29. Журнал «Вера и Разум» задум, історія заснування, структура.

Яскравим представником церковно-релігійної преси був журнал «Вера и разум» (1884-1917). Перший фі¬лос. журнал у Росії, який мав теоретичну богословську орієнтацію. Організатором журналу «Вера и Разум» був єпископ Хар¬к. і Охтирський Амвросій - хотів замість «Епарх. ведомостей» створити богословсько-філософський журнал. Томі ВР брошурувався з інф.листком епарх.відом. Видавець – Харк.Дух.Сем., а редактори - її діючі ректори: І. Кратиров, А. Мартинов, І. Знаменський, інспектор семінарії К. Істомін… 1й ред.ВР - Іоанн Кратирову. У справі ведення ВР Амвросію допомагав Істомін. Відділи: церковний і філософський, але поділ - умовний. Церковний відділ: проповіді (публікація яких з нагоди провідних реліг. і де¬рж. свят стала традицією журналу), переклади найкращих творів зарубіжних авторів, публікації наукових праць про¬відних українських і російських істориків церкви та православних публіцистів (ТимІвБуткевич («Зло. Його сутність і походження», Стеллецький («Харківський колегіум до реформування його в 1817 році»). Філософський відділ починався з самих основ філософії (Кудрявцев «Що таке філософія?», «Чи можлива філософія?»). Друкувалися першоджерела класики античної філософії (Сенека, Цицерон), дослідження з античної та сучасної філософії, роз¬глядалася філософська проблематика російської і зарубіжної літерату¬ри, твори з біблійною тематикою, давньоруська літ-ра.. Після з*їзду духівництва 1906 філософський відділ закрито. «Листок для Харьковской епархии» вихо¬див як продовження газети «Харьковские епархиальньїе ведомости». Тут міщувалися послання й постанови Святішого Правлячого Синоду, інформація про нагород¬ження священнослужителів, призначення на посади в приходи єпар¬хії священиків, дияконів ітд. Після з*їзду благочинних 1903 року назву змінено на ««Известия по Харьковской епархии»; запровадити в ньому розділи: офіційні повідомлення, єпархіальна хроніка, іноєпархіальний від¬діл, різні повідомлення, замітки та об'яви. У 1904 на сторінках Известий було репрезентовано чорносотенську організацію. ВР – визн.явище в іст. укр. і рос. реліг ж-ки блаблабла.

обґрунтувати засади православного світогляду на су-часному рівні – прагнув журнал «Вера и Разум», що апелював до релігійно-філософських учень Античності, Середніх віків, новоєвропейської й вітчизня-ної філософії».суспільство скеровується в своїй діяль-ності доволі невеликою групою лідерів, їх роль у християнському світі тради-ційно належала священикам; до них і звертався часопис у більшості матеріалів.журнал приділяв ве-лику увагу проблемам культури, науки, політики, моралі, аналізуючи та комен-туючи їх з позиції православ’я. Це був перший філософський журнал в Росії, який мав теоретичну богословську (теологічну) орієнтацію.Організатором журналу «Вера и Разум» виступив єпископ Харківський і Охтирський Амвросій. у часопису брали участь відомі учені-богослови – професорів духовних академій і університетів: В. Д. Кудрявцев, П. І. Ліницький, І. М. Корсунський, В. К. Надлер, М. О. Остроумов, А. С. Лебедєв та ін.Відкриття єпископа Амвросія полягало в тому, що богословсько-філософська частина журналу «Вера и Разум» була зброшурована з інформа-ційним листком, який продовжував єпархіальні відомості. Передплачувати жу-рнал мусили всі рядові священики. Переважну частину своєї історії журнал «Вера и Разум» виходив двічі на місяць;Вида-вцем його виступала Харківська Духовна Семінарія, а редакторами – її діючі ректори: І. Кратиров (1884 – 1893), А. Мартинов (1893 – 1894), І. Знаменський (1894 – 1906), інспектор семінарії К. Істомін (1899 – 1906), К. Істомін і ректор ХДС О. Юшков (1906 – 1916) О. Юшков і П. Красін (1916 – 1917).

Кожен відділ мав статус окремого тому; Розподіл за відділами на окремі томи із своєю тематикою й проблемати-кою, колом авторів перетворював їх на журнали в журналі. Іншими словами, на своїх сторінках журнал вів своєрідний богословський і філософський університет, прагнучи забезпечити своїх читачів потрібними знаннями, спираючись на голо-вний педагогічний принцип – наступності в навчанні, рухаючись від простого до складнішого, дотримуючись історизму у викладі розвитку світової філософ-ської думки.

Третій відділ виходив як продовження газети «Харьковские епархиаль-ные ведомости», друкувався щономера з окремою річною пагінацією. Відділ змінював свою назву: у 1904 – 1906 рр. «Известия для Харьковской епархии»; у 1907 – 1915 рр. «Известия и заметки по Харьковской епархии». З жовтня 1915 р. цей відділ виходив як окремий щотижневий часопис «Пастырь и паст-ва» (1915 – 1917) з вказівкою, однак, що це додаток до журналу «Вера и Разум.Найважливіший інформаційний розділ називався «Повідомлення і заміт-ки», що подавався вкожному числі журналу й складався з огляду церковно-релігійної проблематики російських газет. До таких переважно належали «Об-щественно-церковный вестник», «Московские ведомости», «Киевлянин», єпар-хіальні відомості багатьох губерній Росії. Іншими словами, це були ортодокса-льні церковні або проурядові газети.

Новий (другий) період в історії журналу «Вера и Разум» розпочався в 1901 р. і був пов’язаний одночасно і зі зміною керівництва єпархією, і з бурх-ливими політичними подіями, які мали універсальний, загальносуспільних ха-рактер. 3 вересня 1901 р. помер архієпископ Амвросій.Незабаром на Харківську кафедру був призначений член Святішого Си-ноду, Екзарх Грузії Флавіан,Цьому авторові належить більшість інформаційних матеріалів (оглядів, репортажів), наприклад: «Короткий огляд святительської діяльності Високоп-реосвященнійшого Флавіана, нині Митрополита Київського і Галицького, на Харківській кафедрі і його відбуття в м. Київ» (1903. – № 4). Політичні аспекти домінували й у матеріалах академічних відділів жур-налу. Дедалі виразніше окреслювався головний адресат полеміки, яка спрямо-вувалася вже не всередину церкви, а на марксистську соціалістичну теорію.

Арсеній - Втратив глибину й загальний зміст журналу. У ньому збільшилася питома вага реферативних матеріалів і скоротилася частка оригінальних досліджень.

Таким чином, можна виокремити п’ять особливостей у діяльності журна-лу «Вера и Разум» у новітній, другий, період його історії: 1) поширене надмірне висвітлення діяльності архієпископа Арсенія; 2) акцентування на висвітленні місцевих подій Харківської єпархії; 3) збільшення питомої ваги реферативних праць; 4) усунення з журналу найбільш авторитетних авторів, які репрезентува-ли в ньому академічну та університетську професуру; 5) репрезентація на своїх сторінках чорносотенних організацій.

другий відділ журналу «Известия и заметки по Харьковской епархии». Тепер він складався з таких рубрик: І. «Офіційний відділ» (Височайші маніфести, накази Святішого Синоду, Звер-нення консисторії, оголошення навчальних закладів тощо); ІІ. «Статті й замітки керівного пастирського спрямування та інші», ІІІ. «Єпархіальна хроніка», ІV. «Некрологи», V. «Іншоєпархіальний відділ», VІ. «Різні повідомлення і замі-тки». Зберігаючи о основному інформаційний характер, завдяки другій рубрицівідділ наповнювався публіцистичними статтями. Їх авторами були не лише до-писувачі з місць – сільські священики, але й професори університетів.

У лютому 1916 р. заявив про свій відхід від справ К. Є. ІстомінСтруктура журналу складалася з публікацій 6 – 8 статей або подач біль-ших праць, відділу бібліографії, який став обов’язковим у кожному числі жур-налу і додатку, де друкувалися особливо великі за обсягом дослідження або по-бічно пов’язані з діяльністю часопису інформаційні матеріали.У науковому відділі продовжували зрівноважено виступати священики, що мали нахил до богословської творчості, і науковці.

У коротких висновках слід відзначити, що журнал «Вера и Разум» є вида-тним явищем в історії журналістики Харківської губернії. Він існував упродовж 1884 – 1917 рр.,За роки існування в журналі була вперше опубліко-вана проповідницька проза архієпископів Амвросія, Арсенія, Антонія, видатні богословсько-філософські дослідження Т. І. Буткевича, В. Д. Кудрявцева, М. С. Стеллецького, В. Надлера, І. Корсунського, П. Фоміна, Л. Багрецова, Я. Галахова та деяких інших. Часопис зробив визначний внесок у вивчення ан-тичної філософії й риторики, патристики, історії християнської церкви та істо-рії Російської православної церкви, нової й сучасної філософії. Сильним бокомжурналу «Вера и Разум» була філософська антропологія, яка містила ідеї само-достатньої цінності людини, можливості її всебічного розквіту лише за умови активної духовної діяльності, всебічного захисту людського життя як Божого дару.

Особливу позицію журнал займав щодо інтелігенції. З одного боку, часопис адресувався інтелігенції; з другого боку, у журна-лі створювався негативний образ інтелігенції. Вона відірвана від народу, але поривається вчити народ, замість, навпаки, учитися в народу. Журнал «Вера и Разум» як визначне явище в історії української (і росій-ської) релігійної журналістики підлягає більш докладному, ніж досі, вивченню як з боку істориків журналістики, так і з боку істориків філософії. Не все в ньо-му може бути прийняте сьогодні, але й те, що сучасникам здається наївним чи й помилковим у судженнях авторів журналу, потребує свого аналізу й розуміння. Подальшого вивчення чекає й уся церковно-релігійна журналістика Харкова як важливий сегмент ринку фахових періодичних видань.