- •2. Поняття, предмет та методи цивільного та сімейного права України. Співвідношення з іншими галузями.
- •5.Система цивільного та сімейного законодавства.
- •7.Цивільні та сімейні правовідносини: поняття, особливості та структура. Види цивільних та сімейних правовідносин.
- •8.Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних та сімейних правовідносин.
- •9.Поняття та зміст цивільної правоздатності фізичних осіб.
- •10.Цивільна дієздатність: поняття та види. Деліктоздатність фізичних осіб.
- •11. Обмеження дієздатності фізичної особи та визнання її недієздатною
- •12. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою і оголошення її померлою
- •13. Ім'я та місце проживання фізичної особи
- •14. Опіка, піклування, патронат: поняття, зміст, підстави виникнення та припинення.
- •15. Правовий статус фізичної особи підприємця.
- •Цивільна правосуб’єктність юридичних осіб
- •18. Створення юридичної особи
- •19.Порядок та способи припинення юридичних осіб.
- •21. Поняття та види акцій. Поняття та правове значення дивідендів.
- •22. Правове положення товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю:поняття, ознаки, органи управління, порядок створення та припинення діяльності.
- •Глава 2. Товариство з обмеженою відповідальністю (із зу «Про господарські товариства»)
- •Глава 3. Товариство з додатковою відповідальністю
- •23. Правове положення повного товариства: поняття, ознаки, порядок створення та припинення діяльності.
- •Глава 4. Повне товариство
- •Глава 5. Командитне товариство
- •25. Поняття та ознаки держави і територіальних громад як суб’єктів цивільних правовідносин.
- •§ 1. Поняття та ознаки держави і територіальних громад як суб'єктів цивільних правовідносин
- •§ 2. Участь держави і територіальних громад у цивільних правовідносинах та її правові форми
- •26. Форми участі публічно-правових утворень у цивільних відносинах.
- •27.Поняття та види об’єктів цивільних правовідносин.
- •28. Поняття та класифікація речей. Майно як об’єкт цивільних правовідносин.
- •29.Гроші як об’єкти цивільних прав.
- •30. Цінні папери як об’єкти цивільних права : поняття та види.
- •31. Результати робіт та послуги як об´єкти цивільного права
- •32. Нематеріальні блага як об´єкти цивільного права
- •33. Здійснення цив.Прав:поняття,принципи,межі. Поняття зловживання правом. Форми зловживання. Виконання цив. Обов’язків: пон., принципи та способи.
- •34. Захист цив. Прав: поняття та способи захисту
- •35. Поняття, підстави та види представництва
- •46. Заперечні (оспорювані) правочини та їх види
- •47. Поняття та види строків у цивільному праві
- •4. За призначенням:
- •5. За способами визначення, тобто строки, які визначаються:
- •48. Поняття та види строків позовної давності
- •51. Форми і види цивільно-правової відповідальності
- •52. Умови та підстави цивільно-правової відповідальності
- •53. Підстави звільнення від цивільно правової відповідальності
- •54. Поняття та правове регулювання особистих немайнових прав
- •55. Стаття 281. Право на життя
- •Право на свободу та особисту недоторканність
- •57. Стаття 291. Право на сім'ю
- •292. Право на опіку або піклування
- •1. Малолітня, неповнолітня особа, а також фізична особа, яка визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена, має право на опіку або піклування.
- •58. Стаття 294. Право на ім'я
- •59. Право на честь, гідність та ділову репутацію
- •60. Стаття 300. Право на індивідуальність
- •Стаття 301. Право на особисте життя та його таємницю
- •Стаття 309. Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості
- •1. Фізична особа має право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
- •2. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості.
- •61.Право на особисті папери, таємницю кореспонденції, право на інформацію: поняття, зміст, обмеження та гарантії реалізації.
- •62. Право на місце проживання поняття та зміст. Правила визначення місця проживання фізичної особи. Право на недоторканість житла зміст,гарантії та обмеження реалізації.
- •63. Право на свободу пересування поняття зміст обмеження. Право на свободу об єднання та мирні зібрання
- •1. Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цк. 2. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
- •78. Право власності на житло
- •79. Право спільної власності
- •80. Право спільної часткової власності
- •1. Законне;
- •2. Незаконне.
- •1. Добросовісне;
- •2. Недобросовісне.
- •91. Інші способи захисту права власності: поняття та класифікація
- •92. Право інтелектуальної власності
- •16.2. Об'єкти права інтелектуальної власності
- •94. Що таке авторське право?
- •4. Будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи по проводах уже переданих в ефір творів, якщо воно
- •95. Що таке суміжні права?
- •1. Права виконавців охороняються, якщо:
- •2. Права виробників фонограм охороняються, якщо:
- •4. Суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороняються відповідно до міжнародних договорів України.
- •96. Поняття права промислової власності.
- •97. Суб’єкти права промислової власності.
- •98. Об’єкти права промислової власності.
- •99. Патент: поняття види. Порядок отримання патенту.
- •100. Права та обов’язки, що випливають з патенту. Строк чинності патенту. Припинення дії та визнання недійсним.
- •101. Захист права промислової власності
- •102 .Право інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •103. Право інтелектуальної власності на торговельну марку
- •104. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •105 Право інтелектуальної власності на наукове відкриття
- •107 Вопрос
- •108 Вопрос
- •§ 2. Види зобов'язань і система зобов'язального права
- •111. Підстави виникнення і припинення зобов’язань
- •Підстави припинення зобов'язань
- •Припинення зобов'язань за волею сторін
- •Припинення зобов'язань за обставин, що не залежать від волі сторін
- •113.Виконання зобов’язання.
- •114.Предмет виконання зобов’язання.
- •116. Спосіб, місце і строк виконання зобов'язань
- •Глава 23 виконання зобов 'язань
- •117. Поняття зобов’язання. Способи забезпечення зобов’язання
- •121.Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язання: поняття.Ознаки.Види. Притримання
- •122.Цивільно-правовий договір: поняття, ознаки, принципи укладання
- •123.Види цивільно-правових договорів
- •124.Зміст цивільно-правового договору
13. Ім'я та місце проживання фізичної особи
При реалізації правоздатності, набутті і захисті суб'єктивних прав істотне значення має ім'я фізичної особи, під яким вона набуває прав та обов'язків і здійснює їх, а також місце проживання фізичної особи. Наприклад, місце проживання враховується при визнанні особи безвісно відсутньою, оголошенні її померлою, визначенні місця розгляду позову тощо.
Право на ім'я належить до особистих невідчужуваних прав громадян. Стаття 28 ЦК передбачає, що фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям, яке надається їй відповідно до закону. Разом з тим, при здійсненні окремих цивільних прав фізична особа може використовувати псевдонім (вигадане ім'я) або діяти без зазначення імені. Наприклад, автори творів науки, літератури, мистецтва і суміжних прав можуть використовувати для індивідуалізації псевдонім, що не повторює ім'я іншої особи.
Відповідно до Конвенції про права дитини дитина здобуває право на ім'я з моменту народження.
Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. Саме ці ознаки індивідуалізують фізичну особу, як учасника цивільних відносин.
Згідно зі ст.ст. 145—148 Сімейного кодексу (СК) України ім'я дитини обирається за згодою батьків, по-батькові дається за іменем батька, якщо інше не передбачено законами України чи не грунтується на національних звичаях. Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків, а коли вони мають різні прізвища — за згодою між ними. Спори між батьками з приводу імені чи прізвища дитини вирішується органами опіки і піклування.
Якщо дитина народилася у батьків, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, і батько дитини не встановлений у визначеному законом порядку, ім'я дитині дається за вказівкою матері, по батькові — за іменем особи, записаної у свідоцтві про народження дитини як її батько, а прізвище — за прізвищем матері.
Ім'я, по батькові і прізвище реєструються в органах РАЦС (ст. 144 СК).
Фізична особа має право змінити ім'я у разі укладення шлюбу, розірвання шлюбу, визнання його недійсним, усиновлення, встановлення батьківства (ст.ст. 35, 45, 46, 113, 231 СК).
Крім того, фізична особа, якій виповнилося 16 років, може змінити своє прізвище та ім'я за власним бажанням. Особа, що досягла 14 років, може зробити це зі згоди батьків або того з них, з
ким вона проживає, або піклувальника, але за умови, що це відповідає її інтересам. Порядок зміни прізвища, імені і по батькові громадян України визначається Указом Президента України від 31 грудня 1991 р. № 23 "Про порядок переміни громадянами прізвищ, імен та по батькові" і Положенням про порядок розгляду клопотань про переміну громадянами України прізвищ, імен, по батькові", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 1993 р. № 233.
До досягнення дитиною 16-річного віку органи опіки і піклування за спільною заявою батьків мають право, враховуючи інтереси дитини, змінити її ім'я, а також прізвище на прізвище іншого з батьків. Таке прохання може бути викликане невдалим сполученням імені і по батькові, бажанням врахувати національні традиції тощо. Після досягнення дитиною 7-річного віку на таку зміну імені та прізвища необхідна її згода. При роздільному проживанні батьків той з них, з ким дитина проживає постійно, має право клопотатися про надання дитині його прізвища. Питання вирішується органами опіки і піклування, виходячи з інтересів дитини і з її згоди, якщо вона досягла 7-річного віку.
При зміні імені відповідні зміни вносяться до актового запису про народження та інших документів. Паспорт підлягає заміні. Усі цивільні права й обов'язки, набуті фізичною особою з колишнім ім'ям, зберігають чинність. Разом з тим, про зміну імені фізична особа має повідомити своїх кредиторів та боржників. Цивільне законодавство не передбачає спеціальних санкцій за невиконання цього інформаційного обов'язку. Однак його невиконання може розглядатися як зловживання цивільним правом, а, відтак, тягнути наслідки, встановлені ст.ст. 13, 15—23 ЦК.
Місце проживання має істотне значення для здійснення і захисту прав фізичної особи, забезпечення стабільності цивільних відносин. Так, місце проживання боржника або кредитора може мати значення для встановлення місця виконання зобов'язань, якщо воно не передбачено законом чи договором (ст. 532 ЦК), місця відкриття спадщини (ст. 1221 ЦК), для визнання особи безвісно відсутньою і оголошення її померлою (ст.ст. 43, 46 ЦК).
Тому ст. 29 ЦК спеціально присвячена цьому питанню. Згідно з цією нормою місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Слід зазначити, що ця норма ЦК ґрунтується на положенні ст. 33 Конституції, згідно з якою кожний, хто законно знаходиться на території України, має право вільно пересуватися, обирати місце перебування і проживання.
Стаття 33 Конституції розрізняє місце перебування громадянина і місце його проживання.
Місце перебування фізичної особи — це те місце, де вона знаходиться тимчасово (готель, санаторій, притулок тощо).
Місце проживання фізичної особи — це місце, де громадянин постійно чи переважно проживає (як власник будинку чи квартири; як наймач чи піднаймач житла; як член сім'ї власника, наймача тощо або на іншій підставі, встановленій законодавством, у будинку-інтернаті для інвалідів, громадян похилого віку тощо).
Фізична особа може проживати постійно у якомусь одному місці. Але вона може мати кілька місць проживання (ч. 6 ст. 29 ЦК). У такому випадку правове значення має встановлення тієї обставини, у якому з цих місць проживання вона вчинила юридично значиму дію (склала заповіт, уклала договір тощо), щодо наслідків якої виник спір.
З метою забезпечення умов для стабільності цивільних відносин та виконання фізичними особами обов'язків щодо інших суб'єктів права, встановлена їхня реєстрація за місцем проживання і за місцем тимчасового перебування.
Реєстрацію фізичних осіб за місцем проживання і за місцем тимчасового перебування слід відрізняти від прописки. Якщо прописка ґрунтувалася на так званій "дозвільній системі" і мала за мету певні обмеження вибору місця проживання, переміщення громадян тощо, то призначення реєстрації — фіксувати знаходження фізичної особи у вільно обраному нею місці проживання чи перебування.
Оскільки нормативні акти про прописку є такими, що суперечать Конституції, громадяни, прописані за місцем проживання, вважаються такими, що пройшли реєстрацію. Відмова у реєстрації (яка не має конститутивного значення, але зберігає значення доказу при встановленні місця проживання) може бути оскаржена у судовому порядку.
Можливість обрання місця проживання залежить від віку та стану психічного здоров'я фізичної особи. Самостійно реалізувати це право може фізична особа, яка досягла 14 років, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ч. 2 ст. 29 ЦК).
Спостерігаються певні розбіжності у підходах до вирішення цього питання у ЦК та СК, який взагалі не передбачає можливості роздільного проживання неповнолітніх з їхніми батьками, усиновлюва-чами, опікунами. Проте перевагу мають норми ЦК як головного закону, що визначає цивільний статус фізичної особи.
Місцем проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років визнається місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце
проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років визначається органом опіки та піклування або судом. Батьки, шо проживають роздільно, визначають, з ким із них буде проживати дитина, шляхом угоди між ними. У випадку спору він вирішується судом, виходячи з інтересів та з урахуванням думки дітей (ст. 161 СК).
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.