2. Україна в міжнародних подіях часів української національно - визвольної революції (1648-1676 рр.).

Ліквідація пригноблення Польщею відповідала інтересам практично всіх класів і станів суспільства: селянства, міського населення, реєстрового і нереєстрового козацтва, старшини, нижчого православного духівництва, української дрібної шляхти, що і об'єднувало їх в роки революції.Проте найважливішу роль в розвитку революції грало козацтво, яке винесло на своїх плечах основний тягар національно-визвольної боротьби.

Національна революція почалася в 1648 г.и тривала до ліквідації державних інститутів в Правобережній Україні, яка збіглася з падінням гетьманування Петра Дорошенко осінню 1676 р. Революція закінчилася поразкою. Відповідно до цього вони пропонують свою періодизацію.

I період (лютий 1648 р. - червень 1652 р.) .Характеризуется найбільшим розмахом національно-визвольної і соціальної боротьби. Вітворена Українська держава дефакто боротьбу за незалежність, а селянська війна закінчується ліквідацією дореволюційної системи феодальних стосунків на селі.

II період (червень 1652 - серпень 1657 р.) .Отмечается погіршенням геополітичного положення козацької України і активними пошуками союзників на міжнародній арені з метою розгрому Мови Посполитої і возз'єднання в межах держави всіх етноукраинських земель.У політичному розвитку намітилася яскрава тенденція затвердження монархічної форми правління в особі спадкового Гетьманат.

III період (вересень 1657 - червень 1663 р.). Охоплює час різкого зростання соціально-політичної боротьби, яка вилилася в громадянську війну і розколола Україну на два

гетьманства.

IV період (липень 1663 - червень 1668 р.). Ознаменований спробами польського і російського урядів поділити Українську державу і відчайдушною боротьбою нацио

национальной-патриотических сил за збереження її єдності.

V період (липень 1668 - вересень 1676 р.) .Приходится на нове загострення політичної боротьби, посилення втручання іноземних держав у внутрішні справи козацької України, ліквідації державних інститутів на Правобережжя і поразку революції.

ПОЧАТКОВИЙ ПЕРІОД ВОЇНИ (1648-1649 рр.)

5 травня 1648 р. під Жовтими Водами і 26 травня під Корсунем повсталі взяли перші перемоги над польско-шляхетскими військами. Під впливом цих перемог повстала вся Східна Україна. Козаки, кре-стьяне і міщани організовували загони і полиці, жорстоко розправляючись з шляхтою.

20 вересня 1648 р. війська Хмельницького отримали нову перемогу під Пілявпамі. На початку січня 1649 р. В. Хмельніцкий повертається до Києва, де його зустрічають як «українського Мойсея» і визволителя від «ляхской неволі».

Нова битва відбулася у вересні 1649 р. під Зборовом. Подкуп-ленний польською стороною союзник Хмельницького кримський хан изменя-ет Хмельницькому і примушує його піти на угоду з поляками. По Зборовському трактату під владу гетьмана переходять три воєводства: Ки-евськоє, Чернігівське і Брацлавсько». Козацьке військо збільшується до 40 тисяч.

ПОДІЇ 1650-1653 рр.

Незадоволені Зборовським трактатом, обидві сторони готують но-вую війну. Б. Хмельніцкий укріплює дипломатичні стосунки з Кримським ханством, Туреччиною, Угорщиною, Росією. Починаючи з 1648 р., слідує одне посольство за іншим до Москви, Туреччини з просьбиц об помо-щи і союзі. У 1G51 р. в битві під Берестечком із-за зради кримського хана армія Хмельницького терпить жорстоку поразку. В результаті підписаний Білоцерківський мирний договір 1651 г.: під владою гетьмана залишається тільки Київське воєводство, козацький реєстр скорочується до 20 тис. Шляхта отримала право повернутися в свої маєтки. Угоду викликала сильна незадоволеність народних мас України. Боротьба з польськими військами продовжується. У 1652 р. в битві під Батогом Хмельницький розгромили польську армію.

ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ В ХОДІ ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ

У 1648 р. між Україною і Мовою Посполитою поміщене Зборовськоє угода, що поклала початок формуванню української казац-кой державності.

ГОЛОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗБОРОВСЬКОГО ТРАКТАТУ

Збільшення реєстру війська запорізького до 40 тисяч; государст-венные посади повинні займати тільки православні: під владу гетьмана переходила територія 3-х воєводств: Київського, Чернігівського, Брацлавського; гетьман отримував в користування Чигирин з округом; питання про ліквідацію унії і церковного майна виносилися на найближчий сейм; Київський митрополит отримував місце в сенаті; всім повстанцям гарантувалася повна амністія: євреї і єзуїти нс мали права жити на Україні.

ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

Територія України ділилася на 16 військово-адміністративних ок-ругов -- полків, на чолі яких стояли полковники, що є од-новременно ц головними адміністраторами. Полиці ділилися на сотні, в яких сотник виконував ті ж функції, що і полковник. Їм в управ-ление потрапляла" полкова і сотенна старшина (осавул, писар, суддя, хорунжий). На чолі війська запорізького стояв гетьман, в руках якого со-средоточивалась вся військова, політична, судова, адміністративна влада. У управлінні йому допомагала генеральна старшина; 2 осавули, писар, суддя, обозний, хорунжий. Центром управління була генеральна військова канцелярія на чолі з генеральним писарем, При Богдані Хмельницькому цю посаду обіймав Іван Виговський. У міру необхо-димости гетьман збирав козацьку раду для обговорення найважливіших воп-росов життю війська. Наприклад, 7 червня 1651 р. в Білій Церкві соб-ралась козацька рада для обговорення завдань продовження боротьби проти польських військ після поразки під Берестечком;'8 січня 1654 р. в Переяславле козацька рада утвердила військово-політичний союз Украї-ни з Росією. Іноді збиралися старшинські раді (10 листопада 1652,г. у Чигирині така рада ухвалила рішення про напрям посольства до Москви).

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Виникнення козацької держави на Україні привело до. зростанню його міжнародного авторитету і активізації дипломатичних отноше-ний з сусідніми країнами. Перш за все, потрібно було встановити союз з Кримським ханством, і Хмельницькому вдалося досягти цього, хоча і дорогою ціною (татари за військову допомогу отримали право забирати в полон (ясыр) селян, і в результаті вони погнали тисячі чоловік). Богдан Хмельницький активно втрутився в молдавські справи -- ка-зацкое військо на чолі з його сином Тімошем двічі (у 1G50 -- 1653 рр.) ходило до Молдавії. У тодішню столицю України -- Чигирин к Б. Хмельницькому прибували посли з Росії, Туреччини, Угорщини, Польщі, Венеції, Шве-циі. У ці роки склалася ціла школа талановитих українських дип-ломатов, серед яких велику роль зіграли Силуян Мужіловський, Даніло Грек, Іван Ковалевський, Юрій Пеміріч і керівник зовнішньої політики генеральний писар Іван Виговський. До цього часу старшина, що склалася в суспільний клас, з певними становими, економічними і політичними устрем-лениями, відсовує на другий план військову раду, прагнучи устра-нить рядове козацтво, козацьку «чернь» від впливу на політику і управління.

ВОДІННЯ УКРАЇНИ ПІД ПРОТЕКТОРАТ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Після численних прохань України про союз Земський собор в Москві 1 жовтня 1053 р. ухвалив рішення про ухвалення України під протекцію Російської держави. Для проголошення цього акту на Україну було напрямлено повноважне посольство, яке очолило Ст. Ст. Бутурлін.

ПЕРЕЯСЛАВСЬКА РАДА

8 січня 1654 р. в Переяславле відбулася генеральна військова рада, на яку прибули представники багатьох полків і станів (стар- шина, козаки, міщани, селяни, духівництво). На ній одностайно було ухвалено рішення про союз з Російською державою. Рішення Переяславської Ради були по-різному ухвалені на Украї-не. Конфлікт виник вже в самому Переяславле: коли козацька старши-на присягала цареві, вона зажадала, щоб царські посли також при-сягнули і від імені царя завірили козаків у виконання, перейнятих на себе зобов'язань по відношенню до України. На це послідувала відмова: посли заявили, що цар, як самодержець, не зв'язує себе присягою по відношенню до "своїх підданих. Конфлікт завершився поступкою В. Хмельніцкого російським послам. Не захотіли прийняти присягу на вірність Росії полковники Іван Богун і Іван Сирко і полиці Уманьський і Брацлавський. Виникли хвилювання в Полтавському і Кропівнянськом полицях. Але в цілому в 117 містах України присяга пройшла спокійно.

«БЕРЕЗНЕВІ СТАТТІ»

26 березня 1654 р. цар. Олексій, Михайлович і Боярська дума утвер-дили «Статті Богдана Хмельницького» (так звані «Березневі стаття»), які визначили положення України в союзі з Росією:

-- гетьмана обирає військо і лише сповіщає царське прави-тельство;

-- гетьман і військо можуть зноситися з іншими державами, але з Полинів і Туреччиною під контролем царських властей;

-- реєстр визначався а 60 тисяч;

-- про збір коштів на утримання козацького війська і оплату старшин;

-- про збереження прав станів, світських і духовних;

-- про збереження в містах виборного управління і так далі

Богдан Хмельницький фактично зберіг положення незалежного глави держави.

ПОРУШЕННЯ ЦАРИЗМОМ ПЕРЕЯСЛАВСЬКИХ УГОД

Сторони по-різному оцінювали положення Переяславського соглаше-ния. Якщо Хмельницький і козацька старшина прагнули до розширення і зміцнення української автономії, то царський уряд прагнув розширити з часом свою участь у внутрішніх справах України, пре-вращая її поступово в звичайну провінцію Московського государ-ства.

Так вже в 1654 р. воно поставило в Києві сильний гарнізон, почавши будівництво для нього окремій фортеці і посадивши воєводу, який і став безпосереднім представником царської влади на Ук-раїне. Таких же воєвод Московський уряд мав намір ввести і у всі значні міста України, щоб передати їм адміністрацію збір податків.

ЗВ'ЯЗКИ УКРАЇНИ З ІНШИМИ ДЕРЖАВАМИ

Постійні порушення Москвою своїх зобов'язань перед Україною, безцеремонна поведінка царських військ на козацькій території, заклю-чение за спиною гетьмана миру з Польщею змусили Б. Хмельніцкого при-нять заходи до пошуку інших союзників. Колишні васали Польщі -- маркграфство Брапдепбург і королівство Пруссія, що отримали незалежність завдяки ослабленню Польщі у війні з Україною, погодилися вступити в союз з гетьманською державою. Крім того, підтримали Хмельницького Швеція, Семігородщина, Молдавія, Валахия частково -- Литва. Їх коа-лиция не встигла скластися в тісний політичний блок, а після смерті Б. Хмельніцкого в серпні 1657 року розпалася. Все ж таки гетьман перед своєю кончиною заявив представникам Олексія Михайловича, що його на-следник -- син. Юрій вільний від присяги, даної отцем в Переяславі і 1651 році.

ОЦІНКИ ДІЯЛЬНОСТІ Б. Хмельніцкого

Сучасники порівнювали його с О. Бромселем і Англії, козацькі ле-тописцы вважали його за Мойсея, який вивів український народ з єгипетської неволі польської). Григорій Сковорода називав Хмельніц-кого «героєм і отцем вільності».

ГЕТЬМАН П. Дорошенко І СПРОБИ ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

30 січня в селі Андрусово під Смоленськом Польща і Московська держава підписали угоду, але якому Правобережжя, зокрема на 2 роки -- м. Київ, залишалося за Польщею, а Лівобережжю відходило до царя. Після того чергового порушення Переяславських домовленостей козацька рада під Корсунем в 1669 р. схвалила вирішення гетьмана П. Дорошенко про перехід України під протекцію Туреччини. За допомогою турецької армії вони розгромили поляків і в 1672 р. в с. Бучач Польща відреклася від Подолії і інших регіонів Правобережжя. Проте жодна із сторін не збиралася відмовлятися від контролю над українськими землями. Росія направила на Правобережжі війська гетьмана Лівобережжя І. Самойловіча, щоб змусити II. Дорошенко от-речься від булави. У вересні. 1676 р. П. Дорошенко здався під Чигирином армії, що складалася з військ Москви і лівобережних кочівників.