- •1. Ферменти: визначення; властивості ферментів як біологічних каталізаторів.
- •2. Класифікація та номенклатура ферментів, характеристика окремих класів
- •3. Будова та механізми дії ферментів. Активний та алостеричний (регуляторний) центр.
- •7. Механізми дії та кінетика ферментативних реакцій: залежність швидкості
- •10. Типи інгібування ферментів: зворотнє (конкурентне, неконкурентне) та
- •11. Регуляція ферментативних процесів. Шляхи та механізми регуляції:
- •14. Ензимодіагностика патологічних процесів та захворювань.
- •15. Ензимотерапія – застосування ферментів, їх активаторів та інгібіторів в
- •16. Принципи та методи виявлення ферментів у біооб’єктах. Одиниці виміру
- •Біохімія водо – та жиророзчинних вітамінів
- •2. Вітамін в2: структура, коферментна форма, біологічні властивості, механізм дії, джерела, добова потреба, можливі патології.
- •3. Метаболізм вуглеводів та його регуляція.
- •4. Вітамін в3: структура, кофермента форма, біологічні властивості, механізм
- •5. Вітамін в5: структура, коферментна форма, біологічні властивості, механізм дії, джерела, добова потреба, можливі патології.
- •6. Вітамін в6: структура, коферментна форма, біологічні властивості, механізм дії, джерела, добова потреба, можливі патології.
- •7. Вітамін в12: будова, біологічні властивості, механізм дії, джерела, добова
- •8. Вітамін с: будова, біологічні властивості, механізм дії, джерела, добова
- •9. Вітамін н: будова, біологічні властивості, механізм дії, джерела, добова потреба, можливі патології.
- •10. Вітамін р: будова, біологічні властивості, механізм дії, джерела, добова потреба, можливі патології.
- •13. Вітамін д: будова, біологічні властивості, механізм дії, джерела, добова потреба, можливі патології.
- •14. Вітамін к: будова, біологічні властивості, механізм дії, джерела, добова потреба, можливі патології.
- •Біохімія механізму дії гормонів
- •Основні закономірності обміну речовин. Цикл трикарбонових кислот.
- •1. Обмін речовин (метаболізм) – загальні закономірності протікання катоболічних та анаболічних процесів.
- •5. Субстратне фосфорилювання цтк.
- •Молекулярні основи біоенергетики.
- •1. Реакції біологічного окислення; типи реакцій (дегідрогеназні, оксидазні, оксигеназні) та їх біологічне значення. Тканинне дирхання.
- •2. Флавінзалежні дегідрогенази
- •3. Послідовність компонентів дихального ланцюга мітохондрій. Молекулярні
- •4. Окисне фосфорилювання: пункти спряження транспорту електронів та фосфорилювання, коефіцієнт окисного фосфорилювання.
- •Пункти спряження транспорту електронів та окисного фосфорилювання
- •Ділянки дихального ланцюга мітохондрій, де вивільнення хімічної енергії достатнє для синтезу молекули атф
- •7. Мікросомальне окислення: цитохром р-450; молекулярна організація ланцюга переносу електронів.
- •Обмін вуглеводів
- •3. Аеробне окислення глюкози. Етапи репетворення глюкози до co2 , h2o.
- •4. Окислювальне декарбоксилювання пірувату. Ферменти, коферменти та послідовність реакцій в мультиферментному комплексі.
- •5. Гліколітична оксидоредукція : субстратне фосфорилювання та човникові
- •6. Порівняльна характеристика біоенергетики аеробного та анаеробного окислення глюкози, ефект Пастера.
- •7. Фосфоролітичний шлях розщеплення глікогену в печінці та мязах.
- •8. Біосинтез глікогену: ферментативні реакції, фізіологічне значення.
- •9. Механізми реципрокної регуляції глікогенолізу та глікогенезу за рахунок
- •10. Роль адреналіну, глюкагону та інсуліну в гормональній регуляції обміну
- •11. Генетичні порушення метаболізму глікогену (глікогенози, аглікогенози).
- •12. Глюконеогенез: субстрати , ферменти та фізіологічне значення процесу.
- •13. Глюкозо-лактатний (цикл Корі) та глюкозо-аланіновий цикли.
- •Метаболізм амінокислот. Ензимопатії амінокислотного обміну
- •Амінотрансферазні реакції
- •Окислення біогенних амінів
- •5. Шляхи утворення та знешкодження аміаку в організмі.
- •Генетичні дефекти ферментів синтезу сечовини
- •12. Обмін циклічної амінокислоти триптофану та його спадкові ензимопатії.
8. Вітамін с: будова, біологічні властивості, механізм дії, джерела, добова
потреба, можливі патології.
Вітамін С (аскорбінова кислота) – служить донором водню для відновлення різних біологічних субстратів. Зокрема відомо, що аскорбінова кислота може відновлювати дисульфідні зв'язки до сульфідних груп, активуючи цим самим ряд ферментів. В свою чергу дегідроаскорбінова кислота може ферментативно відновлюватись у тканинах організму за участю глутатіону.
Біол.властивості: обмін білків, вуглеводів, мінеральних речовин, процеси гідроксилювання з утворенням цілого ряду біологічно активних речовин : біосинтез колагену,дофаміну, норадреналіну, адреналіну,стероїдів,серотоніну,тирозину. Антиоксидантна функція.
Гіповітаміноз – цинга (швидка втомлюваність, повільне загоєння ран,нагромадження кератину,зниження імунітету,порушення синтезу тканин). Гіпервітаміноз – зниження вмісту міді,руйнування емалі зубів,нудоти,розлади шлунку,діареї.
Добова потреба: 50-70 мг
Джерела: свіжі фрукти та овочі. Бузина, ківі, апельсин, лимон, малина, сік грейпфрутів, буряк, цибуля, спаржа, капуста, печінка.
9. Вітамін н: будова, біологічні властивості, механізм дії, джерела, добова потреба, можливі патології.
Вітамін Н (біотин, антнсеборейннй) - сполука, що складається із тіофену та імідазолу, до яких приєднана валеріанова кислота. Продукт конденсації сечовини із тіофенвалеріановою кислотою.
Біотин є коферментом у реакціях приєднання СО2 (точніше, іонів гідрокарбонату).
Кофермент: N5-карбоксибіотин. Входить до складу піруваткарбоксилази, ацетил-КоА-карбоксилази, пропіоніл-КоА-карбоксилази та інших ферментів.
Біол.властивості: має відношення до утворення щавлевооцтової кислоти, глюконеогенезу (пвк—оксалоацетат) , утворення жирних кислот, окиснення пропіонової кислоти в циклі Кребса.
Гіповітаміноз - ураження шкіри рук і ніг, сухість і нездоровий відтінок шкіри, блідий гладкий язик, сонливість, депресія, болючість і слабкість м'язів, гіпотонія, високий рівень холестерину і цукру в крові, анемія, втрата апетиту і нудота, погіршення стану волосся
Добова потеба: 150-300 мкг.
Джерела: у всіх продуктах,але мало. печінці, нирках, дріжджах, бобових (соя), цвітній капусті, горіхах (арахіс). Здорова мікрофлора кишечника синтезує біотин в достатній для організму кількості.
10. Вітамін р: будова, біологічні властивості, механізм дії, джерела, добова потреба, можливі патології.
Вітамін Р (біофлавоноїди) — це група речовин рослинного походження,поліфеноли. В основі будови вітаміну Р лежить флавон — циклічна сполука, що містить в своєму складі фенольні залишки, кетогрупи, гідроксигрупи в циклах.
Джерела: рослинна їжа. Їх багато в ягодах і фруктах, зокрема в чорній смородині, чорноплідній горобині, яблуках, лимонах, шипшині, чаю.
Добова потреба: 50-75 мг.
Біол.властивості: Гальмує дію гіалуронідази,що сприяє збільшенню кількості гіалуронової кислоти, а потім - зміцнення судинної стінки та зменшення її проникності. Гіповітаміноз – цинга(скорбут). Бере участь у відновленні аскорбінової кислоти. Захищає від окиснення аскорбінову кислоту і адреналін. Сприяє утворенню колагену.
11. Вітамін А: будова, біологічні властивості, механізм дії, джерела, добова потреба, можливі патології.
Вітамін А – сполука що включає ретиноїди – ретинол,дегідроретинол,ретиналь,ретиноєва кислота,каротиноїди. Скл з В-іононового кільця + ізопрен + первинна спиртова група.
Це циклічний ненасичений одноатомний спирт.
Вітамін А1 отримано із печінки морських риб, А2 з печінки
прісноводних риб. Вітамін А-термостабільний.
Активність А2 менше.
Біол.властивості: в організмі депонується у вигляді складних ефірів, які утворюють активні молекулярні форми вітаміну А :ретиноль,ретиналь і ретиноєву кислоту.
Біоактивність:
1. Процеси темнового зору-недостача-куряча сліпота. За процеси темнового зору відповідають палички. Він забезпечується родопсином що міститься в дисках сегментів паличок. Родопсин це складний юілок. Сприймає 1 фотон світла і трансформує його в іперполяризацію мембрани.
2. Процеси росту і диференціації клітин. А-вітамін росту. Ця функція реалізується трансретиноєвою кислотою. Воснові морфогенезу лежать впливи кислоти на прояви транскрипції.
3. процеси утв глікопротеїнів.
Недостача вітаміну А – сухість слизових оболонок.
Добова потреба: 1,5-2,5 мг.
Джерела: продукти тваринного походження – печінка морських риб і ссавців. Риб'ячий жир, печінка (особливо яловича), ікра, молоко, масло, маргарин, сметана, сир, жовток яйця.
12. Вітамін Е: будова, біологічні властивості, механізм дії, джерела, добова потреба, можливі патології.
Вітамін E — група жиророзчинних біологічно активних сполук (токофероли та токотрієноли), що проявляють антиоксидантні властивості.
Накопичується головним чином в жировій тканині.
Біол.властивості: Це найбільш потужний антиоксидант. Підтримує м’язовий тонус. Протидіє тромбоутворенню. Він запобігає появі старечих пігментних плям, глибоких шкірних заломів і дрібних зморшок, зберігає міцність нігтів і дає живий блиск волоссю. Крім того, вітамін Е захищає від ультрафіолету. Разом з фолієвою кислотою він сприяє благополучному зачаттю і благополучному виношуванню дитини; нормалізація менструального циклу, підвищення лібідо; нормальний вміст речовини сприяє загальному оздоровленню всього організму.
Гіпервітаміноз – нудота,діарея,внутрішня кровотеча,збільшення печінки, порушення згортання крові, алергія.
Гіповітаміноз – руйнування м’язової тканини аж до дистрофії м’язів скелета, зниження імунного захисту.
Джерела: рослинна олія, потім горіхи та насіння,свіжі овочі.
Добова потреба: 10-20 мг.
Механізм дії: процеси вільнорадикального окислення молекул, потім вбудовується в фосфоліпідний матрикс біомембран, стабілізуючи рухомість та мікров’язкість мембранних ліпідів і білків.