-технічного постачання буде розраховуватися шляхом перемножування норм витрати сировини, матеріалів, енергії й т.п. на величину виробничого замовлення.

У практиці планування використовують такі типи норм:

1) натуральні, стосуються звичайно витрати матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, енергії й т.п.) для виробництва одиниці продукції;

2) вартісні, відображають або такі витрати ресурсів, які не інакше як у грошовій формі представити не можна, наприклад амортизацію, або чисто грошові витрати;

3) норми часу, виражають його витрати на виконання тих або інших робіт і їхніх окремих елементів (норми оперативного часу, норми обслуговування робочого місця й т.п.);

4) норми обслуговування, показують, зі скількома людьми, одиницями устаткування й т.п. може працювати людина.

Математичні методи планування зводяться до оптимізаційних розрахунків на основі різного роду моделей.

До найпростіших моделей належать статистичні, наприклад кореляційна, що відображає взаємозв’язок двох змінних величин. З їхньою допомогою можна, скажімо, визначати майбутні доходи, ґрунтуючись на поточних вкладеннях і заданих процентних ставках, здійснювати інші фінансові розрахунки.

Моделі лінійного програмування дозволяють шляхом вирішення системи рівнянь і нерівностей, що зв’язують ряд змінних показників, визначати їхні оптимальні величини у взаємному сполученні. Найчастіше лінійне програмування застосовується там, де мова йде про оптимізацію витрати тих чи інших ресурсів, наприклад при виборі технології, що дозволяє одержати необхідний обсяг продукції при найменшій витраті сировини й матеріалів; завантажити устаткування, що виконує кілька видів робіт, так щоб при цьому досягався найбільший виробіток; скласти маршрути руху транспорту, що дозволяють, з одного боку – найбільш повно обслужити всіх клієнтів, а з іншого боку, зробити це при мінімальних витратах, та ін.

Графічні методи планування припускають складання й оптимізацію різних схем виконання поставленого завдання, наприклад руху предмета праці в процесі виробництва, реалізації готової продукції та ін.