Догляд за хворими Ковальова

Тема 14. Стерилізація перев’язувального матерілу і операційної білизни.

щільно, мішок зав’язують тасьмою. іМішок опускають в інший такий само мішок і зав'язують. Перед використанням простерилізованого матеріалу мішок ставлять на табурет, молодша медична сестра розв'язує верхній мішок, розводить його краї і стягує його донизу. Операційна медична сестра розв’язує внутрішній мішок сте­ рильними руками, розкриває його, виймає матеріал. Універсальним укладанням ма­ теріалу в бікс вважають кількість матеріалу, призначеного для однієї невеликої ти ­ пової операції (апендектомія, герніотомія, флебектомія тощо).

Цільове укладання матеріалу в бікс передбачає необхідний набір перев'язувального матеріалу та операційної білизни, призначених для конкретної операції (пневмонектомія, резекція шлунка і т. д.). Видове укладання матеріалу в бікс — укладання ви­ значеного виду перев’язувального матеріалу або білизни (бікс із халатами, бікс із серветками, бікс із кульками і т. д.). Цей матеріал попередньо складають у бікси з таким розрахунком: перев’язувальний матеріал (марлю, бинти) — край має бути під­ горнений усередину і не було вільного краю, з якого можуть обсипатися нитки тка­ нини. Матеріалу виготовляють більше, поповнюючи його запаси в міру витрачання.

Спочатку перевіряють справність бікса, на дно кладуть розгорнуте простирадло, кінці якого мають бути ззовні. Перев’язувальний матеріал укладають вертикально по секторах або пачками, нещільно, щоб забезпечити доступ пари, усередину по­ міщають індикатори режиму стерилізації, краї простирадла загортають, бікс закри­ вають кришкою і замикають. На кришці бікса прикріплюють бірку з клейонки, на якій указують назви матеріалів, а після стерилізації — дату проведення стерилізації і прізвище людини, яка її здійснювала.

Етап III — стерилізація. Перев’язувальний матеріал і операційну білизну сте­ рилізують в автоклаві протягом 20 хв при тиску 2 атм. і температурі 132,9 °С або протягом 45 хв при тиску 1,1 атм. і температурі 122 С.

Етап IV — зберігання стерильного матеріалу. Після закінчення стерилізації і сушіння білизни стерилізаційну камеру розвантажують, бікси виймають, відразу за­ кривають і переносять на спеціальний стіл для стерильного матеріалу. Зберігають бікси в шафах під замком у спеціальній кімнаті.

Контроль стерильності матеріалу і режим стерилізації в автоклаві проводять прямим і непрямим способом. Прямий спосіб — бактеріологічний посів із перев’язувального матеріалу і білизни або використання бактеріологічних тестів. Посів виконують так: в операційній розкривають бікс, маленькими шматочками марлі, змоченими в ізотонічному розчині натрію хлориду, кілька разів проводять по білизні, після чого шматочки марлі занурюють у пробірку, яку направляють у бак­ теріологічну лабораторію. Для бактеріологічних тестів використовують пробірки з відомою спороносною непатогенною культурою мікроорганізмів, що гинуть за ви­ значеної температури. Пробірки вкладають у бікс, після закінчення стерилізації виймають і направляють у лабораторію. Відсутність росту мікробів свідчить про сте­ рильність матеріалу. Досліджують посіви із перев’язувальних матеріалів і білизни один раз на 10 днів.

Непрямий спосіб контролю застосовують постійно після кожної стерилізації. Для цього використовують речовини з визначеною точкою плавлення: бензойну кис­ лоту (120 °С), резорцин (119 °С), антипірин (110 °С). Ці речовини випускають в ам ­ пулах у вигляді спеціальних індикаторів, застосовують їх також у пробірках (по 0,5 г), закритих марлевими корками. У бікс між шарами матеріалів помішають 1—2 ампули. Плавлення порошку і перетворення його на суцільну масу вказує на те, що темпера­

241

Змістовий модуль 2. Догляд за хірургічними хворими

тура в біксі ідентична температурі плавлення контрольної речовини або перевищує її. Для контролю режиму стерилізації в сухожарових стерилізаторах використовують порошкоподібні речовини з більш високою температурою плавлення: аскорбінову кислоту (187— 192 °С), бурштинову кислоту (180—184 °С), пілокарпіну гідрохлорид (200 °С), сечовину (180 °С) та індикатори, шо виготовляють у промислових умовах.

Нині застосовують різноманітні індикатори контролю стерильності, виготовлені у заводських умовах. Основою застосування їх є здатність хімічних речовин зміню ­ вати свої фізико-хімічні та колірні показники при визначеній температурі.

Будова, принцип і режим роботи автоклава. Правила безпеки під час роботи автоклава

Стерилізаційна і водопарова камери автоклава виготовлені із нержавіючої сталі у вигляді єдиної звареної конструкції, але роз’єднані вони функціонально. Вентиль дає можливість перекрити надходження пари в стерилізаційну камеру під час заван­ таження, стерилізації та розвантаження стерилізатора, зберігаючи при цьому робо­ чий тиск у водопаровій камері для наступних циклів стерилізації. Завдяки кільцевій гумовій прокладці та шести гвинтовим натискуванням кришка створює необхідну герметичність робочої камери. Циліндричний кожух з опорою на три ніжки слугує для зменшення теплових втрат і є підтримуваним елементом конструкції. Воду за­ ливають у водопарову камеру через лійку. Для спостерігання за рівнем води є скло водовказівного стовпчика. Нагрівання води здійснюють електронагрівачами, уста­ новленими в нижній частині водопарової камери. Простерилізований матеріал су­ шать під вакуумом, що створюється за допомогою інжектора. Після завершення інжекції для відновлення нормального атмосферного тиску' в стерилізаційній камері в неї подається очищене повітря через фільтр. Покажчиком тиску всередині сте­ рилізаційної камери слугує мановакуумметр. Конденсат випускають, а також прово­ дять періодичну продувку стерилізаційної камери парою у процесі стерилізації. Сте­ рилізатор включають поворотом ручки вимикача, при цьому загоряється сигнальна лампа “ Мережа” . За відповідного рівня води у водопаровій камері вмикаються електронагрівачі. Для захисту електронагрівачів від перегоряння, шо може трапитися внаслідок зниження рівня води у водопаровій камері нижче мінімального, передба­ чено спеціальний пристрій, який автоматично вимикає електронагрівачі. Чуттєвим елементом цього пристрою є датчик рівня води. Зниження рівня води нижче міні­ мального сигналізується вмиканням сигнальної лампи “Води немає”. Стерилізатор оснащений пристроєм для автоматичної підтримки робочого тиску. Чуттєвим еле­ ментом цього пристрою є електроконтактний манометр, стрілки рухливих контактів якого встановлюються на поділках шкали, що відповідають межам припустимої змі­ ни робочого тиску. У стерилізаторі є запобіжний клапан, відрегульований на тиск пари 0,23±0,26 МПа (2,3±2,6 кг/см). Для підключення захисного заземлення на електрошитку і кожусі стерилізатора є спеціальні болти. До роботи з автоклавом допускається тільки спеціально підготовлений персонал.

Порядок роботи з автоклавом

Увімкнути вимикач, при цьому загориться сигнальна лампа.

Після того як тиск пари у водопаровій камері досягне 0,11 МПа (1,1кг/см), від­ крити випускний вентиль на півоборота. При цьому тиск пари в стерилізаційній

242

Тема 14. Стерилізація перев’язувального матерілу і операційноїбілизни.

камері має бути в межах (0,01—0,02) М П а (0,1—0,2 кг/см). Випускання повітря із стерилізаційної камери має тривати протягом 10 хв. Після продувки закрити вен­ тиль і довести тиск у стерилізаційній камері до показника відповідного режиму стерилізації. Досягнувши заданого робочого тиску, шо має збігатися з першим авто­ матичним вимкненням електронагрівачів, зафіксувати час початку стерилізації. Стерилізація в стерилізаторі здійснюється водяною насиченою парою температури (132±2)° С, тиск (2±0,02) атм. протягом (20±2) хв; температури (120+2) °С, тиск — (1,1 ±0,02) атм. — (45±3) хв; температури (121 ±2) °С, тиск — (0,5±0,02) атм. — (150±3) хв; температури (1 10±2) °С. На початку стерилізації рекомендується відкри­ вати вентиль 1—2 рази на 30 с для виходу конденсату, шо накопичується в стерилі­ заційній камері і сприяє ліпшому проникненню пари в товщу матеріалу, який стерилізується. Після завершення стерилізації закрити вентиль, випустити пару й конденсат із стерилізаційної камери через вентиль, залишивши тиск у стерилізацій­ ній камері у межах (0,01—0,02) МПа (0,1—0,2) кгс/см за мановакуумметром, про­ стерилізований матеріал висушити.

Методи підготовки рук до операції

Обробка рук — важливий засіб профілактики контактної інфекції. Хірурги, опе­ раційні і перев’язувальні медичні сестри повинні постійно піклуватися про чистоту своїх рук, доглядати за шкірою і нігтями. Найбільша кількість мікроорганізмів на­ копичується під нігтями, у ділянці нігтьових валиків, у тріщинах шкіри. Догляд за руками передбачає запобігання тріщинам шкіри, обрізання нігтів (вони повинні бути короткими), видалення задирок. Роботу, пов’язану із забрудненням та інфіку­ ванням шкіри рук, варто виконувати в рукавичках. Правильний догляд за руками потрібно вважати як етап підготовки їх до операції. Обробка рук будь-яким спосо­ бом починається з механічного очищення їх.

Класичними методами є обробка рук за Фюрбрингером, Аіьфе.іьдом, Спасокукоцьким— Кочергіним, які нині майже не застосовують через складність і тривалість. Ці методи передбачають попереднє миття рук стерильною щіткою і милом. Щітку або серветку, яку тримають у правій руці, намилюють милом, потім мило кладуть на тиль­ ну поверхню щітки і тримають у долоні з щіткою. Щітка або серветка мають перемі­ щуватися в напрямку від пальців до передпліччя, кисті тримати вище від передпліч, потік теплої проточної води спрямовувати від пальців до ліктя. У такому положенні починають і закінчують миття щіткою чи серветкою, не допускаючи стікання води від ліктя до кисті. Спочатку миють долонну поверхню кожного пальця, потім тильну поверхню і нігтьове ложе, міжпальцьові проміжки лівої кисті, потім правої, потім долоні й тил лівої та правої кистей і, зрештою, передпліччя до межі їх верхньої і се­ редньої третини. Мильну піну постійно змивають проточною водою, за потреби щіт­ ку намилюють. Протягом усього часу миття руки не повинні торкатися кранів, потік води та її температуру врегульовують перед миттям. Після закінчення щітку і мило кладуть на столик, руки споліскують і, як і раніше, тримаючи кисті рук на рівні гру­ дей, просушують шкіру стерильними марлевими серветками або рушником, не тор­ каючись інших ділянок шкіри. Далі (залежно від способу обробки) пальці, кисті, нижню третину передпліч протирають серветками, рясно змоченими етиловим спир­ том, розчином церигелю або іншим антисептиком.

За методом Альфельда руки протирають 96 % етиловим спиртом протягом 5 хв, Фюрбрингера — після механічного очищення руки протирають розчином сулеми

243

Тема 14. Стерилізація перев’язувального матерілу і операційної білизни.

Догляд за руками персоналу хірургічних відділень поза клінікою

Медичний персонал хірургічних відділень, операційного блока повинен оберіга­ ти руки від забруднення. На руках не повинно бути тріщин, порізів, подряпин, мо­ золів. Нігті мають бути коротко обрізаними, чистими. Не рекомендується зрізувати кутикули, щоб запобігти утворенню кишень, у яких може накопичуватися інфекція. Покривати ніггі лаком категорично заборонено. Шкіра рук повинна буди здоровою, доглянутою, зволоженою інертними кремами або сумішшю зі спирту та гліцерину.

Підготовка операційного поля

Попередня підготовка ділянки, де виконуватиметься розріз, — операційного поля, починається напередодні операції. Вона включає загапьну гігієнічну ванну, переміну білизни, гоління волосся сухим способом безпосередньо в ділянці опера­ тивного доступу. Після гоління волосся шкіру протирають спиртом.

Під час обробки операційного поля безпосередньо в операційній варто дотри­ муватися таких принципів:

•обробка повинна бути значно ширшою, ніж ділянка оперативного доступу;

•послідовність обробки — “від центра до периферії”;

•багаторазовість обробки під час операції (до початку і перед накладанням швів);

•найбільш забруднені ділянки обробляють останніми.

Безпосередньо перед хірургічним втручанням операційне поле широко змащу­ ють 5 % настоянкою йоду. Саме місце операції ізолюють стерильною білизною і знову змащують 5 % настоянкою йоду. Перед накладанням і після накладання швів на шкіру її обробляють тією ж настоянкою йоду. Цей спосіб відомий як спосіб Гроссіха—1Філончикова. У разі підвищеної чутливості до йоду шкіру дорослих хво­ рих і дітей обробляють І % спиртовим розчином брильянтового зеленого (спосіб Баккала).

Для обробки операційного поля використовують 0,5 % спиртовий розчин гібітану (хлоргексидину біглюконату), як і для обробки рук хірурга перед операцією, та первомур (тричі по 1,5 хв). При невідкладній операції підготовка операційного поля полягає в голінні волосся, обробці шкіри 0,5 % розчином нашатирного спирту, а потім одним із методів (за Гроссіхом—Філончиковим, Баккалом та ін.).

Будова операційного блока

Операційний блок — це низка спеціальних приміщень для виконання операцій і проведення заходів, що забезпечують ці операції. Операційний блок має розміщува­ тися в окремому приміщенні або частині будинку, сполучатися коридором із хірур­ гічними відділеннями або займати окремий поверх (але не перший) багатоповерхо­ вого хірургічного корпусу. У ньому мають бути відокремлені операційні — для ви­ конання чистих і гнійних операцій. Доцільніше, щоб при гнійних хірургічних відділеннях був окремий ізольований операційний блок. Основними приміщеннями операційного блока є операційна, передопераційна, передстерилізаційна, стериліза­ ційна.

245

Змістовий модуль 2. Догляд за хірургічними хворими

До комплексу допоміжних приміщень і приміщень забезпечення входять кабі­ нет старшої медсестри, матеріальна кімната, кімнати для зберігання медикаментів, кімнати для зберігання резерву інструментарію та устаткування, кімната для збері­ гання чистої білизни, кімната для зберігання брудної білизни, кімната для зберіган­ ня біологічних матеріалів, протокольна, трансфузіологічна, санітарні приміщення, кімната для споживання їжі, кімната відпочинку, кімнати анестезіологічної служби, приміщення для сестри-господарки, кімнати технічного забезпечення тощо.

Операційний блок ізольований від хірургічних відділень спеціальним тамбуром, найчастіше частиною коридора, куди виходять приміщення операційного блока за­ гального режиму. Усі ті, хто заходить в операційну, повинні надягати бахіти, сте­ рильну білизну. Заходити в операційний блок персоналу, який не бере участі в операції, заборонено. Для забезпечення режиму стерильності в операційному блоці виділяють спеціальні функціонально-гігієнічні зони, розділені між собою “черво­ ною рискою ”.

1. Зона стерильного режиму (абсолютної стерильності) поєднує операційну і сте­ рилізаційну. У приміщеннях цієї зони виконують операції і стерилізують інструмен­ тарій. Площа операційного залу на 1 операційний стіл не повинна бути меншою ніж 36 м2, на 2 операційні столи — не меншою ніж 56 м2. Слід пам’ятати, що навіть за наявності двох операційних столів у одному операційному залі одночасне виконан­ ня двох операцій категорично заборонено! Висота операційної не повинна бути нижчою ніж 3,5 м. Стіни мають бути гладенькими, обкладені кахельною плиткою або пофарбовані олійною фарбою, що полегшує прибирання. Колір стін має бути заспокійливим (холодним), не спричинювати роздратування. Усі види обігрівальних приладів мають бути вмонтовані в стіни (вид теплопередачі — конвекція). Опти­ мальний світловий коефіцієнт має становити 2:3, але допускається зниження до 1:4. Загальна освітленість операційної — 300—500 лк (не менше 200 лк), освітленість ра­ ни безтіньовими світильниками —не менше 3000—10 000 лк. Мікрокліматичні умови в операційній: температура — 20—30 °С (улітку' 19—20 °С), вологість повітря — 50— 55 %, швидкість руху повітря — не більше ніж 0,1 м/с.

2. Зона суворого (відносної стерильності) режиму включає передопераційну і санпропускник, до якого входять кімнати для роздягання персоналу, душові уста­ новки, кабіни для надягання стерильного одягу. Ці приміщення розташовані у пев­ ній послідовності, і персонал із кабіни для одягання виходить прямо через коридор у передопераційну. У цю зону входять приміщення для зберігання хірургічного інс­ трументарію та апаратів, наркозної апаратури і медикаментів, кабінет переливання крові, приміщення для чергової бригади, старшої операційної медичної сестри, санітарний вузол для персоналу операційного блока.

3.Зона обмеженого режиму об’єднує технічну зону, виробничі приміщення для забезпечення роботи операційного блока, де зберігається апаратура для кондиціонування повітря, вакуумні установки, установки для постачання операційної киснем і наркотичними газами, тут же розміщені акумуляторна підстанція для аварійного освітлення, фотолабораторія для проявляння рентгенівських плівок.

4.Зона загального режиму містить кабінети завідувача відділення, старшої ме­ дичної сестри, приміщення для обробки брудної білизни та ін.

Режим роботи операційного блока передбачає обмежене відвідування його, а в зоні стерильного режиму повинні перебувати лише учасники операції: хірурги та їхні асистенти, операційні медичні сестри, анестезіологи й анестезисти, молодша

246

Тема 14. Стерилізація перев’язувального матерілу і операційної білизни.

медична сестра, яка здійснює поточне прибирання операційної. У зону стерильного режиму допускаються студенти, лікарі-стажери. Працівники операційного блока носять спеціальний одяг: халати або куртки і штани, які за кольором відрізняються від одягу працівників інших відділень.

В операційному блоці періодично проводять контроль за режимом стерильності шляхом бактеріологічного дослідження повітря, змивів зі стін, апаратів і приладів. Матеріал для посіву беруть двічі на місяць.

Стерильний режим в операційній досягають за рахунок запобігання занесенню мікроорганізмів в операційну з інших приміщень і поширення мікроорганізмів у операційній. Спеціальний пристрій операційного блока, використання стерильних шлюзів перед входом в операційну, підготовка хворого до операції (миття, переміна білизни, гоління волосся в ділянці операційного поля), підготовка до операції пер­ соналу (обов’язкове перевдягання, використання стерильної білизни, надягання бахіл, шапочок, масок, обробка рук) значно обмежують проникнення мікроорганіз­ мів в операційну. Маски мають бути виготовлені з 4—6 шарів марлі, що сприяє за­ триманню 88—96 % мікроорганізмів. Стерильність масок і халатів зберігається про­ тягом 5—6 год, сучасних масок із целюлози — лише 1 год.

Мікроорганізми в повітрі і на предметах дуже рідко мігрують ізольовано, вони фіксовані переважно на мікроскопічних частках пилу. Тому ретельне прибирання пилу, як і запобігання проникненню його в операційну, зменшує ступінь мікробно­ го забруднення.

В операційній передбачено такі види прибирання: попереднє, поточне, після­ операційне, заключне і генеральне. Перед початком операції усі предмети, прилади, підвіконня протирають вологою ганчіркою, видаляючи осілий за ніч пил (попереднє прибирання). У ході операції постійно прибирають кульки, серветки, інструмен­ тарій та інше, шо впали на підлогу (поточне прибирання). У проміжку між опера­ ціями, коли хворого вивезено з операційної, прибирають білизну, серветки, інстру­ ментарій, вологою серветкою, змоченою розчином антисептичних засобів, протира­ ють операційний стіл і накривають його простирадлом, підлогу протирають вологою ганчіркою (післяопераційне прибирання). Після закінчення робочого дня проводять заключне прибирання: вологе протирання стелі, стін, підвіконь, усіх предметів і апаратури, підлоги з використанням дезінфекційних розчинів: 1—3 % водню пероксиду із синтетичним мийним засобом, розчину дезоксону та інших із наступним увімкненням бактерицидних ультрафіолетових (УФ) ламп.

Наприкінці тижня здійснюють генеральне прибирання операційної із застосу­ ванням 3—6 % розчину водню пероксиду або 1 % розчину хлораміну Б. Починають його з дезінфекції операційної: стелю, стіни, усі предмети, підлогу обробляють дез­ інфекційними розчинами, які потім витирають. Після цього проводять загальне во­ логе прибирання і вмикають бактерицидні УФ лампи. Генеральне прибирання може бути позачерговим, коли операційну забруднено гноєм, кишковим умістом, після оперативного втручання у хворого з анаеробною інфекцією.

Для опромінювання повітря і предметів використовують пересувні, настінні, стельові бактерицидні УФ лампи різної потужності зі спеціальними екранами, які захищають від прямої дії УФ променів, і можуть працювати у присутності людей в операційній. Варто пам’ятати, що настінні бактерицидні УФ лампи підвішують на висоті не менш ніж 2 м від підлоги. Протягом 2 год одна бактерицидна лампа опро­ мінює ЗО м 1 повітря і створює навколо себе зону стерильності діаметром 2—3 м.

247

Змістовий модуль 2. Догляд за хірургічними хворими

Після 3 год роботи УФ лампи кількість мікробів у повітрі зменшується на 50—80 %, кількість інфекційних ускладнень — у 3—3,5 разу.

Запобігання забрудненню повітря в операційній досягають механічною систе­ мою вентиляції, що її здійснюють шляхом подавання повітря з вулиці або за раху­ нок його рециркуляції. Припливна вентиляція створює нагнітання повітря через фільтри, розташовані під стелею, в операційну. З пилом, що осідає на фільтри, ви­ даляються фіксовані в ньому мікроби. Повітря з операційної виходить через при­ родні щілини і через отвори, шо розташовані біля підлоги. Завдяки такому напрям ­ ку повітря вдається уникнути потрапляння забрудненого мікробами і пилом повітря із сусідніх з операційною приміщень, у тому числі з хірургічних відділень. За відсут­ ності централізованої системи очищення повітря від пилу і мікробів можна вико­ ристати спеціальні пересувні очисники повітря. Упродовж 15 хв роботи такого апа­ рата кількість мікробів в операційній зменшується в 7— 10 разів. Кратність повітро­ обміну в операційній у разі використання пасивно-активної вентиляції має бути не менше 6—8, а при кондиціонуванні повітря — 10.

Для успішного дотримання правил асептики у загальнопрофільному операцій­ ному блоці мають бути два ізольованих (непрохідних) відділення: 1-е — асептичне, чисте, 2-е — септичне, гнійне із зоною внутрішніх приміщень та окремими для кожного з них допоміжними приміщеннями. Усі приміщення операційного блока залежно від ступеня дотримання правил асептики і боротьби з внутрішньолікарняною інфекцією функціонально поділяються на чотири зони: стерильну, суворого режиму, обмеженого режиму і загальнолікарняного режиму.

Потоки переміщення в операційному блоці поділяються на “стерильний" — для хірургів і операційних сестер, чистий — для хворих, анестезіологів, технічного пер­ соналу; вони не повинні перетинатися.

Санітарно-гігієнічний режим хірургічного відділення спрямований на запобі­ гання негативному впливу чинників лікарняного середовища на хворих і персонал, забезпечення хворому повного гігієнічного, соматичного і психічного комфорту, а персоналові — оптимальних умов праці. Санітарно-гігієнічний режим передбачає дотримання норм щільності лікарняних палат, забезпечення оптимального мікро­ клімату, належного хімічного і бактеріологічного складу повітряного середовища, режиму вентиляції та освітлення приміщень, постачання доброякісною питною во­ дою, своєчасне повне видалення і знезараження відходів, забезпечення хворих ра­ ціональним і збалансованим харчуванням, прибирання приміщень, прання і пере­ міну білизни, дотримання правил особистої гігієни тощо.

Протиепідемічний режим хірургічного відділення спрямований на запобігання виникненню і поширенню внутрішньолікарняних інфекцій. Основні положення протиепідемічного режиму регламентуються наказом МОЗ України "Про покращ ан­ ня медичної допомоги хворим із гнійними хірургічними захворюваннями та поси­ лення заходів боротьби з внутрішньолікарняною інфекцією” № 720 від 31.07.1978 р.

Види прибирань

Вопераційному блоці виділяють такі види прибирань:

•попереднє (перед початком роботи);

•поточне (протягом робочого періоду);

•заключне (по завершенню робочого дня);

•генеральне (1 раз на тиждень).

248

Тема 14. Стерилізація перев’язувального матерілу і операційноїбілизни.

Вологе прибирання приміщень (миття підлоги, протирання меблів, устаткуван­ ня) проводять не рідше ніж двічі на день з використанням мийних і дезінфекційних засобів, протирання вікон не рідше ніж один раз на місяць. Генеральне прибирання палатної секції проводять не рідше ніж один раз на місяць. Сюди входить ретельне миття стін, підлоги, устаткування, протирання меблів. Генеральне прибирання (миття і дезінфекція) операційного блока, перев'язувальних проводять не рідше ніж один раз на тиждень. Приміщення з особливим режимом стерильності після приби­ рання обробляють стаціонарними або пересувними бактерицидними лампами з розрахунку І Вт потужності на 1 м2 приміщення.

Основним шляхом інфікування рани в операційній є контактний (близько 90 % випадків), решта 10 % випадків — інфікування повітряним шляхом. Кожен член хірургічної бригади, незважаючи на спеціальну підготовку до операції, виділяє в навколишнє повітря до 1500 мікроорганізмів за 1 хв. За 1—1,5 год роботи однієї хірургічної бригади бактеріальне забруднення повітря в операційній збільшується на 100 %. Припустима кількість мікроорганізмів у 1 м3 повітря операційної перед по­ чатком роботи не повинна перевищувати 500—600, під час операції — 1000—1200, після закінчення операції — 1500—2000 за умови відсутності в повітрі патогенних мікроорганізмів. Досягти такого рівня вдається за допомогою спеціальних пристроїв, системи вентиляції, режиму роботи і прибирання операційної, дезінфекції повітря і предметів. Для запобігання контактному інфікуванню необхідно досягти стериль­ ності всього, що торкатиметься рани. Це досягається шляхом стерилізації операцій­ ної білизни, перев’язувального і шовного матеріалу, рукавичок, інструментарію, обробки рук хірурга і операційного поля. Стерилізація шовного матеріалу спрямо­ вана на профілактику як контактного, так і імплантаційного інфікування рани.

Транспортування хворих до операційної

Після гігієнічної обробки хворого, підготовки операційного поля (гоління), виймання зубних протезів із ротової порожнини, обстеження, консультації спе­ ціалістів суміжних спеціальностей, медикаментозної корекції, клізми (але потрібно пам’ятати, що при гострих хірургічних захворюваннях органів черевної порожнини очисна клізма протипоказана), перевдягання у чистий лікарняний одяг, премедикації хворого в горизонтальному положенні транспортують до операційного залу в супроводі середнього медичного персоналу.

Правила надягання операційного одягу

Після надягання 4-шарової марлевої пов’язки в передопераційному залі та об­ робки рук одним із прийнятих методів операційна бригада одягається в стерильну операційну білизну. Операційна медична сестра чи хірург, чи асистент у супроводі молодшої медичної сестри із передопераційної іде до операційного зату, де стоїть стерильний бікс з операційним одягом (халатами). Молодша медична сестра обе­ режно відкриває кришку бікса, операційна медсестра обережно виймає із бікса згорнутий у рулон халат, розгортає його на витягнутих руках, стежачи за тим, щоб зовнішня поверхня халата не торкалася сусідніх предметів та її одягу. Тому опера­ ційна медсестра всовує руки в рукав і накидає халат на себе спереду. Молодша мед­ сестра, яка в цей час стоїть позаду операційної медсестри, допомагаючи тій одягти­

249