Об'єктивно-протиправна поведінка.

Об'єктивно протиправне діяння — це протиправне, со­ціально шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що не містить складу правопорушення, але при цьому викликає негативну юридичну реакцію з боку держави.

Ознаки об'єктивно протиправного діяння:

1. суперечність правовим приписам;

2. шкода, що завдається правоохоронюваним інтере­сам;

відсутність складу правопорушення (суб'єкта та/або суб'єктивної сторони). В теорії права було давно зазначено, що не кожне протиправне діяння є правопорушенням у тому сенсі, що не завжди воно містить склад правопорушення. Наприклад, такою є протиправна поведінка, не контрольо­ вана свідомістю і волею людини (наприклад, поведінка малолітніх дітей, недієздатних осіб, осіб, що перебувають у несвідомому стані). Вона не може вважатися правопорушен­ ням (оскільки немає суб'єкта, відповідно, немає суб'єктив­ ної сторони, а отже й складу правопорушення), хоча юри­дично значущою вона може бути. Наприклад, заподіяння шкоди малолітньою дитиною не можна розглядати як пра­ вопорушення, але юридичне значення така дія має і тягне застосування заходів юридичної відповідальності щодо батьків або опікунів (ст. 1778 Цивільного кодексу України). Вчинення суспільно небезпечного діяння особою, що пере бувала у стані неосудності або обмеженої осудності, тягне застосування до неї примусових заходів медичного харак­теру (ст.93 Кримінального кодексу України).

З іншого боку, цивільному праву відомий інститут без­винної відповідальності особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, а саме пов'язану з вико­ристанням, зберіганням або триманням транспортних за­собів, механізмів і устаткування, використанням, зберіган­ням хімічних, вибухових і вогненебезпечних та інших ре­човин, утриманням диких тварин, службових собак і собак бійцівських порід. Особа, що здійснює діяльність, яка є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за заподіяну шкоду, якщо не доведе, що шкода була спричинена унаслі­док непереборної сили або умислу потерпілого (ст.1187 Цивільного кодексу України). Таким чином, у цьому ви­падку відсутня суб'єктивна сторона правопорушення — вина особи, на яку покладається відповідальність;

4) негативна реакція з боку держави (примусове від­шкодування шкоди, примусові заходи медичного характе­ру, примусові заходи виховного характеру).

Юридичне реагування держави на об'єктивно протиправ­не діяння має різну природу і різні цілі.

Основним видом державного примусу, яким застосову­ється у разі здійснення об'єктивно протиправного діяння, є відшкодування матеріальної шкоди, що є різновидом правовідновної юридичної відповідальності. Необхідність притягнення до відповідальності невинного причинителя шкоди викликається не потребою засудження і перевихо­вання останнього, а доцільністю відновлення ущемленого права, порушених суспільних відносин.

Примусові заходи медичного характеру спрямовані на попередження здійснення суспільно небезпечних діянь особами, що перебувають в стані неосудності або обмеженої осудності.

Примусові заходи виховного характеру, які застосо­вуються до малолітніх як альтернатива кримінальної від­повідальності, спрямовані на їх перевиховання.