- •Сучасна українська літературна мова
- •Літературна мова та мовна норма
- •Поняття літературної мови та мовної норми
- •Основні характерні риси мовної норми на сучасному етапі розвитку літературної мови
- •Мова та її функції. Мова і національна картина світу
- •1. Функції мови
- •2. Мова і національна картина світу
- •Мова і держава
- •Поняття “національна мова” і “державна мова”
- •2. Поняття офіційної і державної мови
- •3. Мовна політика в Україні
- •4. Мовне законодавство України
- •Державотворча функція мови. Поняття престижу мови
- •Лексичний склад сучасної української мови
- •Характеристика лексичного складу
- •Точність слововживання як ознака мови науки
- •Українська фразеологія
- •1. Фразеологія як розділ науки про мову
- •2. Класифікація фразеологізмів
- •3.Види фразеологізмів
- •4.Стилістичні можливості фразеологізмів
- •Українська лексикографія
- •1.Предмет лексикографії
- •2. Типи словників
- •Вербальні і невербальні засоби спілкування
- •Етикет ділового спілкування
- •1. Поняття про етикет спілкування
- •Основні правила спілкування:
- •2. Мовний етикет майбутнього фахівця
- •Основи культури усної мови
- •1. Особливості усного ділового спілкування
- •2. Публічний виступ як специфічна форма репрезентації усного професійного мовлення
- •3. Види публічних виступів
- •Функціональні стилі сучасної української мови
- •1. Поняття функціональний стиль мови
- •2. Класифікація стилів
- •3. Мовні особливості наукового стилю
- •3. 1. Анотація
- •3.2. Реферат
- •3.3. Основні правила бібліографічного опису
- •4. Мовні особливості офіційно-ділового стилю
- •5. Мова права
- •Документ. Основні реквізити. Типи документів
- •Апостроф
- •М’який знак
- •Знак м'якшення не пишеться
- •Чергування голосних
- •Змiни в групах приголосних
- •Іменник
- •Iменники I вiдмiни
- •Iменники II вiдмiни
- •Iменники III вiдмiни
- •Ступенi порiвняння прикметникiв
- •Числiвник
- •Відмінювання кількісних числівників
- •Узгодження числівників з іншими частинами мови
- •Правила запису числової iнформацiї
- •Особливості передачі російського прийменника по
- •Особливості перекладу дієприкметникових конструкцій
- •Особливості вживання дієприслівників
- •Зразки документів
- •Резюме – це документ, у якому коротко викладаються особисті, освітні та професійні відомості про особу.
- •Резюме Батуріна Ніна Андріївна
- •Доповідна записка
- •Контрольні питання
- •Короткий російсько-український юридичний словник
- •Типові мовні звороти
- •Література
2. Класифікація фразеологізмів
Найбільшого поширення набула класифікація фразеологізмів, запропонована В.В.Виноградовим. В основу цієї класифікації покладено ступінь значеннєвої мотивації відповідних одиниць виділюваними у їх складі компонентами. Розділяють три типи фразеологізмів – фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.
Фразеологічні зрощення – семантично неподільні фразеологічні одиниці, значення яких не випливає із значень окремих компонентів: розбити глек (посваритися), бити байдики, бити баглаї (ледарювати), собаку з'їсти; фразеологічні єдності – також семантично неподільні звороти, але цілісне значення їх здебільшого вмотивоване значенням компонентів: не бачити смаленого вовка (не знати труднощів, не зустрічатися з небезпекою), не нюхати пороху (не бути в боях), прикусити язика (замовкнути); фразеологічні сполучення – семантично подільні фразеологічні звороти, в яких є стрижневе слово. Залежно від зв'язків його з іншими словами міняється значення фразеологізму: уболівати душею, вболівати серцем; жити вовком (на відлюдді), дивитися вовком (вороже); дрімота бере (хочеться спати), жаль бере (стає дуже шкода), непосидячка бере (не сидиться), нетерплячка бере (не терпиться) та ін.
Структурно-граматична організація фразеологічних одиниць надзвичайно різноманітна. Проте слова в них пов’язані за правилами української граматики й усталені звороти мають структурні відповідники серед вільних сполучень слів.
3.Види фразеологізмів
На підставі генетичних, структурних, функціональних ознак з-поміж фразеологізмів можна виділити:
Прислів’я – влучний образний вислів, часто ритмічний за будовою, що має повчальний зміст; синтаксично закінчений: як дбаєш, так і маєш; до кого пристанеш, таким і сам станеш; яке коріння, таке й насіння; друзі пізнаються в біді.
Приказка – образний вислів, нерідко римований, близький до прислів’я, але без повчального змісту (може бути елементом байки або прислів’я): ні до ради, ні до завади; ні пава, ні ґава; кіт наплакав; велике цабе;збити з пантелику; ні слуху, ні духу, сорока на хвості принесла.
Прислів’я і приказки всебічно й багатогранно відтворюють різні сторони життя народу: возвеличують духовні цінності, таврують ганебне, висміюють вади, висловлюють співчуття, поради, вчать, наставляють і виховують людей. Напр.: мир та лад – великий клад; правда кривду переважить; не місце красить людину, а людина місце; скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться.
Крилаті вислови – поширені й загальновідомі влучні звороти мови, джерело яких може бути встановлене. Нетлінний фонд загальнолюдської культури: олімпійський спокій; злий геній; лебедина пісня; випити чашу до дня; притча во язицех; блудний син; нести хрест. Крилаті вислови не мають усталеної форми, вони можуть складатися з одного слова (Мавка, Каїн) і з цілого речення: Карфаген мусить бути зруйнований (наполеглива вимога подолати перешкоду, знищити ворога – вислів державного діяча Стародавнього Риму Катона Старшого).
Українська фразеологія багата крилатими висловами власне українського походження. Це афоризми, що належать перу письменників: Караюсь, мучуся, але не каюсь! І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т.Шевченко); всякому городу нрав і права (Г.Сковорода); пропаща сила (Панас Мирний); коні не винні (М.Коцюбинський); досвітні вогні (Леся Українка).
Афоризм – узагальнена, закінчена і глибока думка певного автора, висловлена у відточеній, відшліфованій формі. Характерними рисами афоризму є влучність, виразність, несподіваність судження, здатність до самостійного існування: „Тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив” (Леся Українка); „Єдина справжня розкіш – це розкіш людського спілкування” (Антуан де Сент-Екзюпері); „Очі дружби рідко помиляються” (Вольтер).
Парадокс – думка, що різко розходиться з усталеними поглядами і спочатку нібито суперечить здоровому глуздові: „У генії те прекрасне, що він схожий на всіх, а на нього ніхто” (Оноре де Бальзак); „Істинна ціна людини вимірюється калібром її ворогів”. Найтихіші води – найглибші; Чим ніч темніша – тим яскравіші зорі (Нар. творчість).
Літературна цитата – цитата в художньому творі, що використовується для надання експресії, як засіб створення образності. «У народі говорять: “Осла знати по вухах, ведмедя – по кігтях, а неука – по мові”».