- •Сучасна українська літературна мова
- •Літературна мова та мовна норма
- •Поняття літературної мови та мовної норми
- •Основні характерні риси мовної норми на сучасному етапі розвитку літературної мови
- •Мова та її функції. Мова і національна картина світу
- •1. Функції мови
- •2. Мова і національна картина світу
- •Мова і держава
- •Поняття “національна мова” і “державна мова”
- •2. Поняття офіційної і державної мови
- •3. Мовна політика в Україні
- •4. Мовне законодавство України
- •Державотворча функція мови. Поняття престижу мови
- •Лексичний склад сучасної української мови
- •Характеристика лексичного складу
- •Точність слововживання як ознака мови науки
- •Українська фразеологія
- •1. Фразеологія як розділ науки про мову
- •2. Класифікація фразеологізмів
- •3.Види фразеологізмів
- •4.Стилістичні можливості фразеологізмів
- •Українська лексикографія
- •1.Предмет лексикографії
- •2. Типи словників
- •Вербальні і невербальні засоби спілкування
- •Етикет ділового спілкування
- •1. Поняття про етикет спілкування
- •Основні правила спілкування:
- •2. Мовний етикет майбутнього фахівця
- •Основи культури усної мови
- •1. Особливості усного ділового спілкування
- •2. Публічний виступ як специфічна форма репрезентації усного професійного мовлення
- •3. Види публічних виступів
- •Функціональні стилі сучасної української мови
- •1. Поняття функціональний стиль мови
- •2. Класифікація стилів
- •3. Мовні особливості наукового стилю
- •3. 1. Анотація
- •3.2. Реферат
- •3.3. Основні правила бібліографічного опису
- •4. Мовні особливості офіційно-ділового стилю
- •5. Мова права
- •Документ. Основні реквізити. Типи документів
- •Апостроф
- •М’який знак
- •Знак м'якшення не пишеться
- •Чергування голосних
- •Змiни в групах приголосних
- •Іменник
- •Iменники I вiдмiни
- •Iменники II вiдмiни
- •Iменники III вiдмiни
- •Ступенi порiвняння прикметникiв
- •Числiвник
- •Відмінювання кількісних числівників
- •Узгодження числівників з іншими частинами мови
- •Правила запису числової iнформацiї
- •Особливості передачі російського прийменника по
- •Особливості перекладу дієприкметникових конструкцій
- •Особливості вживання дієприслівників
- •Зразки документів
- •Резюме – це документ, у якому коротко викладаються особисті, освітні та професійні відомості про особу.
- •Резюме Батуріна Ніна Андріївна
- •Доповідна записка
- •Контрольні питання
- •Короткий російсько-український юридичний словник
- •Типові мовні звороти
- •Література
Функціональні стилі сучасної української мови
1. Поняття функціональний стиль мови
Українська мова, як і будь-яка національна мова, є системою систем, через які виявляється самобутність мовних ознак, характеристик. Крім цього, вона складається із фонетичної, морфологічної, лексико-фразеологічної, синтаксичної та стилістичної систем, кожна з яких є об’єктом вивчення.
Стилістичну систему української мови, її функціональні стилі вивчає стилістика, основним поняттям якої є стиль. Мовний стиль – сукупність засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання.
Літературна мова виконує ряд життєво важливих функцій як для окремої людини чи групи, так і для нації загалом. Серед найголовніших згадаємо такі: комунікативна, експресивна, ідентифікаційна, гносеологічна, номінативна та ін.
Літературна мова обслуговує різні сфери життєдіяльності суспільства - від родинних стосунків до загальнодержавних, а також шкільництво, пресу, культуру, науку і т.д. Залежно від практичної мети, місця та предмета висловлювання із національної мовної системи вибираються слова, прийоми їх уживання, поєднання і застосування в мовній практиці. Тому будь-яка сфера і форма спілкування визначає доцільність використання тих або інших мовних засобів. Сукупність лексичних, фразеологічних, морфологічних, синтаксичних, орфоепічних та акцептуальних засобів і становить поняття функціонального стилю.
Функціональний стиль – це сукупність стилістично-мовленнєвих різновидів, які виникли під впливом позамовних чинників.
Термін стиль використовується не тільки в лінгвістиці, а й у літературознавстві та мистецтвознавстві. Лінгвісти говорять про стилі мови, літературознавці – про стиль художнього твору, мистецтвознавці нерідко під стилем розуміють напрям у мистецтві: готику, ренесанс, бароко та ін.
Стиль мови має суспільну природу, твориться в процесі мовного розвитку нації і є невід’ємною частиною загальнонародної мови. Кількість і структура функціональних стилів, особливості їх використання тісно пов’язані з історичними умовами розвитку і функціонування самої літературної мови.
Функціональний стиль є сукупністю стилістично-мовленнєвих різновидів, які виникли під впливом позамовних чинників. Тому кожний текст має ознаки макростилю і його конкретного різновиду – підстилю. До системи стилю належить також жанр – конкретна форма організації мовного матеріалу функціонального стилю, текстова реалізація моделей і структур, що сформувалися і закріпилися в мовних ситуаціях.
2. Класифікація стилів
У науковій літературі існує класифікація стилів. Що ж різнить стилі один від одного? Вважають, що це особливі специфічні значення, які набувають у кожному стилі загальновживані слова. Так, наприклад, слово дух, яке має основне і загальноприйняте значення „розумна сила, спонукаюча до дії” („підняти дух армії”), у публіцистичному стилі має інше значення (наприклад, „дух статті”, тобто її ідейну спрямованість). У науково-філософському стилі дух – це те, що протиставляється матерії, у церковно-богослужбовому – надприродне божественне начало, у просторіччі – запах, подих.
Отже, такий поділ стилів сучасної української літературної мови є найбільш поширеним у мовознавчих працях, але не загальноприйнятим. Крім цього зазначається, що характерні ознаки стилів, міжстильові зв’язки складні: окремі стилі близькі між собою, деякими ознаками взаємонакладаються (напр., публіцистичний стиль і стиль художнього мовлення); іноді конкретні тексти відхиляються від типових для даного жанру засобів.
Найдавнішим є розмовний стиль. Розмовний стиль – функціональний різновид літературної мови, яким послуговуються мовці в щоденному неофіційному спілкуванні. Розмовний стиль застосовується в широкому повсякденному неспеціальному спілкуванні, у таких мовних ситуаціях, в яких відсутнє попереднє обдумування висловлювання, спеціальний добір мовних засобів.
Функціонує розмовний стиль в усній формі. Характеризується невимушеністю, особливим емоційним забарвленням, виразністю також багатством інтонацій, які неможливо відтворити на письмі. У ньому наявні також модуляції голосу, емфатичне розтягування звука, розрив слова на склади, різкі зниження чи підвищення тону.
Жанри розмовного стилю виокремлюють: за кількістю мовців і характером їх участі у спілкуванні (розповідь, полілог, діалог); за цільовою спрямованістю, характером ситуації і соціальними ролями учасників спілкування; за мовним матеріалом конотативного (розмовного, емоційно-забарвленого) значення.
Пізніше, з появою письма, почали формуватися художній та діловий стилі.
Мова художньої літератури становить собою найбільш повне виявлення літературної, загальнонародної мови. У жодному іншому стилі не представлені так всеосяжно словниковий склад у всьому багатстві його семантики, з прямими і переносними значеннями слів, граматичний лад, стилістична структура національної мови.
Призначення цього стилю – впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття і волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості та естетичні смаки.
У художньому стилі все подається через призму соціальної орієнтації, світогляду, інтелекту і світовідчуття особистості і все зображуване спрямовується на особистість читача. Тому в ньому, крім об’єктивності і реального світу, існує і суб’єктивність сприйняття його людиною.
Публіцистичний стиль – це різновид літературної мови, який обслуговує сферу суспільних відносин. Найчастіше цей стиль проявляється в газетах і суспільно-політичних журналах, на радіо і телебаченні, в документальному кіно.
Публіцистичний стиль досить різноманітний у жанровому відношенні. Сюди належать: виступи на зборах, передові статті в газетах, журналах, теоретико-політичні статті, міжнародні огляди, кореспонденція, репортажі, фейлетони, памфлети, нариси тощо.
Основним призначенням цього стилю є висвітлення суспільно-політичних процесів, активний вплив на слухача, спонукання до діяльності, пропаганда певних думок, ідей, формування громадської думки.