Догляд за хворими Ковальова
.pdfЗмістовий модуль 2. Догляд за хірургічними хворими
У епоху Відродження (XVI ст.) створилися ліпші умови для розвитку науки, культури й медицини. Леонардо да Вінчі (1452—1519) і Везалій (1514—1564) заклали наукові підвалини анатомії людини, які вони узагальнили на основі розтину трупів. Учені стверджувати, що хірургові конче потрібні знання з анатомії людини. За ці дослідження їх було засуджено як єретиків, вони піддатися гонінням з боку церкви.
Стата очевидною необхідність перебудови медицини і більш поглибленого ви вчення лікарями основ хірургії. Це пов’язано з тим. шо внаслідок численних війн з’являлася велика кількість поранених, які потребувати хірургічної допомоги.
Відомий французький військовий хірург Амбруаз Паре (1517— 1590), виходець із цирульників, успішно займався лікуванням ран, перев’язував судини для зупинення кровотечі, змінив уявлення про вогнепатьні рани як отруєні і відмовився викорис товувати в їх лікуванні спеціатьну киплячу олію. Будучи одночасно й гінекологом, він запропонував спосіб повертання плода за ніжку при патологічних пологах, що використовується й понині.
Видатним військовим хірургом був швейцарець Парацельс (1493—1541), який використав у лікуванні ран в’язкі засоби, для стимуляції організму запропонував різні лікувальні напої.
Величезне значення мато відкриття У. Гарвеєм (1578— 1657) системи кровообі гу. Він першим описав будову серця і вказав на його роль як насоса для нагнітання крові у велике й мате коло кровообігу, при цьому довівши, що в судинах легенів циркулює кров, а не повітря. Як і Везалій, учений піддався великим гонінням з бо ку церкви, тому що його вчення про серцево-судинну систему людини суперечило догмам церкви.
Наступним відкриттям був винахід Левенгуком (1632—1723) мікроскопа, що да ло змогу Мальпігію (1628— 1694) довести капілярний кровотік еритроцитів, а ф ран цузу Бішо (1771 — 1802) описати багато тканин організму, тим самим заклавши ос нови гістології. Відкриття мікроскопа неабияк вплинуло на розвиток анатомії, фізіології, внутрішньої медицини, а також хірургії.
Уперше у XVIII ст. французький хірург Лафранши був допущений до читання лекцій із хірургії в Паризькому університеті (Сорбонна). Цей факт підтвердив необ хідність підготовки фахівців-хірургів у навчальних закладах.
У 1731 р. хірурги Пейтроні та Марешаль сприяли створенню французької хірур гічної академії, що об’єднала всіх хірургів Франції, видавала їхні наукові праці. Вона була не лише навчальним, а й науковим центром. Подібні центри з підготовки хірургів надаті були відкриті в Англії. У цих країнах одночасно були організовані госпіталі для лікування хірургічних хворих.
Незважаючи на те, що французька хірургічна академія лише через 12 років піс ля відкриття одержата визнання й рівні права з медичними факультетами універси тетів, цей факт означав визнання хірургії як медичної науки. Саме відтоді хірургія остаточно вирвалася з рук ремісників-цирульників і стала успішно розвиватися.
До XVIII ст. у Московській державі хірургічної допомоги не було. Початком підготовки лікарів слід вважати 1654 р.. коли цар Олексій Михайлович видав указ про відкриття костоправних шкіл.
Надаті Петро І своїми указами відкриває перший госпітать (1707) у Москві за рікою Яузою (нині Центральний військовий госпітать імені М.М. Бурденка), а в 1718 р. — військовий госпітать у С.-Петербурзі, у 1719 р. — Адміраттейський госпі тать, де проводили підготовку' лікарів із хірургії.
190
Тема 10. Вступ до хірургії. Гігієна в хірургічному стаціонарі.
Реформи Петра І значною мірою сприяли підготовці лікарів. Так, у чотирьох лікарських школах (Московська, дві Петербурзькі, Кронштадтська) вивченню хірур гії приділялася велика увага. З 1786 р. ці лікарські школи були перетворені на ме дичні училища, в яких проводили підготовку лікарів-практиків і наукових кадрів. Після відкриття медичного факультету при Московському університеті (1755) і ме- дико-хірургічної академії в С.-Петербурзі (1798) підготовка хірургів значно поліп шилася, почали формуватися наукові хірургічні школи Росії. Більшим прогресом у цьому питанні було відкриття медичного факультету при Харківському університеті (1805) і в Києві — при університеті святого Володимира (1834).
Професор Петербурзької медико-хірургічної академії І.Ф. Буш написав “ Керів ництво до викладання хірургії” (1807), шо на багато років стало навчальним посіб ником для студентів і хірургів. Значний внесок у становлення хірургії в Росії зробив І.В. Буяльський (1789—-1866), який був чудовим анатомом і хірургом. Видані ним “Анатомо-хірургічні таблиці"’ упродовж багатьох років були навчальним посібником для підготовки хірургів Європи й Америки, а створений оригінальний хірургічний інструментарій (зокрема, лопатка Буяльського) й дотепер використовується під час виконання оперативних втручань. І.В. Буяльський як талановитий художник багато років був консультантом Петербурзької художньої академії.
Професор Е.О. Мухін (1766— 1850) був фельдшером у суворовських військах, потім лікарем, пізніше очолював кафедру в Московському університеті. Він реко мендував до висування на професорське звання М.І. Пирогова. М.І. Пирогов (1810— 1881) у 18 років блискуче закінчив медичний факультет Московського уні верситету і як улюблений учень професора Е.О. Мухіна був направлений для по дальшого навчання в професорський інститут у Дерпт (Естонія), а потім у Німеччи ну. Надалі, розпочавши свою професорську діяльність у Дерптському університеті, він розробив і видав класичну працю “Хірургічна анатомія артеріальних стовбурів і фасцій” . М.І. Пирогов є родоначаїьником створення топографічної анатомії, що її він вивчав на зрізах заморожених трупів у трьох вимірах. М.І. Пирогов широко ви користав у своїй практичній діяльності для лікування ран різні антисептичні речо вини. Геній М.І. Пирогова особливо розкрився під час Кримської війни 1853— 1856 рр.: він широко впровадив метод сортування поранених, застосовуючи ефірний наркоз під час операцій, накладання гіпсових пов’язок при переломах. На підставі досвіду бойових дій він сформував основні принципи воєнно-польової хірургії, що їх було використано під час Великої Вітчизняної війни. Основні принципи цієї до ктрини полягати в наближенні допомоги пораненим на полі бою, сортуванні пора нених, послідовності надання допомоги на етапах евакуації і створення пересувних воєнно-польових госпіталів.
У 45 років М.І. Пирогов звільнився з Медико-хірургічної академії і протягом багатьох років обіймав пост попечителя народної освіти в Київській і Одеській гу берніях.
Сподвижником М.І. Пирогова був Ф.1. Іноземцев (1802— 1869), який також удосконалював свої знання і досвід у клініках Німеччини. Очолюючи хірургічну клініку Московського університету, він активно пропагував ефірний і хлороформ ний наркоз, широко використав інструментальні методи обстеження хворих і довів роль симпатичної нервової системи в розвитку багатьох захворювань.
Із 80-х років XIX ст. хірургія в Росії досягла високого розвитку, почали створю ватися школи хірургів. Так, Московську школу хірургів представляли П.І. Дияко-
191
Тема 10. Вступ до хірургії. Гігієна в хірургічному стаціонарі.
Зрозуміло, необхідно виходити з того, т о немає окремої деонтології для кожно го прикладного розділу медицини, приміром для стоматології або хірургії. Однак не можна ігнорувати специфічні нюанси, що потребують її докладного розкриття.
Блискуче з погляду техніки виконана операція може не принести хворому по легшення й одужання, якщо при цьому жорстоко поранена його психіка.
Зважаючи на це, для повноцінної хірургічної роботи недостатньо мати відповід ні теоретичні знання, спеціальне обладнання й добре володіти хірургічною техні кою, потрібна ще низка принципових установок і правил поведінки, без яких на перший план виступають похмурі, страхітливі сторони роботи хірурга.
Неквапливість у спілкуванні з хворим, чітка послідовність, підкреслена увага — усе це входить у поняття медичного професіоналізму. У медичного працівника за звичай багато хворих, але для хворого та його родичів, які звернулися по допомогу, на цей момент існує тільки одна людина! Тут не можна не згадати вислів, що його приписують Гіппократові: "Лікар має бути добрим і любити людей. Д ія хворого він має бути батьком, для того, хто одужує, — охоронцем, для здорового — другом".
Самокритичність — важлива риса хірурга. Треба вміти реально оцінювати влас ні можливості, уміння, досвід і за необхідності запросити більш досвідченого фахів ця. Хірург має вміти самокритично оцінювати наслідки своєї діяльності, аналізувати причини невдач, ускладнень і помилок — тільки так можна їх уникнути.
Безкорисливість та відданість обраній професії, вміння одержувати моральне задоволення від своєї роботи — важливі риси будь-якого медика, а того, хто працює в хірургічному відділенні, особливо.
Дуже важливо враховувати, шо здоровий психологічний мікроклімат у колек тиві лікарів є необхідною умовою їхньої плідної діяльності. Як о б ’єднати зусилля всіх медичних працівників різного профілю і рівня знань, різних наукових шкіл і напрямків, різних досвіду і практики біля постелі одного хворого? Як усе це за стосувати до одного хворого, однієї його хвороби з усіма її особливостями й про явами?
Заздрість, підсиджування один одного, дрібне торжество у разі прорахунку ко леги створюють украй несприятливий клімат у колективі й неминуче відбиваються на наслідках лікування хворих.
Зовсім неприпустимим є критиканство на адресу свого попередника, що часом трапляється.
Якість оперативного втручання залежить не тільки від професійної майстер ності хірурга, а й від злагодженості роботи асистентів і медичного персоналу, їхньо го позитивного психоемоційного настрою. Від того, як хірург навчатиме своїх пра цівників, як впливатиме на них, як зуміє підготувати увесь медичний персонал операційного блоку й усього відділення, наскільки буде злагодженою робота всіх ланок колективу (під час операції, перев’язок, процедур тощо), багато в чому зале жить здоров’я, а часом і життя хворого.
Правила поведінки в хірургічному стаціонарі
Санпропускник є важливою ланкою в діяльності хірургічного стаціонару. Хво рий, потрапляючи до санпропускника, нерідко перебуває під впливом сильного бо лю, а також під впливом страху, шо посилює біль, або боїться, шо під впливом медичних маніпуляцій виникне біль ше більшої інтенсивності.
195
Тема 10. Вступ до хірурги. Гігієна в хірургічному стаціонарі.
чи побічно, психокорекцію хворих (через персонал, інших хворих, шляхом нових призначень, маніпуляцій тощо.).
Будь-який медичний працівник зобов’язаний пам’ятати про свій борг перед хворими не лише з професійної точки зору. Велике значення мають правильні взає мини з хворими, тонкий психологічний підхід у період обстеження і лікування, продумана інформація про природу і характер захворювання, турбота про інтереси хворих.
Структура хірургічної клініки. Поняття про гігієну в хірургічному стаціонарі.
Профілактика поширення госпітальної інфекції
Під час будівництва хірургічного стаціонару проектувальники враховують спе цифіку майбутнього відділення і передбачуваний обсяг надання допомоги в ньому. У більшості лікарень виділяють відділення для планових (“чистих”) і гнійних хво рих. У великих стаціонарах створюються спеціалізовані відділення на 30—50 ліжок для надання лікувальної допомоги хворим із судинною, ендокринною, легеневою та іншою патологією.
Сучасне хірургічне відділення — це складний комплекс. Нормальна діяльність його регламентується певними санітарно-гігієнічними нормами. Так звані чисті і гнійні хворі мають розміщуватися на різних поверхах: хворі із гнійними запальними захворюваннями на !—2-му поверсі стаціонару, а хворі із плановими хірургічними захворюваннями ('■чисті” ) над ними. Вони не мають між собою сполучень, що пов’язано із запобіганням поширенню хірургічної інфекції в лікарні.
Хірургічне відділення рекомендують проектувати вікнами на південь, південний схід або південний захід. Таке орієнтування створює сприятливі умови для освітлен ня палат природним сонячним світлом, з достатньою дозою ультрафіолетових про менів. які згубні для багатьох видів інфекційних збудників, що дає можливість зни зити поширення бактеріального забруднення в стаціонарі. У структуру хірургічного відділення входять палати для хворих на одне-двоє ліжок, операційний блок, палати інтенсивної терапії або реанімації, перев’язувальні — 2, маніпуляційна, кабінети завідувача відділення і старшої медичної сестри, ординаторська, їдальня, санітарний вузол, білизняна, інші підсобні приміщення.
У палатах доцільно розміщувати двоє ліжок. Вони мають бути зручними, з не занадто м ’якими матрацами. Біля ліжка мають розміщуватися приліжкові тумбочки. Потрібно виділяти кілька палат для післяопераційних хворих, які проходять доліко вування після переведення їх з відділення інтенсивної терапії. У цих палатах варто встановлювати функціональні ліжка на коліщатах, які фіксуються ножними стопо рами. Особливістю цих ліжок є те, що медичний персонал, та й сам хворий можуть за допомогою регулятора створювати необхідне положення ліжка — підняти голо вний кінець, опустити ножний кінець і т. д. До цих ліжок надаються різні пристав ні меблі: столик для 'їжі, стійки для підключення систем для інфузій лікарських препаратів, а в матраці є ніша для підкладного судна.
Площа палат має бути на меншою ніж 6,5—7,5 м: на одне ліжко. Діжка розта шовують уздовж стін, щоб було зручно транспортувати хворих у палату на кагалці. Співвідношення площі вікон до підлоги має бути 1:6. Електричне освітлення не повинне бути яскравим, щоб не спричиняти подразнення очей. Температурний ре жим має дотримуватися в межах 18—20 °С. Гігієнічні норми повітря в палаті станов
197
Тема 10. Вступ до хірургії. Гігієна в хірургічному стаціонарі.
Оснащення поста медичної сестри: стіл з ящиками, що замикаються, для збері гання документації та історій хвороби, телефон, настільна лампа, крісло, щит, на який надходить сигналізація з палат, та ін.
У процедурному кабінеті мають бути:
•шафи для медикаментів з написами “Внутрішнє”, “Зовнішнє”, які закриваються на ключ;
•столик для бікса зі стерильним матеріалом і антисептичними засобами (йод, спирт і т. д. );
• сейф для зберігання сильнодіючих і наркотичних препаратів;
•холодильник для внутрішньовенних розчинів;
•умивальник з рушником;
•кушетка, кілька стільців.
Робоче місце як постової медичної сестри, так і процедурний кабінет мають утримуватися в зразковому порядку.
Медична сестра зобов’язана суворо дотримувати правил особистої гігієни: бути охайною, одягненою в чистий халат, носити шапочку або косинку, під час виконан ня ін’єкцій і внутрішніх уливань зобов’язана користуватися марлевою маскою.
Медичний персонал має планувати свій робочий день виходячи з режиму робо ти хірургічного відділення.
Важливим моментом у роботі медичного персоналу є передавання чергувань. Пе редаючи чергування, медична сестра доповідає тій, котра прийшла на зміну, про: кількість хворих у відділенні, наявність медикаментів, які потрібно використовувати за призначенням, і стан здоров’я тяжкохворих. Медичні сестри спільно обходять па лати.
Приступаючи до чергування, медична сестра приймає:
• медичний інструментарій (шприци, термометри) і лікарські препарати;
•ключі від сейфа із сильнодіючими і наркотичними препаратами, журнал про використання їх;
•журнал лікарських призначень лікарських препаратів і маніпуляцій, списки хворих, яких потрібно готувати до операцій та інструментальних обстежень;
•журнал передавання чергувань, де позначено загальну кількість хворих і спис ки тяжкохворих. У цьому журналі обидві медичні сестри ставлять свої підписи.
Обов’язки п о стов ої т а старш ої медичної сестри
Роботу медичної сестри відділення шодо обслуговування хворих контролює ор динатор відділення, щодо розпорядку роботи — старша медсестра відділення.
Медична сестра відповідає за своєчасне і правильне виконання лікарських при значень і за якість догляду за хворими в палатах або перев’язочній, маніпуляційній. На посаду палатної медичної сестри призначають особу із середньою медичною освітою. В коло її обов’язків входить:
1.Догляд і спостерігання за хворими з дотриманням принципів медичної деон
тології.
2.Своєчасне й точне виконання призначень лікаря-ординатора; у разі невико нання призначень незалежно від причини негайно доповідає про це лікарю.
3.Своєчасна організація обстеження хворих у діагностичних кабінетах, у лі- карів-консультантів і в лабораторії.
199