- •Змістовий модуль №1. Демографія як галузь знань про населення
- •Змістовий модуль № 2. Джерела даних про населення
- •1. Предмет демографії, її основні категорії
- •2. Методологічні основи демографії
- •Змістовий модуль № 2. Джерела даних про населення
- •1. Переписи населення. Категорії населення при переписах.
- •2. Поточний облік природного і механічного руху населення
- •1. Абсолютна чисельність населення. Середньорічна чисельність населення.
- •3. Старіння населення і його показники
- •Змістовий модуль №4. Шлюбність і розлучуваність
- •1. Шлюб і шлюбність як демографічні категорії
- •1. Шлюб і шлюбність як демографічні категорії
- •2. Припинення шлюбу
- •3. Показники шлюбності і припинення шлюбу
- •Шлюбності: ; розлучуваності:
- •Шлюбності: ; розлучуваності:
- •Змістовий модуль №5. Вивчення народжуваності і плідності
- •1. Поняття народжуваності і плідності
- •2. Репродуктивна поведінка
- •3. Показники народжуваності та плідності
- •Змістовий модуль №6. Смертність і тривалість життя
- •1. Поняття смертності. Епідеміологічний перехід
- •2. Показники смертності населення
- •3. Таблиці дожиття та середньої очікуваної тривалості життя
- •Змістовий модуль №7. Міграція населення
- •1. Міграції, їх сутність і класифікація.
- •4. Міграції в Україні.
- •1. Міграції, їх сутність і класифікація
- •2. Стадії міграції
- •3. Показники міграції
- •Змістовий модуль №8. Режим відтворення населення в цілому
- •1. Сутність відтворення населення. Концепція демографічного переходу.
- •2. Історичні типи відтворення населення
- •3. Показники відтворення населення
- •Змістовий модуль №9. Демографічне прогнозування
- •1. Поняття і види демографічних прогнозів.
- •4. Демографічне прогнозування як передбачення, моделювання і перспективний аналіз.
- •1. Поняття і види демографічних прогнозів
- •2. Методи демографічного прогнозування
- •3. Прогнозування смертності і народжуваності
- •Змістовий модуль №10. Демографічна політика в епоху депопуляції
- •1. Зміст і основні заходи демографічної політики
- •2. Необхідність демографічної політики в Україні і її напрямки
2. Стадії міграції
Міграцію називають також формою задоволення потреб населення, реалізація яких потребує зміни місця проживання.
Таким чином, прийняття рішення про міграцію і його реалізація є результатом міграційної поведінки.
Психічним регулятором міграційної поведінки є міграційна установка,тобто схильність або негативне відношення до зміни місця і умов проживання.
Міграційна установка залежить від соціально-психологічного стану особистості або міграційної мотивації – психічного стану особистості, який штовхає її до досягнення певної мети (соціального, економічного, психологічного характеру), яка потребує зміни місця проживання.
Всі міграції у своєму розвитку проходять три стадії:
потенційну міграцію;
власне міграцію;
адаптацію.
На першій стадії діють головним чином психологічні фактори, тобто людина находиться у стані прийняття рішення про переїзд.
Після прийняття рішення про переміщення наступає друга стадія міграції, яка може тривати від декількох годин до декількох місяців – сам переїзд до нового місця проживання.
Після переїзду починається заключна третя стадія міграції – пристосування мігрантів до умов нової території – адаптація. У вітчизняній літературі більш розповсюдженим є термін «приживаність новоселів», який появився на рубежі ХІХ і ХХ вв. Аналогів у західноєвропейських мовах цей термін не має. За думкою вчених Зайончковської, Переведенцева, Заславської, поняття «приживаність» і «адаптація» не ідентичні.
Приживаність новоселів – це адаптація мігрантів до різних компонентів умов і способу життя населення у районах осілості. Іноді вона закінчується швидко, особливо, якщо відмінності в умовах і способі життя у місцях виходу і районах поселення незначні або в останніх кращі, в інших випадках – це достатньо тривалий процес. Це пояснюється тим, що приживаність, крім адаптації переселенців до умов і способу життя у місцях укорінення, має ще і іншу сторону – пристосування цих умов до потреб самих переселенців. Пристосування матеріальних умов до своїх потреб переселенська література назвала у минулому «облаштуванням новоселів».
Облаштування – це процес досягнення новоселами добробуту старожилів. Дослідження показали, що для переходу новоселів у склад постійного населення треба приблизно десять років. На облаштування переселенців у випадку їх організованого переміщення держава видає кредити (позики), безповоротні грошові допомоги, покриває витрати на переїзд, допомагає в облаштуванні житла, придбанні скота тощо. Як правило, на облаштування потрібний час, який за тривалістю може бути більший або менший ніж час, потрібний для адаптації, без якої приживаність так же недосяжна, як і без облаштування.
Тобто і адаптація, і облаштування являють собою взаємодію суб’єктивного і об’єктивного, втім адаптація – це пристосування суб’єкту до об’єктивних умов навколишнього середовища, а облаштування – перебудова зовнішніх умов відповідно до потреб суб’єкту. Без поєднання цих двох процесів приживаність новоселів не може бути остаточною.