якщо поставка здійснюється до місцезнаходження покупця, то в чому полягають обов’язки продавця:
укласти договір перевезення проданого вантажу за рахунок продавця, або
укласти договір перевезення проданого вантажу і застрахувати вантаж за свій рахунок;
укласти договір перевезення проданого вантажу, застрахувати вантаж за свій рахунок і нести ризик випадкової загибелі товару до передачі його покупцю.
Всі ці питання сторони можуть узгодити в договорі купівлі-продажу.
Сторони міжнародного договору купівлі-продажу можуть використовувати як основу для свого договору типові умови «Інкотермс». Ці умови настільки добре опрацьовані, що сторонам достатньо, наприклад, просто записати в договорі: «Продавець поставляє товар на умовах FOB Іллічівськ», і умови поставки будуть повністю урегульовані.
На всіх етапах виконання підписаного контракту, тобто поставки продавцем товару, транспортування, страхування, зберігання на складах, перетинання кордону і митниці всі ці операції оформлюються відповідними зовнішньоторговельними документами, які поділяються на групи:
щодо забезпечення експортного товару;
щодо підготовки товару до відвантаження (заявка на фрахт, інструкція з маркірування, свідоцтво про огляд, експортна чи імпортна ліцензія та ін.);
комерційні документи (комерційний рахунок, рахунок-фактура, специфікація, технічна документація, сертифікат якості, пакувальний аркуш, тощо);
щодо платіжно-банківських операцій (платіжне доручення, банківський переказ, товарний акредитив, вексель та ін);
страхові документи (страховий поліс, страховий сертифікат, тощо);
транспортні документи (коносамент, чартер, залізнична чи автомобільна накладна);
транспортно-експедиторські документи (доручення з відвантаження, довідка про відправлення, ордер на видавання товару, розписка в отриманні товару, тощо);
митні документи (митна декларація, вантажна декларація, акт експертизи про походження товару, свідоцтво про огляд та ін.).
Документи, що супроводжують вантаж від пункту відправлення до пункту призначення, звуться товаросупроводжуючими. Документи, що складені у зв’язку з відвантаженням товару, - відвантаженими.
У випадку невиконання зобов’язань однією з сторін, згідно існуючим нормам права, договір може бути розірвано.
Розірвання договору звільняє обидві сторони від їхніх зобов’язань за договором при зберіганні права відшкодування збитків. Сторона, що виконала договір повністю або частково, може вимагати від іншої сторони повернення всього, що було нею поставлено або сплачено за договором. Якщо обидві сторони зобов’язані здійснити повернення отриманого, вони повинні зробити це одночасно.
Здійснення покупцем свого права на інші засоби правового захисту не позбавляє його права вимагати відшкодування збитків.
Сторони можуть домовитися і про інші засоби забезпечення виконання договору, наприклад про неустойку, тобто сплату визначеної суми. При цьому сторони можуть домовитися про те, що збиток відшкодується тільки в частині, не покритій неустойкою, а можуть домовитися і про те, що збиток відшкодується в повному обсязі незалежно від неустойки.
5.4. Загальна структура та зміст міжнародного контракту.
Структура та зміст міжнародного контракту можуть бути різноманітними залежно від характеру товару і умов згоди. Наприклад, при купівлі-продажі партії електронного обладнання особливе значення має наявність відповідної технічної документації, необхідні для транспортування товару упакування та маркірування. При купівлі-продажі сировини відокремлювати ці вимоги не має необхідності. Загалом при укладанні контракту визначаються:
найменування (прізвища, імена) й інша інформація про сторони (телефон, факс, адреса електронної пошти);
опис товарів;
кількість товару (у договорах, що передбачають поставку товару в декілька етапів, - кількість товару на кожному етапі);
час поставки (у договорах, що передбачають поставку товару в декілька етапів, - час поставки на кожному етапі);
метод і місце поставки, а також, якщо це потрібно, перелік документів до товару, що повинен мати продавець;
ціна;
час платежу;
засіб і місце платежу (включаючи валюту платежу, а також поправку суми на рівень інфляції);
вимоги про страхування;
гарантія виконання продавцем (резервний акредитив);
гарантія платежу покупцем (документарний акредитив);
митне оформлення товарів у країні продавця;
митне оформлення товарів у країні покупця (включаючи сплату мита, зборів, податків і т.п.);
права покупця у випадку порушення договору продавцем:
не поставка товарів;
неповна поставка товарів;
невчасна поставка товарів;
поставка ушкоджених, неякісних товарів або не тих товарів, що були оговорені в договорі.
ризик випадкової загибелі речі;
права продавця у випадку порушення договору покупцем:
відмова прийняти товар;
неплатіж або затримка платежу;
припинення або розірвання договору:
коли або за яких обставин;
які передумови припускають припинення або розірвання договору.
порядок розрахунку збитків;
виконання зобов’язань за договором у натурі (тобто поставка саме таких товарів, що були обговорені в договорі);
інші засоби захисту;
неможливість виконання (форс-мажор, комерційна нездійсненність, інші причини);
права третіх сторін, зобов’язання третіх сторін;
наслідки банкрутства продавця;
наслідки банкрутства покупця;
вибір застосовуваного права;
вирішення спорів:
третейський суд;
вибір суду (який суд повинен вирішувати спір);
повідомлення:
у якій формі;
коли і де повинні передаватися;
поправки або одностороннє припинення договору;
мова договору;
які документи і якою мовою складають офіційний текст договору.
Більш докладно зміст основних статей зовнішньоторговельного контракту приведено у наступній темі.
Тема 6 . Зміст основних статей міжнародного торговельного контракту.
Контракт повинен мати жорстку структуру, бути продуманим як цілісний документ та чітко формулювати права й обов'язки сторін. При цьому, укладаючи його, слід враховувати, що склалися традиції щодо послідовності й характеру наповнення окремих структурних підрозділів контракту.
Ось типова, але зовсім не обов'язкова послідовність контрактних пунктів (що зазвичай оформлюються у вигляді статей), які в різній послідовності широко застосовуються й вітчизняними учасниками експортно-імпортних операцій. (Оскільки преамбула, як правило, не має статейної нумерації та являє собою заголовок у документі, збережемо характер її оформлення і не нумеруватимемо її.)
Контракт № NN
Преамбула контракту — вступна частина контракту, яка містить юридичні назви сторін, посилання на місце та дату підписання контракту.
1. Предмет контракту — констатація виду угоди, найменування товару, його характеристики, номенклатурної належності чи асортименту.
2. Кількість товару — цифрове вираження обсягу поставки товару із зазначенням одиниці виміру та використовуваної системи мір та ваг. Критерії вимірювання обсягу передусім визначаються його природою — обсяги металу, руди, зерна, цукру вимірюються на вагу, лісоматеріалів — на об'єм та довжину, складні технічні вироби, одяг обчислюються, як правило, в штуках. Можливі комбінації способів вимірювання: кількість або вміст товару в упаковці, контейнері (ліки, сірники, деякі хімічні препарати). У разі продажу товарів на вагу має значення врахування ваги тари: вага нетто означає вагу самого товару без упаковки, а вага брутто – разом з нею, причому в останньому випадку вартість тари фактично дорівнює вазі тари ( якщо вага тари є порівняно незначною, тобто до 1-2%, або якщо вартість тари є зіставною з вартістю товару.)
3. Якість товару – визначення сукупності характеристик і властивостей товару, які обумовлюють його здатність задовольнити ті або інші споживачі (індивідуально-побутові або виробничі) потреби покупця. Якість визначається за допомогою однієї або кількох наведених нижче систем оцінки:
стандартів, які розробляються і затверджуються урядовими органами та спеціалізованими структурами — торговельно-промисловими об'єднаннями, союзами підприємців, провідними виробниками, науково-технічними, екологічними асоціаціями тощо; велике міжнародне значення мають стандарти, які розробляє Міжнародна організація зі стандартизації (International Standartization Organization);
технічних умов, які застосовуються у разі відсутності відповідних стандартів та у випадках, коли специфіка виробництва та/або експлуатації виробу потребують регламентації його характеристик, технічного складу, опису матеріалів, причому в контрактах може передбачатися методика контролю відповідних характеристик (наприклад, стосовно поставок літаків, суден, складного промислового обладнання);
специфікацій, котрі, як правило, є додатками до контрактів і фіксують параметри індивідуального виробу;
опису, який відображає індивідуальні ознаки товарів, що можуть варіюватися в межах базових родових характеристик;
зразка, який є загальноприйнятим і/або погодженим сторонами еталоном, причому визначається й методика порівняння товару угоди та зразка;
вмісту речовин відповідно до хімічного, технологічного складу виробу установленням мінімально припустимої кількості корисних і максимально припустимої кількості небажаних речовин або домішок (наприклад, у металевих рудах);
показника виходу готового продукту, згідно з яким у відсотковому або абсолютному виразі встановлюється кількість кінцевого продукту, який можна отримати із сировини або проміжної субстанції (наприклад, олії з насіння);
попереднього огляду, коли у встановлений термін покупцеві надається можливість оглянути партію товару, причому продавець гарантує, що товар був достатньо репрезентативно представлений під час такого огляду (як правило, застосовується при продажах з аукціонів і складів);
справедливої середньої якості, коли у контракті зазначається, що контрактний товар на момент здійснення поставки відповідає традиційним уявленням про його якість (передусім стосовно поставок зернових);
способу «тель-кель», який передбачає продаж товару «таким, яким він є» на момент укладення контракту, причому покупець зобов’язується прийняти товар незалежно від того, наскільки зміняться його якісні властивості до моменту поставки, аби тільки він відповідав зафіксованому в контракті виду чи сорту (передусім щодо незібраного врожаю).
4. Базисні умови контракту — посилання на конкретну модель розподілу обов'язків між продавцем та покупцем щодо здійснення перевезень, найму перевізника, страхування, оформлення документації, «очищення» товару від мита тощо. Цей пункт часто може бути не самостійною статтею, а входити у преамбулу або якусь із статей, наприклад ту, що фіксує предмет контракту та вид угоди. Згідно з українським законодавством і державною нормативною документацією правила Інкотермс застосовуються тільки стосовно експортно-імпортних операцій, тобто лише у міжнародній практиці, водночас посилання на той або інший вид базисних умов контракту часто трапляється й у внутрішньогосподарській практиці. (Докладніше про Базисні умови контракту (або правила Інкотермс) — див. тему 4).
5. Транспортні умови — визначають вид транспорту, обов'язки щодо швидкості завантажувальних та розвантажувальних робіт, компенсації за затримки, характер відносин між контрагентами та перевізником. Основну регламентацію транспортних відносин між основними контрагентами містять зафіксовані в контракті умови Інкотермс. Технічні умови транспортування фіксуються в автомобільних, залізничних, авіаційних накладних, коносаментах та інших документах.
6. Ціна товару — може встановлюватися залежно від характеру товару й від практики, що склалася у процесі торгівлі даним товаром. Ціна може встановлюватися за одиницю товару та за певну кількісну величину (масу, обсяг, площу, довжину, вміст корисної речовини). Вимога щодо наявності в тексті договору вказівки щодо ціни поставки є обов'язковою згідно з вітчизняним законодавством, за яким відсутність відповідних положень робить контракт недійсним.
У визначенні кінцевої ціни товару важливим фактором с базис ціни, який показує, чи входять витрати з доставки товару до її ціни. Базис ціни залежить від обраних базисних умов контракту, до яких, наприклад, можуть додаватися витрати внутрішніх перевезень та інші статті витрат. Можливо, певні статті витрат, що входять до тих чи інших умов Інкотермс, будуть відніматися від ціни, якщо продавець не несе відповідальності за ту чи іншу операцію (наприклад, страхування вантажу). Валюта ціни (валюта, в якій виражається ціна товару) може не збігатися з валютою розрахунку, отже, урахування курсових коливань для контрагентів є важливим фактором прибутковості угоди. Для попередження збитків від валютних коливань роблять так звані валютні застереження (наприклад, «прив'язують» валюти ціни до іншої валюти, СДР чи кошика обраних валют).
7. Термін поставки — вказівка на дату, місяць, квартал та рік поставки товарів, тобто реального передання товару продавцем покупцеві або особі, яка за його дорученням діє від його імені. Термін поставки може бути визначеним як:
а) календарна дата;
б) період, протягом якого має здійснитися поставка (включаючи випадки, коли передбачаються й проміжні поставки).
Датою поставки, залежно від форми її організації, може вважатися:
календарний день, у який підписується акт здавання-приймання з боку замовника як при разовій загальній поставці, так і після поставки останньої партії вантажу, зокрема надходження останньої партії єдиного комплекту обладнання;
дата розписки транспортно-експедиторської фірми або транспортної організації, що приймають вантаж для його перевезення до місця призначення;
дата штемпеля прикордонного пункту щодо прибуття товару на кордон;
дата складського посвідчення стосовно того, що товар було завезено на склад.
Щодо терміну здійснення поставки в контракті зазначається або гранична дата поставки («поставки будуть здійснені не пізніше...»), або період її реалізації («поставки будуть здійснені протягом...»), причому за умов регулярності поставок (передусім зумовленої технологічними процесами виробництва замовника) в контракті зазначається періодичність («щомісячно», «щоквартально» тощо).
Нарешті, у контракті може бути зафіксованим право покупця вимагати поставки товару будь-якого дня протягом певного періоду, а також право продавця поставити товар достроково.
8. Умови платежу — визначення терміну, способу, засобів та форми здійснення платежу (про систему розрахунків міжнародних контрагентів ітиметься в окремому розділі).
9. Пакування — визначення характеру тари та упаковки, як внутрішньої, що не може бути відділеною від товару, так і зовнішньої, яка може більш вільно обиратися залежно від умов транспортування і конкретних технічних можливостей контрагентів.
Пакування товару, як і його маркування, є обов'язком продавця, причому умови міжнародної торгівлі висувають жорсткі вимоги щодо цього процесу. Так, протягом перших років української незалежності, коли бракувало необхідних технологій і досвіду багатьом суб'єктам поставок товарів, поширеною практикою було перепакування та маркування вітчизняних вантажів відповідно до стандартів ЄС і країн інших регіонів. (Щодо маркування, яке, зазвичай наноситься на тару, то і воно має бути предметом спеціальних зауважень у контракті. Основними його завданнями є інформування про учасників операції купівлі-продажу, країну виготовлення товару й місце його призначення, номер контракту, а також про технічні вимоги до транспортування — вагу нетто та брутто кожної вантажної одиниці, габарити останньої та вказівки щодо особливої обережності, обмежень кантування тощо.)
Зазвичай у більшості випадків тара переходить у власність покупця разом із товаром, оскільки її вартість ураховується в ціні товару. Щоправда, можливими є винятки з цього правила, і в контракті або не враховується ціна тари, або фіксується обов'язок покупця повернути її продавцеві.
«Прогресивним» видом тари вважається контейнер, який забезпечує найкраще збереження вантажу, припускає порівняно легке перевантаження, використання різних видів транспорту. Іншими видами зовнішньої тари є ящики, мішки, коробки, діжки, піддони (інколи з подальшим упакуванням у плівку).
10. Здавання-приймання товару — процедура фізичного передання товару, яке супроводжується відповідними формальними діями та документальним оформленням і не обов'язково збігається з переходом прав на товар від продавця до покупця.
Дії щодо здавання-приймання товару можуть мати попередній та остаточний характер. У першому випадку (якщо подібне взагалі має місце) покупцем констатується відповідність або невідповідність товару за якісними, кількісними параметрами, договірними положеннями, дається оцінка адекватності маркування та пакування технічним характеристикам товару та цілям виконання контракту. При цьому в разі виявлення недоліків продавець зобов'язаний усунути їх, а в найгіршому випадку покупець забраковує товар та відмовляється від угоди.
При остаточному (вибірковому або суцільному) здаванні-прийманні товару, як правило, мають місце відносини між продавцем та перевізником, а також між перевізником та покупцем. Перевізник перевіряє кількість товару та зовнішню відповідність товару чи тари до традиційних уявлень про те, якими вони мають бути, а також пломби відправника.
Аналогічні критерії приймання використовує й покупець у разі доставляння товару перевізником. Якщо якість чи кількість товару не відповідає зафіксованим у контракті, ставиться відповідна помітка на транспортній документації або укладається окремий документ.
У контракті встановлюється місце фізичної поставки товару, для чого при констатації обраного з базисних умов контракту робиться відповідна прив'язка до конкретного місця (наприклад, ФОБ — порт Одеса).
11. Гарантії виконання контракту та обслуговування — умови, згідно з якими продавець може брати зобов'язання як щодо якості поставленого товару, так і щодо підтримки його функціональних якостей протягом певного (гарантійного) часу.
У разі виявлення того, що якість товару не відповідає умовам контракту чи природним очікуванням покупця, останньому (відповідно до закріплених у контракті положень або судово-арбітражного рішення, за згодою сторін) може бути надана технічна допомога або можуть бути відшкодовані чи компенсовані збитки. Реально це означає усунення недоліків, ремонт машин, обладнання, зниження контрактної ціни або повернення суми контракту.
Гарантійні зауваження містять і перелік умов, згідно з якими продавець не несе відповідальності за товар у разі його неналежного використання чи зберігання, помилок персоналу, що його обслуговує, тощо.
Поставки достатньо складних машин та обладнання мають містити вказівки на зобов'язання продавця щодо технічного (а можливо й операційного) обслуговування об'єкта поставки. Може виникнути необхідність здійснення монтажних робіт, що відображається як у самому контракті на поставку товарів, так і в окремому контракті.
12. Обставини нездоланної сили (форс-мажор) — констатація умов, за яких можливими є перенесення термінів виконання контракту або часткове чи повне звільнення сторін від контрактних зобов'язань. Адже в контракті сторони можуть зафіксувати параметри власних дій. Дії ж інших осіб (а тим більше сил природи) не залежать від них. До форс-мажорних подій належать стихійні лиха (повені, пожежі, буревії, землетруси), збройні конфлікти, техногенні катастрофи та інші неконтрольовані контрагентами події.
Отже, може виникнути ситуація, за якої виконання контракту є неможливим або недоцільним. Очевидно, що небезпека виникнення форс-мажорних обставин має бути врахована в договорі, причому докладність такою врахування може допомогти уникнути спорів, арбітражних розслідувань та примусового застосування права та звичаїв країни виконання договору. При цьому в докладній регламентації потенційних форс-мажорних обставин найбільше заінтересована сторона, яка має власницькі повноваження та страхувальні зобов'язання до моменту завершення виконання контракту (тобто експортери). Протилежними є інтереси імпортерів.
Обставини нездоланної сили можуть бути тимчасовими та тривалими (постійними). У першому випадку термін виконання контрактних зобов'язань відсувається на період дії таких обставин, а в другому — контракт скасовується. Можуть зазначатися й максимальні терміни, по закінченні яких контракт може бути розірвано, причому залежно від технічного терміну зберігання товарів термін скасування контракту може тривати дні та тижні (продукти, квіти) чи місяці (технічне обладнання). Для забезпечення неупередженої експертної оцінки сторони можуть зазначати організацію (установу), яка видає довідки щодо тривалості форс-мажорних обставин.
13. Санкції за порушення умов контракту — положення про характер і розміри компенсацій, штрафів за порушення термінів, поставку неякісної продукції, некомплектну та кількісно неповну поставку, а також порушення інших положень контрактів. Такі положення є підставою для подання рекламацій — претензій у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням контрактних зобов'язань. Відтак вони містять вказівки на терміни подання рекламацій, розміри штрафів та можливої компенсації за збитки (неотримання прибутків), яких зазнав покупець через невчасне виконання продавцем своїх зобов’язань.
14. Арбітраж — вказівка на арбітражну інстанцію, котра розглядатиме спори між сторонами, які сторонам не вдається врегулювати договірним способом. Переваги арбітражу перед судовим розглядом полягають у спрощеності процедури, швидкості розгляду справи, низьких витратах, кращих гарантіях непоширення ділової та технічної інформації.
Важливим інститутом, який сприяє арбітражному процесу в Україні, є Торгово-промислова палата, яка містить у своєму складі Міжнародний комерційний арбітражний суд. Отже, вітчизняним учасникам експортно-імпортних операцій рекомендується вказувати у своїх міжнародних контрактах, що комерційні спори, які можуть виникати під час виконання контрактів, розв'язуватимуться цією арбітражною інстанцією з використанням відповідних регламенту та інших процедур.
На міжнародному рівні важливу роль відіграє Міжнародний арбітражний суд при Міжнародній торговій палаті в Парижі, а також Міжнародний третейський суд (штаб-квартира у Гамбурзі), Арбітраж при комітеті Ллойда (Лондон), інші, зокрема галузеві та регіональні, судово-арбітражні органи.
15.Мова контракту
Слід зазначити важливість включення в текст контракту умови про мову контракту і кореспонденції, оскільки точний переклад юридичних і інших термінів з однієї мови на іншу у принципі неможливий, і між відповідними текстами контракту, написаними на різних мовах, може виникнути визначена невідповідність.
Доцільно в умовах контракту визначити, на якій мові (мовах) буде вестися переписка між продавцем і покупцем; на якій мові (мовах) буде складений текст контракту.
У випадку якщо сторони не обмовили умову про мову переписки за контрактом, то за звичаєм, що склався в практиці міжнародної торгівлі, мовою переписки стає та мова, на якій зроблена пропозиція укласти угоду. Як правило, зовнішньоторговельний договір купівлі-продажу складається на двох мовах: мові продавця і покупця. При цьому в ньому обмовляється, що обидва тексти мають однакову юридичну чинність.
Тема 7. Основи зовнішньоекономічної діяльності на міжнародних організованих товарних ринках.
7.1. Розвиток торгівлі на міжнародних товарних біржах.
Розвиток світогосподарських зв’язків сприяв створенню постійно діючих ринків сировинних та сільськогосподарських товарів масового попиту. В сучасній світовій торгівлі цими товарами велике значення мають міжнародні біржі.
В перше біржі з’явилися в Європі в 16 ст. На сьогоднішній день діють відомі біржові центри, частка яких в міжнародній торгівлі складає 15-20 % та на яких купується більш 70 видів товарів.
Товарна біржа – це постійно діючий оптовий ринок чистої конкуренції, на якому за визначеними правилами здійснюються угоди з купівлі - продажу якісно однорідних та взаємозамінних товарів.
Об’єкти біржової торгівлі можна об’єднати в наступні групи та підгрупи :
Промислова сировина :
кольорові та дорогоцінні метали (золото срібло, платина, мідь алюміній, цинк, та ін.)
енергетична сировина, паливні товари (нафта, дизельне паливо, бензин, мазут)
Сільськогосподарські, лісові товари та продукти їх переробки :
зернові (пшениця, кукурудза, жито та ін.)
олійне насіння та продукти його переробки (бавовняне насіння, соя, бобові, сояна олія та ін.)
живі тварини та м’ясо
текстильні товари (бавовна, джут, натуральний та штучний шовк, вовна)
харчосмакові товари (цукор, кава, кавові боби, рослинна олія, яйця, перець, картопля, концентрат апельсинового соку та ін.)
пиломатеріали та фанера
натуральний каучук.
Частка сільськогосподарських та лісових товарів складає більш ніж половину обсягу біржової торгівлі.
Існують біржі двох видів :
публічні, де угоди здійснюють як члени біржі так і підприємці, що на є членами біржі діяльність таких бірж регулюється соціальним законодавством
власні, що організовані у формі акціонерних компаній члени біржі – брокери –отримують монопольне право на укладання угод за свій рахунок та за рахунок клієнтів з отриманням винагороди (зазначай 2-6 % від суми угоди).
Біржі – це комерційні посередники, що сприяють укладанню угод, забезпечують брокерів приміщенням, зв’язком, здійснюють облік операцій, визначають біржові ціни (котировки), сприяють розрахункам, розробляють типові контракти, проводять арбітражне розбирання спорів.
Угоди на біржі здійснюються на стандартні партії товарів на підставі типових контрактів, ще регламентують якість та термін поставки. Фактично на біржі продається не товар, а документ який підтверджує право власності на товар. Цей документ складає свідоцтво ( гарант), що засвідчує здачу продавцем товару на біржовий склад, та за яким покупець може отримати з біржового складу.
На товарних біржах здійснюються наступні види угод :
“СПОТ”- угоди на реальний товар згідно з яким продавці зобов’язані поставити товар на склад у визначений термін, зазвичай протягом двох тижнів одержаний при цьому гарант передається покупцю проти платежу
“ФОРВАРД”- угоди на реальний товар з терміновим постачанням, наприклад, протягом трьох місяців
ф’ючерсні угоди, що здійснюються на продаж товару, що не існує, з метою спекуляції чи страхування (хеджування).
Залежно від номенклатури товарів, що продаються і купуються на біржі, їх можна поділити на універсальні та спеціалізовані. Найбільш великі за обсягом угод, що здійснюються, - універсальні : Наприклад, на біржі Чикаго продається пшениця, соєва олія, кукурудза, золото, срібло, цінні папери. Універсальні біржі існують також у Токіо, Сіднеї, Сянгані (Гонконг). Спеціалізовані біржі характеризуються більш вузькою товарною спеціалізацією за групами товарів. Це Лондонська біржа металів (група кольорових металів – мідь, алюміній, нікель, олово, свинець, цинк). Нью-йоркська “Комекс” (група дорогоцінних та кольорових металів – золото, срібло, мідь, алюміній) Нью-Йоркська біржа бавовни Нью-Йоркська біржа товарна біржа (нафта, дизельне паливо, бензин, пропан, а також платина і паладій) “Зернова біржа” в Мінеаполесі (США)
Лондонська міжнародна нафтова біржа.
Центрами біржової торгівлі також є наступні міста :
бавовна – Александрія, Сан – Паулу, Болібей, Сідней
рис – Мілан, Амстердам, Мельбурн, Сідней, Рубе (Франція)
джут – Калькута, Карачі
кава – Париж, Роттердам, Гавр, Гамбург, Амстердам.
Міжнародні товарні біржі, що є центрами світової торгівлі, виконують наступні основні функції :
Щоденне встановлення цін на товар. Результати торгів відображають співвідношення попиту та пропозиції, тобто кон’юктуру на конкретний товар. Наприклад 70 % всієї виробленої в світі міді продається за цінами Лондонської біржі металів.
Хеджування. Це форма страхування ціни, за якою продається чи купується товар у майбутньому.
Гарантія поставки товару (Гарантія виконання зобов’язань за контрактом ). Забезпечується наявністю достатньої кількості товару на складах біржі.
Гарантія виконання ф’ючерсних контрактів. Забезпечується створенням спеціальної системи розрахунків, прийняттям законодавства про біржі та розробкою правил здійснення угод, контролем за діяльністю бірж з боку державних органів.
Біржі – це інститут ринкових відносин що надає наступні можливості для учасників ринкових відносин :
- гра на різниці цін (спекулятивні операції), що має важливе значення у ф’ючерсній торгівлі
інвестування капіталу у товар з метою зберегти свої кошти від інфляції
арбітражні операції – одночасна купівля – продаж товару на біржах різних країн при відрізненні цін (завдяки сучасних засобам зв’язку )
7.2. Організація та проведення міжнародних товарних аукціонів.
Аукціон –це спеціально організований періодично діючий ринок, на якому здійснюються угоди купівлі – продажу шляхами цінового змагання між покупцями.
На міжнародних аукціонах здійснюється торгівля товарами, які мають індивідуальні особливості та властивості. Основні товари, пропонуються та купуються: хутро(сировина та перероблене), немита вовна, чай, тютюн, квіти овочі, фрукти, тропічні породи лісу, кіні, риба, та ін.
На міжнародних аукціонах реалізується велика частина перелічених товарів, наприклад, хутра – приблизно 90 % всієї світової торгівлі цими товарами.
Найбільш відомі центри аукціонної торгівлі :
хутром та хутровою сировиною – Санки – Петербург, Нью – Йорк, Монреаль, Лейпіцг, Копенгаген, Осло, Стокгольм
чаєм – Калькута, Коломбо, Кочін, Найробі, Малабі, Лондон, Гамбург, Антверпен
тютюном – Нью – Йорк, Бремен, Лусака (Замбія)
овочами та фруктами – Антверпен, Амстердам
квітами – Амстердам, Алсмер
конями – Довіль (Франція), Лондон, Успенське (Підмосков’я).
Аукціони – це комерційні підприємства що мають відповідні приміщення, обладнання та кваліфікований персонал. Найбільше розповсюджені у формі акціонерних підприємств. Іноді це великі компанії що монополізують торгівлю визначеним видом товару. Вони мають власне виробництво щодо до доробки сировини, наприклад, виробці сировинних шкір, що купуються у заготовників.
Організація і техніка проведення міжнародних аукціонів мають свої особливості, що визначаються характером товару. Але в їхньої організації є багато спільного, відрізняють чотири етапи проведення аукціонів : підготовка, огляд товарів, аукціонний торг та виконання аукціонної угоди.
1). Підготовка іноді має термін у декілька місяців.
Товар поставляється на склад аукціона, складаються каталоги, здійснюється рекламна діяльність, великі партії товару однакові за якістью розбиваються на Лоти, з яких з яких потім складаються стренги (більш великі партії). З кожного стрінгу та лоту обирається зразок для огляду в спеціальному залі:
2). Протягом огляду потенційні покупці мають можливість ознайомитися з товаром на підставі зразків. На аукціонах з харчо – смакових товарів здійснюється дегустація.
Огляд – це важливий етап проведення аукціону, бо у випадку придбання товару претензії до його якості не приймаються (за винятком потайних дефектів).
3). Головний етап – це торг, який проводить аукціоніст спільно з асистентами у визначений день і час та в спеціальному приміщенні. Існують способи підвищення ціни – гласний та не гласний.
При гласному способі після питання про підвищення ціни тричі аукціоніст об’являє номер покупця, який прагне придбати товар.
При негласному способі покупці подають умовний знак аукціоністу про погодження підвищити ціну. Аукціоніст об’являє нову ціну не оголошуючи покупця.
Існують також аукціони на зниження ціни. Це всесвітньо відомий так званий голландський аукціон (з продажу квітів). Максимально ціна що встановлена у подальшому торгу знижується. Покупцем стає той, хто першим натискає на кнопку яка зупиняє зміну ціни. Такий спосіб значно прискорює темп аукціонного тору і дає можливість продавати до 600 лотів на годину.
4).Оформлення аукціонної угоди здійснюється зазвичай відразу після закінчення аукціону. Покупець підписує типовий контракт. Платіж здійснюється частинами: 50/55 % вносять відразу, остання сума після відвантаження товару чи при його отриманні. У випадку несплати у встановлений термін угода вважається порушеною, покриття збитку здійснюється за рахунок авансу.
Таким чином, для успішної участі в акційній торгівлі необхідно як можливо більше інформації про товар та правила організації аукціонів. Акційна торгівля здійснює значну зручність для постачальників та покупців. Аукціони як комерційні підприємства можуть фінансувати і покупців і продавців, надавая їм грошові та товарні кредити.
Аукціонна торгівля приваблює багатих конкуруючих покупців.
7.3 Організація та проведення міжнародних торгів.
Міжнародні торги - одна з форм зовнішньоекономічної діяльності, при якої покупець (замовник) об’являє конкурс для продавців (постачальників) на товар з визначеними техніко-економічними характеристиками. За результатами цього конкурсу підписується контракт з тим продавцем, який запропонував товар на більш вигідних для покупця умовах.
Торги – Розповсюджений спосіб розміщення замовлень на спорудженнях промислових та інших об’єктів, поставку машин та устаткування, виконання науково – дослідницьких та проектувальних робіт. Міжнародні торги використовуються також для вибору іноземних партнерів при створенні міжнародних підприємств.
Найбільш часто торги як метод закупівлі використовується країнами, що розвиваються, де існує велика ступінь втручання держави в сферу зовнішньої торгівлі. Широко використовуються такі форми державних закупок товарів і розміщення підрядів в Індії, Пакистані, Індонезії, Йорданії, Катарі, Саудівський Аравії та інших країнах. В деяких промислово розвинутих країнах існує законодавство що дозволяє установам з участю державного капіталу розміщувати замовлення на придбання товарів, послуг чи споруджень об’єктів тільки шляхом торгів.
Організаторами торгів часто виступають державні установи, муніципалітети, тощо; іноді – великі власні фірми. Міжнародні торги це ефективний спосіб розміщення замовлень. Організатори торгів використовують конкуренцію між фірмами чи консорціумами, що приймають участь у торгах. Залучаються найбільш великі та солідні у фінансовому відношенні фірми.
Покупці, що приймають рішення про розміщення замовлень, створюють тендерний комітет, який здійснює всю організаційну роботу щодо проведення торгів. У склад тендерного комітету входять представники організації – покупця, а також технічні та комерційні експерти.
Залежно від способу проведення відрізняються наступні види торгів:
1). Торги гласні – це таки міжнародні торги, при проведенні яких тендерний комітет оголошує основні умови пропозиції у присутності представників фірм і консорціумів, що приймають участь в торгах. Надалі надається публікація про отримання замовлення, обсягу та загальної суми підписаного контракту.
2). Торги негласні – тендерний комітет не оголошує пропозиції в присутності учасників і не публікує інформацію про отримання замовлення.
3). Торги відкриті (публічні) – до участі запрошуються всі фірми та організації, що бажають. Про дату та місце проведення є публікація в засобах масової інформації :
Участь приймають зазвичай 10 / 15 фірм. Результати торгів оголошують.
4). Торги закриті – при їх проведенні запрошується обмежене число фірм. Об’ява про проведення не публікується. Зазвичай серед запрошених 5 / 7 великих фірм та консорціумів. Результати не публікуються.
Підготовка торгів містить розробку технічної документації та комерційних умов торгів – тендерної документації, та ознайомлення з нею потенційних учасників торгів – оферентів. Тендерна документація містить :
Найменування та кількість устаткування чи іншого товару що купується ;
Основні комерційні умови, зокрема, терміни постачання, порядок встановлення цін, базисні умови поставки, умови платежу, арбітражу, гарантій, тощо.
Від оферента (учасника торгів) потребується виконання всіх положень та вимог що вказані в умовах торгів (загальних та технічних), а також складання пропорцій у визначеній формі.
Міжнародні торги проводяться у декілька етапів:
1) ознайомлення з тендерною документацією; 2) – безпосередньо проведення торгів; 3) – вибір постачальника; 4) – підписання контракту з фірмою що виграла торги. Укладання угоди за результатом торгів може відбуватися також за шляхом прийняття (акцепту) пропозиції оферента без наступного підписання контракту двома сторонами.
Зростаюча конкуренція на світовому ринку, зміна інших умов пояснюють наступні особливості у сучасній практиці проведення торгів :
зростання кількості фірм – учасників торгів;
зростання числа торгів на нові види машин, устаткування, послуг, технологій;
загальне зростання кількості торгів на спорудження комплектних об’єктів;
переорієнтація пріоритетів з цінових факторів конкуренції на техніко – економічні показники та пільговість умов фінансування;
поширення торгів на інженерно – консультаційні послуги, в тому числі з експлуатації об’єктів;
розвиток багатостороннього співробітництва щодо спорудження об’єктів;
розвиток методів кількісного міжнародної тендерної діяльності (кількісний облік економічних та політичних ризиків, створення автоматизованих методів розрахунку і банків даних).
Успішна участь в торгах забезпечується точним дотриманням умов торгів, представленням тендерів у терміни, що вказані в умовах торгів, добрим знанням вимог ринку, тобто вимог, що пред’явлені організаторами торгу до товарів і підрядних робіт, високою якістю товарів, а при постачанні машин і устаткування – також і необхідним післяпродажним обслуговуванням, конкурентними цінами, термінами постачання товарів і виконання підрядних робіт.
Тема 8. Основи застосування системи розрахунків у зовнішній торгівлі.
8.1. Сутність міжнародних розрахунків та ризики, що виникають при їх застосуванні.
Міжнародні розрахунки – це регулювання платежів по грошових зобов’язаннях та вимогах, що виникають між юридичними особами та громадянами різних країн на підставі економічних , політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин. Серед міжнародних розрахунків переважають платежі по зовнішній торгівлі, кредитах та інвестиціях. Міжнародні розрахунки в основному проводяться через банки за допомогою кореспондентських відносин. Ці рахунки проводяться переважно у безготівковому порядку.
Стан міжнародних розрахунків залежить переважно від умов зовнішньоторговельних контрактів, міжнародних правил та звичаїв, банківської практики, валютного законодавства та інших факторів.
При здійсненні зовнішньоторгівельних угод і при проведенні міжнародних розрахунків неможливо уникнути ризиків. Ризик існує як для імпортера, так і для експортера. Ризики можуть бути пов’язані із контрагентами, з політичною та економічною ситуацією в країні чи інших державах. При наявності, в принципі, однакових видів ризиків, причини їх виникнення для продавця і покупця різні.
Розглянемо види ризиків:
Дебіторський ризик. Причини втрат при цьому виді ризику:
з точки зору експортера – неплатоспроможність імпортера, небажання боржника платити, затримка платежів з боку покупця;
з точки зору імпортера – неспроможність чи небажання експортера повернути завдаток, якщо йшлося про авансовий платіж.
Виробничий ризик. Причини втрат:
з точки зору експортера – анулювання чи одностороння модифікація замовлення імпортера, неприйняття товару, виготовленого на замовлення;
з точки зору імпортера – неспроможність експортера виконати угоду з технічних чи фінансових причин; небажання експортера виконувати умови договору.
Ризики, що пов’зані з економічною та(або) політичною ситуацією в країні чи в інших країнах.
1) Політичний ризик. З точки зору експортера і імпортера, причинами втрат можуть бути політичні події чи заходи, що перешкоджають виконанню договору – війна, революція, ембарго в країні експорту, заборона чи конфіскація імпорту в країні покупця.
2) Ризик затримки переказу належних сум. Причини втрат:
- для експортера – відмова чи неспроможність держав чи інших публічно правових організацій провести платежі в узгодженій валюті (мораторій);
- для імпортера – перешкода платежу по гарантіях чи повернення завдатку.
3) Валютний ризик. Причинами втрат може бути девальвація валюти договору по відношенню до валюти експортера чи імпортера.
І сторони, і держави, і банки країн мають можливість знизити додатковий ризик у зовнішній торгівлі. Такими можливостями зменшення ризиків є:
- погодження сторін про умови поставки і платежу; відповідні документи; арбітраж; вибір валюти, в якій виставляються розрахунки;
- погодження банків та інших кредитних установ про акредитиви , гарантії здійснення платежів; посередництво в строкових валютних операціях; ведення рахунків в іноземній валюті;
- погодження держав про гарантії; міжнародні угоди; діяльність консульств з підтримки експортно-імпортних операцій.
Форми міжнародних розрахунків, що застосовуються у міжнародній практиці, подібні до тих, що мають місце у внутрішньоекономічних розрахунках. Це інкасо, акредитив, банківські перекази. Інкасова форма міжнародних розрахунків здійснюється у відповідності з Уніфікованими правилами по інкасо, що видані Міжнародною торговою палатою/ERI. Ділиться на інкасо з попереднім акцентом документів та інкасо з негайною оплатою. З метою гарантії та прискорення платежу часто розрахунки здійснюються телеграфом.
Акредитивна форма розрахунків регламентується Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів /ERA500. Документарний акредитив пов’язаний із представленням товарних документів, при яких банк бере на себе зобов’язання провести за дорученням імпортера оплату товарних документів експортеру чи акцептувати тратту.
Якщо ці стандартизовані процедури не використовуються , то зовнішньоторгівельні партнери можуть домовитися про „недокументарні платіжні угоди” , такими , наприклад, є:
попередня оплата (завдаток):оплата при видачі доручення;
авансовий платіж до або під час поставки;
чистий платіж;
оплата з відстроченим терміном платежу.
Авансові платежі або оплата вже отриманого товару здійснюється шляхом банківського переказу валюти імпортером експортеру. Ці перекази часто поєднуються з іншими формами міжнародних розрахунків з гарантією банку, який у випадку несплати вартості товару імпортером здійснює платіж проти товаророзпорядчих документів, одержаних від експортера. Використання банківських переказів сприяє прискоренню та спрощенню міжнародних розрахунків. Коли розрахунки ведуться з використанням відкритого рахунку, товар постачається на умовах його наступної оплати, а належна сума заноситься імпортером на рахунок експортера. Платежі здійснюються за згодою у встановлений період, а остаточне врегулювання заборгованості по відкритому рахунку – через банки, із застосуванням інших форм міжнародних розрахунків. Тому банки, як правило, не виділяють міжнародні розрахунки по відкритому рахунку, а включають їх в інкасо чи через банківські перекази.
Розрахунки здійснюються також з використанням векселів, чеків, гарантій.
8.2. Переваги та недоліки основних умов платежу у зовнішній торгівлі.
Умови платежу в міжнародних договорах обумовлюються індивідуально. Вибір способу та умов міжнародних розрахунків залежить від стану та сили партнерів на ринку. Важливо дійти згоди з питань:
коли потрібно здійснити платіж ( наприклад, під час або лише після поставки товару);
яким чином треба здійснити відповідний платіж;
де він має бути здійснений.
Кожна з умов платежу, що використовується у міжнародних розрахунках, має свої особливості. Звичайно, існують форми оплати, в більшому чи меншому ступені сприятливі як для імпортера, так і для експортера. На мал.8.1 приведено особливості застосування цих форм платежу.
Несприятливі умови оплати
Відкритий термін платежу
Сприятливі умови оплати
Мал.. 8.1. особливі застосування різноманітних форм платежу для експортерів.
Як ми бачимо із малюнку, найбільш сприятливі умови оплати для експортеру є несприятливими для імпортера, і навпаки. Це пов’язано з ознаками кожної з умов, що відображають їх переваги чи недоліки, як для експортера, так і для імпортера при здійсненні міжнародних розрахунків.
Визначимо ці ознаки для основних умов міжнародних розрахунків:
Попередня оплата/аванс:
ознаки – імпортер платить що до відвантаження товару;
перевага – експортер отримує свої гроші негайно і не несе ризику;
недолік – імпортер несе повний ризик, так як отримує товар тільки після оплати.
Оплата проти документарного акредитиву:
ознаки – імпортер відкриває акредитив через свій банк; банк надає гарантію платежу проти документів;
перевага – експортер отримує платіжну обіцянку банку імпортера;
недолік – у імпортера виникають значні банківські витрати щодо відкриття акредитиву; відсутній огляд товару перед оплатою.
Оплата проти документів. Використовується у формі розрахунку інкасо на умовах „платіж проти документів” (передача документів покупцеві супроти платежу готівкою та переказом).
ознаки – документи знаходяться у банку імпортера; видача документів при оплаті;
перевага – експортер отримує свої гроші при передачі товару, імпортер отримує товар негайно при оплаті;
недолік – імпортер платить без огляду товару; виникають витрати.
Документи проти акцепту. Використовується у формі інкасо проти акцепту ( банк покупця має право передати йому документи за умови, що акцептує виставлений продавцем вексель):
ознаки – при отриманні документів імпортер повинен акцептувати вексель;
перевага – імпортер отримує товар до оплати, йому надається кредит;
недолік – обмежується ліквідність експортера; можуть виникати обмежені чи підвищені витрати в іншій країні при розрахунках за допомогою векселю.
Оплата після отримання товару :
ознаки – експортер постачає товар і тільки після цього отримує свої гроші;
перевага – імпортер виключає свій ризик, так як у момент оплати вже володіє товаром;
недолік – експортер не знає чи отримає він свої гроші за товар і коли.
Оплата з відстрочкою платежу :
ознаки – імпортер платить після отримання товару та закінчення певного терміну;
перевага – імпортер виключає свій ризик, так як при оплаті вже володіє товаром, і можливо вже його продав;
недолік – експортер не знає чи отримує він свої гроші за товар, та чи не проданий його товар; фактично експортер бере участь у фінансуванні запасів імпортеру.
Питання для самоконтролю
Яким чином здійснюється державою регулювання ЗЕД?
Які існують принципи управління ЗЕД?
Які основні види ЗЕД?
У яких формах здійснюється ЗЕД, зокрема в Україні?
За якими критеріями класифікуються фірми на міжнародному ринку?
Яким чином класифікуються фірми за характером власності?
Яким чином класифікуються фірми за правовим станом?
Які методи та джерела вивчення контрагентів на зовнішньому ринку?
Які вимоги до товару існують на зовнішньому ринку?
Які види цін використовуються в практиці зовнішньої торгівлі?
Що відноситься до експорту та імпорту товарів?
Яким чином класифікується мито у тарифному регулюванні зовнішньої торгівлі? Сутність митних тарифів.
Що відноситься до нетарифних інструментів регулювання зовнішньої торгівлі? Їхня сутність.
Які особливості та переваги прямих експортно-імпортних операцій?
Яка доцільність використовування посередників на зовнішньому ринку?
Які види посередницьких операцій та посередників існують на міжнародному ринку?
Що належить до товарообмінних операцій у зовнішній торгівлі? Їхня сутність.
За якими критеріями класифікуються базисні умови постачання товарів Інкотермс?
Коротко охарактеризувати умови постачання груп Е та F Інкотермс.
Коротко охарактеризуйте умови постачання групи С Інкотермс.
Які умови постачання належать до групи D Інкотермс, їхня сутність?
Що таке міжнародний торгівельний контракт? Які види контрактів вам відомі ?
Що містить передконтрактна робота з боку експортера, імпортера?
Яким чином здійснюється правове регулювання та виконання міжнародного контракту ?
Визначте загальну структуру та зміст міжнародного контракту.
Коротко визначте зміст основних статей міжнародного торгівельного контракту.
Охарактеризуйте значність та діяльність міжнародних товарних бірж.
Яким чином організуються проводяться міжнародні товарні аукціони?
в чому сутність та особливості сучасної практики проведення міжнародних торгів?
В чому полягають ризики, переваги та недоліки основних умов платежу у зовнішній торгівлі?
ВИКОРИСТОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Акрпрва Е.С., Воронкова О.Н., Гаврило Н.Н. « Мировая экономика и международные экономические отношения.» - Ростов-наДону : «Феникс», 2000.-416с.
«Внешнеэкономическая деятельность предприятия: Учебник для вузов/ Л.Е. Стровский, С.К. Казанцев, Е.А. Паршина и др.; Под ред. Проф. Л.Е. Стровского. – М.: ЮНИТИ, 1999.-823с.
Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність” – Відомості Верховної Ради. 1991.- №29
Новицький В.Є. „Міжнародна економічна діяльність України : Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – 948с.
О. Кириченко , І. Кавас , А.Ятченко. « Менеджмент зовнішньоторгівельної діяльності: Навчальний посібник для ВУЗів.” – К.: „Фінансист”, 2000.- 635с.
Ю.Н. Грачев. «Внешнеэкономическая деятельность. Организация и техника внешнеторговых операций : Учебно-практическое пособие. – М.: ЗАО « Бизнес-школа «Интер-синтез»», 2000. – 544с.