- •Юриспруденція та її склад.
- •2.Поняття та мета загальнотеоретичної юриспруденції.
- •3.Фундаментальний характер загальнотеоретичної юриспруденції.
- •4.Предмет загальнотеоретичної юриспруденції.
- •Первинне та похідне виникнення держави.
- •Ознаки соціальних норм та їх різновиди.
- •Правове регулювання та його особливості.
- •Догма права та її складові.
- •Поняття та види принципів права.
- •Основні властивості права.
- •Аксіоматичні засади (постулати) права.
- •Парадигми праворозуміння. Основні типи праворозуміння.
- •Ціннісно-нормативне праворозуміння.
- •Інтегративне право розуміння
- •Співвідношення права і держави: етатистський та ліберальний підходи.
- •Принципи формування державної влади та її базові ресурси.
- •Інституалізація державної влади та механізм держави.
- •Класифікація правових норм.
- •Класифікація джерел права.
- •Священні тексти як джерело права.
- •Судовий прецедент як джерело права.
- •Звичай як джерело права.
- •Правова доктрина як джерело права.
- •Нормативно-правовий договір як джерело права.
- •Нормативно-правовий акт як джерело права.
- •Система права та її компоненти.
- •Поняття галузі права та їх класифікація.
- •Інститути права та їх особливості.
- •Форми систематизації законодавства.
- •Поняття та ознаки правовідносин.
- •Поняття правосвідомості та її структура.
- •Правова культура та її рівні.
- •Механізм дії права та його складові.
- •Юридичний процес та юридична процедура.
- •Поняття та форми реалізації права.
- •Поняття кодифікації законодавства та її види.
- •Суб'єкт права та суб'єкт правовідносин.
- •Поняття та зміст правосуб'єктності.
- •Фізичні та юридичні особи.
- •Об'єкти правовідносин
- •Поняття та зміст суб'єктивного права
- •Поняття та зміст юридичного обов'язку.
- •Юридичні факти та їх класифікація.
- •Поняття та види фактичних складів.
- •Правова культура особистості та її структура.
- •Правова культура суспільства та її складові.
- •Правова соціалізація та правове виховання
- •Завдання та система правового виховання.
- •Загальносоціальні та спеціальні функції права.
- •Соціальні чинники формування права.
- •Форми та види правотворчості.
- •Принципи і функції правотворчості.
- •Поняття та ознаки юридичного процесу.
- •Види юридичного процесу.
- •Сфери дії правової норми.
- •Предметна дія правової норми.
- •Темпоральна дія правової норми.
- •Просторова дія правової норми.
- •Персональна дія правової норми.
- •Застосування права як засіб забезпечення реалізації права.
- •Ідеологія застосування права.
- •Типове та нетипове застосування права.
- •Акти застосування права: поняття та види.
- •4) Має певну встановлену законом форму. Види актів застосування права:
- •Поняття та призначення тлумачення права.
- •Тлумачення як з'ясування права.
- •Тлумачення як роз'яснення права.
- •Офіційне тлумачення права та його види.
- •Правова система та її компоненти.
- •Класифікація правових систем.
- •Поняття правового стилю. Правові сім'ї сучасного світу.
- •Цінності права та правові цінності.
- •Інструментальна цінність права.
- •Соціальна цінність права.
- •Особистісна цінність права.
- •Право як цінність культури та цивілізації.
- •Верховенство права у системі правових цінностей.
- •Поняття та види правової поведінки.
- •Правомірна поведінка. Типологія правомірної поведінки.
- •Правопорушення, його ознаки та види.
- •Зловживання правом.
- •Об'єктивно-протиправна поведінка.
- •Поняття та ознаки юридичної відповідальності.
- •Види юридичної відповідальності.
- •Поняття та основні вимоги законності.
- •Поняття та атрибути правового порядку.
- •Образ держави та поняття держави.
- •Сучасна та досучасна держава.
- •Атрибути та ознаки держави.
- •Типологія держави.
- •Ціннісна характеристика держави.
- •Поняття державної території та її склад.
- •Поняття держави та державності.
- •Зміст поняття форма держави.
- •Статика та динаміка держави.
- •Державний та політичний режими.
- •Взаємодія держави та громадянського суспільства.
- •Поняття та класифікація функцій держави.
- •Функції держави та державна політика.
- •Номенклатура функцій сучасної держави.
- •Форми здійснення функцій держави.
- •Поняття та ознаки правової держави.
- •Співвідношення правової та конституційної держави.
- •Соціальна держава, її ознаки і функції.
- •Правова держава та верховенство права.
- •Вплив глобалізації на розвиток права та держави.
Верховенство права у системі правових цінностей.
Правові цінності існують для суспільства й індивіда у вигляді «готових формул», котрі орієнтують у соціальному житті, впливаючи на вибір варіанта поведінки в сфері дії права.
У призмі верховенства права проявляється його власна цінність як цінність по упорядкуванню волі людини, справедливості, консенсусу, що виключає сваволя й свавілля . Реалізація принципу верховенства права знаходить своє відображення в існуванні системи вимог, що втілюються у правовій реальності. Такі вимоги, котрі відповідають ідеології громадянського суспільства, виражені у категорії (правової цінності) правозаконності. Звернемо увагу на різницю в існуванні двох зв’язків у правовій сфері: верховенство закону - законність, верховенство права - правозаконність.
Водночас за допомогою верховенства права вирішується проблема співвідношення індивідуальних і колективних прав поза зв’язком з державою Можна стверджувати, що стосовно правової культури України правда одержує одне зі своїх втілень в ідеї верховенства права та є не тільки засобом піднесення людини в існуючій системі соціальних відносин, а й дає змогу особистості вчасно реагувати на зміни в авторитеті влади, її інституціональної спроможності, ідеологічної прийнятності. Відповідно до вітчизняної традиції правове регулювання, засноване на неправді, не може називатися правом, тому запозичений за допомогою правової акультурації з європейської правової культури принцип верховенства права неминуче змістовно наповнюється почуттям правди.
Поняття та види правової поведінки.
Правомірна поведінка — це поведінка, яка відповідає приписам правових норм.
Ознаки правомірної поведінки:
відповідність праву. Правомірна поведінка «одягне на» в юридичну форму, здійснюється на основі норм і прин ципів права;
соціальна корисність. Правомірна поведінка позитивно оцінюється з боку індивідів, суспільства і держави і відповідає їхнім інтересам. Акти правомірної поведінки не порушують прав і свобод інших людей, правопорядок у цілому. Правомірна поведінка дозволяє досягти поставленої людиною мети в рамках права, за допомогою правових засобів;
передбачуваність. Дії правослухняної людини легко спрогнозувати, що дозволяє, у свою чергу, планувати від повідні дії;
масовість. У демократичній правовій державі, в нор мальних умовах правомірна поведінка властива переважній більшості людей, інакше суспільство перестало б нормаль но функціонувати;
добровільність і свідомість. Зводиться до вибору людиною варіанта поведінки. Основна маса населення по водиться правомірно через особисті переконання, розумін ня вигод правомірної поведінки, звички, а не тільки через острах можливої юридичної відповідальності;
активність. Передбачає самостійність громадянської та етичної позиції людини, усвідомлення нею соціальних наслідків своїх вчинків, порівняння та узгодження власних інтересів з інтересами інших людей, суспільства в цілому.
При цьому потрібно враховувати, що рівень добровільності, свідомості й активності неоднаковий у різних людей.
. За мотивами та ступенем активності добровільну правомірну поведінку поділяють на соціально-активну (принципову) і звичну, а вимушену — на конформістську і маргінальну:
1) соціально-активна. Це вища форма правомірної поведінки, властива людям із високим рівнем правосвідомості. Мотивом соціально-активної поведінки є повага суб'єкта до права, його переконаність у необхідності і доцільності дотримування права. Соціально-активна поведінка передбачає не тільки віру в справедливість закону, а й конструктивно-критичне до нього ставлення
Цей вид поведінки є найбільш соціально значущим, бо пов'язаний з реалізацією не тільки особистого, а й суспільного інтересу, з боротьбою за реальне утвердження в житті принципів права, законності, правопорядку;
звична. Така поведінка заснована не стільки на знан ні права і повазі до нього, скільки на силі звички і життє вому досвіді. Така людина не дуже замислюється над при писами права, діє за інерцією, слідуючи стереотипу, щосклався. Люди, для яких властивий цей тип поведінки, звичайно не проявляють зайвої соціальної активності, про те до права ставляться свідомо і позитивно. Такий вид правомірної поведінки є найбільш поширеним у цивілізо ваному суспільстві;
3)конформістська (від лат. conf ormis — подібний, згід ний). Людина слідує не своїм переконанням або звичкам, а копіює дії свого оточення, діє «як усі». Це пристосування своєї поведінки до дій і переконань свого соціального ото чення (колег по роботі, начальства, групи, родичів), а також слідування нормам права через наслідування більшості. Для конформістської поведінки характерні: відсутність власної позиції, байдуже ставлення до права, пристосування до на вколишньої дійсності, підпорядкування групі, начальству, неформальному лідеру, ситуативність поведінки, сприйнят ливість до психологічного тиску та маніпуляції.
4) маргінальна (від лат. marginalis — прикордонний, проміжний). Людина діє правомірно унаслідок особистого розрахунку, страху перед покаранням, розуміння вигідності законослухняності. Проте її індивідуальна правосвідомість розходиться з приписами правових норм
Залежно від соціальної значущості того або іншого варіанта поведінки виділяють:
соціально належну (наприклад, захист Вітчизни, виконання трудових обов'язків тощо). Варіанти такої по ведінки закріплюються в імперативних нормах права у вигляді обов'язків;
соціально бажану для суспільства (наприклад, участь у виборах, вступ до шлюбу, оскарження неправомірних дій посадовців). Вказана поведінка закріплюється не як юридич ний обов'язок, а як суб'єктивне право. Варіанти такої по ведінки закріплені в диспозитивних, дозвільних нормах;
соціально допустиму (наприклад, розлучення по дружжя, страйк, часта зміна місця роботи тощо). Суспіль ство не зацікавлене в їх поширенні, проте ці дії є правомір ними.