2. Фінансові санкції

У вітчизняному законодавстві немає загального визначення поняття «фінансова санкція», як і переліку видів фінансових санкцій, що ускладнює проблему їхнього застосування. До фінансових санкцій можна віднести фінансовий штраф, пеню (передбачена в податковому законодавстві), призупинення бюджетних асигнувань.

Призупинення бюджетних асигнувань регулюється главою 18 БК України, зокрема ст. 117; порядок накладання пені визначається Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. та іншими нормативно-правовими актами.

«Фінансова (фінансово-правова) санкція» є поняття, що охоплює міри: відповідальності, запобіжного впливу, захисту, а також невигідні наслідки, що виникають після вчинення правопорушення (так звані «правовідновлювальні» (компенсаційні) заходи). Фінансові санкції за сутністю є майновими заходами впливу, адже невигідність і небажаність передбачуваних ними наслідків полягає у зменшенні майнової сфери правопорушника через його грошові фонди. Ці заходи мають на меті вплинути на економічний (майновий) стан платників податків.

Осіб, на яких накладаються фінансові санкції, перелік правопорушень, а також органи, уповноважені накладати санкції, чітко визначено в законодавстві. Проблемним стосовно фінансових санкцій і фінансових штрафів є те, що їхнє застосування передбачається численними нормативно-правовими актами, переважно підзаконного характеру, а їх налічується близько 500. Окрім цього, існує ще й проблема визначення органів, що мають право накладати фінансові санкції: в Україні ЗО державних установ наділено таким правом. Суми фінансових штрафів направляються в установленому законодавством порядку до відповідних бюджетів у різних пропорціях для кожної сфери народного господарства (окремого відомства): до державного бюджету та (певний відсоток) до відповідного місцевого бюджету.

Фінансові санкції можна поділити на групи за їх однорідністю, тож виділяють фінансові санкції за:

1) порушення бюджетного законодавства;

2) порушення порядку ліцензування;

3) порушення податкової дисципліни та податкового законодавства;

4) порушення касової дисципліни;

5) порушення законодавства про цінні папери та фондову біржу;

6) порушення законодавства про торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами;

7) порушення законодавства про рекламу;

8) порушення санітарного законодавства;

9) порушення законодавства про захист прав споживачів;

10) порушення законодавства про страхування;

11) порушення законодавства про торговельну діяльність;

12) порушення законодавства про авторське право й суміжні права;

13) порушення законодавства про приватизацію та містобудування;

14) порушення законодавства про пожежну безпеку;

15) порушення законодавства про грошовий обіг;

16) порушення законодавства про господарську діяльність;

17) порушення законодавства про електроенергетику, тепло- і водопостачання;

18) порушення валютного законодавства;

19) порушення антимонопольного законодавства тощо.

Деякі вчені, зокрема І. А. Сікорська, вважають, що фінансові санкції можна розглядати у двох аспектах. У вузькому значенні -це частина фінансово-правової норми, що має грошовий, чітко визначений характер і вказує на заходи державного примусу, що їх застосовують компетентні органи до суб'єктів, які вчиняють фінансові правопорушення. У широкому значенні - це система заходів державного примусу, що застосовуються визначеними державними органами до осіб, які вчинили фінансове правопорушення.

Під фінансовою санкцією можна розуміти штрафний засіб державного примусу, виражений у грошовій формі, що має кратний чи абсолютно визначений характер, і який застосовується уповноваженим державним органом до порушника фінансово-правової норми з метою реалізації суспільних інтересів під час фінансової діяльності держави й органів місцевого самоврядування.

Особлива частина