64.Маржиналізм як переосмислення цінностей класичної політекономії.

Упродовж останніх 30 років XIX ст. класичну політекономію змінила маржинальна економічна теорія. Ця зміна значною мірою стала наслідком величезного прогресу в науці, особливо в її природничих і гуманітарних галузях, а також в економіці, в якій з´являлось все більше ознак монополістичного типу господарювання.

Основна ідея маржиналізму – дослідження граничних економічних величин як взаємопов´язаних явищ економічної системи в масштабі фірми, галузі (мікроекономіка), а також і всього народного господарства (макроекономіка). У даному контексті сучасний маржиналізм включає в себе і неокласичну, і кейнсіанську економічні концепції, а економічна наука вперше стала галуззю знання, яка вивчає взаємозв´язки між визначеною метою і наявними обмеженими засобами, які мають альтернативні можливості використання.

Слід мати на увазі, що альтернативна можливість припускає використання ресурсів і витрат часу виключно для досягнення конкретної мети. Виходячи з цієї ідеї, яка лежить в основі маржиналізму, Л. Роббінс твердить: “Якщо ми щось вибираємо, то ми вимушені відмовитися від інших речей, від яких би ми за інших обставин не відмовились. Рідкісність засобів, які призначені для задоволення цілей різної значущості, – це майже універсальна властивість середовища, у якому здійснюється людська діяльність,... і послуги кухаря, і послуги балетного танцівника обмежені попитом на них і можуть споживатися по-різному... Економічна наука – це наука, що вивчає поведінку людей з точки зору співвідношення між метою і обмеженими засобами, які можуть мати різне споживання".

"Революційна" особливість маржиналізму

Кардинальна переоцінка цінностей класичної школи, які сформувалися майже за двісті років, відбулася в останній третині XIX ст. В економічній літературі її характеризують як "маржинальну революцію".

Пояснюючи суть цієї "революції", відзначимо, що маржиналізм (від слова "margin", яке в англо-французькому перекладі означає – кордон, межа) грунтується на принципово нових методах економічного аналізу, що дозволяє застосовувати граничні величини для характеристики змін у явищах, які відбуваються. У цьому його відмінність від класичної політекономії, автори якої користувались лише характеристикою суті економічних явищ (категорій), виражених у середній або сумарній величині. Так, наприклад, у класичній концепції в основі визначення ціни лежить витратний принцип, який пов´язує її величину з витратами праці (за іншим трактуванням – із витратами виробництва). Згідно з концепцією маржиналістів, формування ціни (через теорію граничної корисності) пов´язується із споживанням продукту, тобто з урахуванням того, наскільки зміниться потреба в продукті, який оцінюється, якщо споживається додаткова одиниця цього блага.

Ще одна "революційна" особливість маржиналізму полягає в тому, що класики поділяли економічні явища тенденційно, вважаючи зокрема сферу виробництва первинною щодо сфери обігу, а вартість – вихідною категорією всього економічного аналізу, а маржиналісти економіку розглядають як систему взаємозалежних господарюючих суб´єктів, які розпоряджаються господарськими благами, фінансовими і трудовими ресурсами. Саме тому, завдяки маржинальній теорії, проблема рівноваги і стабільного розвитку економіки стала предметом аналізу результатів її взаємодії з навколишнім середовищем – як підприємств і фірм, так і народного господарства в цілому.