- •2. Поняття, предмет та методи цивільного та сімейного права України. Співвідношення з іншими галузями.
- •5.Система цивільного та сімейного законодавства.
- •7.Цивільні та сімейні правовідносини: поняття, особливості та структура. Види цивільних та сімейних правовідносин.
- •8.Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних та сімейних правовідносин.
- •9.Поняття та зміст цивільної правоздатності фізичних осіб.
- •10.Цивільна дієздатність: поняття та види. Деліктоздатність фізичних осіб.
- •11. Обмеження дієздатності фізичної особи та визнання її недієздатною
- •12. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою і оголошення її померлою
- •13. Ім'я та місце проживання фізичної особи
- •14. Опіка, піклування, патронат: поняття, зміст, підстави виникнення та припинення.
- •15. Правовий статус фізичної особи підприємця.
- •Цивільна правосуб’єктність юридичних осіб
- •18. Створення юридичної особи
- •19.Порядок та способи припинення юридичних осіб.
- •21. Поняття та види акцій. Поняття та правове значення дивідендів.
- •22. Правове положення товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю:поняття, ознаки, органи управління, порядок створення та припинення діяльності.
- •Глава 2. Товариство з обмеженою відповідальністю (із зу «Про господарські товариства»)
- •Глава 3. Товариство з додатковою відповідальністю
- •23. Правове положення повного товариства: поняття, ознаки, порядок створення та припинення діяльності.
- •Глава 4. Повне товариство
- •Глава 5. Командитне товариство
- •25. Поняття та ознаки держави і територіальних громад як суб’єктів цивільних правовідносин.
- •§ 1. Поняття та ознаки держави і територіальних громад як суб'єктів цивільних правовідносин
- •§ 2. Участь держави і територіальних громад у цивільних правовідносинах та її правові форми
- •26. Форми участі публічно-правових утворень у цивільних відносинах.
- •27.Поняття та види об’єктів цивільних правовідносин.
- •28. Поняття та класифікація речей. Майно як об’єкт цивільних правовідносин.
- •29.Гроші як об’єкти цивільних прав.
- •30. Цінні папери як об’єкти цивільних права : поняття та види.
- •31. Результати робіт та послуги як об´єкти цивільного права
- •32. Нематеріальні блага як об´єкти цивільного права
- •33. Здійснення цив.Прав:поняття,принципи,межі. Поняття зловживання правом. Форми зловживання. Виконання цив. Обов’язків: пон., принципи та способи.
- •34. Захист цив. Прав: поняття та способи захисту
- •35. Поняття, підстави та види представництва
- •46. Заперечні (оспорювані) правочини та їх види
- •47. Поняття та види строків у цивільному праві
- •4. За призначенням:
- •5. За способами визначення, тобто строки, які визначаються:
- •48. Поняття та види строків позовної давності
- •51. Форми і види цивільно-правової відповідальності
- •52. Умови та підстави цивільно-правової відповідальності
- •53. Підстави звільнення від цивільно правової відповідальності
- •54. Поняття та правове регулювання особистих немайнових прав
- •55. Стаття 281. Право на життя
- •Право на свободу та особисту недоторканність
- •57. Стаття 291. Право на сім'ю
- •292. Право на опіку або піклування
- •1. Малолітня, неповнолітня особа, а також фізична особа, яка визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена, має право на опіку або піклування.
- •58. Стаття 294. Право на ім'я
- •59. Право на честь, гідність та ділову репутацію
- •60. Стаття 300. Право на індивідуальність
- •Стаття 301. Право на особисте життя та його таємницю
- •Стаття 309. Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості
- •1. Фізична особа має право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
- •2. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості.
- •61.Право на особисті папери, таємницю кореспонденції, право на інформацію: поняття, зміст, обмеження та гарантії реалізації.
- •62. Право на місце проживання поняття та зміст. Правила визначення місця проживання фізичної особи. Право на недоторканість житла зміст,гарантії та обмеження реалізації.
- •63. Право на свободу пересування поняття зміст обмеження. Право на свободу об єднання та мирні зібрання
- •1. Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цк. 2. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
- •78. Право власності на житло
- •79. Право спільної власності
- •80. Право спільної часткової власності
- •1. Законне;
- •2. Незаконне.
- •1. Добросовісне;
- •2. Недобросовісне.
- •91. Інші способи захисту права власності: поняття та класифікація
- •92. Право інтелектуальної власності
- •16.2. Об'єкти права інтелектуальної власності
- •94. Що таке авторське право?
- •4. Будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи по проводах уже переданих в ефір творів, якщо воно
- •95. Що таке суміжні права?
- •1. Права виконавців охороняються, якщо:
- •2. Права виробників фонограм охороняються, якщо:
- •4. Суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороняються відповідно до міжнародних договорів України.
- •96. Поняття права промислової власності.
- •97. Суб’єкти права промислової власності.
- •98. Об’єкти права промислової власності.
- •99. Патент: поняття види. Порядок отримання патенту.
- •100. Права та обов’язки, що випливають з патенту. Строк чинності патенту. Припинення дії та визнання недійсним.
- •101. Захист права промислової власності
- •102 .Право інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •103. Право інтелектуальної власності на торговельну марку
- •104. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •105 Право інтелектуальної власності на наукове відкриття
- •107 Вопрос
- •108 Вопрос
- •§ 2. Види зобов'язань і система зобов'язального права
- •111. Підстави виникнення і припинення зобов’язань
- •Підстави припинення зобов'язань
- •Припинення зобов'язань за волею сторін
- •Припинення зобов'язань за обставин, що не залежать від волі сторін
- •113.Виконання зобов’язання.
- •114.Предмет виконання зобов’язання.
- •116. Спосіб, місце і строк виконання зобов'язань
- •Глава 23 виконання зобов 'язань
- •117. Поняття зобов’язання. Способи забезпечення зобов’язання
- •121.Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язання: поняття.Ознаки.Види. Притримання
- •122.Цивільно-правовий договір: поняття, ознаки, принципи укладання
- •123.Види цивільно-правових договорів
- •124.Зміст цивільно-правового договору
94. Що таке авторське право?
Головними напрямами духовної творчості людей є наукова діяльність, література і мистецтво. Результати цих видів творчої діяльності, невичерпні за формами, способами об'єктивного вираження духовного багатства людини, є предметом правової охорони. Суспільні відносини, що виникають у зв'язку з їх використанням, потребують правового регулювання, яке і бере на себе авторське право.
В об'єктивному розумінні авторське право — це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів літератури, мистецтва й науки. Авторське право встановлює сприятливі правові умови для творчої діяльності, забезпечує доступність результатів цієї діяльності всьому суспільстві. Воно визначає і забезпечує широкий захист особистих (не-майнових) і майнових прав авторів.
У суб'єктивному розумінні, авторське право — це сукупність прав, які належать автору або його правонаступнику у зв'язку зі створенням і використанням твору літератури, науки, мистецтва.
Основними нормативними актами, які регулюють суспільні відносини, пов'язані з авторським правом, є Конституція України, Цивільний кодекс України, Закон України "Про авторське право та суміжні права" у редакції від 11 липня 2001 р. та інші закони. Важливе значення у регулюванні авторських відносин мають також типові авторські договори, які затверджуються Кабінетом Міністрів України або за його дорученням відповідними відомствами і творчими спілками.
Особливу групу джерел сучасного авторського права становлять міжнародні договори: Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право (1952 р.); Конвенція, що створює Всесвітню організацію інтелектуальної власності (підписана в Стокгольмі в 1967 р., чинна з 1970 р.); Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного їх відтворення (1971 р.); Брюссельська конвенція про розповсюдження програм, що несуть сигнали, які передають через супутники (1974 р.). Міжнародні договори встановлюють взаємні права та обов'язки країн-учасниць і є основною правовою формою розвитку міжнародного співробітництва в галузі авторського права. В Україні укладення міжнародних договорів є конституційним правом.
Для правильного й однозначного застосування законодавства про захист авторського права важливе значення має також судова практика розгляду справ, що виникають у разі порушення авторських прав. Верховний Суд України систематизує й аналізує таку практику, робить висновки, про які повідомляє суди.
Що є об'єктом авторського права?
Об'єктом авторського права є твір науки, літератури чи мистецтва, виражений у будь-якій об'єктивній формі, незалежно від жанру, достоїнства, обсягу, мети (освіта, інформація, пропаганда, розваги тощо), а також способу і форми їх відтворення. Твір — це результат творчої праці автора, комплекс ідей, образів, поглядів тощо. У Цивільному кодексі України вміщено загальний перелік об'єктів авторського права та їх загальні ознаки. Він не дає повного переліку об'єктів авторського права, оскільки життя у своєму розвитку може породжувати нові й нові форми об'єктивного вираження творчої діяльності людей.
Але об'єктом авторського права може бути лише твір, який є результатом творчої діяльності автора. Наприклад, комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних) охороняються як літературні твори нарівні з музичними, фотографічними, аудіовізуальними творами. Однак не буде об'єктом авторського права суто технічна робота (наприклад, передрук на комп'ютері чужого твору). Авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі, офіційні документи (закони, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади, офіційні символи і знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки тощо), повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації.
Сам твір може бути виражений у будь-якій об'єктивній формі, без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, але обов'язково повинен бути придатний для сприймання, відтворювання. Ця об'єктивна форма може бути усною та письмовою (ноти, схеми, запис на плівку, магнітну плівку, фотографії тощо).
До об'єктів авторського права відносять сценічні обробки творів та обробки фольклору, придатні для суспільного показу, програми для електронних обчислювальних машин усіх видів, включаючи прикладні програми та операційні системи, переклад твору іншою мовою, оскільки робота перекладача також вважається творчою.
Сучасний рівень науки і техніки дає змогу створювати складні твори, в яких поєднано кілька форм, наприклад кіно — і телефільми (літературний текст, музика, декорації тощо). У цьому разі об'єктом авторського права є фільм як єдине ціле. Проте самостійними об'єктами авторського права в аудіовізуальному творі можуть бути сценарій, музика, текст, робота оператора, художника-постановника, які увійшли як частина до твору.
Отже, твір як об'єкт авторського права втілений у певну матеріальну форму: скульптура, картина, ноти, рукопис тощо. Але авторське право на твір (як нематеріальний об'єкт авторського права) і право власності на річ, в яку він втілений, не залежать одне від одного. Тому не слід плутати твір як об'єкт авторського права і річ — картину, скульптуру, книгу. На річ, в яку матеріально втілюється твір, може бути право власності, право користування тощо, але не авторське право. Так, продаж художником своєї картини не позбавляє його авторського права. Таким чином, право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного.
Хто є суб'єктом авторських відносин?
Право на твір належить його творцеві, тому, хто створив скульптуру, музику, аудіовізуальний твір, оригінальне компонування інтегральної мікросхеми, написав картину, книгу. Тобто первинним суб'єктом авторського права є автор твору. Однак поняття "автор твору" і "суб'єкт авторського права" не тотожні як за змістом, так і за значенням. Автор твору, як зазначалося, може бути тільки його творець, тобто фізична особа: громадянин України, іноземець або особа без громадянства. Суб'єктом авторського права можуть бути автор твору, а також інші фізичні та юридичні особи, для яких право може виникати в силу закону, договору або спадкування. Але в усіх випадках за автором залишаються його особисті немайнові права. Отже, суб'єкти авторських прав — неавтори — не можуть мати права, які мають автори творів. Особисті немайнові права автора є невід'ємними від нього.
Таким чином, первинним суб'єктом, якому належить авторське право є автор, а авторське право правонаступників є похідним.
Згідно з Цивільним кодексом України та Законом України "Про авторське право та суміжні права", авторське право поширюється:
• на авторів, незалежно від громадянства і постійного місця проживання, твори яких уперше опубліковані або не
опубліковані, але знаходяться в об'єктивній формі на території України;
• авторів, незалежно від громадянства і постійного місця проживання, твори яких уперше опубліковані в іншій країні та протягом ЗО днів після цього опубліковані в Україні;
• авторів, які є громадянами України або мають постійне місце проживання на території України, незалежно від того, на якій території вперше було опубліковано їх твори.
Відповідно до міжнародних договорів України, авторське право поширюється на авторів незалежно від громадянства, твори яких уперше опубліковані або не опубліковані, але вони знаходяться в об'єктивній формі на території іншої держави.
Здебільшого автором твору науки, літератури, мистецтва є одна особа, але іноді у творчому процесі беруть участь кілька осіб — співавторів. Авторське право на твір, створений спільною працею двох і більше осіб (співавторство), належить співавторам спільно, незалежно від того, чи становить такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення. Взаємовідносини співавторів можуть визначатися договором між ними. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно. Право на використання твору належить співвласникам спільно, а винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частинах, якщо в договорі не передбачено інше.
Від співавторства слід відрізняти співробітництво, за яким кілька авторів беруть участь у створенні колективної праці за завданням певної організації. Ця колективна праця не є одним цілим. Особи, що організовують створення творів (видавці енциклопедій, виробники фільмів, продюсери тощо) не визнаються авторами творів.
Видавцям належить виключне право на використання таких видань у цілому, а також право на зазначення свого найменування при будь-якому використанні такого видання. Автори творів, включених до таких видань, зберігають виключні права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому, якщо інше не передбачено договором на створення такого твору.
Авторами аудіовізуального твору вважаються автори сценаріїв, музичних творів, спеціально створених для даного аудіовізуального твору, режисери-постановники, оператори та ін. Автор раніше створеного твору, переробленого: або включеного як частина аудіовізуального твору, також вважається співавтором аудіовізуального твору. Постановник аудіовізуального твору має право за будь-якого використання твору зазначити своє ім'я або найменування чи вимагати такого зазначення.
Автор музичного твору з текстом або без тексту, створеного спеціально для аудіовізуального твору, зберігає право на одержання винагороди за використання свого музичного твору при кожному публічному виконанні аудіовізуального твору і його публічному сповіщенні, а також здавання в прокат примірників аудіовізуального твору.
Без згоди автора та інших володільців майнових прав на фільм забороняється знищення остаточного варіанта фільму (негатива, оригінального запису).
Авторське право на твір, створений за договором найму, належить авторові. Розмір авторської винагороди за кожний вид використання твору, створеного за договором найму, та порядок її виплати встановлюються в самому договорі найму.
Виключне право на використання твору, створеного за договором найму, належить особі, з якою автор перебуває у трудових відносинах (роботодавцеві), якщо в договорі найму не передбачено інше. Роботодавець також має право при будь-якому використанні твору, створеного за договором найму, зазначати своє найменування або вимагати такого зазначення.
Авторське право на запис інтерв'ю належить особі, що дала інтерв'ю, та особі, що взяла інтерв'ю і здійснила його
запис, як співавторам, якщо інше не передбачено угодою між ними. Опублікування запису інтерв'ю допускається лише за згодою особи, що дала це інтерв'ю.
Суб'єктом похідного авторського права може стати будь-яка фізична чи юридична особа, держава, до яких авторське право може перейти від автора чи іншої особи, яка має авторське право, в порядку спадкування. Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.
Який зміст суб'єктивного авторського права?
Відповідно до закону автору належать особисті немай-{. нові і майнові права, що виникають зі створенням і викори-\ станням будь-якого твору науки, літератури чи мистецтва. ' При цьому для виникнення і здійснення авторських прав не вимагається виконання будь-яких формальностей. Авторське право виникає з моменту створення твору. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використати знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери С у колі — ©, імені особи, яка має авторське право і року першої публікації твору.
Автор або особа, яка має авторське право на твір, може зареєструвати це право в офіційних державних реєстрах протягом строку охорони авторського права. Орган, який забезпечує державну реєстрацію, видає свідоцтва про реєстрацію прав автора на твір, включаючи правомочності особи на твір, факт і дату публікування твору, договорів, які засвідчують право автора на твір, складає і періодично видає каталог державної реєстрації. У разі виникнення спору, державна реєстрація визнається судом як юридична презумпція прав автора або особи, яка має виключну право-
мочність на твір, тобто вважається дійсною, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.
Особистими немайновими правами автора є право на авторське ім'я, право авторства, право на обнародування твору і право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір (недоторканність твору).
Право на авторське ім'я дає авторові змогу випускати свій твір під власним ім'ям, умовним (псевдонімом) або взагалі без зазначення імені (анонімно). Право на вибір способу зазначення імені, а також на розкриття псевдоніма або аноніма є особистим правом автора.
Право авторства полягає в тому, що тільки справжній творець вправі називати себе автором твору, а всі інші особи, що використовують твір, зобов'язані зазначати ім'я його автора.
Право на обнародування твору — це дія, що робить твір доступним для публіки, якими б засобами це не досягалось. Його ще називають правом випуску твору у світ. Письмові твори (наукові, художні, музично-драматичні тощо) випускають у світ шляхом видання; твори образотворчого мистецтва — шляхом їх показу на виставках, розміщення в музеях для загального огляду. Право першого опублікування твору належить самому авторові.
Право на недоторканність твору — це протидія будь-якому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора. За чинними в Україні типовими видавничими договорами малюнок і навіть колір обкладинки можна зробити лише за згодою автора. Право автора на недоторканність полягає і в тому, що переклад твору іншою мовою з метою випуску у світ допускається лише за згодою автора або його правонаступників і на підставі договору. Переклад можливий лише за умови збереження цілісності та змісту твору.
Автору чи іншій особі, що має авторське право, належать майнові права. Майнові права інтелектуальної влас
ності іноді називають виключним правом. Виключне право — це право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право або суміжні права, не може використовувати твір, не маючи на те відповідного дозволу (ліцензії), за винятком випадків, встановлених іншим законом. Майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання.
Закон надає автору чи іншій особі, що має авторське право, виключне право дозволяти або забороняти:
1. Відтворення творів, тобто виготовлення одного або більше примірників твору в будь-якій матеріальній формі.
2. Публічне виконання і публічне сповіщення творів. Публічне виконання — це подання творів, фонограм, виконань, передач, організацій мовлення шляхом декламації, співу, гри, танцю та іншим способом як у живому виконанні, так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по проводах), у місцях, де присутні чи можуть бути присутні особи, які не належать до звичайного кола сім'ї або близьких знайомих сім'ї.
Публічне сповіщення — це така передача в ефір чи по проводах зображення і (або) звуків твору, виконань фонограм, передач організацій мовлення, коли зазначені зображення чи звуки можуть бути сприйняті невизначеним колом осіб.
3. Публічний показ — це будь-яка демонстрація оригіналу або примірника творів, виконань, передач організацій мовлення безпосередньо або на екрані за допомогою телевізійного кадру, слайда, плівки (за винятком передачі в ефір по проводах) або за допомогою інших пристроїв чи процесів невизначеному колу осіб.