Тема 1. Предмет і завдання курсу

Зміст

1. Універсальне розуміння cуті та значення логістики.

2. Функціональний взаємозв’язок логістики з маркетингом, фінансами і плануванням підприємств.

3. Роль логістики в забезпеченні конкурентоспроможності підприємства.

1.1. Універсальне розуміння cуті та значення логістики

Розпочинаючи вивчення дисципліни, студент передусім повинен зрозуміти місце і роль логістичного управління в системі важелів державного управління, яке можна представити сукупністю таких функцій як: мотивація, планування, організація, регулювання, координація, облік, аналіз, контроль, аудит потоків матеріальних і інших ресурсів. Логістика як наука про управління потоками, тісно пов’язана з іншими функціями управління особливо з плануванням і регулюванням економічних потоків.

Об’єктом вивчення дисципліни є потоки – матеріальні, фінансові, інформаційні, сервісні, які забезпечують функціонування як суб’єктів підприємництва (юридичних і фізичних), так і державних установ і організацій на мікро- та макроекономічних рівнях.

Суб’єктами дисципліни (логістичного управління) є згадані юридичні і фізичні особи, структурні підрозділи державних установ і організацій, і в першу чергу охорони здоров’я, освіти і науки, культури, установ соціального забезпечення, оборони і внутрішнього порядку.

Предметом дисципліни “Логістика” є функціональний механізм обліку аналізу і оцінки логістичних затрат при русі потоків ресурсів на всьому протязі логістичного ланцюга, у всіх логістичних каналах.

Завданням дисципліни є дослідження механізму інтеграції окремих елементів і ланок логістичного ланцюга в єдиний економічний потік і виявлення синергічного ефекту від інтеграції.

Студентам слід знати, що одним із базових положень логістичного менеджменту є дві фундаментальні обставини макроекономіки. По-перше, матеріальні потреби людей необмежені і невтоленні По-друге, економічні ресурси суспільства, тобто засоби виробництва товарів і послуг якими можна задовольнити матеріальні потреби, обмежені або рідкісні.

Матеріальні потреби – це бажання людей використовувати різні товари і послуги, які приносять їм користь. Предмети споживання слугують для задоволення особистих потреб людей. Суб’єктам первинної ланки виробництва – підприємствам, фірмам, компаніям, державним установам необхідні матеріальні потреби у вигляді виробничих будівель та споруд, устаткування і т.п., які дають змогу реалізувати їхні виробничі завдання.

У своїй сукупності матеріальні потреби є невтоленними, або обмеженими. Якщо є потреба в якомусь конкретному товарі або послузі, то її можна задовольнити повністю. Інша річ, коли йдеться про задоволення потреб у товарах і послугах узагалі. Основна економічна проблема, яка постає перед окремими людьми, групами людей і суспільством узагалі полягає у тому, що виробничі ресурси обмежені.

Обмеженість ресурсів означає незбалансованість між відносно необмеженими потребами і відносно обмеженими засобами, що забезпечують задоволення цих потреб. Ефективність використання ресурсів характеризує зв’язок між кількістю ресурсів, що витрачені у процесі виробництва, і кількістю товарів і послуг, які отримані у результаті використання цих ресурсів.

При вивченні даного питання слід звернути увагу на те, що ефективне використання ресурсів передбачає досягнення: а) повної зайнятості ресурсів ; б) повного обсягу виробництва. Повна зайнятість ресурсів означає, що у національній економіці не повинно бути підприємств, що простоюють ; земель, що не обробляються ; працівників, які вимушено залишаються без роботи – йдеться про придатні для використання ресурси. Повний обсяг виробництва означає, що ресурси використовуються так, що вони найповніше задовольняють потреби суспільства. Повну зайнятість ресурсів і повний обсяг виробництва характеризує крива виробничих можливостей.

Матеріально-технічні ресурси (МТР) є складовою частиною національного багатства України. У склад МТР включаються наступні матеріальні блага: основні і оборотні виробничі фонди ; невиробничі фонди суспільства, до яких відносяться житловий фонд і фонди культурно-побутового призначення ; особисте (споживче) майно населення, товарні запаси виробничих підприємств і невиробничих організацій ; державні резерви, в т.ч. страхові, золотий запас, на потреби оборони ; природні ресурси, що залучені у процес виробництва, - с/г угіддя, ліси, родовища корисних копалин, гідроенерго ресурси. Зміст і складові частини національного багатства і їх питома вага можуть змінюватись, особливо в період НТР.