2.2 Джерела та методи вивчення торгових партнерів.

Вивчення фірм – торгових партнерів ведеться за наступними загальними даними:

• Найменування фірми, адреса, країна реєстрації, номер телекса, телефаксу, телефону;

• Величина капіталу акціонерного, активи, оборот (продаж), кількість зайнятих, місце в списку провідних компаній своєї країни, країн світу;

• Вид господарської діяльності (промислова, торгова, транспортна та ін.);

• Характер власності (власна, державна, кооперативна);

• Правовий стан (акціонерне, товариство з обмеженою відповідальністю та ін.);

• Належність за капіталом та контролем (національна, іноземна, змішана);

• Історія створення і особливості створення (рік створення, основні зливання з іншими фірмами, зміни назви);

• Тип монополістичного об’єднання до якого належить фірма та її стан в ньому (материнська, дочірня, філія);

• Номенклатура продукції, що випускається та реалізується (основні товари чи групи товарів, питома вага в національному, світовому виробництві, торгівлі, частка в експорті та імпорті країни);

• Значення і характер зовнішньоекономічної діяльності (експортер, імпортер, кількість філій, якщо вони є, та ін.);

• Виробнича та матеріально – технічна база фірми (кількість та місце розташування виробничих підприємств, їхня потужність, кількість збутових підприємств);

• Найважливіші фірми – контрагенти та фірми – конкуренти;

• Виробничо – технічні та інші господарські зв’язки з іншими фірмами;

• Акціонерний капітал, його розподіл між власниками акцій, контрольний пакет акцій, його належність та володарі;

• Зв’язки фірми з банками та їхній характер;

Перед укладанням з фірмою договору, доцільно скласти, крім загальної довідки на фірму, ще й ділову характеристику, яка містить наступні дані:

• Чи приймає типові угоди контракту;

• Чи виконує зобов’язання за контрактом (термін постачань, термін сплати та ін.);

• В який формі, зазвичай, здійснює платіж;

• Відношення до пропонованих цін;

• Розміри знижок, що надаються;

• Якість товарів, що постачаються;

• Чи приймає зустрічні зобов’язання з купівлі товарів;

• Яким чином вирішуються спірні питання;

• Чи були арбітражні справи з клієнтами українськими чи іноземними;

• Зацікавленість у співпраці з українськими підприємствами;

• Чи надає можливість українським представникам відвідати свої підприємства;

• Доцільність підтримки ділових відносин.

Необхідну інформацію про контрагентів можна одержати з наступних джерел: літературні джерела, фірмові звіти, банківські, особисті контакти (потребують перевірки); дані торгових палат, періодична преса, кредитно – довідкові бюро, інтернет.

Коротко розглянемо деякі з них.

1. Літературні джерела, преса – це журнали, газети, що містять дані про поточну діяльність фірм.

2. Фірмові звіти – це річні звіти про діяльність фірм, в яких приведено відносно повна характеристика діяльності фірм загалом та її відділень; результати виробничої і торгової діяльності; розміри капіталовкладень; витрати на наукові дослідження; загальна кількість зайнятих; повний склад Правління та Ради Директорів (у акціонерних товариствах).

3. Балансові звіти фірм публікуються щорічно чи щоквартально. Вони свідчать про кошти, що є на рахунку компанії чи джерела фінансування.

4. Проспекти фірм містять характеристику виробничої діяльності, опис технологічних процесів і новітніх технічних досягнень. Надаються матеріали про історію розвитку фірми, її зв'язок з іншими фірмами.

5. Каталоги фірми містять інформацію про продукцію, що випускається фірмою, надають технічні дані про продукцію по всієї номенклатурі чи вибірково. Виставкові чи ярмаркові каталоги містять інформацію про фірми, що приймають участь в даному ярмарку чи виставці.

6. Інформація спеціалізованих установ: кредитно довідкових бюро, спілки підприємців, консультаційні фірми, державні установи, - що надають інформацію як за плату так і безкоштовно.

7. Довідники містять систематизовану комплексну інформацію про фірми: виробничу базу, результати діяльності, про Правління та Ради Директорів; про попит на товари фірми та продукцію; допомагають встановити повну адресу фірми – поштову, телеграфну, електронну.

Залежно від характеру та обсягу інформації, що публікується, довідники можна поділити на наступні види: товарофірмові, адресні, з акціонерних товариств, загальнофірмові, галузеві, про фінансові зв’язки між фірмами. Можна відокремити також директорські та біографічні довідки, що публікують дані про представників ділового світу. Найбільш відомі міжнародні довідки "Kompass","Moody", " Reily's Direktory" та ін.

8. Інтернет використовується на сьогоднішній день у багатьох напрямках комерційної діяльності, зокрема, як засіб збору інформації про фірми, також ділового спілкування та комунікацій.

Користувачі електронної пошти обмінюються листами, контрактними пропозиціями, інформацією про ціни, кон’юнктуру ринку. важливий інструмент організації ЗЕД підприємств. Його переваги:

• Це оперативний та дешевий канал зв’язку з партнерами, клієнтами, дочірніми підприємствами та ін. (витрати не великі у порівнянні з поштовими витратами, телефонні розмови);

• E – mail – це незмінний атрибут сучасного ділового життя;

• Це дешевий, оперативний і сучасний канал отримання зовнішньоекономічної інформації (наприклад, працюючих в різних галузях промисловості; інформаційні бюлетені; спеціалізовані рекламні списки з інформацією для учасників ЗЕД та інша ділова документація);

• Можливість прямого зв’язку, консультацій і співробітництва з провідними фахівцями в сфері ЗЕД багатьох країн.