- •Тема 1. Організаційні основи зовнішньоекономічної діяльності
- •Поняття, суб’єкти зед. Регулювання на рівні держави в Україні.
- •Принципи управління зед.
- •Основні види і форми зед
- •Тема 2. Вибір контрагентів на зовнішньому ринку.
- •2.1. Класифікація контрагентів на зовнішньому ринку.
- •2.2 Джерела та методи вивчення торгових партнерів.
- •Тема 3. Основи організації зовнішньоторгівельних операцій з товарами.
- •3.1 Товар-один з головних елементів міжнародної торгівлі. Класифікація, вимоги до товару, види цін.
- •3.2. Визначення експорту та імпорту. Основи її регулювання.
- •3.3. Прямі та опосередковані експортно-імпортні операції.
- •Тема 4. Базисні умови постачання товару
- •4.1. Поняття та класифікація базисних умов постачання Інкотермс.
- •Види Інкотермс.
- •Франко-завод (...Назва місця).
- •Франко- перевізник (... Назва місця).
- •Франко вздовж борту судна (... Назва порту доставки).
- •Франко-борт (...Назва порту відвантаження).
- •Вартість і фрахт (... Назва порту призначення).
- •Вартість страхування і фрахт (... Назва порту призначення)
- •Перевезення оплачене до (...Назва місця призначення.)
- •Перевезення і страхування оплачені до (... Назва місця призначення).
- •Поставка до кордону (... Назва місця поставки).
- •Поставка з судна (або Доставлено франко-строп судно) (...Назва порту призначення).
- •Поставка з пристані (або Доставлено франко- набережна) (...Назва порту призначення).
- •Поставка без оплати мита (...Назва місця призначення).
- •Поставка з оплатою мита ( ... Назва місця призначення).
- •Тема 5. Організаційно – правові основи здійснення контрактної діяльності на зовнішньому ринку
- •5.1. Поняття та види міжнародних контрактів.
- •5.2. Передконтрактна робота щодо укладання міжнародної торговельної угоди.
- •5.3. Правове регулювання та виконання міжнародних торговельних договорів.
- •Тема 6 . Зміст основних статей міжнародного торговельного контракту.
- •15.Мова контракту
- •Тема 7. Основи зовнішньоекономічної діяльності на міжнародних організованих товарних ринках.
- •7.1. Розвиток торгівлі на міжнародних товарних біржах.
- •7.2. Організація та проведення міжнародних товарних аукціонів.
- •Тема 8. Основи застосування системи розрахунків у зовнішній торгівлі.
- •8.1. Сутність міжнародних розрахунків та ризики, що виникають при їх застосуванні.
- •8.2. Переваги та недоліки основних умов платежу у зовнішній торгівлі.
5.3. Правове регулювання та виконання міжнародних торговельних договорів.
Особливістю правового регулювання договорів міжнародної купівлі-продажу є те, що сторони договору мають визначити законодавство сторони щодо даного договору.
Використоване право – це система правових норм визначеної держави, що використовуються для регулювання відносин між учасниками договору з іноземним елементам. Вибір законодавства країни узгоджується контрагентами.
Джерела правового регулювання договорів міжнародної купівлі-продажу мають визначену специфіку. Практично в усіх країнах прийняті законодавчі акти, що містять норми, регулюючі відносини з міжнародної купівлі-продажу. Існують також, так звані, міжнародно – правові звичаї, зокрема, торговельні звичаї.
В практиці міжнародної торговлі використовуються наступні основні джерела регулювання відносин зовнішьоторговельної купівлі-продажу:
Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу (Відень, 1980 р.);
Конвенція про використане право щодо договірних обов’язків (Рим, 1980 р.);
Угода між державами – учасниками СНД від 20.03.1992 р. “Про зачальні умови постачання товарів між організаціями держав – учасників СНД” та інші міжнародні конвенції, угоди і акти, що регулюють ЗЕД.
На міждержавному рівні головна роль належить Комісії ООН з права міжнародної торговлі (ЮНСІТРАЛ). Укладена в 1980 році Віденська Конвенція про міжнародні договори купівлі-продажу товарів (надалі – Віденська конвенція) є плодом багатьох років роботи в рамках цієї організації. Вона складається з 4-х частин, 101 статті і докладно визначає порядок укладення договору міжнародної купівлі-продажу товарів (частина 2) і його основні умови (частина 3).
Деякі види продажу не підпадають під дію Віденської конвенції: продаж з аукціонів, продаж цінних паперів, суднів повітряного і водного транспорту, електроенергії.
Віденська конвенція стосується таких питань:
що потрібно для того, щоб угода вважалася укладеною;
коли вважається, що виникли в результаті укладання договору;
наслідки невиконання договору;
неможливість виконання.
Віденська конвенція застосовується сторонами, якщо вони:
прямо не вказали в договорі, що вона або якась її частина до них не застосовується, і
сторони договору знаходяться в двох різних державах:
для обох цих держав Конвенція набрала сили, або
для однієї з цих держав конвенція набрала сили і сторони домовилися про те, що до їхньої угоди застосується саме право цієї держави, або
для однієї з цих держав Конвенція набрала сили, і за нормами міжнародного приватного права застосовуваним до угоди є право цієї держави.
Для Україні Віденська конвенція діє з 1 лютого 1991 року.
Важливу роль у зовнішньоторговельних відносинах грають конвенції щодо міжнародних правил перевезення товарів, конвенції по платежах.
Торговельні звичаї – загальновизнані правила, що склалися в сфері торгового обміну на підставі тривалого, систематичного та однакового регулювання конкретних фактичних відносин. Звичаї є джерелами права, хоча ніде не зафіксовані, чим відрізняються від норм закону. Вони, як правило, публікуються в довідковій та іншій спеціальній літературі (біржових правилах, спеціальних збірниках торгових палат, матеріалах робочих комісій Комітету сприяння зовнішній торгівлі в рамках ООН та ін.).
Звичаї мають відповідати наступним вимогам:
мати характер загального правила;
бути достатньо відомими у відповідній сфері торгівлі, визначеними за змістом та розумними.
Прикладом використання торговельних звичаїв можна вважати посилання до правил «Інкотермс» при узгодженні базисних умов постачання товару.
В комерційній практиці мають місце також, так звані, торговельні звичайності, чи узанси, які відображають заведений порядок чи фактично встановлене в торгових відносинах правило, що служить для визначення воли сторін, прямо не висловленої в договорі. Наприклад, у морських перевезеннях – визнання необхідності використання звичайностей якогось порту.
Розмежування цих категорій відносин у міжнародній торгівлі можна провести за наступними ознаками: звичаї – це правила поведінки, що є джерелом права, звичайності – не є джерелом права.
Виконання відписаного контракту купівлі-продажу потребує виконання з боку сторін своїх зобов’язань: з боку продавця – про передання (поставку) покупцеві товару, що є предметом контракту, а з боку покупця – про прийняття товару та сплату встановленої ціни.
Для виконання своїх зобов’язань продавець має своєчасно виготовити товар, підготовити його до відвантаження, упакувати, за маркірувати та оформити документацію, що необхідна для відправлення товару. Виконання зобов’язань з боку покупця складаються з прийняття товару й сплати встановленої суми у встановлений термін.
При виконанні договору можуть виникнути такі головні питання:
чи здійснює продавець поставку товару;
якщо так, то в який пункт повинна бути здійснена ця поставка:
до пункту передачі перевізника;
до місцезнаходження покупця;