- •2. Поняття, предмет та методи цивільного та сімейного права України. Співвідношення з іншими галузями.
- •5.Система цивільного та сімейного законодавства.
- •7.Цивільні та сімейні правовідносини: поняття, особливості та структура. Види цивільних та сімейних правовідносин.
- •8.Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних та сімейних правовідносин.
- •9.Поняття та зміст цивільної правоздатності фізичних осіб.
- •10.Цивільна дієздатність: поняття та види. Деліктоздатність фізичних осіб.
- •11. Обмеження дієздатності фізичної особи та визнання її недієздатною
- •12. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою і оголошення її померлою
- •13. Ім'я та місце проживання фізичної особи
- •14. Опіка, піклування, патронат: поняття, зміст, підстави виникнення та припинення.
- •15. Правовий статус фізичної особи підприємця.
- •Цивільна правосуб’єктність юридичних осіб
- •18. Створення юридичної особи
- •19.Порядок та способи припинення юридичних осіб.
- •21. Поняття та види акцій. Поняття та правове значення дивідендів.
- •22. Правове положення товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю:поняття, ознаки, органи управління, порядок створення та припинення діяльності.
- •Глава 2. Товариство з обмеженою відповідальністю (із зу «Про господарські товариства»)
- •Глава 3. Товариство з додатковою відповідальністю
- •23. Правове положення повного товариства: поняття, ознаки, порядок створення та припинення діяльності.
- •Глава 4. Повне товариство
- •Глава 5. Командитне товариство
- •25. Поняття та ознаки держави і територіальних громад як суб’єктів цивільних правовідносин.
- •§ 1. Поняття та ознаки держави і територіальних громад як суб'єктів цивільних правовідносин
- •§ 2. Участь держави і територіальних громад у цивільних правовідносинах та її правові форми
- •26. Форми участі публічно-правових утворень у цивільних відносинах.
- •27.Поняття та види об’єктів цивільних правовідносин.
- •28. Поняття та класифікація речей. Майно як об’єкт цивільних правовідносин.
- •29.Гроші як об’єкти цивільних прав.
- •30. Цінні папери як об’єкти цивільних права : поняття та види.
- •31. Результати робіт та послуги як об´єкти цивільного права
- •32. Нематеріальні блага як об´єкти цивільного права
- •33. Здійснення цив.Прав:поняття,принципи,межі. Поняття зловживання правом. Форми зловживання. Виконання цив. Обов’язків: пон., принципи та способи.
- •34. Захист цив. Прав: поняття та способи захисту
- •35. Поняття, підстави та види представництва
- •46. Заперечні (оспорювані) правочини та їх види
- •47. Поняття та види строків у цивільному праві
- •4. За призначенням:
- •5. За способами визначення, тобто строки, які визначаються:
- •48. Поняття та види строків позовної давності
- •51. Форми і види цивільно-правової відповідальності
- •52. Умови та підстави цивільно-правової відповідальності
- •53. Підстави звільнення від цивільно правової відповідальності
- •54. Поняття та правове регулювання особистих немайнових прав
- •55. Стаття 281. Право на життя
- •Право на свободу та особисту недоторканність
- •57. Стаття 291. Право на сім'ю
- •292. Право на опіку або піклування
- •1. Малолітня, неповнолітня особа, а також фізична особа, яка визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена, має право на опіку або піклування.
- •58. Стаття 294. Право на ім'я
- •59. Право на честь, гідність та ділову репутацію
- •60. Стаття 300. Право на індивідуальність
- •Стаття 301. Право на особисте життя та його таємницю
- •Стаття 309. Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості
- •1. Фізична особа має право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
- •2. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості.
- •61.Право на особисті папери, таємницю кореспонденції, право на інформацію: поняття, зміст, обмеження та гарантії реалізації.
- •62. Право на місце проживання поняття та зміст. Правила визначення місця проживання фізичної особи. Право на недоторканість житла зміст,гарантії та обмеження реалізації.
- •63. Право на свободу пересування поняття зміст обмеження. Право на свободу об єднання та мирні зібрання
- •1. Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цк. 2. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
- •78. Право власності на житло
- •79. Право спільної власності
- •80. Право спільної часткової власності
- •1. Законне;
- •2. Незаконне.
- •1. Добросовісне;
- •2. Недобросовісне.
- •91. Інші способи захисту права власності: поняття та класифікація
- •92. Право інтелектуальної власності
- •16.2. Об'єкти права інтелектуальної власності
- •94. Що таке авторське право?
- •4. Будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи по проводах уже переданих в ефір творів, якщо воно
- •95. Що таке суміжні права?
- •1. Права виконавців охороняються, якщо:
- •2. Права виробників фонограм охороняються, якщо:
- •4. Суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороняються відповідно до міжнародних договорів України.
- •96. Поняття права промислової власності.
- •97. Суб’єкти права промислової власності.
- •98. Об’єкти права промислової власності.
- •99. Патент: поняття види. Порядок отримання патенту.
- •100. Права та обов’язки, що випливають з патенту. Строк чинності патенту. Припинення дії та визнання недійсним.
- •101. Захист права промислової власності
- •102 .Право інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •103. Право інтелектуальної власності на торговельну марку
- •104. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •105 Право інтелектуальної власності на наукове відкриття
- •107 Вопрос
- •108 Вопрос
- •§ 2. Види зобов'язань і система зобов'язального права
- •111. Підстави виникнення і припинення зобов’язань
- •Підстави припинення зобов'язань
- •Припинення зобов'язань за волею сторін
- •Припинення зобов'язань за обставин, що не залежать від волі сторін
- •113.Виконання зобов’язання.
- •114.Предмет виконання зобов’язання.
- •116. Спосіб, місце і строк виконання зобов'язань
- •Глава 23 виконання зобов 'язань
- •117. Поняття зобов’язання. Способи забезпечення зобов’язання
- •121.Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язання: поняття.Ознаки.Види. Притримання
- •122.Цивільно-правовий договір: поняття, ознаки, принципи укладання
- •123.Види цивільно-правових договорів
- •124.Зміст цивільно-правового договору
105 Право інтелектуальної власності на наукове відкриття
ЦК визначає окреме право на результати творчої діяльності — право на наукове відкриття.
Під науковим відкриттям слід розуміти встановлення невідомих раніше, але таких, що об'єктивно існують закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.
Об'єктами наукових відкриттів є закономірності, властивості та явища матеріального світу.
Умовою правової охорони наукових відкриттів є світова новизна, тобто відкриття має бути здійснено вперше і раніше про нього нікому відомо не було, наприклад, відтворення життя шляхом клонування.
Суб'єктом наукового відкриття є автор (фізична особа). Досить часто науковими відкриттями займаються колективи вчених. У такому випадку матимемо справу зі співавторством.Автор вправі надати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву, наприклад, закони Ньютона. Охоронним документом права на наукове відкриття є диплом на наукове відкриття.
Поняття: науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.
Об’єкт: об'єктами відкриттів є закономірності, властивості та явища матеріального світу. Кожен із названих об'єктів відкриттів може бути визнаним відкриттям окремо лише за умови, що вони виявлені вперше у світі.
Закономірність як об'єкт відкриття — це прояв дії об'єктивного закону. Зазначена закономірність у природі існувала, існує і існуватиме завжди. Людина взнала, встановила її, виявила її об'єктивне існування. Закономірність стає об'єктом відкриття з моменту, коли її вперше було сформульовано. Закономірний зв'язок —це певний стійкий зв'язок між явищами і властивостями.
Властивість матеріального світу як об'єкт відкриття — це невідома раніше об'єктивно існуюча якісна сторона об'єкта матеріального світу. Вимагається науково обґрунтована інтерпретація, яка полягає у встановленні сутності даної властивості і її закономірного характеру.
Автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву.
Право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом.
Проблема надання правової охорони відкриттям справді досить складна. З одного боку, відкриття не може бути об'єктом виключного права, — воно визнається надбанням людства і може використовуватися кожним, хто забажає, без будь-якого дозволу і без виплати винагороди Отже, саме відкриття не може бути чиєюсь власністю — це власність усього людства. Проте це не означає, що правовій охороні не підлягає авторство на відкриття, його авторський і державний пріоритет, назва відкриття та інші майнові і особисті немайнові права.
Права суб'єктів на наукове відкриття щодо результатів їхньої наукової творчості виникають лише на підставі державної реєстрації. Остання визнає заявлений результат об'єктом правової охорони і стверджує цей юридичний факт виданням охоронного документа — диплома. Саме охоронний документ визнає за заявником пріоритет заявленій пропозиції, авторство особи, що її розробила, і право власності на об'єкт правової охорони. Права, визначені охоронним документом, виникають у його власника саме від дати публікації про видачу охоронного документа.
Відкриття не може бути об'єктом будь-якого виключного права будь-яких осіб чи держав.
Проте права на пріоритет відкриття, право авторства, назви тощо, безперечно, підлягають правовій охороні, як і будь-яке інше право. Цей висновок ґрунтується на міжнародному визнанні відкриттів. Відповідно до Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ст. 2 Визначення, п. VIII), наукові відкриття включено до об'єктів інтелектуальної власності.
106. Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію
Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення в будь-якій сфері її діяльності. Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес. Для того, щоб можна було визнати пропозицію раціоналізаторською, вона має відповідати таким умовам: пропозиція має бути технічним або організаційним рішенням; пропозиція має відноситися до профілю підприємства, в яке вона подається; вона повинна бути новою й корисною. Пропозиція подається тому підприємству, діяльності якого вона стосується. При цьому не має значення, де працює раціоналізатор чи він зовсім не працює. Рацпропозиція визнається новою для підприємства, якщо на цьому підприємстві сутність цієї пропозиції до подачі заявки не була відомою, тобто не використовувалась на даному підприємстві, крім випадків, коли вона за ініціативою автора використовувалась не більш 3-х місяців до подачі заявки; не була передбачена наказами або розпорядженнями адміністрації, не була розроблена технічними службами підприємства або не була заявлена іншими авторами, яким належить першість; не була рекомендована вищестоящою організацією або опублікована в інформаційних виданнях з розповсюдженням передового досвіду в цій сфері; не передбачена обов'язковими для підприємства нормативами, технічними умовами тощо. Новизна раціоналізаторської пропозиції визначається на певний період часу. Щодо рацпропозицій у нормативних актах вживають поняття першості, а не пріоритету. Першість визначається датою надходження на підприємство правильно оформленої заявки на раціоналізаторську пропозицію. Першість визнається за автором, який перший подав в установленому порядку пропозицію, а також у разі, коли пропозиція була вперше необґрунтовано відхилена, і це відхилення не було опротестовано. Оцінка корисності суттєво залежить від специфіки діяльності підприємства. Рацпропозиція визнається корисною для підприємства, до якого подана заявка, якщо її використання дає можливість підняти економічну ефективність підприємства, отримати позитивний прибуток або отримати інший позитивний ефект цим підприємством. Тому можлива ситуація, коли пропозицію на одному підприємстві визнають раціоналізаторською, а на іншому — відхиляють через відсутність новизни.
Пропозиція буде вважатися раціоналізаторською від моменту визнання її такою у встановленому порядку. Оформлення права на раціоналізаторську пропозицію починається зі складання та подання заявки підприємству. Вона подається тільки у письмовий формі, в якій зазначаються: найменування пропозиції, перелік співавторів, опис суті пропозиції з поданням даних, достатніх для її практичного здійснення, мета пропозиції, відомості про економічний або інший позитивний ефект, креслення необхідних матеріальних об'єктів тощо. Після надходження заяви здійснюють попередню перевірку і розгляд заявленої пропозиції по суті. Попередня перевірка має за мету встановити, чи стосується пропозиція діяльності підприємства, якому її подано, і чи відповідає заява формальним вимогам. Експертиза по суті полягає у визначенні наявності у пропозиції технічного рішення, новизни та корисності. На підставі експертизи виносять рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською або про відмову в цьому. Опис повинен розкривати суть раціоналізаторської пропозиції та робити це настільки зрозуміло і повно, щоб юридична особа могла здійснити пропозицію, що подається. Креслення оформляється на окремому аркуші. В описі повинна міститися інформація, що зображено в кресленні. Після прийняття рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською та прийняття її до використання автору (співавторам) видається свідоцтво на рацпропозицію в місячний строк. Свідоцтво на рацпропозицію є безстроковим документом і діє в межах того підприємства, яке його видало.
Суб'єктами права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є автор і юридична особа, якій ця пропозиція подана. Авторами раціоналізаторських пропозицій можуть бути тільки фізичні особи. На визнання фізичних осіб авторами рацпропозицій не впливає, де працює раціоналізатор — на даному підприємстві чи взагалі ніде не працює. Також не впливають на визнання авторства вік та стан дієздатності. За авторів, які не досягли 14 років або визнані у встановленому законом порядку недієздатними, права здійснюють їхні батьки або опікуни. Іноземні громадяни мають рівні з громадянами України права, однак реалізувати свої права вони можуть тільки через представників у справах інтелектуальної власності — патентних повірених. Якщо у створенні раціоналізаторської пропозиції брало творчу участь кілька осіб, виникає співавторство. Після смерті автора раціоналізаторської пропозиції його права, щодо яких допускають правонаступність, переходять до його спадкоємців.
Автор рацпропозиції має право на добросовісну зацікавленість від юридичної особи, якій ця пропозиція була подана. Юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, має право на використання цієї пропозиції в будь-якому обсязі. Автори рацпропозицій мають особисті немайнові та майнові права. До особистих немайнових відносяться: право авторства; право на авторське ім'я; право на участь у роботах із впровадження пропозиції. До майнових прав авторів рацпропозицій відносяться: право на одержання винагороди та право на користування існуючими нормами і розцінками протягом певного строку. Автор рацпропозиції має право на винагороду, яку йому повинна виплатити юридична особа, якій була подана заявка. Винагороду авторам на підприємстві виплачують на підставі свідоцтва про раціоналізаторську пропозицію; акта використання пропозиції чи іншого рівнозначного документа, що підтверджує факт використання пропозиції та дату початку її використання; розрахунку економії (доходу) від використання раціоналізаторської пропозиції та угоди співавторів. Право на винагороду має автор (співавтори) раціоналізаторської пропозиції, на яку видано свідоцтво, протягом 2 років від дати початку використання її на підприємстві, що видало свідоцтво. Розмір винагороди визначають умови договору між автором і підприємством. Якщо використання рацпропозиції дає певний економічний ефект, то підприємство, де вона застосовується, складає розрахунок ефективності на рік. У разі, якщо використання рацпропозиції не дає економічного ефекту, але створює позитивний результат, винагорода виплачується у розмірі, визначена в залежності від дійсної цінності такого використання з врахуванням досягнутого позитивного ефекту і обсягу використання. Винагорода виплачується автору у відповідності з договором, але не пізніше 3-х місяців після закінчення кожного року використання рацпропозиції.