1.4. Основні напрямки профілактики наркотизму як складової виховної роботи: сучасний стан та динаміка розвитку.

Профілактика (від грецького ргорішіакґікоз - запобіжний) - цс сукупність заходів, спрямованих на охорону здоров'я, попередження виникнення й поширення хвороб людини, на поліпшення фізичного розвитку населення, збереження працездатності й забезпечення довголіття. Соціально-педагогічна профілактика в питаннях зловживання психоактивними речовинами розглядається як комплекс соціальних, освітніх і медико-психологічних заходів, спрямованих на виявлення й усунення причин й умов, що сприяють поширенню й уживанню психоактивних речовин, попередження розвитку й ліквідацію негативних особистісних, соціальних і медичних наслідків зловживання психоактивними речовинами (бездоглядність, безпритульність, злочинність, ріст Віл-інфекцій, гепатиту, захворювань, розповсюджуваних статевим шляхом і т.д.).

Можна виділити наступні основні сучасні профілактичні підходи до зловживання психоактивними речовинами: [28, с.31]

І. Підхід, заснований на поширенні інформації про наркотики. Даний підхід є найпоширенішим типом превентивних відносин. Він базується на наданні часткової інформації про наркотики, їхній шкоді й негативних наслідках уживання.

Існує три різних варіанти інформаційного підходу: 1) надання часткової інформації про вплив уживання наркотиків на організм, поводження й тривалість життя людини; 2) залякування, прагнення викликати страх перед наркотиками. Ціль цієї стратегії - надання застрашливої інформації про наркотики, показати непривабливі сторони їхнього вживання; 3) надання факторів про деградацію людей, що вживають наркотики, їхніх життєвих труднощах, ситуаціях і мотивах уживання психоактивних речовин 116, с. 10]

У цей час ці методи частково комбінуються з іншими типами інтервенцій, тому що самі по собі вони не є ефективними.

Незважаючи на те, що інформаційні програми сприяють підвищенню рівня знань, вони можуть дати поштовх до ухвалення рішення не вживати наркотик. Більшість таких програм не містять у собі завдання, спрямовані на зміну поводження підлітків, формування в них здорового поведінкового стилю, і не відповідають на запитання, як може самореалізуватися юнак у наш час без прийняття психоактивних речовин. Найчастіше ці програми недостатньо інтенсивні й нетривалі. Проте зовсім відмовлятися від них передчасно. Інформація про наркотичні й психоактивні речовини, наслідки їхнього вживання, захворювання, які викликають, способах лікування, профілактики й видужання повинна даватися як можна більш докладно й вплітатися в структуру інших програм, що мають більш широкі цілі. [13, с.80]

II. Підхід, заснований на афективному (емоційному) навчанні.

В основі цього підходу лежить теоретичне положення про те. що вживати наркотичні речовини починають, насамперед, люди з недостатньо розвинутою емоційною сферою, які виховувалися в родинах, де існувала заборона на вираження емоцій. Афективне навчання базується на розумінні того, що залежність від наркотиків частіше розвивається в особистостей із труднощами у визначенні й вираженні емоцій, що мають так називані інтерперсональні фактори ризику - низьку самооцінку, нерозвинену здатність до співпереживання (емпатію). У зв'язку із цим у них не формується вміння накопичувати власний і чужий досвід переживань, не розвиваються навички прийняття рішень у складних стресових ситуаціях. Крім того, люди з нерозвиненою здатністю відкрито проявляти свої емоції звичайно недостатньо товариські, сковані в прояві почуттів, низько оцінюються однолітками й тому готові за всяку ціну, навіть за допомогою прилучення до наркотиків, включитися в групу однолітків і бути там прийнятими. Хоча дана модель й є ефективною, у сучасних умовах вона не може використатися ізольовано від інших, тому що наркотизація в наш час поширилася не тільки на підлітків із проблемною емоційною сферою, але й на багато інших шарів цієї вікової групи. Крім того, вітчизняна культура виховання дитини припускає певні емоційні заборони на надмірне емнатичне співпереживання, що безсумнівно згубно впливає на формування особистості в цілому. Іншими словами, батьківські «не плач, не кричи, заспокойся, будь чоловіком» крім відомої користі приносять ще й шкоду.