2. Методи розподілу фондів коштів:

♦ фінансування - не передбачає зворотності та відплатності, має цільовий характер;

♦ кредитування - передбачає строковість, відплатність, зворотність, забезпеченість (застава, гарантія) надання коштів.

Інколи виділяють методи бюджетного регулювання (дотації, субвенції, субсидії, відсоткові відрахування від загальнодержавних податків і зборів).

Розподіл означає не поділ грошей між окремими особами, а ті умови, на яких гроші «полишають» свій фонд і надходять у розпорядження того суб'єкта, котрому їх виділила держава, органу місцевого самоврядування чи уповноваженого фінансового органу.

3. Методи використання фондів коштів:

♦ метод цільового використання коштів і цільового призначення фондів коштів;

♦ метод встановлення державою чи органами місцевого самоврядування (через відповідний орган) порядку використання коштів;

♦ метод встановлення порядку та нормативів розподілу прибутків;

♦ встановлення нормативів і лімітів виділення та використання коштів;

♦ метод плановості;

♦ науково-методологічний підхід у визначенні обсягів видатків.

Метод фінансового контролю використовується на всіх стадіях фінансової діяльності.

1.9. Форми фінансової діяльності

Практика свідчить, що у фінансовій діяльності застосовується велика кількість форм, які поділяються на дві групи: правові та неправові.

Із найбільш поширених неправових форм фінансової діяльності слід назвати такі: роз'яснення фінансового законодавства населенню, проведення засідань комітетів або комісій представницьких органів влади з бюджетно-фінансових питань, різноманітних нарад в апараті фінансових органів тощо. Спільною рисою для всіх цих форм є те, що вони не мають юридичного значення, а лише створюють передумови для здійснення правових форм фінансової діяльності, в яких виявляється державно-владний характер дій органів влади в галузі фінансів.

Правові форми виявляються в установленні, зміні, припиненні чи застосуванні норм права.

Фінансово-правові акти у формі яких здійснюється фінансова діяльність,- це належним чином прийняті органами державної влади й органами місцевого самоврядування рішення з фінансової діяльності, що віднесені до їх компетенції та мають юридичні наслідки.

Застосування тих чи інших форм фінансової діяльності не довільне, а повністю детермінується змістом і характером тих суспільних відносин, які вони регулюють. Форма фінансово-правового акта залежить від того, яку галузь фінансової діяльності покликаний регулювати цей акт.

1.10. Класифікація правових форм фінансової діяльності

Правові форми фінансової діяльності за їхньою юридичною властивістю та правовою природою поділяються на: закони та підзаконні нормативно-правові акти.

Найчастіше правові форми фінансової діяльності класифікують за органами, що їх видають, тобто за суб 'єктною ознакою. Проте такий підхід пояснює лише, який орган видав певний акт, зовсім не розкриваючи причин, чому саме цей орган наділений правом та обов'язком видавати відповідний акт і чому цьому правовому акту властива саме така правова форма. Відповідно до цього критерію серед правових форм фінансової діяльності виділяють:

- Конституцію України;

- акти Президента України (у Конституції ніде прямо не зазначається, що Президент України керує фінансовою діяльністю, проте він підписує закон про держбюджет, накладає вето, виступає у ВРУ з посланнями, зокрема з фінансових питань);

- закони та постанови ВРУ;

- акти КМУ (постанови й декрети, останні видавалися з 1992 р. до 1993 р. і нині мають силу закону);

- акти централізованих органів виконавчої влади (накази, інструкції, методичні роз'яснення, вказівки, листи);

- акти органів судової влади;

- спільні акти різних органів влади;

- акти органів місцевого самоврядування (наприклад, рішення про місцеві бюджети, положення про місцеві податки та збори).