- •Предмет історії економічних вчень – процес виникнення, розвитку системи економічних поглядів.
- •Економічна нерівність та політика соціального захисту населення.
- •Соціальна політика уряду.
- •Світова економіка. Міжнародний поділ праці.
- •Теорії міжнародної торгівлі. Теорія а. Сміта та д. Рікардо
- •Зовнішня торгівля, її чинники та показники.
- •Теорія Гекшера –Оліна.
- •Концепція Майкла Портера.
- •Зовнішньоекономічна політика, її інструменти.
- •Причини та наслідки впровадження ввізного та вивізного мита.
- •Економічні наслідки запровадження квоти.
- •Економічне зростання, поняття та значення, чинники економічного зростання.
- •Неокласична модель економічного зростання Солоу.
- •Загальна характеристика економічної думки Стародавнього Сходу. Закони Хаммурапі, трактати "Артхашастра" та "Гуань Цзи".
- •Економічна думка Стародавньої Греції (Ксенофонт, Платон, Арістотель).
- •Економічна думка Стародавнього Риму (Катон Старший, Варрон, Колумелла). Аграрні реформи Тіберія та Гая Гракхів.
- •Економічна думка Середньовіччя (ф.Аквінський, н.Орем).
- •Історія економічної думки України часів середньовіччя.
- •Меркантилізм: його основні положення, етапи розвитку та представники.
- •Теорія грошового балансу раннього меркантилізму. В.Стаффорд, г.Скаруффі.
- •Теорія торгового балансу пізнього меркантилізму. Т.Мен, а. Де Монкретьєн.
- •Класична школа політичної економії: умови формування та загальна характеристика.
- •50. В.Петті та п.Буагільбер – засновники класичної політичної економії.
- •51.Економічне вчення фізіократів.
- •52. Економічна система а.Сміта.
- •53. Економічне вчення д.Рікардо
- •54. Економічні теорії ж.Б.Сея.
- •55. Економічні ідеї Дж.Мілля.
- •56. Критичний напрям політичної економії. Економічні погляди
- •58.Економічна концепція т.Мальтуса.
- •59. Теоретичні джерела західноєвропейського утопічного соціалізму
- •60. Утопічний соціалізм Сен-Сімона, Фур'є, Оуена.
- •61. Зародження марксистської економічної теорії в 40-50-х рр. Хіх ст.
- •62.Теоретичні проблеми "Капіталу" к.Маркса.
- •63.Розвиток в.І.Леніним марксистського економічного вчення. Марксизм і сучасність.
- •64.Маржиналізм як переосмислення цінностей класичної політекономії.
- •65. Австрійська школа граничної корисності.
- •66. Становлення неокласичної традиції в економічний теорії. Кембріджська школа.
- •67. Американська школа неокласики.
- •68.Шведська (стокгольмська) школа неокласики.
- •69. Математична школа в політичній економії.
- •70. Теоретична система та економічна програма Дж.М.Кейнса.
- •71. Неокейнсіанські теорії економічного зростання
- •72. Посткейнсіанство.
- •73. Еволюція неокласичних ідей у хх ст.
- •74. Консервативна неокласика. Неокласичні теорії економічного зростання.
- •75.Неолібералізм: основні положення та школи.
- •76.Виникнення монетаризму. М.Фрідмен.
- •78. Неокласичний синтез. П.Самуельсон.
- •79.Ранній інституціоналізм.
- •80. Неоінституціоналізм.
- •81. Теорії трансформації капіталу.
- •82. Теорії "індустріального суспільства".
- •83. Концепції футурології.
74. Консервативна неокласика. Неокласичні теорії економічного зростання.
Неокласичні доктрини економічного зростання формувалися на базі двох джерел — теорії факторів виробництва, що бере початок від Сея, Мілля, Кларка, та концепції виробничої функції, що враховує взаємодію двох факторів — праці і капіталу, яка, у свою чергу, була новим трактуванням теорії трьох факторів виробництва. Прихильники консервативно-неокласичного напрямку досліджували, яким має бути співвідношення факторів виробництва для досягнення найбільшого виробничого ефекту за оптимальних витрат факторів і за умови обмеженості ресурсів. Вони доводили, що це співвідношення досягається автоматично, тобто є саморегульованим.
Еволюція цих теорій пов’язується з тим, що дослідники, намагаючись урахувати зрушення, які відбуваються в розвитку продуктивних сил, запроваджують до своїх моделей усе нові й нові параметри, які характеризують ці зрушення, наприклад, фактор науково-технічного прогресу, що якісно змінює засоби виробництва, робочу силу і капітал. Проте дехто з них розглядає науково-технічний прогрес як цілком самостійний, третій фактор.
У підручнику в історичному та теоретичному аспектах аналізуються ідеї виробничої функції Кобба-Дугласа, Р. Солоу, Б. Уолла, Е. Денісона, Дж. Міда та В. Свена. Уважне ознайомлення з ними дає змогу порівняти їх, простежити, як змінюються підходи до визначення взаємозв’язків факторів виробництва.
Крім того, слід наголосити на тій обставині, що поняття виробничої функції стало теоретичною основою для розвитку економіко-математичного моделювання.
Необхідно також знати, що одним з авторів ідеї виробничої функції, яка враховувала дію автономних чинників, передовсім науково-технічного прогресу, був Я. Тінберген, який зробив видатний внесок у розвиток теорії економічних циклів. Ця його теорія і об’єднала, власне, в одне ціле всі інші теорії економічного зростання, що базувались на ідеї виробничої функції: згідно з нею саморегулювання економіки залежить від стану та співвідношення факторів і відповідає фазам циклу — посилюється за оновлення факторів виробництва, і послаблюється, коли ці фактори «старіють», а їх співвідношення не відповідає рівню НТП. Тінберген показав, що у фазі запровадження досягнень науково-технічного прогресу та оновлення факторів стають необхідними регулювальне втручання держави та її підтримка.
Отже, ці дослідження, які, до речі, на тій самій основі проводились і прихильниками кейнсіанства, залишаються актуальними й нині, коли змінюється сама природа факторів (наприклад, коли до них включають інформацію).
Розглянувши два напрями неокласичних досліджень, один з яких репрезентовано теоріями монополії і конкуренції, а інший — теоріями економічного зростання, можна дійти висновку, що неокласична традиція в економічних дослідженнях зберігається, відвоювавши собі певну нішу, визначену ще класичною політекономією. Предметом дослідження залишаються об’єктивні закономірності розвитку, процеси саморегулювання економіки, фактори виробництва та економічного зростання тощо.
Однак економічна теорія не могла ігнорувати нових обставин, що виникали з розвитком суспільства, зокрема тих, які аналізувались вище. Водночас і реальне життя свідчило, що втручання держави в суспільно-економічні процеси — це не лише нагальна необхідність, а й незаперечна реальність. Тому поява неоліберальної течії в межах неокласичної теорії має відповідне пояснення.