Типи моделей і процес їхньої побудови

Існує три типи моделей ухвалення рішення - фізична, аналогова, математична.

Фізична - це збільшення або зменшення реального об’єкта системи. Модель майбутнього повітряного судна або автомобіля, синька креслення заводу в зменшеному масштабі - приклади фізичних моделей.

Аналогова модель поводиться як реальний об’єкт, але не є такою. Графік, що ілюструє залежності між обсягом виробництва й витратами, організаційна схема управління - приклади аналогових моделей.

Математичні символічні моделі використовуються для опису характеристик і властивостей об’єкта або подій у вигляді математичних символів, формул, розрахунків, економічних аналізів. У математичних моделях використовуються символи, якими виражаються залежності одних величин від інших. Наприклад, рентабельність можна виразити математичною формулою:

Р = П/З * 100 = Д - З / З * 100 = Ц * п - З / З * 100 ,

де: Р - рентабельність виду продукції на даній виробничій лінії, у %;

П - прибуток;

С - вартість продукції, грн.;

Д - дохід, грн.;

Ц - ціна одиниці продукції, грн.;

п - кількість споживачів, які придбали продукт.

Рентабельність є важливим показником господарської діяльності підприємства: її рівень дає уявлення про співвідношення доходів і витрат (собівартості).

Число всіляких конкретних моделей науки управління майже так само велике, як число проблем, які доводиться вирішувати й при визначенні цілей діяльності, і в процесі досягнення цілей підприємства.

Процес побудови моделі складається з наступних етапів:

1. Постановка завдання — перший і найбільш важливий етап побудови моделі, здатний забезпечити правильне вирішення управлінської проблеми. Правильне використання математики або комп’ютера не принесе ніякої користі, якщо сама проблема не буде точно діагностована. З того тільки, що керівник обізнаний з наявністю проблеми, зовсім не треба факт ідентифікації щирої проблеми. Керівник зобов’язаний уміти відрізняти симптоми проблеми від причин.

2. Побудова моделі. Тут розробник повинен визначити головну мету моделі, які вихідні нормативи або інформацію передбачається одержати, використовуючи модель, щоб допомогти керівництву розв’язати проблему. На додаток до цього фахівець з науки управління повинен визначити, яка інформація потрібно для побудови моделі, що задовольняє цим головним цілям і видає потрібні відомості. Може трапитися, що ця необхідна інформація розкидана по багатьом джерелам. Крім цього, при побудові моделі нетреба врахувати такі фактори, як витрати й реакцію людей на зайву складність моделі, при якій остання може бути відкинута. Також модель, яка коштує більше, ніж все завдання, що вимагає вирішення за допомогою моделі, звичайно, не дає ніякого внеску в наближення до цілям організації.

3. Перевірка моделі на вірогідність. Один з аспектів перевірки на вірогідність полягає у визначенні ступеня відповідності моделі реальному світу. Фахівець науки керування повинен установити, чи всі істотні компоненти реальної ситуації вбудовані в модель. Природно, чим краще модель відображає реальний світ, тим вище її потенціал як засіб надання допомоги керівникові в ухваленні гарного рішення, коли припустити, що модель не занадто складна у використанні. Другий аспект перевірки моделі пов’язаний з установленням того, як інформація, одержувана з її допомогою, дійсно допомагає керівництву впоратися з проблемою.

Застосування моделі. Після перевірки на вірогідність модель готова до використання. Однак відповідно до дослідження американських аналітиків, на корпоративному рівні лише близько 60% моделей науки управління були використані в повній або майже повній мері. В інших обстеженнях встановлено, що фінансові керівники американських і західноєвропейських корпорацій, керуючих маркетингом, недостатньо широко використають моделі для прийняття рішень. Основна причина невикористання моделей керівниками, які повинні їх застосовувати, можливо, полягає в тому, що вони їх побоюються або не розуміють. Якщо моделі науки управління створюються, звичайно, фахівцями штабних служб, лінійні керівники, для яких вони призначені, повинні брати участь у постановці завдання і встановленні вимог за інформацією, одержуваною з моделі. Відповідно до досліджень, коли це має місце, застосування моделей збільшується на 50 %. Крім того, таких керівників слід навчити використовувати моделі, пояснивши, як модель функціонує, які її потенційні можливості.

5. Відновлення моделі або ліквідація. Навіть якщо застосування моделі виявилося успішним, майже напевно вона зажадає відновлення. Якщо мета організації змінюється таким чином, що це впливає на критерії прийняття рішень, модель необхідно відповідним чином модифікувати. Аналогічно, зміна в зовнішньому оточенні, наприклад, поява нових споживачів, постачальників або технології може знецінити допущення й вихідну інформацію, на яких ґрунтувалася модель при побудові.

Загальні проблеми моделювання:

1 . Використання недостовірних вихідних даних для побудови моделей.

2.Інформаційні обмеження - обмежені можливості в одержанні потрібної інформації, які впливають і на побудову, і на використання моделей.

3. Страх і недовіра користувачів, пов’язані з тим, що керівники, для яких модель призначена, не повністю розуміють одержувані за допомогою моделі результати й тому бояться її застосовувати.

4. Надмірна вартість. Слабке використання на практиці, особливо в малому й середньому бізнесі. Крім уже названих причин, тут можна назвати нестачу знань, опір змінам.