31. Взаємозв'язок понять "злочинність" та "злочин"

   Стан злочинності формується зі вчинення протягом визначеного часу злочинів. Тож постає питання характеру зв'язку між злочинністю та злочином.    Пояснення взаємозв'язку ґрунтується на філософських категоріях "одиничного", "окремого" та "загального". Відношення між ними мають діалектичний характер. Зміни в кількості, структурі, особливостях злочинів призводять до змін у характеристиці злочинності.    У злочинності відображаються найбільш суттєві ознаки окремих злочинів, а випадкові, притаманні лише деяким з них, відсіюються. Так вимальовуються закономірності, пізнання яких є основою як організації боротьби зі злочинністю, так і її прогнозування на майбутнє.    Злочинності, на відміну від окремого злочину, притаманна ознака самодетермінації, тобто самовідтворення.    Спільною рисою злочинності та злочину вважається їхня негативна суспільна й правова оцінка. Тож суспільство та держава вживають заходів щодо обмеження сфери їхнього прояву.    Злочинність охоплює не тільки злочини як такі, але й однорідні групи злочинів, у зв'язку з чим виділяють види злочинності.    На відміну від окремо взятих злочинів, злочинність - це явище закономірне. Це проявляється в тому, що в будь-якій державі вона існує незалежно від суспільного ладу.    На рівні масового явища злочинність має самостійні форми руху, знаходить такі зв'язки з іншими загальними явищами, котрі відсутні чи принаймні не можуть бути безпосередньо встановлені при аналізі індивідуальних випадків (рівень, структура, динаміка).    Шаблони злочинної поведінки не є власне "винаходом" якихось злочинців. Ці шаблони існують незалежно від індивідуальної свідомості, зберігаючись у низці випадків протягом тисячоліть. Ще в сиву давнину були відомі злочини, що відображені в сучасних кримінальних кодексах - крадіжки, грабежі, розбої тощо. Отже, під цим кутом зору злочинність є чимось більшим, ніж просто сума злочинів, бо існує реальна потенційна можливість вчинення злочинів, зумовлена наявністю у свідомості певної частини людей шаблонів протиправної поведінки.

32. Основні підходи до визначення злочинності

Подходы К Определению Преступности. Свойства Преступности

[ Назад ]

К определению понятия и характеристик преступ¬ности применяются различные подходы: правовой, социологический, философский, биологический под¬ходы. Правовой подход представляет собой рассмотре¬ние преступности с точки зрения совокупности пре¬ступлений. Акцент делается на определение форм, видов, причин, условий и основных характеристик от¬дельных преступлений с целью формирования общей картины преступности. При социологическом подходе явление преступ¬ности рассматривается как социальное зло, а конк¬ретные преступления понимаются как отдельные его проявления. Биологический подход рассматривает преступ¬ность как болезненное состояние отдельных индиви¬дов, как результат психических и физических откло¬нений личности. Философский подход характеризуется тем, что при его применении явление преступности рассмат¬ривается с позиции философского понимания «доб¬ра» и «зла». Вместе с тем применение каждого из указанных подходов в отдельности обладает определенными недостатками, вследствие чего для анализа явления преступности требуется комплексный подход к ее изучению. Преступность — социальное и уголовно-правовое явление, которое выражается во множестве совер¬ шенных и совершаемых преступлений. Однако поскольку преступность не является прос¬той совокупностью противоправных деяний, следует говорить не о простой, а о статистической совокуп- . ности, которая обладает своими особыми качества¬ми. В этой связи преступности присущи такие свой¬ства, как массовость, иррегулярность, устойчивость. Массовость характеризует преступность как такой объект статистического исследования, свойства ко¬торого проявляются лишь при наблюдении большого числа противоправных поступков. Иррегулярность означает, что различные преступ¬ления, будучи элементами единой системы (статис¬тической совокупности), совершаются независимо друг от друга. Устойчивость преступности как статистический показатель означает, что все ее закономерности по¬вторяются с той или иной степенью регулярности