3.6. Рівень і коефіцієнт злочинності
Рівень злочинності - це її кількісна характеристика, що вимірюється в абсолютних величинах сумою вчинених злочинів і осіб, які їх вчинили, за певний проміжок часу на визначеній території. Виходячи з того, що на будь-якій визначеній території проживає кількість людей, відмінна від населення такої ж за площею іншої території, з метою їх зіставлення між собою застосовують коефіцієнти. При цьому використовуються два види основних коефіцієнтів злочинності. Ці коефіцієнти розраховуються не тільки на злочинність загалом, але й на кожний окремий вид злочинності, що входить у її структуру. Крім того, зазначені коефіцієнти можуть застосовуватися для виявлення чи порівняння кримінальної активності різних категорій населення (чоловіків, жінок, молоді, рецидивістів тощо).
Головною метою держави є забезпечення правопорядку та законності, захист прав і свобод людини, державних та громадських організацій, комерційних структур через соціальний контроль за злочинністю та правопорушеннями. Статистика свідчить, що у всіх державах незалежно від ступеня розвитку показники злочинності мають в цілому тенденцію до зростання (з урахуванням деяких коливань та стабільності на певних проміжках часу) [1, 5]. Значною проблемою для молодих суспільств є також урахування латентної злочинності. Тому соціальний контроль за злочинністю через дослідження зв'язку соціальних чинників із нею - першочергове завдання і найважливіша правова проблема суспільства. Для України на сучасному етапі розвитку ця проблема має особливе значення, оскільки пов'язана з правовою реформою, реорганізацією структури силових відомств, становленням України як суверенної держави та її входженням у світову спільноту. Вирішення такої складної проблеми можливе лише на основі використання сучасних методів теорії ймовірностей та математичної статистики, моделювання й засобів організаційної та обчислювальної техніки.
Будь-який показник, що використовується для оцінки складних соціально-економічних явищ, є узагальнюючою характеристикою, що вираховується за правилом середньої величини. До типів середньої величини, що проаналізовано в [3], відносяться:
абсолютне середнє (середнє арифметичне);
динамічне середнє (середній темп росту, середнє геометричне);
відносне середнє (середній рівень еластичності).
Суттєвим питанням, що виникає при обчисленні середніх, є визначення міри зв'язку вико-ристаних сукупностей. Наприклад, сенс у середньому, що визначалось за двома незалежними ви-бірками, очевидно, відсутній. Так, коефіцієнт злочинності (КЗ) обчислюється за двома сукупностями: кількістю зареєстрованих злочинів у регіоні (ЗЗ) та населенням регіону (НР) за формулою:
(1)
Використовуючи відношення (1) ми, зрозуміло, припускаємо, що ці дві сукупності деякою мірою пов'язані (можливо, пропорційно) за принципом: більше населення - більше злочинів. Інакше відношення (1) втрачає зміст.
Іншим питанням, що постає при аналізі співвідношення (1), є його складний характер (що, як правило, залишається поза увагою дослідників). Використовуючи техніку пошуку середнього, середньо-квадратичне відхилення та варіації при нерівномірних інтервалах спостережень, можна оцінити не тільки кількісне значення показника злочинності, але і якісний характер роботи під-розділів ОВС та криміногенної ситуації в регіоні. Так, наприклад, коефіцієнт злочинності (1) у двох містах А і Б може виявитися приблизно рівним (додаток 1): Ka=26,34, Kб=26,27. Можна зробити висновок, що криміногенна ситуація в цих містах подібна. Але проведемо більш деталь-ний аналіз згідно із запропонованою концепцією. Припустимо, що в місті А чотири райони, а в Б - 5 із населенням та зареєстрованими злочинами відповідно значенням векторів b, b1, c, c1... (далі див. друковану версію журнала).