2. Конкретні цілі:

• здійснити історико-педагогічний аналіз вітчизняних і зарубіжних літературних джерел з проблеми організації реабілітаційної роботи з дітьми;

• висвітлити провідні шляхи допомоги дітям в умовах соціально-реабілітаційного закладу;

• визначити й охарактеризувати специфіку організації логопедичної роботи з дітьми в умовах соціально-реабілітаційного центру.

3. Міждисциплінарна інтеграція (Базові знання, вміння, навички,

необхідні для вивчення теми):

3.1. Назви попередніх дисциплін:

1. Культурологія.

2. Історія.

3. Філософія.

3.2. Отримані навички:

• класифікувати логопедична реабілітація в умовах соціально-реабілітаційного центру;

• описувати шляхи подолання порушень мовлення у дітей в умовах соціально-реабілітаційного центру;

• порівняти історико-теоретичний аналіз і синтез зарубіжного й вітчизняного досвіду для обґрунтування теоретичних положень з проблеми подолання мовленнєвих порушень.

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття

Підготовка до практичного заняття по темі, поглиблене вивчення питань практичного заняття.

4.1. Перелік основних термінів

Відхилення в розвитку, нормальний розвиток, розумово відсталі діти, мовленнєві вади, сурдопсихології, тифлопсихології, порушення опорно-рухового апарату, олігофренопсихології, логопсихологія, сучасна спеціальна психологія.

4.2. Теоретичні питання до заняття

1. Анатомія і фізіологія органів зору.

2. Порушення зору, причини, ознаки, їх профілактика.

3. Гігієна зору.

4. Фактори, які впливають на зір дитини.

5. Стороннє тіло в оці.

6. Анатомія і фізіологія органа слуху.

7. Розлади слуху, їх причини.

8. Анатомія і фізіологія мовного апарату в дітей.

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуватимуться на занятті:

4.3.1.Творчі завдання і реферати:

1. Історія становлення реабілітаційної допомоги дітям, що мають відхилення у розвитку.

2. Мета та завдання допомоги дітям в умовах соціально-реабілітаційного закладу.

3. Провідні напрямки та шляхи допомоги дітям в умовах соціально-реабілітаційного закладу.

4. Сучасний стан логопедичної допомоги дітям з порушеннями у розвитку в Україні.

5. Логопедична робота - провідний напрям допомоги дітям в умовах соціально-реабілітаційного закладу.

6. Подолання порушень мовлення у дітей в умовах соціально-реабілітаційних закладів.

4.3.2. Питання для роздумів і проблемні запитання:

1. Вікові особливості голосового апарату.

2. Професійні захворювання голосового апарату.

3. Порушення постави у дітей дошкільного і шкільного віку та її корекція засобами лікувальної фізкультури.

4. Порушення постави школяра.

5. Плоскостопість у дітей дошкільного та шкільного віку, її корекція засобами лікувальної фізкультури.

6. Анатомо-фізіологічні особливості стопи.

7. Порушення зору та слуху дітей, їх причини і профілактика.

8. Захворювання органів мовлення, їх причини, попередження.

9. Ознаки нормальної постави. Сколіози, лордози, кіфози, їх причини, профілактика.

10. Плоскостопість вроджена та набута, її перші ознаки. Профілактика.

5. Зміст теми. В даний час відмічається помітний прогрес в розвитку логопедії. На основі психологічного аналізу отримані данні про механізми найбільш складних форм мовної патології (афазії, алалії, та загального недорозвитку мовлення, дизартрії). Вивчаються мовні порушення при ускладнених дефектах: при олігофренії, у дітей порушеннями зору, слуху, опорно-рухового апарату. В логопедичну практику вводяться сучасні нейрофізіологічні та нейропсихологічні методи досліджень. Розширюється взаємозв’язок логопедії з клінічною медициною, дитячою невропатологією та психіатрією. Інтенсивно розвивається логопедія раннього віку: вивчаються особливості розвитку дітей з органічними ураженнями центральної нервової системи, визначаються критерії ранньої діагностики та прогнозу мовних порушень, розробляються прийоми та методи превентивної логопедії. Всі ці напрями досліджень значно підвищили ефективність логопедичної роботи. У зв’язку з тим, що правильне мовлення являється одним з важливих перед посилів подальшого повноцінного розвитку дитини, процесу соціальної адаптації, виявлення та усунення порушень мовлення необхідно проводити в більш ранні терміни. Ефективність усунення мовних порушень визначається в основному рівнем розвитку логопедії як науки. Перші кроки у реалізації соціальних та психолого-педагогічних завдань цього етапу стосовно осіб з порушеннями мовлення припадають в нашій країні на 90 роки ХХ століття, коли йдучи до інтеграції у європейське і світове співтовариство, припадає бурхливе зростання мережі реабілітаційних центрів, у яких особливим дітям та їх батькам, родинам надається відповідна комплексна, в тому числі і педагогічна допомога. Реальність таких кроків української логопедії на шляху до найкращих світових стандартів соціалізації осіб з порушеннями мовлення підтверджується іншими фактами. В Україні створюються і активно працюють громадські недержавні організації, які спрямовують зусилля на мобілізацію різних установ та відомств, координацію їх діяльності щодо розв’язання правових, соціальних, медичних, педагогічних проблем роботи з логопатичними дітьми.