- •2. Поняття, предмет та методи цивільного та сімейного права України. Співвідношення з іншими галузями.
- •5.Система цивільного та сімейного законодавства.
- •7.Цивільні та сімейні правовідносини: поняття, особливості та структура. Види цивільних та сімейних правовідносин.
- •8.Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних та сімейних правовідносин.
- •9.Поняття та зміст цивільної правоздатності фізичних осіб.
- •10.Цивільна дієздатність: поняття та види. Деліктоздатність фізичних осіб.
- •11. Обмеження дієздатності фізичної особи та визнання її недієздатною
- •12. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою і оголошення її померлою
- •13. Ім'я та місце проживання фізичної особи
- •14. Опіка, піклування, патронат: поняття, зміст, підстави виникнення та припинення.
- •15. Правовий статус фізичної особи підприємця.
- •Цивільна правосуб’єктність юридичних осіб
- •18. Створення юридичної особи
- •19.Порядок та способи припинення юридичних осіб.
- •21. Поняття та види акцій. Поняття та правове значення дивідендів.
- •22. Правове положення товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю:поняття, ознаки, органи управління, порядок створення та припинення діяльності.
- •Глава 2. Товариство з обмеженою відповідальністю (із зу «Про господарські товариства»)
- •Глава 3. Товариство з додатковою відповідальністю
- •23. Правове положення повного товариства: поняття, ознаки, порядок створення та припинення діяльності.
- •Глава 4. Повне товариство
- •Глава 5. Командитне товариство
- •25. Поняття та ознаки держави і територіальних громад як суб’єктів цивільних правовідносин.
- •§ 1. Поняття та ознаки держави і територіальних громад як суб'єктів цивільних правовідносин
- •§ 2. Участь держави і територіальних громад у цивільних правовідносинах та її правові форми
- •26. Форми участі публічно-правових утворень у цивільних відносинах.
- •27.Поняття та види об’єктів цивільних правовідносин.
- •28. Поняття та класифікація речей. Майно як об’єкт цивільних правовідносин.
- •29.Гроші як об’єкти цивільних прав.
- •30. Цінні папери як об’єкти цивільних права : поняття та види.
- •31. Результати робіт та послуги як об´єкти цивільного права
- •32. Нематеріальні блага як об´єкти цивільного права
- •33. Здійснення цив.Прав:поняття,принципи,межі. Поняття зловживання правом. Форми зловживання. Виконання цив. Обов’язків: пон., принципи та способи.
- •34. Захист цив. Прав: поняття та способи захисту
- •35. Поняття, підстави та види представництва
- •46. Заперечні (оспорювані) правочини та їх види
- •47. Поняття та види строків у цивільному праві
- •4. За призначенням:
- •5. За способами визначення, тобто строки, які визначаються:
- •48. Поняття та види строків позовної давності
- •51. Форми і види цивільно-правової відповідальності
- •52. Умови та підстави цивільно-правової відповідальності
- •53. Підстави звільнення від цивільно правової відповідальності
- •54. Поняття та правове регулювання особистих немайнових прав
- •55. Стаття 281. Право на життя
- •Право на свободу та особисту недоторканність
- •57. Стаття 291. Право на сім'ю
- •292. Право на опіку або піклування
- •1. Малолітня, неповнолітня особа, а також фізична особа, яка визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена, має право на опіку або піклування.
- •58. Стаття 294. Право на ім'я
- •59. Право на честь, гідність та ділову репутацію
- •60. Стаття 300. Право на індивідуальність
- •Стаття 301. Право на особисте життя та його таємницю
- •Стаття 309. Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості
- •1. Фізична особа має право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
- •2. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості.
- •61.Право на особисті папери, таємницю кореспонденції, право на інформацію: поняття, зміст, обмеження та гарантії реалізації.
- •62. Право на місце проживання поняття та зміст. Правила визначення місця проживання фізичної особи. Право на недоторканість житла зміст,гарантії та обмеження реалізації.
- •63. Право на свободу пересування поняття зміст обмеження. Право на свободу об єднання та мирні зібрання
- •1. Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цк. 2. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
- •78. Право власності на житло
- •79. Право спільної власності
- •80. Право спільної часткової власності
- •1. Законне;
- •2. Незаконне.
- •1. Добросовісне;
- •2. Недобросовісне.
- •91. Інші способи захисту права власності: поняття та класифікація
- •92. Право інтелектуальної власності
- •16.2. Об'єкти права інтелектуальної власності
- •94. Що таке авторське право?
- •4. Будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи по проводах уже переданих в ефір творів, якщо воно
- •95. Що таке суміжні права?
- •1. Права виконавців охороняються, якщо:
- •2. Права виробників фонограм охороняються, якщо:
- •4. Суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороняються відповідно до міжнародних договорів України.
- •96. Поняття права промислової власності.
- •97. Суб’єкти права промислової власності.
- •98. Об’єкти права промислової власності.
- •99. Патент: поняття види. Порядок отримання патенту.
- •100. Права та обов’язки, що випливають з патенту. Строк чинності патенту. Припинення дії та визнання недійсним.
- •101. Захист права промислової власності
- •102 .Право інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •103. Право інтелектуальної власності на торговельну марку
- •104. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •105 Право інтелектуальної власності на наукове відкриття
- •107 Вопрос
- •108 Вопрос
- •§ 2. Види зобов'язань і система зобов'язального права
- •111. Підстави виникнення і припинення зобов’язань
- •Підстави припинення зобов'язань
- •Припинення зобов'язань за волею сторін
- •Припинення зобов'язань за обставин, що не залежать від волі сторін
- •113.Виконання зобов’язання.
- •114.Предмет виконання зобов’язання.
- •116. Спосіб, місце і строк виконання зобов'язань
- •Глава 23 виконання зобов 'язань
- •117. Поняття зобов’язання. Способи забезпечення зобов’язання
- •121.Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язання: поняття.Ознаки.Види. Притримання
- •122.Цивільно-правовий договір: поняття, ознаки, принципи укладання
- •123.Види цивільно-правових договорів
- •124.Зміст цивільно-правового договору
25. Поняття та ознаки держави і територіальних громад як суб’єктів цивільних правовідносин.
Держава і територіальні громади
як суб'єкти цивільних правовідносин
§ 1. Поняття та ознаки держави і територіальних громад як суб'єктів цивільних правовідносин
У цивільних правовідносинах, крім фізичних та юридичних осіб, можуть брати участь також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права (ч. 2 ст. 2 ЦК України).
Поняття та ознаки держави як суб'єкта цивільно-правових відносин
Держава, порівняно з іншими суб'єктами цивільних правовідносин, наділена цілою низкою особливостей. Вона є передусім владним суб'єктом публічних відносин (відносин субординації), а це накладає певний відбиток на специфіку її участі у цивільно-правових відносинах.
Здійснення державою публічно-владних повноважень полягає в тому, що вона є не просто носієм влади, а таким носієм, що наділений суверенітетом на всій її території (ст. 2 Конституції України). Наявність суверенітету держави означає, що вона у межах своєї території здійснює найвищу владу порівняно з іншими владними суб'єктами (внутрішній суверенітет), а в зовнішніх відносинах є єдиним суб'єктом, діяльність якого незалежна від волі інших суб'єктів міжнародного права (інші держави, міжнародні організації тощо), що проявляється у забороні останнім втручатись у внутрішні справи держави (зовнішній суверенітет).
Однак таке привілейоване становище держави у публічних та зовнішньополітичних відносинах не повинно позначатись на її участі у цивільно-правових відносинах. Так, у ч. 1 ст. 167 ЦК України законодавець чітко закріпив норму, згідно з якою держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Ця важлива норма-принцип є галузевим розвитком конституційного положення про те, що людина є вищою соціальною цінністю, а держава відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. З Конституції України). Держава вже зняла пріоритетність державної форми власності над іншими, відмовилась від одвічної монополії на скарби (окрім випадку, коли скарб є пам'яткою історії та культури), безпідставного присвоєння спадщини у випадку, коли не знайшлись спадкоємці, взяла на себе відповідальність за шкоду, завдану усіма державними органами, тощо.
ЦК України встановлює, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ст. 167 цього Кодексу).
Згідно з п. 2 ст. 2 ЦК України держава є суб'єктом публічного права1. При цьому, будучи єдиним та неподільним суб'єктом, бере
участь у цивільних правовідносинах безпосередньо через відповідні державні органи чи інших уповноважених осіб, які діють від імені держави, своїми діями створюють для неї цивільні права обов'язки, або опосередковано через створювані нею юридичні особи1.
Певні питання виникають з приводу правоздатності держави, тобто спектру тих прав та обов'язків, якими наділена держава у цивільних правовідносинах. Держава де-юре наділена рівними можливостями з іншими суб'єктами цивільних правовідносин. При цьому слід погодитися з авторами, які доводять, що правоздатність держави має і не загальний, і не спеціальний характер2, оскільки держава може діяти лише у межах, передбачених законом, водночас, виключний спектр цих повноважень законодавчо не визначений. Тому видається прийнятною думка окремих науковців про те, що правоздатність держави має цільовий характер3, що є наслідком виконання нею функції носія публічної влади, яку вона здійснює в інтересах усього суспільства.
Поняття та ознаки територіальної громади як суб'єкта цивільно-правових відносин
Територіальна громада є новим суб'єктом правових відносин, під яким слід розуміти жителів, об'єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр (ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування»). Згідно зі ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Держава наділена цільовою, а територіальні громади — спеціальною правоздатністю, що визначається для неї законом.
Однак держава і територіальна громада є хоч і не тотожними, проте і не такими, що взаємно виключають один одного, суб'єктами, оскільки попри їх диференціацію наділені також і цілою низкою подібних ознак:
держава та територіальна громада повинні діяти в інтересах осіб, які складають народ чи відповідну територіальну громаду;
держава та територіальна громада, як правило, діють в особі відповідних органів чи їх посадових (службових) осіб. У випадку коли діяльність цих органів буде входити у суперечність з реальними інтересами народу України чи територіальної громади, то кінцевим вольовим актом може бути відповідне волевиявлення останніх у передбаченій законом формі;
держава та територіальна громада несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, окрім майна, на яке згідно із законом не може бути звернене стягнення.
Отже, держава та територіальні громади є близькими, проте далеко не тотожними суб'єктами, які у цивільно-правових відносинах діють на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (статті 167, 169 ЦК України).
Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 172 ЦК України).
Поняття та ознаки Автономної Республіки Крим
як суб'єкта цивільно-правових відносин
Ще одним доволі специфічним суб'єктом цивільно-правових відносин є Автономна Республіка Крим (далі за текстом — АРК), правовий статус якої визначається розділом X Конституції та іншими законами України, а також Конституцією АРК1. Так, зокрема, визначається, що АРК є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
Однак суттєві суперечності виникають на сьогодні щодо правового статусу даного територіального утворення як суб'єкта цивільного права України. З одного боку, вона не є територіальною громадою, а з іншого, — вона не є окремою державою, оскільки згідно з п. 2 ст. 2 Конституції України наша держава є унітарною. Тому на сьогодні АРК слід визнавати як автономне утворення, що є специфічним суб'єктом цивільних правовідносин. При цьому потрібно заува-
жити, що за своєю правовою природою АРК все ж таки тяжіє до ознак територіальної громади, однак із значно розширеним спектром правоздатності, у тому числі і цивільно-правової.