24. Психологічний погляд

Як і біологічні пояснення, психологічні теорії злочинності пов'язують ц з певними типами особистості. Деякі дослідники висловлювали припущення, що аморальна, психопатична особистість розвивається в меншості індивідів. Психопати — це замкнені в собі, позбавлені емоцій характери, що вдаються до насильства заради самого насильства.

Індивіди з психопатичними рисами іноді справді чинять насильницькі злочини, але з поняттям психопата пов'язано чимало проблем. Аж ніяк не очевидно, що психопатичні риси обов'язково мають бути кримінальними. Майже всі дослідження осіб з такими характеристиками обмежувалися колом засуджених в'язнів, а особистості таких людей, як правило, подаються в негативному світлі. Якщо ж ми описуємо ці самі характеристики під позитивним кутом зору, цей тип особистості має зовсім інший вигляд, і навряд чи є якісь підстави вважати, що такі люди від природи наділені злочинними нахилами. Якби ми справді захотіли пошукати психопатичних індивідів для свого дослідження, нам слід було б опублікувати в газеті таке оголошення (Widom and Newman, 1985):

"ЯКЩО ВИ ЛЮДИНА АВАНТЮРНОЇ ВДАЧІ...

Дослідник бажає сконтактуватися з авантюрними, безтурботними людьми, схильними жити цікавим імпульсивним життям. Якщо ви з тих, хто готовий прийняти будь-який виклик, зателефонуйте 337-ХХХХ у будь-який час".

Такі люди можуть виявитися мандрівниками, шпигунами, азартними гравцями або просто знудженими від монотонності повсякденного життя. Вони можуть бути готові вкинутися в якусь злочинну авантюру, але з не меншою ймовірністю вони шукатимуть нагоди докласти своїх сил та енергії в суспільно прийнятний спосіб.

Психологічні теорії злочинності можуть, у ліпшому випадку, пояснити лише деякі аспекти злочину. Тоді як декотрі злочинці справді. мають риси характеру, які відрізняють їх від решти населення, малоймовірно, що такими рисами наділена більшість злочинців. Існує безліч різновидів кримінальних діянь, і дарма припускати, що ті, хто їх чинить, мають якісь специфічні психологічні характеристики. Навіть якщо ми обмежимо свій розгляд однією категорією злочинів, таких як насильницькі, тут можна виділити чимало різних обставин. Такі злочини здійснюються як одинаками, так і організованими групами. Малоймовірно, щоб психологічні нахили людей, які діють самостійно, мали багато спільного з психологічними нахилами членів згуртованої банди. Навіть якби нам вдалося пов'язати певні відмінності з певними кримінальними характеристиками, ми не могли б довести, що причинна залежність спрямована саме в той бік, а не в протилежний. Цілком імовірно, що саме зв'язок із кримінальною бандою впливає на зовнішність або вдачу людини, а не вдача або зовнішність формують кримінальну поведінку.

25. Коэфициент (индекс) преступности. Техника анализа коэффициента преступности.

Оценка распространенности преступности предполагает не только выяснение абсолютного числа преступлений и преступников, но и сопоставление имеющихся данных с показателями численности населения. Это достигается путем определения интенсивности (уровня) преступности. Интенсивность преступности — это ее характеристика, измеряемая числом совершенных преступлений и их участников в расчете на определенную численность населения, например на 10 или на 100 тысяч жителей. Таким образом измеряется общий уровень преступности и уровень криминальной активности населения. В целях определения интенсивности преступности производится расчет соответствующих коэффициентов для каждого из указанных ее уровней по следующим формулам:

коэффициент преступности (К):

n х 105

K = ______ ,

N

где n — число совершенных (зарегистрированных) преступлений на определенной территории за определенный период; N — численность населения, достигшего возраста наступления уголовной ответственности, проживающего на территории, для которой рассчитывается коэффициент; 105 — единая расчетная база; коэффициент преступной активности (I):

m х 105

I = ______ ,

N

где m — число лиц, совершивших преступления за определенный период на определенной территории; N — численность активного населения (14—60 лет), проживающего на территории, для которой рассчитывается коэффициент; 105 — единая расчетная база. При этом следует иметь в виду, что учет всего количества населения нельзя считать вполне корректным, так как в этом случае общий показатель уровня преступности нивелируется за счет лиц, не достигших возраста уголовной ответственности (14 лет), а также лиц в возрасте 60 лет и старше, которые, как известно, не обладают особой криминальной активностью. Эти категории лиц целесообразно исключать из расчетных данных интенсивности преступности.