- •1.Предмет і метод економічної історії. Д. М. Кейнс, у. Ерроу і у. Паркер про творчу роль економічної історії в системі економічних наук.
- •2. Периодизация экономической истории
- •3.Сутність первісного нагромадження капіталу як істотної передумови капіталістичної системи господарства.
- •4.Загальна характеристика економіки Західної Європи в умовах розкладу феодалізму
- •5. Економічні передумови і наслідки великих географічних відкриттів.
- •6 .Економічний розвиток Англії в хvi – першій половині хviіі ст. Аграрний переворот (огороджування). Мануфактура. Особливості первісного нагромадження капіталу.
- •7. Визначення промислового перевороту. Проблематика переворотів. Передумови, хід та наслідки промислового перевороту в Англії.
- •8. Соціально-економічні наслідки промислового перевороту в Англії.
- •9.Особливості формування і розвитку капіталізму у Франції (середина хуііі ст. –1870 р.).
- •10. Розвиток промисловості та сільського господарства Франції (1794 – 1870 рр.). (Промисловий переворот Франції)
- •11. Економічний розвиток Німеччині з кінця хvііі ст. До 1870 р.
- •12. Особливості промислового перевороту в Німеччині
- •13. Розвиток сільського господарства в Німеччині (кінець хvііі ст.–1870 р.Р.). «Прусський» шлях розвитку капіталізму.
- •14. Економічний розвиток сша до громадянської війни (70 рр. Хvііі ст. – 1870 рр.).
- •15. Особливості промислового перевороту в сша.
- •16. Соціально-економічні наслідки громадянської війни в сша (1861-1865 рр.).
- •17.Американський шлях розвитку сільського господарства.
- •18. Соціально-економічні причини та наслідки буржуазної революції в сша.
- •19. Перетворення сша наприкінці хіх – початку хх ст у провідну індустріальну державу. Сша з 1870 по 1914 рр. Особливості імперіалізму в сша.
- •20. Втрата Англією промислової монополії. Особливості її імперіалізму.(промисловий переворот)
- •21. Розвиток економіки Німеччини з 1870 до 1914 рр. Особливості її імперіалізму.
- •22. Розвиток господарства Франції з 1870 по 1913 рр.(промисловий переворот)
- •23. Вплив першої світової війни на економіку сша. Період «часткової» стабілізації капіталізму.
- •24. Вплив першої світової війни на провідні капіталістичні країни (Англія, Франція, Німеччина)
- •25. Світова економічна криза 1929-1933 рр. Та її вплив на господарство сша. Криза 1929-1933 рр. В сша. «Новий курс» Рузвельта. Посилення державного монополістичного регулювання господарства.
- •20. Втрата Англією промислової монополії. Особливості її імперіалізму.
- •21. Розвиток економіки Німеччини з 1870 до 1914 рр. Особливості її імперіалізму.
- •22. Розвиток господарства Франції з 1870 по 1913 рр.
- •24. Вплив першої світової війни на провідні капіталістичні країни (Англія, Франція, Німеччина).
- •25. Світова економічна криза 1929-1933 рр. Та її вплив на господарство сша. Криза 1929-1933 рр. В сша. «Новий курс» Рузвельта. Посилення державного монополістичного регулюванн господарства.
- •27. Развитие экономики сша в 50-60 гг. XX ст.
- •28. Развитие экономики сша в 70-90 гг. XX ст.
- •29. Вплив першої світової війни на господарство Німеччини. Плани Дауеса і Юнга.
- •30. Економіка фашистської Німеччини в 30 рр. Хх ст..
- •31. Вплив другої світової війни на господарство Німеччини. Післявоєнні перетворення в економіці. Виникнення фрн та її економічний розвиток в 50-ті – 60-ті рр. Хх ст..
- •32. Господарство фрн в 70-90 рр. Хх ст.
- •33. Вплив першої світової війни на економіку Франції.
- •34. Вплив другої світової війни на економіку Франції. Розвиток господарства Франції в 50-ті – 60-ті рр. Хх ст.
- •35. Економіка Франції в 70-90 рр. Хх ст.
- •36. Вплив другої світової війни на економіку Англії. Розвиток господарства Англії в 50-ті – 60-ті рр. Хх ст.
- •37. Економіка Англії в 70-90 рр. Хх ст.
29. Вплив першої світової війни на господарство Німеччини. Плани Дауеса і Юнга.
Передумовами І Світової війни були суперечності між провідними країнами на початку ХХ століття, зокрема за ринки збуту, особливо між Німеччиною, Англією та Францією. Нарощуючи воєнне виробництво і з приходом нової ідеології, Німеччина виступала ініціатором війни.
В результаті І с/в Німеччина потерпіла катастрофічну поразку. Різко скоротився обсяг промислового виробництва. Зростав державний борг. Різко погіршився стан населення країни: у 1916 р. розпочався голод, знизилася заробітна плата, робочий день зріс до 12-14 годин.
За умовами Версальського договору 1919 р. Німеччина повернула Франції Ельзас та Лотарингію. Німецькі колонії поділили між собою Англія, Франція, Бельгія, Японія. І крім того, Німеччина повинна була сплатити воєнну контрибуцію (132 млрд. золотих крон).
Німеччина втратила 1/8 території, ¾ родовищ залізних руд, 1/3 вугілля та сталі. Так вона була покарана за спробу домогтися світового панування.
Німеччина втратила зовнішні ринки, звузилися внутрішні ринки. Занепало сільське господарство. Катастрофічне становище в економіці було причиною краху кредитно-фінансової системи.
У 1924 р. на Лондонській конференції держав-переможців був прийнятий план Дауеса. Він передбачав надання позик і кредитів, переважно американських, на відбудову господарства та оздоровлення фінансів Німеччини з метою, що така допомога дасть можливість справно оплачувати репарації Англії та Франції, які у свою чергу за цей рахунок покриють воєнні борги США в період І-ої світової війни. Цей план діяв до 1929 року і допоміг Німеччині досягти довоєнного рівня.
Коли розпочалась економічна криза, план Дауеса став неефективним, і йому на зміну був вироблений новий – план Юнга. Згідно з цим планом передбачалось зниження розмірів щорічних платежів, скасування контролю над економікою Німеччини. Розмір репараційних платежів зменшувався на 20% і встановлювався на 37 років. Але в зв’язку з кризою 1929-1933рр. план Юнга практично припинив своє існування.
30. Економіка фашистської Німеччини в 30 рр. Хх ст..
30ті роки ХХ ст. розпочалися світовою економічною кризою, котра тривала до 1933 року. Для Німеччини економічна криза була катастрофічною. Досягнувши за допомогою плану Дауеса в промисловому виробництві довоєнного рівня, країна знову опинилася в глибокій господарській розрусі. Вже в 1932 p. виробництво скоротилося на 50%. Банкрутами стали понад ЗО тис. дрібних виробників. Половина невеликих підприємств не працювала. Лише на 25 % були завантажені автомобільна, машинобудівна, на 20 % — будівельна, металургійна галузі. Одночасно криза руйнувала сільське господарство. Розорялися малі та великі ферми, їхні доходи не досягали й 30 % від рівня 1929 p. У країні налічувалося майже 8 млн безробітних. Назрівав соціальний вибух.
Німеччина не мала змоги сплачувати репарації.
Німеччина, підтримана американським президентом Г. К. Гувером, посилаючись на труднощі, пов'язані з великою депресією 1929—1933 pp., відмовилася від сплати воєнних репарацій.
Господарська розруха тривала. Лише наприкінці 1933 — на початку 1934 p. почалася помітна стабілізація економіки Німеччини.
30 січня 1933 p. уряд Німеччини очолив А. Гітлер. Він та його оточення взяли курс на мілітаризацію країни. Такими заходами нацисти обіцяли вивести Німеччину з економічної кризи. У 1936 p. був узаконений чотирирічний план мобілізації економічних ресурсів, масового виробництва озброєння, нагромадження дефіцитних матеріалів. Робилося все можливе для того, щоб за чотири роки армія "була готова до дій". Американо-німецькі заводи з виготовлення синтетичного каучуку і бензину працювали на повну потужність. За кордоном Німеччина закуповувала стратегічну сировину і метали.
Врахувавши сумний досвід першої світової війни, коли Німеччина вже в 1916 p. голодувала, гітлерівці провели роботу в аграрному секторі. Земля законодавче була закріплена за поміщиками (юнкерами) та заможними селянами. Будь-який перерозподіл землі був суворо заборонений. Ферми за спадковим правом передавалися, як правило, найстаршому синові. На господарство накладалися примусові натуральні повинності щодо поставок певної кількості сільськогосподарської продукції.
Досягши достатньої військової і економічної могутності в 1939 році фашистська Німеччина розпочинає ІІ Світову війну.