76.Виникнення монетаризму. М.Фрідмен.

Прихильник монетаризму — це економіст, який вірить, що кількість грошей спричиняє домінуючий вплив на загальний потік витрат в економіці. Держбюджет і т. зв. реальні фактори, враховуючи і схильність до інвестування чинять явно другорядний вплив, якщо вони не підкріплені динамікою грошової маси.

Монетаризм є однією з найвпливовіших течій у сучасній економічній науці, що визначає сутність сучасного економічного консерватизму. Монетаризм як напрям економічної думки звичайно протиставляли кейнсіанству, на основі якого виявилося неможливим пояснити господарський "обвал" 70-х — початку 80-х pp. XX ст. Тоді як концепція Кейнса сформувалася на тлі неспроможності неокласичної економічної теорії, монетаризм виник як опозиція насамперед кейнсіанству.

Найрішучіше проти Дж.М. Кейнса і кейнсіанців у 60-х pp. виступив Мілтон Фрідмен — професор Чиказького університету, представник Чиказької школи неолібералізму. В економічній літературі цей виступ дістав назву неокласичної монетаристської контрреволюції (на противагу кейнсіанській революції). М. Фрідмен значима, одіозна фігура в економічній теорії, він запропонував кілька фундаментальних концепцій сучасного макро- та мікроаналізу

На початку 60-х pp. M. Фрідмен очолив групу, яка виконувала дослідження ролі грошей у торгових циклах для Національного бюро економічних досліджень. Інтенсивна праця протягом майже 25 років втілилася у ряді фундаментальних праць з історії та теорії грошового обігу: "Монетарна історія Сполучених Штатів, 1867—1960" (1963), написана М. фрідменом у співавторстві зі спеціалістом у галузі історії економіки Анною Шварц, "Монетарна статистика США" (1970) і, нарешті, "Тренди грошової маси у США та Сполученому Королівстві, їх відношення до доходу, цін і ставок процента, 1867—1975" (1982). Здійснений історико-статистичний аналіз грошового обігу США за майже столітній період відіграв важливу роль в обґрунтуванні М. фрідменом стратегії і тактики грошово-кредитної політики.

У 1967—1969 pp. M. Фрідмен займав почесну посаду президента Американської економічної асоціації. Доповідь "Роль монетарної політики" (1968), проголошена ним при призначенні на цю посаду, стала однією із найпопу-лярніших його праць. У 1968 р. він захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора права.

З 60-х років М. Фрідмен активно долучався до громадсько-політичної діяльності, неодноразово брав участь у розробці економічних програм Республіканської партії США, виступаючи у ролі її економічного консультанта. Він був економічним радником під час кількох передвиборчих кампаній: консервативного губернатора Б. Голдуотера у 1964 p., майбутніх президентів США P. Ніксона у 1968 р. та Р. Рейгана у 1980 р. У 1971—1974 pp. M. Фрідмен був радником президента Р. Ніксона з економічних питань, з 1981 р. — членом Президентської ради незалежних експертів з економічної політики за президентства Р. Рейгана.

У жовтні 1976 р. за досягнення в галузі аналізу споживання, історії і теорії грошового обігу та демонстрацію труднощів стабілізаційної політики Мілтон Фрідмен був удостоєний премії Альфреда Нобеля з економіки. Свою Нобелівську лекцію він назвав "Інфляція і безробіття: горизонти нової політики", висвітливши в ній концепцію природного рівня безробіття, відмінності кейнсіанської та монетаристської моделі економічної політики та обґрунтувавши тезу про те, що причиною безробіття є не інфляція взагалі, а непередбачувана, неочікувана інфляція.

З 1977 p. М. Фрідмен залишає викладацьку роботу, а його наукова діяльність відтоді пов´язана з Гуверівським інститутом Стенфордського університету, де він працює старшим науковим співробітником. Він — член Американської економічної асоціації та редколегій багатьох спеціальних видань з економічної теорії, почесний професор багатьох американських та зарубіжних університетів.

Розробка М. Фрідменом проблем кредитно-грошової політики безпосередньо орієнтувалась на практику. Остаточне розчарування в кейнсіанських концепціях "глобального державного регулювання" після кризи 1974—1975 pp. сприяло відродженню інтересу західних урядовців до монетарних теорій. Всебічне врахування запропонованих М. Фрідменом рекомендацій почало давати відповідний ефект. Тріумфом теоретичного доробку М. Фрідмена стали концепція стабілізації американської економіки — знаменита "рейганоміка", що допомогла США подолати економічний спад, ослабити інфляцію, зміцни-ти національну валюту.

У широкому розумінні монетаризм — це всі економічні доктрини, що і надають грошам першочергового значення та пов´язані з розробкою грошової кредитної політики, спрямованої на регулювання грошової маси в обігу. Проте ї "монетаристське відродження" не було випадковою відповіддю на жорстку інфляцію 70-х pp. чи просто реакцією на кризу кейнсіанства. В основі сучасних монетаристських концепцій лежить кількісна теорія грошей, яка виникла ще в XVI ст., згідно з якою рівень товарних цін тим вищий, чим більшою є кількість грошей в обігу. Монетаризм значно розширив можливості неокласичної теорії, доповнивши її емпіричними дослідженнями на основі економіко-статистичних моделей.