Закони україни, які регламентують діяльність суб’єктів господарювання у сфері ветеринарної санітарії

1. Про захист населення від інфекційних хвороб;

2. Про ветеринарну медицину;

3. Закону про охорону атмосферного повітря;

4. Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”;

5. “Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції”

4. Методи ветеринарно-санітарного моніторингу

Ветеринарна санітарія, як і інші науки, має свої оригінальні методи лабораторних і виробничих досліджень, а також запозичає їх у споріднених наук.

Методи ветеринарної санітарії базуються на дослідженнях, в яких обов’язковими компонентами є патогенні чи умовно-патогенні мікроорганізми або ж фактори, які сприяють їх появі.

Методи ветеринарно-санітарного моніторингу спрямовані на вивчення об’єктів зовнішнього середовища (поза організмом) інакше кажучи – факторів передачі.

Серед основних методів ветеринарно-санітарного моніторингу виділяють:

• Метод санітарного обстеження та опису – дозволяє здійснити дослідження навколишнього середовища (ферм, тваринницьких приміщень, підприємств з переробки продукції тваринництва, пасовищ, таборів, джерел і систем водопостачання, умов заготівлі, зберігання і підготовки кормів в кормоцехах, санітарно-технологічних схем і т.п.).

Виділяють 2 різновиди методу ветеринарно-санітарного обстеження: ветеринарно-са­нітарний опис (оцінка санітарного стану об'єкта за зовнішні­ми ознаками) та поглиблене ветеринарно-санітарне обстеження з викорис­танням інструментально-лабораторних досліджень чинників навколишнього середовища.

• Санітарно-статистичний метод – вивчає стан тваринництва в окремих зонах, районах і господарствах і дозволяє аналізувати показника стану тваринництва в залежності від природно-кліматичних та господарсько-економічних умов та санітарно-технологічних схем;

• Метод санітарно-гігієнічного контролю (метод санітарної експертизи) – передбачає дослідження та розв'язання будь-яких питань особами, які володіють сукупніс­тю спеціальних знань у галузі ветеринарної санітарії. До числа об'єктів, що підлягають ветеринарно-санітарній експертизі, належать: повітря, пит­на вода, корми, ґрунт, продукти тваринного походження, підприємства з виготовлення, переробки та реалізації тваринницької продукції тощо;

• Метод ветеринарно-санітарної освіти являє собою ветеринарно-санітарне виховання та навчання населення основам здорового способу життя, пра­вилам профілактики захворювань, формуванню його загальної ветеринарно-санітарної та екологічної грамотності. Підставою щодо забезпечення оптимальних умов для ведення тваринництва та адекватного управління якістю і безпечністю продукції тваринного походження є ветеринарно-санітарне регламентування. У зв'язку із цим виникає нагальна потреба як загальнометодологічного, так і прикладного змісту в науковому обґрун­туванні оптимальних та гранично допустимих параметрів чин­ників навколишнього середовища, які служать основою для визначення та опрацювання гігієнічних нормативів, санітар­них правил і норм та профілактичних заходів.

• Лабораторно-інструментальні методи:

  • Методи санітарно-фізичного дослідження – дозволяють здійснювати ветеринарно-санітарний моніторинг фізичних параметрів довкілля (температура, тиск, гігрометричні показники, швидкість руху повітря, сонячна радіація, іонізуюча радіація, акустичне та електромагнітне випромінювання);

  • Методи санітарно-хімічні дослідження – дозволяють здійснювати ветеринарно-санітарний моніторинг хімічних параметрів довкілля (шкідливі гази, токсичні речовини у воді, кормах, ліках, сировині, тваринницькій продукції);

  • Методи санітарно-мікробіологічного аналізу – дозволяють здійснювати мікробіологічний ветеринарно-санітарний моніторинг довкілля (бактерії, віруси, грибки і т.п.);

  • Методи санітарно-паразитологічного аналізу – дозволяють здійснювати паразитологічний ветеринарно-санітарний моніторинг довкілля (контамінація середовища екто- і ендопаразитами);

  • Методи санітарно-біохімічного аналізу – дозволяють виявляти ознаки життєдіяльності мікроорганізмів, їх диференціацію, реакцію організму тварини у конкретно-визначеному санітарному середовищі (АТФ – як тест-контроль ознак життєдіяльності мікроорганізмів після санації об’єкту, диференціація мікроорганізмів, наприклад, сальмонели не зброджують лактози на відміну від кишкової палички);

  • Метод постановки біопроб – дозволяють встановити реакцію організму тварин за дії різної концентрації, експозиції та сили фізичного, хімічного чи біологічного чинника у лабораторних умовах.