2. Репродуктивна поведінка

Рівень народжуваності на тій чи іншій території у той чи інший період часу залежить від низки факторів. Одним з них, який у сучасних умовах відіграє головну роль, є репродуктивна поведінка.

Під репродуктивною поведінкою розуміють систему дій і стосунків, які приводять до народження певного числа дітей у родині або поза шлюбом.

Репродуктивна поведінка охоплює, з одного боку, дії і стосунки, пов’язані зі здійсненням повного репродуктивного циклу і послідовною зміною репродуктивних подій, а з іншого – дії і стосунки, які перешкоджають настанню кожної ланки репродуктивного циклу. До останніх належать поняття «регулювання народжуваності», «внутрішньо сімейний контроль за народжуваністю», «планування родини».

Розрізнюють три головних типи репродуктивної поведінки:

- многодітна – потреба у п’яти і більше дітях;

- середньодітна – потреба у 3 – 4 дітях;

- малодітна – потреба в 1 – 2 дітях.

Многодітна репродуктивна поведінка обумовлена переважно біологічними факторами – особливостями плідності; для малодітного типу характерно попередження і переривання вагітності.

Репродуктивна поведінка реалізується через репродуктивні установки.

Репродуктивна установка – це психічний регулятор поведінки, вона означає готовність до певного результату репродуктивної поведінки, прийнятність для особистості певної кількості дітей, відповідно синів або доньок.

Як правило виділяють два види установок:

- установка дітності, яка регулює досягнення головного результату репродуктивної поведінки;

- установки, пов’язані з практикою контрацепції.

Про наявність репродуктивної установки можна говорити, якщо індивід має нормальну плідність. У протилежному випадку, при неплідності, збережена готовність мати дітей розцінюється як установка до усиновлення (удочеріння).

Відомості про репродуктивні установки отримують при опитуваннях виключно жінок. Найпоширенішими у демографії є показники: бажана кількість дітей, очікувана кількість дітей, планова (запланована) кількість дітей. Найнадійніший серед них – показник очікуваної кількості дітей. Емоції вимірюють, як правило, при вивченні репродуктивної мотивації, яка розкриває якісний бік потреби у дітях, її зміст і виражає спонукальний компонент репродуктивної установки.

Репродуктивна мотивація (мотиви народження дітей) – це психічний стан особистості, який товкає її до досягнення певних цілей шляхом народження певної кількості дітей. Мотив народження характеризує зміст появи дитини будь-якої черговості, а також певної статі. Розрізнюють економічні, соціальні і психологічні мотиви.

Економічні репродуктивні мотиви пов’язані з прагненням особистості укріпити добробут родини і економічний статус батьків, з різними пільгами, що надаються при народженні певної кількості дітей.

Соціальні репродуктивні мотиви сприяють збереженню і підвищенню соціального статусу батьків і їх суспільного авторитету, престижу, спадковості роду і родини.

Психологічні репродуктивні мотиви – найрізноманітніші: потреба у наповненні власного життя змістом, потребою у синівської і дочірньої любові, прагненням продовжити себе у дітях і т. ін. Слід також відмітити, що мотиви народження дітей значною мірою диференційовані етнічною приналежністю батьків, національною традицією, релігійними нормами.