2. Поточний облік природного і механічного руху населення

Матеріали перепису населення у межпереписний період доповнюється результатами поточного обліку природного і механічного руху населення.

Поточний облік населення – це систематична реєстрація демографічних подій по мірі їх виникнення.

Він здійснюється, по-перше, реєстрацією актів громадянського стану населення у територіально-адміністративних бюро ЗАГСів. Облік народжень, смертей, шлюбів, розлучень ведеться у книгах записів актів громадського стану. Записи актів здійснюються у двох екземплярах, один з яких надається державним органам статистики. На основі запису акту власнику (рідним) видається відповідне свідоцтво. При реєстрації враховуються і деякі характеристики людей, з якими відбулися демографічні події. Наприклад, реєструється не тільки факт народження, але й рік народження матері, її громадянство і т. ін., не тільки факт смерті, але й вік та інші ознаки померлого.

По-друге, важливим завданням поточного статистичного обліку є також вивчення міграції. Облік зовнішніх міграцій не являє особливої складності, тому що перетинання державного кордону у більшості випадків пов’язане з виконанням певних формальностей.

Внутрішню ж міграцію врахувати достатньо складно, а у багатьох країнах, де переміщення людей не пов’язані з виконанням якихось формальностей, зумовлених паспортним режимом, і де немає системи реєстрів населення, облік внутрішньої міграції взагалі відсутній.

Лекція № 2

Змістовий модуль №3. Загальні вимірники чисельності і структури населення і їх динаміки

План

1. Абсолютна чисельність населення. Середньорічна чисельність населення.

2.Демографічний склад населення.

3. Старіння населення і його показники.

Питання для самостійного вивчення

4. Шлюбно-сімейна структура населення.

5. Динаміка чисельності і складу населення

Література: Л-3, с. 74 – 81 ; Л-4, с. 21 – 23.

1. Абсолютна чисельність населення. Середньорічна чисельність населення.

Першим показником, з якого починають аналіз населення і його змін, є абсолютна чисельність населення, яка характеризує загальну величину населення, кількість людей, що мешкають на певній території у конкретний момент часу.

Абсолютна чисельність населення – це моментний показник, тобто він відноситься до точного моменту часу. Відомості про абсолютну чисельність населення отримують у результаті переписів населення або розрахунковим шляхом, виходячи з інформації про кількість народжених, померлих і сальдо міграції.

Демографічна статистика розрізнює постійне і наявне населення. Ці показники відрізняються за своїм статистичним призначенням. Чисельність постійного населення використовується для визначення складу населення (за статтю, віком, місцем проживання),співвідношення окремих груп (демографічне навантаження). На основі постійної чисельності населення розраховується щільність населення. Чисельність наявного населення кладуть в основу розрахунків усіх показників інтенсивності природного і механічного руху.

Абсолютна чисельність населення постійно змінюється у часі. Різницю між величиною абсолютної чисельності населення у ті чи інші моменти часу називають абсолютним приростом населення. Він може бути і від’ємним (якщо чисельність населення зменшується).

Чисельність населення змінюється завдяки дії двох процесів – природного руху населення і механічного руху (міграції). Абсолютний приріст населення, таким чином, залежить від чотирьох складових: числа народжень і смертей, а також числа іммігрантів та емігрантів, які були виявлені протягом періоду, що розглядається. Різницю між числом народжень і смертей за період називають природним приростом; між імміграцією та еміграцією – механічним приростом або сальдо міграції. Населення, у якому відсутня зовнішня міграція, називають закритим. У протилежному випадку говорять про відкрите населення.

Природний приріст і сальдо міграції є компонентами зростання чисельності населення за період. Якщо знати їх величину, то можна побудувати так зване рівняння демографічного балансу. Знаючи чисельність населення на початковий момент часу S₀, чисельність народжених за період часу t-0 N, кількість померлих за цей період М, кількість прибулих І та вибулих Е, можна розрахувати чисельність населення у момент часу t – S_t:

S_t = S₀ + N – М + І – Е

Абсолютна чисельність населення, як було сказано, є моментним показником. У такому виді вона характеризує лише стан населення. А для оцінки демографічного процесу потрібні інтервальні показники. З цією метою використовується не моментна чисельність населення, а середня. У залежності від вихідних даних і мети розрахунку використовуються такі середні:

• арифметична проста, якщо відомі дані на початок і кінець періоду ( як правило року ): ;

• хронологічна , якщо відомі дані на початок кожного місяця або кварталу:

;

• арифметична зважена, якщо проміжки часу між моментами часу не рівні:

.

Демографічний склад населення

Під структурою (складом) населення розуміють його розподіл за якоюсь ознакою. Склад населення досліджується за такими демографічними ознаками, як стать, вік, сімейний стан, а також за соціальними ознаками: національністю і рідною мовою, громадянством, суспільною груп пою,джерелом засобів існування,освітою.

Статевий склад населення аналізують за допомогою абсолютних і відносних показників (структури і координації), статистичних групувань. Важливіший показник – збалансованість статей, тобто їх співвідношення. Він має назву коефіцієнту навантаження одної статі іншою і надається у розрахунку на 1000 осіб:

або навпаки 1000.

Однак головною метою структурно-порівняльного аналізу статевого складу є аналіз пропорцій не стільки всього населення, скільки його окремих груп (вікових, соціальних), що вкрай важливо для нормального процесу відтворення населення. Збалансованість статей у межах вікових контингентів не стабільна. ЇЇ рухливість підпорядкована певній закономірності розподілу. А саме при переході від групи немовлят, де переважає частка чоловічої статі (51,2% хлопчиків та 48,8% дівчаток, або таке ж співвідношення з незначною варіацією. Виявлено ще у 1662 році в Лондоні науковцем Дж. Граунтом) до молодих вікових груп співвідношення статей вирівнюється. При переміщенні до старших вікових груп частки жінок переважають. Це відбувається із-за більш високої смертності чоловіків з біологічних причин (заниженість інстинкту самозбереження, більша захворюваність) і соціальних (переважання шкідливих і небезпечних умов праці, шкідливих звичок і т.ін.). а також втрати під час війн, репресій.

Узагальнюючий показник статевих пропорцій – вік балансування. При оптимальних умовах він наближається до верхньої межі плодовитого віку (50 років).

Віковий склад населення вивчають з метою визначення режиму відтворення населення, перспективних розрахунків його чисельності, впливу на інтенсивність природного, механічного, соціального руху, на процес старіння населення. Віковий склад населення надається у виді ряду розподілу його чисельності (у абсолютному і відносному виразі) за віком, а саме: повній кількості років життя, що виповнилося на момент обстеження.

Групування складаються з одно-, п’яти- і десятирічним інтервалом, у залежності від вікової групи населення. Так для молодших груп населення у віці 0 – 4 роки використовується однорічний інтервал, оскільки біологічні особливості їх існування і виживання в окремі роки різні. Для середніх і старших груп населення використовується п’ятирічний інтервал. Іноді, для старших груп віком від 70 років користуються десятирічним інтервалом, якщо насиченість цих груп населення незначна.

Складають також групування, у яких виділяють контингенти населення ідемографічні покоління.

Контингенти населення – це типові групи населення за їх соціальним змістом.

Демографічні покоління – це типові групи населення за демографічним призначенням (участі у процесі відтворення).

Статистика використовує такі контингенти населення: немовлята (до 1-ого року); ясельний контингент (0 – 2 роки); дитсадовський (3 – 6 років); дошкільний (1 – 6 років); шкільний контингент складається з двох груп (діти 7 – 14 років і підлітки 15 – 17 років); дітородний контингент жінок ( 15 – 49 років); працездатний контингент (16 – 54 роки для жінок, 16 – 59 для чоловіків); до працездатний (0 – 15 років) і після працездатний (55 років і більше для жінок, 60 років і більше для чоловіків).

У групуваннях за демографічними поколіннями виділяють такі групи: діти (0 – 14 років); батьки (15 – 49 років) і прабатьки (50 років і більше).

На основі структурних і типологічних групувань будуються аналітичні групування, які визначають вплив вікової структури населення і її зміни на показники народжуваності, смертності, шлюбності і т.ін.

Статистичні групування населення за віком є основою для розрахунку середніх і відносних показників. А саме, визначаються частки окремих вікових груп, контингентів, демографічних поколінь у загальній чисельності населення, у межах окремої статі і за місцем проживання.

Розраховується середній, модальний і медіанний вік населення в цілому і у розрізі статі. Середній вік розраховується за формулою середньої арифметичної зваженої:

,

- це і -й вік;

- чисельність людей і-ого віку.

Статевовікова піраміда (СВП) – двостороння гістограма розподілу чоловіків і жінок за їх віком одночасно на одній ординаті.

СВП будується за абсолютною (S) або відносною (s) чисельністю населення. При цьому по вертикальній осі позначаються вікові інтервали (одно- або п’ятирічні ), а на горизонтальній осі – частоти або частки окремих вікових груп населення, справа – жіночого (S_f, s_f), а зліва – чоловічого (S_m, s_m).

Щоби гістограма відображала статевовікову структуру всього населення одночасно і за віком, і за статтю, частки окремих вікових груп жінок і чоловіків розраховуються по відношенню до загальної чисельності населення, а не чисельності окремої статі. Для більшої наочності СВП дотримуються правила оптимального співвідношення між висотою і основою піраміди. Для традиційного типу відтворення висота складає 0,62 від длини основи, а для сучасного – 1,63.

Статевовікова структура населення може розглядатися в історичному аспекті. Для цього до СВП додається ще одна вертикальна вісь – шкала років народження, яка розміщується справа. Проекція вікового прямокутника на цю шкалу дає можливість з’ясувати історичні обставини певних деформацій у конфігурації СВП. Аналізуючи конфігурацію піраміди звертають увагу на ширину її основи (забезпеченість контингентом новонароджених), висоту (тривалість життя населення) і на абрис бокової сторони. Наявність впадин і виступів свідчить про порушення плавності зміни поколінь.

Важливим аспектом використання СВП є аналіз взаємозв’язку вікової структури і відтворення населення. У кінці ХІХ сторіччя шведський демограф А. Зундберг ввів у наукове використання поняття прогресивного, стаціонарного і регресивного типів вікової структури. Названі вони були так, тому що при прогресивній віковій структурі населення кількісно зростає, при стаціонарній – не змінюється, а при регресивній – зменшується. Відрізняються вони частками дітей у віці 0 – 15 років і людей похилого віку 50 років і більше. На основі цього групування Зундберг відкрив загальний закон народонаселення, згідно з яким питома вага покоління батьків завжди постійний (50 %).

Прогресивний тип – відповідає населенню зі швидкою зміною поколінь із-за високої народжуваності і смертності, а також з інтенсивним зростанням чисельності населення. Йому відповідає наступне співвідношення поколінь: діти – 40 %, батьки – 50 %, прабатьки – 10 %.

Стаціонарний тип – відповідає населенню, у якому урівноважуються частки дітей і прабатьків із-за поступового скорочення смертності і росту тривалості життя, а саме: діти – 27 %, батьки – 50 %, прабатьки – 23 %.

Регресивний тип – відповідає населенню з повільною зміною поколінь, у якому частка прабатьків дещо вища, ніж дітей із-за скорочення народжуваності і росту тривалості життя. При такому типі створюються умови скорочення і навіть часткового виродження (депопуляції) населення, тобто виконується таке співвідношення: діти – 20 %, батьки – 50 %, прабатьки – 30 %.

Цим типам вікової структури відповідають типи вікових пірамід, запропоновані у 30-ті роки ХХ в. німецьким статистиком Ф. Бургдерфером. Прогресивному типу (молоде покоління) відповідає правильна піраміда; стаціонарному – діаграма, що нагадує дзвін; регресивному – фігура, яку назвали урною.

Більшість країн типу вже пережили демографічний перехід від прогресивного типу до регресивного. Таким чином, у них поглиблюється процес старіння населення, а тому збільшується рівень смертності (зростає частка старших груп з більшою інтенсивністю вимирання). Разом з цим скорочується частка дітородного контингенту, який у майбутньому візьме участь у відтворенні населення.

Так, аналізуючи вид СВП України у 1959 – 2001 роки, можна сказати, що Ураїна пройшла усі три фази від розширеного (1959 р.) до простого, і, насамкінець, до звуженого (2001 р.). Основа піраміди 2001 року звужена, що указує на регресивний тип відтворення населення внаслідок різкого зменшення народжуваності. Спостерігаються деякі «прогалини» у вікових групах 30 – 34 роки і 50 – 59 років, що пояснюється низькою народжуваністю у 40-і рр. і 60-і рр., коли кількість народжень була мало чисельною із-за мало чисельності групи жінок 20 – 25 років, оскільки їх народження прийшлося на час війни або відразу після неї. Починаючи з вікових груп 55 років і старше, ми бачимо суттєву диспропорцію між чисельністю чоловіків і жінок, внаслідок меншої тривалості життя чоловіків (майже на 11 років), жінки у цих групах переважають. Втрати чоловічого населення внаслідок ІІ Світової війни чітко відстежуються на всіх пірамідах. Їх добре можна побачити і на піраміді 2001-ого року у вікових групах населення старше 70-ти років, де перевага жінок складає 100 – 200 %.