Догляд за хворими Ковальова

Тема 7. Застосування основних видів лікарських засобів

Порушення техніки постановки банок: •опік від нагрітих країв банки;

• пухирі, заповнені кривавою багровою рідиною від довгого тримання банок, які легко лопаються і стають вхідними воротами для інфекції.

Обережно потрібно ставити банки тяжкохворим, виснаженим та хворим у стані непритомності. У цих хворих ослаблена або втрачена чутливість шкіри, і вони не можуть поскаржитися на будь-які неприємні та болісні відчуття, тому в них легко виникають ускладнення.

Компреси

Компрес — це лікувальна багатошарова пов’язка. Компреси бувають сухі та во­ логі. Вологі компреси можуть бути холодними, зігрівальними та гарячими.

Холодний компрес спричинює місцеве охолодження тканин, звуження кровонос­ них судин, зменшує кровопостачання і біль. Холодні компреси рекомендується на­ кладати на ділянки забиття, травм у перші години, укусів комах, на перенісся при носовій кровотечі тощо.

ПОСЛІДОВНІСТЬ НАКЛАДАННЯ ХОЛОДНОГО КОМПРЕСУ

1. Узяти марлю або шматок чистого полотна і скласти в декілька шарів.

2.Змочити холодною водою і відтиснути.

3.Накласти на хвору ділянку.

Оскільки накладений компрес швидко нагрівається, через декілька хвилин його треба міняти. Частіше потрібно використовувати два компреси: один накладають, а другий охолоджують у воді. Для підтримання низької температури у воду кладуть лід. Після накладання компресу на шкіру зверху можна покласти міхур з льодом або снігом. Тривалість процедури — 50—60 хв.

Примочки — різновид холодного компресу. Марлю або полотно, складене в кілька шарів, змочують у лікувальному розчині (настій ромашки, вода з оцтом — 1 столова ложка на склянку холодної води та ін.).

Зігрівальний компрес складається з трьох шарів і закріплювальної пов’язки, най ­ частіше застосовується як теплова процедура. Він зберігає вологе тепло протягом багатьох годин і справляє тривалий лікувальний вплив на шкіру і прилеглі тканини. Піл компресом утворюється замкнена волога камера, у якій температура водяної пари тривалий час підтримується на рівні температури шкіри. Утворене тепло діє на приплив крові, шо сприяє розсмоктуванню запального процесу, зменшенню веноз­ ного застою, спазму і болю.

Показання: запальні процеси гортані, суглобів, плеври, середнього вуха, інфіль­ трати після ін’єкцій, забиті місця (через добу після травми), тромбофлебіт.

Протипоказання: гнійні захворювання шкіри, атергійні висипання, гіпертермія. Оснащення: лоток, марля, вата, бинт, компресний папір, ножиці, 40 % розчин

етилового спирту.

ПОСЛІДОВНІСТЬ НАКЛАДАННЯ ЗІГРІВАЛЬНОГО КОМПРЕСУ

1.Місце накладання компресу звільнити від одягу, оглянути його.

2.Перший шар має бути вологим: марлю потрібного розміру (на 3 см більший від ділянки ураження), складену в 6—8 шарів, змочують у водно-спиртовому роз­ чині (2 частини води та 1 частина 96 % етилового спирту), відтиснути і покласти на потрібну ділянку тіла.

133

Тема 7. Застосування основних видів лікарських засобів

Грілки

Грілка (сухе тепло) дає місцевий зігрівальний ефект. Унаслідок застосування грілки відбувається рефлекторне розширення кровоносних судин шкіри і органів черевної порожнини; подразнення шкірних рецепторів теплом та рефлекторне роз­ слаблення м'язів внутрішніх органів, зниження порога больової чутливості і як на­ слідок — зменшення вираженості болю. Отже, основною дією сухого тепла від гріл­ ки є миттєве зігрівання окремих ділянок тіла; усунення болю спастичного характе­ ру; відволікальна терапія.

Показання', біль спастичного характеру (ниркова колька, холецистит); хронічні захворювання органів черевної порожнини (виразкова хвороба); запальні інфільтра­ ти; місцеве зігрівання окремих ділянок тіла (при радикуліті, невриті) як відволікаль­ на терапія; порушення периферійного кровообігу (облітеруючий ендартеріїт, ате­ росклероз, хвороба Рейно).

Протипоказання: гострі запальні процеси в черевній порожнині (“гострий” живіт), кровотечі різного походження, злоякісні та доброякісні пухлини, туберку­ льоз, тромбофлебіт, нагнійні та алергійні захворювання шкіри, перші години після травми, інфіковані рани, септичний стан хворого.

Оснащення', гумова грілка, рушник або пелюшка, гаряча вода (температури 60— 70 °С), водний термометр, гумові рукавички, вазелінова олія.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ ПРОЦЕДУРИ

1.Заповнити грілку на 2/3 об’єму гарячою водою.

2.Випустити з грілки повітря (поклавши грілку на горизонтальну площину і піднявши верхній кінець до появи у горловині води) і закрутити корок. Витерти грілку насухо.

3.Перевірити грілку на герметичність, опустивши корком донизу.

4.Загорнути грілку в рушник і прикласти до тіла отвором догори.

5.Через 5 хв проконтролювати, чи немає яскравої гіперемії під грілкою, поці­ кавитися самопочуттям пацієнта.

Запам’ятайте! У разі тривалого застосування грілки, щоб запобігти гіперпігментації шкіри, місце накладання грілки потрібно попередньо змастити вазеліновою олією.

6.Забрати грілку після того, як вона охолоне.

7.Після застосування грілку продезінфікувати.

8.Про виконання процедури зробити відмітку в листку призначень. Електрична грілка має переваги над водяною: відбувається поступове підвищен­

ня теплової дії, тривале зберігання тепла, регулювання потрібного рівня температу­ ри та рівномірного постійного тепла; вона м ’яка і еластична. Користуючись елект­ рогрілкою, необхідно суворо додержуватися правил техніки безпеки: перевірити цілість електричного шнура, стежити, щоб грілка була сухою, не накривати грілку ковдрою (загрожує перегріванням та виникненням пожежі), не залишати на хворо­ му, який у непритомному стані.

Міхур із льодом

Застосування холоду також є лікувальною процедурою. Холод на місці його прикладання сприяє звуженню дрібних судин не лише шкіри, але й прилеглих тка­ нин — зменшується приплив крові, сповільнюється кровообіг, знижується чут­

135

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

ливість нервових рецепторів. Завдяки цьому основною дією холоду є: протизапальна, зменшення болю, зупинення кровотечі.

Показання: гострі запальні процеси, кровотечі, гіпертермія, після операцій, абортів, при укусах комах, забиття в перші години, у другий період гарячки.

Протипоказання: переохолодження, виснаження хворого, підвищена чутливість до холоду, паралічі, гостра затримка сечі, трофічні ураження шкіри, хвороба Рейно.

Оснащення: міхур із льодом, шматочки льоду; рушник або пелюшка, лоток, пін­ цет. Міхур для льоду виготовляють із гуми або водонепроникної тканини зі щільним корком.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ ПРОЦЕДУРИ

1. Покласти міхур на столик, відкрити корок, покласти в міхур шматочки льоду або снігу, долити холодної води, заповнивши міхур на 1/2—2/3 його об’єму.

2.Незаповнену частину міхура стиснути, витиснути повітря та закрутити ко ­ рок, витерти насухо. Перевірити міхур на герметичність, опустивши його корком донизу.

3.Загорнути заповнений міхур у рушник чи пелюшку і прикласти до хворої ділянки на 20—30 хв. За необхідності міхур використовують протягом тривалого часу: перерву роблять на 30—40 хв, а надалі процедуру повторюють.

4. За необхідності маніпуляцію повторити через кожних 10— 15 хв.

5.Після закінчення процедури вилити з міхура воду, витиснути повітря, закру­ тити корок.

6.Оснащення продезінфікувати.

7.У листку призначень зробити запис про виконання процедури.

Запам’ятайте! Не можна заморожувати воду, яку наливають у міхур, у морозиль­ ній камері, оскільки поверхня утвореного конгломерату льоду велика, що може спричи­ нити переохолодження.

Світлолікування

Світлолікування — це використання променевої енергії. Фізична природа світла — ультрафіолетові, видимі та інфрачервоні промені. Під час опромінення відбувається поглинання енергії білковими тканинами, що сприяє прискоренню руху електронів довкола ядра. Унаслідок дії коротких променів електрони переходять на більш відда­ лену орбіту — відбувається накопичення енергії. Дія найкоротших променів вибиває електрони за межі атому, що сприяє іонізації тканин ( 1-а фаза — іонізаційний ефект). Унаслідок поглинання енергії відбуваються зміни у білкових тканинах — розщеп­ лення останніх до амінокислот і утворення гістаміноподібних речовин з високою біологічною активністю (2-а фаза — фотохімічний ефект). Нові біохімічно активні речовини через нервову систему змінюють функції органів і систем (3-я фаза — фотобіологічний ефект).

Інфрачервоні промені

Механізм дії: інфрачервоні промені (ІЧП) проникають у тканини на глибину 3—4 мм і спричинюють переважно обертовий і коливальний рух атомів та молекул, який трансформується в теплову енергію і відбувається судинна реакція — коротко­ часний спазм з наступним стійким розширенням кровоносних судин, активною гі­

136

Тема 7. Застосування основних видів лікарських засобів

перемією і підвищенням місцевого кровопостачання. Під час 14 опромінення шкіра червоніє, утворюється теплова еритема, яка через 30—60 хв зникає. Під впливом 14 опромінення поліпшуються обмінні процеси, знижується больова чутливість, усувається спазм судин, виводяться продукти метаболізму, розсмоктуються вогнища запалення.

14 опромінення використовують тільки у вигляді місцевої дії під час лікування трофічних, хронічних і підгострих запальних процесів та больового синдрому. 14 опромінення справляє антиспастичну, знеболювальну, протизапальну дію. У разі малої інтенсивності підвищуються біологічні процеси в організмі, у разі більшої — проти запал ьн ий ефе кт.

Показання: іосгрі та хронічні інфільтрати, міозит, міальгія, рани та виразки, шо повільно загоюються.

Протипоказання: злоякісні пухлини, схильність до кровотеч, гіпертироз, захво­ рювання крові, активний туберкульоз легенів, гіпертонічна хвороба III стадії та ін.

Основними апаратами ІПЧ є інфрачервоні лампи — солюкс, інфраруж і лампи Мініна.

Солюкс — переносна лампа з рефлектором, який відбиває інфрачервоні про­ мені, що утворюються в лампі з вольфрамовою ниткою розжарювання. Потужність лампи — 200 Вт. Батон виготовлений із звичайного скла і не пропускає ультрафіо­ летових променів. Тривалість процедури — 10—30 хв щодня або через день.

Лампа інфраруж — переважно інфрачервоні промені. Спіраль внутрішньої по­ верхні лампи нагрівається електричним струмом до температури 500 °С. Опроміню ­ ють місцево певні ділянки тіла, прогріваючи не тільки поверхневі, але й глибокорозташовані тканини. Тривалість процедури — 15—30 хв щодня або через день.

Лампа Мініна — складається з рефлектора і синьої лампочки, яка окрім тегілозих променів випромінює й ультрафіолетові промені. Лампою Мініна опромінюють окремі ділянки гіла, тримаючи її в руках на такій відстані від тіла, щоб відчувалося тепло. Триватість процедури — 10— 15 хв щодня або через день.

Ультрафіолетове опромінення (УФО)

Механізм дії: ультрафіолетові промені проникають у тканини на глибину 0,1 — ! мм й активують в організмі біологічні процеси, змінюють структуру клітин (дена­ турацію та коагуляцію білкових молекул) і ДНК . Основною дією УФО є: фотохімічна утворення вітаміну О), бактерицидна, протизапатьна. прискорює розвиток сполуч­ ної тканини і епітелізацію шкіри (підвищується її бар'єрна функція), знижує больозу чутливість, стимулює еритроиитопоез, знижує АТ на початку гіпертонічної хво­ роби, нормаїізує ліпідний обмін.

Під час сеансів УФО	потрібно пам’ятати, шо чутливість різних людей і навіть
р і з н и х ділянок шкіри до	світла має індивідуатьні коливання: найчутливішою до

УФО є шкіра тулуба, найменш чутливою — шкіра кінцівок.

Показання: захворювання органів дихання (бронхіт, пневмонія, плеврит), ор ­ ганів травлення (виразкова хвороба, гастрит, холецистит), шкіри (екзема, трофічні

.иіразки), гіпертонічна хвороба, ревматизм, артрит, неврапія. міозит. УФО прово­ дять вагітним для профілактики рахіту в майбутніх дітей, недоношеним дітям; для загартовування, оздоровлення, підвищення опірності організму до інфекційних за­ хворювань; особам, які працюють на Півночі, у шахтах, метро для компенсації при­ родної УФ недостатності.

137

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

Протипоказання', злоякісні пухлини, схильність до кровотеч, гіпертироз, за­ хворювання крові, активний туберкульоз легенів, гіпертонічна хвороба III стадії та ін.

Найпоширенішим джерелом УФО є газорозрядні лампи, зокрема дугова ртутна трубчаста лампа (ДРТ) із кварцовою трубкою, на кінці якої впаяні вольфрамові електроди. Повітря з трубки викачане, а її порожнина заповнена парами ртуті і не­ великою кількістю газу аргону. Після увімкнення лампи в електромережу в парах ртуті виникає дуговий розряд. Нормальний режим лампи встановлюється через 5— 10 хв після увімкнення. Лампи ДРТ використовують у різних стаціонарних і порта­ тивних випромінювачах — ВУШ-1, ВПУ, БВД-9 та ін.

Техніка безпеки. Під час проведення опромінення потрібно захищати очі хворо­ го і персоналу захисними окулярами. Недостатній захист очей може призвести до розвитку гострого кон ’юнктивіту внаслідок опіку7 кон ’юнктиви і рогівки очей уль­ трафіолетовими променями (біль, світлобоязнь, сльозотеча, почервоніння кон’юнктиви). Симптоми тривають протягом декількох діб; при цьому рекоменду­ ються холодні примочки і очні краплі з дикаїном.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИЗНАЧЕННЯ БІОДОЗ УФО

1.Хворий надягає захисні окуляри.

2.На ділянку опромінення накладають біодозиметр БД-2 (металева пластинка із шістьма отворами, які закриваються пересувною заслінкою) для визначення міні­ мальної інтенсивності опромінення, здатного утворити еритему; решту тіла прикри­ вають простирадлом.

3.Опромінювач із прогрітою ртутно-кварцовою лампою встановлюють перпен­ дикулярно до поверхні місця опромінення на відстані 50 см.

4.Відкривають перший отвір біодозиметра і опромінюють шкіру піл ним про­ тягом 30 с. Потім через кожні 30 с відкривають наступні отвори, продовжуючи оп ­

ромінювані ділянки під відкритими отворами доти, доки не будуть відкриті всі

6отворів.

5.Через 24 гол під час огляду шкіри хворого виявляють еритемні смуги від­ повідно до відкритих отворів біодозиметра.

6.Підраховують кількість еритемних смут і визначають час. який потрібно для утворення мінімально вираженої смути: якшо у хворого виявилося 3 смуги, три ­ валість мінімальної біодози становить 2 хв.

Запам’ятайте! 1 смуга — 3 хв, 2 смуги — 2,5 хв, 3 смуги — 2 хв, 4 смуги — 1,5 хв, 5 смуг — 1 хв, б смуг — 0,5 хв.

Є дві основні методики УФО: загальна (усього тіла) і місцева (частини тіла або окремих ділянок). Загальне УФО може бути груповим (для профілактики) та індиві­ дуальним (для лікування).

Індивідуальне загальне УФО розпочинають із 1/4—1/2 індивідуально визначеної біодози. Через кожні 2—3 процедури дозу збільшують удвічі і наприкінці курсу лі­ кування доводять до 2—3 біодоз. Процедури проводять через день.

Місцеве опромінення проводять еритемними дозами УФ променів на відстані 50 см на плошу не більшу ніж 600—800 см2. В один день опромінюють лише одне поле, повторне його опромінення проводять через 2—3 дні у міру зменшення вираженості еритеми, але не більше ніж 5 разів.

138

Тема 7. Застосування основних видів лікарських засобів

Гідролікування

Гідролікування — це використання для лікування прісної (гідролікування) і міне­ ральної води (бальнеотерапія). Лікування прісною водою — це обливання, обтиран­ ня, обгортання, ванни, душ; бальнеотерапія — це мінеральні ванни. Використання води для лікування зумовлено її властивостями: теплоємністю і теплопровідністю.

Основний механізм дії води: вплив на шкіру температурного, механічного та хімічного чинників.

Температурний чинник. Залежно від температури води розрізняють ванни холод­ ні (нижче 20 °С), прохолодні (до 33 °С), індиферентні (34—36 °С), теплі (37—39 °С), гарячі (понад 40 °С). Тривалість процедури — від 3 до 30 хв залежно від температури води. Наприклад, теплі та гарячі ванни — тривалістю 10— 15—20 хв. холодні — З— 5 хв. Температурний чинник впливає на тепловий обмін організму, а саме: зміню­ ються процес потовиділення і акт дихання, перерозподіл крові, подразнення чутли­ вості нервових закінчень шкіри, що сприятливо впливає на роботу всіх органів та систем організму.

Ванни — це водні процедури, що їх приймають з метою гігієни, лікування та профілактики. Ванни є загальні, коли у воду занурюють усе тіло, і місцеві — коли занурюють частину тіла: до попереку (половинні), таз. нижню частину живота і верхню частину стегон (сидячі або тазові), кисть і передпліччя (ручні), ступні та гомілку (ножні) та ін.

При зануренні хворого в холодну ванну відбувається спазм кровоносних судин шкіри і посилюються процеси обміну речовин, шо призводить до зменшення теп­ ловіддачі та посилення теплопродукції; дія гарячої ваннії протилежна. Усі ці процеси залежать від температури води, поверхні тіла і тривалості процедури.

Прохолодні ванни справляють тонізувальну дію. посилюють обмін речовин, стимулюють функцію серцево-судинної і нервової систем. Прохолодні ванни при­ значають при неврозах зі станом пригнічення, апатії, при погіршенні апетиту то­ що; протипоказані хворим літнього та старечого віку, особам, схильним до спазму судин.

Прохолодні ванни готують так: спочатку у ванну називають воду температури 34—35 °С. а потім, додаючи холодну воду, знижують температуру води до потрібної (32—33 °С). Тривалість ванни — 2—5 хв. Під час перебування хворого в такій ванні верхню частину його тулуба розтирають рушником, після ванни витирають зігрітим простирадлом, одягають, вкладають у ліжко і вкривають теплою ковдрою.

Гарячі ванни розширюють кровоносні судини шкіри, збільшують потовиділення, зменшують інтенсивність окисно-відновних процесів, тобто тепловіддача збіль­ шується, а теплопродукція зменшується. Гарячі ванни призначають при хронічних захворюваннях суглобів, периферійних нервів (радикуліт, поліневрит), порушеннях обміну речовин (подагра), нападах ниркової кольки. Гарячі ванни протипоказані хворим літнього та старечого віку, при серцево-судинних захворюваннях, артеріаль­ ній гіпертензії, кахексії, схильності до кровотеч.

	Гарячі ванни готують гак: спочатку у ванну називають воду температури 34—
35	°С, а потім додають гарячу воду, доводячи температуру води	до потрібної (40—
43	°С). Тривалість процедури короткочасна — 5—10 хв (гарячі	ванни втомлюють

хворого, спричинюють загальну слабість, серцебиття, запаморочення). Під час ван­ ни і після неї уважно стежать за станом хворого, насамперед за пульсом. Якшо під час процедури виникають загальна слабість, серцебиття, запаморочення, хворого

139