1.4. Організація технологічного процесу вирощування телиць у різних господарствах

Особливості вирощування телиць у різних категоріях господарств характеризуються перш за все наявністю у стадах певних за племінною цінністю і призначенням груп тварин, організаційно-технологічними умовами вирощування, а також рівнем економічного розвитку господарства.

Програму вирощування телиць визначають залежно від мети їх подальшого використання. Одну програму приймають для телиць, яких не використовують для відтворення стада (надремонтний молодняк) і ставлять на відгодівлю; другу — для ремонту стада – оновлення свого чи іншого дійного стада. Третю приймають для телиць, одержаних від другої групи племінного ядра. Планується, що ці телиці з найбільшою вірогідністю у віці корів будуть матерями племінних бугайців та телиць, яких використовують для оновлення лише свого дійного стада. Такий розподіл програм є початковим щодо спрямованого вирощування ремонтних телиць. Елементи спрямованого вирощування:

• вибір факторів впливу (годівля, структура раціонів, біологічно активні речовини, світло, температура, технологія, тощо);

• встановлення строків використання факторів впливу;

• дозування факторів впливу в певні періоди, підперіоди, фази росту та розвитку;

• виховання тварин залежно від особливостей статі, типу конституції, спадковості [13].

У деяких племіних господарствах застосовують такі схеми вирощування:

• перша – для телиць від особливо цінних корів, яким згодовують 350-400 кг незбираного і 500-600 кг збираного молока;

• друга – для тварин, призначених для ремонту власного стада і племінного продажу (ремонт дочірніх стад), яким згодовують 250-300 кг незбираного і 450-500 кг збираного молока;

• третя – для надремонтного молодняка, якому згодовують до 180-200 кг незбираного і 450-500 кг збираного молока. [5].

У високопродуктивних племінних стадах високі (до 400-450 кг) витрати молока оправдані з економічної точки зору, оскільки його вартість надалі компенсується інтенсивним вирощуванням телиць старшого віку, одержанням добре розвинених, гармонійно побудованих корів з рекордними надоями. Це дає можливість не тільки компенсувати власною молочною продуктивністю витрати на вирощування, а й у більшій кількості вирощувати і реалізовувати іншим господарствам племінних телиць та бугайців.

Раціональна технологія вирощування племінного молодняка передбачає створення умов, що забезпечують нормальний розвиток тварин з урахуванням вікових і статевих особливостей. Цьому сприяє внутрішньогалузева спеціалізація, коли на фермі створюються бригади:

• вирощування телят у молочний період з 20 днів до 6 місяців;

• вирощування ремонтних телиць у післямолочний період і до запліднення;

• по догляду за телицями 16-18-місячного віку і нетелями до переміщення їх у контрольний корівник за 3 місяці до отелення [12].

1.5. Висновки з огляду літератури

1. Вирощування ремонтних телиць і нетелей повинні базуватися на закономірностях індивідуального розвитку і сприяти формуванню тварин з міцною конституцією і високою продуктивністю.

2. Добре розвинутий, здоровий молодняк можна одержати тільки в умовах безперебійної повноцінної годівлі протягом усього періоду вирощування.

3. При правильному вирощуванні телят, телиць і нетелей із зростанням живої маси дорослих тварин за рахунок підвищення повноцінності годування збільшується і молочна продуктивність.

4. На ріст і розвиток великий вплив має тип годівлі, який характеризується співвідношенням окремих видів кормів у раціоні.

5. З віком у телят потреба в енергії корму на приріст маси тіла зростає.

6. Важливим при вирощуванні телиць є перехід від кормів стійлового періоду до пасовищного. Різкі переходи від зимової годівлі до літньої і навпаки викликають порушення травлення у тварин і супроводжуються зниженням продуктивності.