V. Підхід, заснований на розвитку діяльності, альтернативної вживанню наркотиків.

Цей метод припускає необхідність розвитку альтернативних соціальних програм для молоді, у яких могли б бути в соціально нормативних рамках реалізоване прагнення до ризику, пошук гострих відчуттів, підвищена поведінкова активність, настільки властива молодим. Даний напрямок є спробою розвитку специфічної активності з метою зменшити ризик уживання наркотиків.

Виділяють чотири варіанти програм, заснованих на діяльності, альтернативної вживанню наркотиків: І) пропозиція специфічної активності (наприклад, подорожі із пригодами), що викликає хвилювання й припускає подолання різних перешкод; 2) комбінація можливості задоволення специфічних для підлітків потреб (наприклад, потреби в самореалізації) зі специфічною активністю (наприклад, заняття творчістю або екстремальним видом спорту); 3) заохочення участі підлітків у всіх видах специфічної активності (різноманітні хобі, клуби і т.д.); 4) створення груп підтримки молодих людей, що піклуються про свою життєву позицію. Результати цих програм не свідчать про явні успіхи або невдачі. Однак вони особливо ефективні в групах високого ризику. [15, с. 135]

6. Підхід, заснований на зміцненні здоров 'я.

Зміцнення здоров'я - це процес, що допомагає людині підсилити контроль над детермінантами здоров'я й у такий спосіб поліпшити його.

У наш час зміцнення здоров'я є якимсь об'єднуючим поняттям й являє собою процес «примирення» людини з навколишнім середовищем. Він сполучає в собі особистий вибір і соціальну відповідальність за здоров'я, що веде до поліпшення здоров'я в майбутньому.

Основою програм зміцнення здоров'я є розвиток здорової особистості, що проявляє здоровий життєвий стиль, що не тільки впливає на власне благополуччя людини, але є й сприятливий позитивним змінам середовища, соціальної й культурної ситуації.

Існують наступні програми зміцнення здоров'я: 1) особиста гігієна, фізичний й емоційний розвиток, здоровий спосіб життя (харчування, дозвілля), ігнорування алкоголізму, паління й уживання наркотиків, захворювань і нещасних випадків; 2) інтерперсональні зв'язки, такі, як емоційні потреби, зв'язок із протилежною статтю, з батьками, учителями, навчання дорослих і батьків; 3) середовище й суспільне здоров'я, що має на увазі вплив засобів масової інформації, концентрацію суспільних зусиль для поліпшення життя.

Даний підхід, в основу якого покладений розвиток життєвої компетентності, особистісних ресурсів і навичок подолання проблем без уживання психоактивних речовин, одержує усе більше широке поширення в Україні та Росії. Програми розраховані на тривалий позитивний ефект у результаті розвитку ресурсів людей і мають важливе значення для зменшення вживання наркотиків серед молоді.

6. Копінг-профілактика, спрямована на навчання людини подоланню стресу, подолання його.

У сучасних умовах найбільш ефективним способом профілактичної активності є шлях формування життєвого стилю стійкого до стресу 3 огляду на особливості нашого суспільства, Н.А. Сирота й В.М. Ялтонський розробили концептуальну модель копінг-профілактики наркоманії. На її основі розробляються програми формування здорового життєвого стилю без уживання психоактивних речовин, які модифікуються психологами. [15, с. 137]

Програми базуються на основах теорії стресу й коміш а Ричарда Лазаруса й прийнятої ВОЗ класифікації профілактики зловживання психоактивними речовинами. У теорії стресу й копінга Ричарда Лазаруса говориться, що в результаті взаємодії людини й навколишнього середовища в неї формуються певні стратегії поведінки, засновані на її особистому досвіді. Лазарус уводить поняття «копінг» - подолання стресу. Кожна людина знаходить власні способи боротьби зі стресом (копінг-стратегії) на основі наявного в неї особистісного досвіду (особистісні ресурси або копінг-ресурси). [12, с.411

Залежно від використовуваних стратегій і ресурсів, у людини можуть розвиватися різні форми поведінки, як адаптивні, так і дезадаптивні.

Зіштовхнувшись із проблемною ситуацією, людина робить її когнітивну оцінку: 1) підсумує інформацію що сталось й оцінює можливі наслідки (первинна оцінка); 2) визначає, яким методом можна вплинути на негативну подію і її результат, а так само механізми й ресурси подолання стресу; вирішує що вона може зробити в даній ситуації (вторинна оцінка). Потім ситуація розглядається ще раз, новим поглядом. Відбувається когнітивна оцінка ситуації. [10, с.36]

Після зробленої оцінки ситуації індивід приступає до вироблення механізмів подолання стресу (копінг-процесу). Для цього він актуалізує наявні в нього ресурси й вибирає стратегії поведінки. Всі стратегії поводження людини, що формуються в неї в процесі життя, можна підрозділити на три великі групи: [3, с.91]

1. Стратегія вирішення проблем - це активна поведінкова стратегія при якій людина намагається використати всі наявні в неї особистісні ресурси для пошуку можливих способів ефективного вирішення проблеми.

2. Стратегія пошуку соціальної підтримки - це активна поведінкова стратегія, при якій людина для ефективного вирішення проблеми звертається по допомогу й підтримку до навколишнього середовища: родини, друзям, іншим значимим людям.

3. Стратегія уникання - це поведінкова стратегія, при якій людина намагається уникнути контакту з навколишньою дійсністю, піти від рішення проблеми. Вона може носити адекватний або неадекватний харакгер стосовно конкретної ситуації й особливостей реагування особистості на стрес.

Найбільш ефективним є використання всіх трьох поведінкових стратегій, залежно від ситуації. У деяких випадках людина може самостійно впоратися з виниклими труднощами, в інших їй потрібна підтримка навколишніх, у третіх - вона просто може уникнути зіткнення із проблемною ситуацією, заздалегідь подумавши про її негативні наслідки. [9, с.68]

Для того, щоб людина могла успішно адаптуватися до життєвих стресів, вирішувати проблемні ситуації, у неї повинен бути високо розвинений рівень соціальних й особистих ресурсів.

До ресурсів особистості відносяться: [11, с.90]

1. ресурси когнітивної сфери - можливості, що дозволяють оцінювати вплив соціального середовища, що оточує людину;

2. Я-концепція, або уявлення людини про себе;

3. інтернальний локус контролю - уміння контролювати своє життя й приймати на себе відповідальність за нього;

4. аффіляція - уміння спілкуватися з навколишніми, певна соціальна компетентність, прагнення бути разом з людьми;

5. емпатія - уміння співпереживати навколишнім, проживати разом з ними якийсь відрізок їхнього життя, накопичуючи при цьому свій власний досвід;

6. позиція людини стосовно життя, смерті, любові, самітності, вірі;

7. духовність людини;

8. ціннісна мотиваційна структура особистості.

До ресурсів соціального середовища відносять:

1) соціально-підтримуючий процес - уміння знаходити, приймати й надавати соціальну підтримку.

Сучасні наукові дослідження доводять, що до формування залежності від наркотиків, алкоголю й інших психоактивних речовин у підлітків веде недостатній розвиток у них особистісних і середовищних ресурсів, використання неефективних копінг-стратегій. Отже - ціль профілактичної роботи - надання підліткам допомоги в усвідомленні механізмів формування їхнього власного поводження; розвиток ресурсів підлітків: формування в них адекватного уявлення про себе, соціальної компетентності, уміння приймати на себе відповідальність за своє життя, уміння спілкуватися з навколишніми, співпереживати їм; знаходити й надавати підтримку. Така профілактика зветься копінг-профілактика (від слова «копінг» - подолання; досвід, накопичений у результаті боротьби з вимогами середовища, стресом). Найкраще таку роботу поводити у формі тренінгу, у ході якого підвищується компетентність в області взаємодії із соціальним середовищем, комунікації, самосвідомості, а також засвоюються відповідні знання про психоактивні речовини, їх впливу на організм і психіку людини й механізми формування захворювання наркоманією. [21, с.49]

Відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони здоров'я, профілактика ділиться на первинну, вторинну й третинну.

І. Первинна профілактика наркоманії має на меті запобігти виникненню порушення або хвороби, попередити негативні наслідки й підсилити позитивні результати розвитку індивіда. Це може бути досягнуто декількома шляхами: а) розвиток і посилення мотивації на позитивні зміни у власному життєвому стилі індивіда й у середовищі, з яким він взаємодіє; б) напрямок процесу усвідомлення індивідом себе, поведінкових, когнітивних й емоційних проявів своєї особистості; середовища, що оточує його; в) посилення адаптаційних факторів агресорезистентності, ресурсів особистості й середовища, що знижують сприйнятливість до хвороби; г) вплив на фактори ризику наркотизації з метою їхнього зменшення; д) розвиток процесу самоуправління індивідом своїм життям (керування самосвідомістю, розвитком); е) розвиток соціально-підтримуючого процесу.

Первинна профілактика є найбільш масовою, неспецифічною, що використовує переважно педагогічні, психологічні й соціальні впливи. її впливи спрямовані на загальну популяцію дітей, підлітків і молодих людей.

У результаті первинної профілактики передбачається досягти повного уникнення патологічних наслідків, редукування числа осіб, у яких може бути початий патологічний процес, що визначає її найбільшу ефективність. Вона впливає насамперед на формування здоров'я шляхом заміни одних розвиваючих процесів на інші. Сформувавши активний, функціональний адаптивний життєвий стиль людини, можна зміцнити її здоров'я й попередити розвиток хвороби. Даний вид профілактики здатний охопити найбільше число людей, впливати на населення в цілому, мати найбільш ефективні результати

Первинна профілактика наркоманії проводиться за допомогою декількох стратегій: 1) інформування населення про психоактивні речовини (їхніх видах і впливи на організм, психіку й поводження людини) і формування мотивації на ефективний соціально-психологічний і фізичний розвиток; 2) формування мотивації на соціально-підтримуюче поводження; 3) розвиток проективних факторів соціального ефективного поводження; 4) розвиток навичок рішення проблем, пошуку соціальної підтримки, відмови від пропонованих психоактивних речовин. [24, с. 148]

Контингенти впливу - діти й підлітки, що відвідують школу; учнівська молодь; батьки (родина); учителі; позашкільні підліткові молодіжні колективи й групи; діти, що не відвідують школу; діти, позбавлені батьків і постійного місця проживання; неорганізовані групи населення.

У наведених вище стратегіях використовуються спеціальні технології. 1. Соціальні й педагогічні технології первинної профілактики: вплив засобів масової інформації; антинаркотичне навчання; використання альтернативних уживанню наркотиків програм дитячо-підліткової і молодіжної

активності; створення соціально-підтримуючих систем (соціальні служби, молодіжні просоціальні організації й т.д.); проведення антинаркотичних мотиваційних акцій; організація діяльності соціальних працівників і волонтерів; діяльність системи ювенальної юстиції.

2. Психологічні технології первинної профілактики. розвиток особистісних ресурсів; формування соціальної й професійної компетентності; розвиток адаптивних стратегій поводження; формування функціональної родини.

3. Медичні технології первинної профілактики здійснюються за допомогою визначення генетичних і біологічних маркерів поводження ризику і їхньої корекції на медичному рівні.

II. Вторинна профілактика має своєю метою зміну дезадаптивних і псевдоадаптивних моделей поводження ризику на більш адаптивну модель здорового поводження.

Поводження ризику може бути викликано характеристиками індивіда, що має ту або іншу предпозицію особистісних, поведінкових й інших розладів; характеристиками середовища, що діє на індивіда; поведінкових характеристик. При цьому середовище розглядається як носій такого домінуючого фактора, як стрес (будь-яка вимога середовища є стресом; у випадку поводження ризику стресовий тиск середовища, його опір різко збільшується як реакція на це поводження), а саме поводження індивіда - як фактор ризику наркоманії.

Вторинна профілактика наркоманії здійснюється із застосуванням різних стратегій: 1) формування мотивації на зміну поводження; 2) зміна дезадаптивних форм на адаптивні; 3) формування й розвиток соціально- підтримуючої мережі.

Контингенти впливу - діти й дорослі (родина, учителі, фахівці, непрофесіонали).

У цих стратегіях використовуються спеціальні технології. [26, с.25]

1. Соціальні й педагогічні технології: формування мотивації на повне припинення вживання наркотиків, якщо воно має місце; формування мотивації на зміну поводження; розвиток проблем - поводження, що переборює; формування соціально-підтримуючого поводження й стратегії пошуку соціальної підтримки в просоціальних мережах.

2. Психологічні технології: подолання бар'єрів усвідомлення емоційних станів; усвідомлення залежності від наркотику як проблеми особистості; розвиток емоційних, когнітивних і поведінкових стратегій проблем - переборююче поводження (стратегії рішення проблем, пошуку й прийняття соціальної підтримки, розпізнавання й модифікація стратегії уникнення); аналіз, усвідомлення й розвиток особистісних і середовищних ресурсів подолання проблеми залежності від психоактивних речовин. Розвиток Я- концепції, комунікативних ресурсів, соціальної компетентності, ціннісних орієнтацій когнітивного розвитку, і н тер пального локусу контролю; прийняття відповідальності за своє життя, своє поводження і його наслідки; сприйняття соціальної підтримки; зміна стереотипів поводження й рольової взаємодії в родині; формування психологічної резистентності до тиску наркологічного середовища.

3. Медичні технології полягають у нормалізації фізичного й психічного розвитку, біохімічної й фізіологічної рівноваги.

III. Третинна профілактика наркоманії спрямована на відновлення особистості і її ефективного функціонування в соціальному середовищі ПІСЛЯ відповідного лікування, зменшення ймовірності рецидиву захворювання. Інший напрямок третинної профілактики - зниження шкоди від уживання наркотиків у тих, хто ще не готовий повністю відмовитися від них.

Можливості третинної профілактики набагато нижчі, ніж первинної і вторинної, тому що ефект від первинного впливу визначається необхідністю заміни патологічних ланок поводження індивіда на здорові. Даний вид профілактики заснований на медичному впливі, однак базується на сильній структурі соціальної підтримки. Він вимагає індивідуального підходу й спрямований на попередження переходу сформованого захворювання в його більш важку стадію. Активність хворого в боротьбі із захворюванням, усвідомлення їм власної відповідальності за своє здоров'я - обов'язкова умова проведення третинної профілактики.

Третинна профілактика наркоманії здійснюється із застосуванням декількох стратегій: 1) формування мотивації на зміну поведінки, включення в лікування, припинення вживання наркотиків або інших психоактивних речовин; 2) зміна залежних, дезадаптивних форм поводження на адаптивні; 3) усвідомлення цінностей особистості; 4) зміна життєвого стилю; 5) розвиток комунікативної й соціальної компетентності, особистісних ресурсів й адаптивних копінг-навиків; 6) формування й розвиток соціально-підтримуючої мережі.

Контингенти впливу особи, залежні від наркотиків н інших психоактивних речовин, члени родини, інші значимі особи, члени груп само- і взаємодопомоги й т.д.

У цих стратегіях використовуються різні технології. [27, с.403]

1. Соціальні й педагогічні технології: формування соціально- підтримуючого й розвиваючого середовища; формування мотивації на зміну поведінки, припинення вживання психоактивних речовин і постійна підтримка процесу просування до здоров'я; розвиток навичок копінг-поведінки, соціальної компетентності, подолання спокуси наркотизації; формування соціально- підтримуючого поводження й стратегії пошуку соціальної підтримки в соціально-підтримуючих мережах.

2. Психологічні технології: усвідомлення особистісних. духовних і моральних цінностей; усвідомлення особистих цілей і шляхів їхнього досягнення; усвідомлення потягу й залежності; формування копінг-стратегій подолання потягу й залежності; зміна життєвого стилю в цілому; розвиток комунікативної й соціальної компетентності; розвиток когнітивної й поведінкової сфер; розвиток особистісних ресурсів подолання залежності.

3. Медичні технології полягають у грамотному психофармокологічному втручанні у відповідні періоди при відповідній терапії станах, а також у нормалізації фізичного й психічного стану, біохімічної й фізіологічної рівноваги.

Всі види профілактичної діяльності в освітнім середовищі грунтуються на наступних принципах. [25, с. 172]

1. Комплексність. Вона припускає погоджену взаємодію на міжвідомчому й професійному рівнях, взаємодію органів керування освітою всіх рівнів.

2. Диференційованість. Диференціація цілей, завдань, засобів і планованих результатів з урахуванням віку учнів і ступеня їхнього залучення в ситуацію. За віком передбачається виділення дітей старшого дошкільного віку (5-6 років), молодшого шкільного віку (7-Ю років), середнього шкільного віку (1 1-14 років), старшого підліткового віку (15-16 років), юнацькою віку (17-18 років) і молоді (від 18 років).

3. Аксіологічність (ціннісна орієнтація). 1 Ірийняття загальнолюдських цінностей і норм поводження є одним з основних морально-етичних бар'єрів для споживання психоактивних речовин.

4. Багатоаспектність. Провідними аспектами профілактичної діяльності в освітнім середовищі є: соціальний аспект, орієнтований на формування позитивних моральних цінностей; психологічний аспект, спрямований на формування особистісних установок; освітній аспект, що формує систему уявлень і знань про соціально-психолопчні, медичні, правові і морально-етичні наслідки зловживання психоактивними речовинами.

5. Послідовність (єтапність).

6. Легітимність створення правової бази антинаркотичної профілактичної діяльності.

Облік цих принципів забезпечує сучасний методологічний і технологічний підхід навчальних профілактичних програм, їхню безсумнівну ефективність.

Таким чином, антинаркотичну профілактичну роботу в освітній установі доцільно будувати на основі програм, ідеєю яких повинно стати формування рефлексивної позиції вихованця по створенню поля самореалізанії його як особистості й індивідуальності в процесі різних форм занять. Ця діяльність повинна сприяти реалізації накопичуваних в дітей і підлітків потреб і забезпечувати скидання енергії невідреагованих негативних емоцій [23, с. 1 70]

Виділяються також і завдання профілактичної роботи з дітьми в школах й інших навчальних закладах. А саме: [22, с.31]

• дати дітям об'єктивну інформацію про дію хімічних речовин на організм; зорієнтувати їх на здатність зробити свій власний вибір; діти й підлітки повинні відчувати, що дійсно можуть зробити правильний для себе вибір, що їм це довіряють, але в жодному разі не за принципом «тут, тепер і відразу»;

• дати дітям можливість оволодіння певними поведінковими навичками, що полегшують їм прийти до здорового способу життя;

• сформувати рефлексивну позицію дитини на основі створення поля його самореалізації як особистості й індивідуальності, що буде сприяти тому, що дитина самостійно зможе знайти свою соціальну нішу, дати оцінку своїм діям, учинкам, задуматися про їхні наслідки й про те, як ці наслідки зможуть вплинути на її долю.

„ Рекомендовану програму з профілактики наркоманії в ЗОНІ" наведено в Додатку 2.

„Що необхідно знати її у чому треба розбиратися педагогові, що працює в області профілактики наркоманії в загальноосвітній установі" - можна довідатися, переглянувши Додаток 3.

Питання „Антинаркотичного виховання та принципи його організації в навчальних закладах " - розкриті в Додатку 4.