• спадкування дітьми в неблагополучних родинах психічних і біологічних особливостей, що сприяють розвитку шкідливих звичок: паління, уживання спиртних напоїв і наркотиків. До них же необхідно віднести патологію вагітності, ускладнені пологи, важкі й хронічні захворювання, струси, травми головного мозку;

• нервово-психічні розлади, розумова відсталість, затримки психічного розвитку;

• психічні захворювання, важкий характер або часті порушення загальноприйнятих правил поведінки в кого-небудь із близьких родичів.

  3. Соціальні причини:

• умови виховання в родині (кримінальна, аморальна, неповна родина з конфліктною взаємодією батьків, відсутність уваги, контролю й авторитету батьків);

• низький рівень освіти членів родини;

• вплив неформальної групи однолітків;

• терпимість суспільної думки до пияцтва й наркоманії;

• ранній (12-13 років) початок самостійного життя й передчасне звільнення від опіки батьків; гіперопіка з боку батьків або перекручені сімейні відносини, що приводять до неправильного освоєння соціальних ролей;

• легкий і неконтрольований доступ до грошей і нерозуміння того, як вони дістаються;

• величезний вплив засобів масової інформації: ток-шоу на тему самих інтимних сексуальних подробиць, спеціальні канали, де безроздільно панують перекручення, рок-н-рол і наркотики;

• неуспішність адаптації дитини в освітній установі.

4. До причин індивідуально-психологічного характеру звичайно відносять: [8, с.27]

• наслідування більш старшим підліткам або авторитетним одноліткам;

• спроби нейтралізувати негативні емоційні переживання;

• прагнення відповідати значимій для підлітка груш однолітків;

• аномальні риси особистості (авантюризм, збудливість, завищена або занижена самооцінка, підвищена комфортність, нестійкість характеру);

• «протестні» реакції («на зло»), спрямовані проти старших (батьків, педагогів);

• самодеструктивне поводження;

• цікавість;

• підпорядкування тиску й погрозам.

1.2. Фактори ризику вживання дітьми наркотичних речовин і захисна група факторів.

Цікава точка зору директора Національного інституту по зловживанню наркотиками (СІ ПА) Алана І. Лешнера по питанню про фактори ризику вживання молоддю наркотичних речовин і захисній групі факторів

Фактори, пов'язані з більшою схильністю до вживання наркотиків, називаються факторами ризику, а ті, які пов'язані зі зниженою схильністю до зловживання наркотиками, називаються захисними факторами. [5, с 401

1. Існує безліч факторів ризику зловживання наркотиками, кожний з яких являє собою загрозу психологічному й соціальному розвитку людини й впливає на її залежно від вікової фази. Цими факторами можуть бути: проблеми, пов'язані з фізичним або психічним здоров'ям; уживання батьками психоактивних речовин; високий рівень сімейного стресу, сімейна нестабільність, низький рівень доходу в родині; особистісні особливості (непевність у собі, занижена самооцінка, неприйняття соціальних норм, цінностей); рання сексуальна активність, підліткова вагітність: проблеми міжособистісного спілкування в родині, у школі, у середовищі однолітків; регулярне спілкування з однолітками, шо вживають психоактивні речовини, відсутність стійкості до їхнього негативного впливу; високий рівень злочинності в регіоні.

2. Факторами захисту від ризику вживання наркотиків можуть бути: стабільність і згуртованість, адекватне виховання й теплі, довірчі відносини в родині; середній і високий рівень доходу в родині, забезпеченість житлом; висока самооцінка, розвинені навички самостійного рішення проблем, пошуку й прийняття соціальної підтримки, стійкість до негативного впливу однолітків, уміння контролювати своє поводження; високий рівень стійкості до стресу, фізичне й психічне благополуччя; дотримання суспільних норм у вживанні психоактивних речовин; висока якість медичної допомоги; низький рівень злочинності в регіоні; доступність служб соціальної допомоги.

Дослідженням факторів ризику вживання психоактивних речовин присвячений ряд вітчизняних досліджень, Н.А.Сиротою розроблена класифікація факторів ризику виникнення й розвитку наркоманії в підлітковому віці. [7, с,53]

1 .Фактори пре-, пери- і постнатальної обтяженості: вагітність, що протікала патологічно у матері; хронічно гострі й важкі захворювання матері в період вагітності; хронічні й гострі важкі психічні травми в період вагітності; пологи, що протікали патологічно: затримки нервово-психічного розвитку в ранньому віці; нервово-психічні відхилення в раннім дитинстві.

2. Фактори спадкоємної обтяженості: психічні захворювання, алкоголізм, наркоманія.

3. Фактори порушеного онтогенезу: черепно-мозкові травми; психотравми, важкі соматичні захворювання.

4. Різні порушення відносин у родині й сімейному вихованні: неповні родини, що розпалися; відсутність родини; деструктивні родини; виховання по типу схованої або явної гіпопротекції (у тому числі в родинах, де батьки й старші діти зловживають алкоголем і наркотиками); психопатологічні особистості або акцентовані особливості батьків.

5. Порушення психосоціальної адаптації в процесі розвитку підлітка, що формується: відчуженість, суперечливість і наростаюча незадоволеність у відносинах з батьками; поверхневий, формальний стиль спілкування в родині; формальне відношення до внутрішніх сімейних проблем, ігнорування їх; зниження успішності; порушення шкільної дисципліни; неповноцінність комунікативних контактів (поверхневе, недиференційоване міжособистісне спілкування); конфліктність у відносинах з однолітками - представниками формально детермінованого колективу або уникання спілкування з ними; конфліктність у спілкуваннях із учителями й адміністрацією шкіл: порушення принципу соціальної обумовленості комунікативних зв'язків, побудова спілкування з однолітками переважно по «територіальному» принципі; зменшення інтенсивності й нестійкість спілкування з однолітками протилежної статі, виражені проблеми спілкування з ними; відсутність стійких захоплень; схильність до асоціальних форм поводження. [ЗО, с.27]

6. Психічні фактори: залежність особливостей особистісного реагування, соціальної перцепції, характеру м іжособис тісного спілкування і я-концепцїї від впливу референтної групи однолітків; тенденція до реалізації емоційної напруги в безпосереднє поводження, минаючи процес когнітивного усвідомлення й ухвалення рішення; ігнорування системи соціальних установок і ролей; порушення в сфері соціальної перцепції (не відповідна віку комунікативна й соціальна некомпетентність, несформовані відповідно до віку самооцінка й прогноз оцінки свого поводження в очах навколишніх); несформована відповідно до віку здатність адекватно оцінювати й вербувати взаємини з навколишніми; відсутність прагнення до конструктивного рішення проблемних і конфліктних ситуацій; відсутність сформованого уявлення про життєві цілі; відсутність сформованого реального й ідеального образу Я і значимих навколишніх й, як наслідок, відсутність стимулу до саморозвитку й удосконалення; неусвідомлений, що часто парадоксально проявляється в поводженні «заклик про допомогу», спрямований до членів родини й навколишніх.

Простежується вікова градація інтересу підлітків до наркотиків.

10-12 років. Цікавить усе, що пов'язане з наркотиками, - їхня дія, способи вживання. Про наслідки вживання якщо й чули, то всерйоз не сприймають. Самі наркотики не вживають (можлива токсикоманія), з вживаючими знайомі одиниці. Знання уривчасті, отримані із чужих слів.

12-14 років. Основний інтерес викликає можливість уживання «легких» наркотиків (марихуана за наркотик не визнається). Про існування глобальної проблеми замислюються лише деякі, пробували наркотик деякі - із цікавості, знайомі зі споживачами багато хто. Про наркотики багато хто знають із досвіду знайомих або по розповідях. Багато відомостей недостовірні. Небезпека зловживання сильно недооцінюється. Говорять про проблему тільки між собою.

14-15 років. Стосовно наркотиків формуються три групи. [29. с.63]

1. Що вживають і співчувають. їх цікавлять питання, зв'язані зі зниженням ризику при вживанні, із тривалістю вживання без утворення залежності.

2. Радикальні супротивники («сам ніколи не буду й не дам гинути другові»). Багато хто зі членів цієї групи вважають уживання наркотиків ознакою слабості й неповноцінності.

3. Група, шо не визначила свого відношення до наркотиків. Значна її частина може почати вживання під впливом друзів.

16-18 років. Групи зберігаються, але число тих, що не визначилися значно зменшується. Якісно міняється зміст знань про наркотики: вони деталізуються й стають більше об'єктивними.

Діти й підлітки одержують інформацію про наркотичні речовини від друзів, знайомих дорослих, незнайомих однолітків і дорослих, із засобів масової інформації, повідомив хто-небудь інший через Інтернет.