36. Газета «Слобожанщина»: видавець, програма, матеріали.

«Слобожанщина», як і «Порада», - перша укр. газета Харківщини. Ситуацією, що склалася в процесі революції 1905 р., вирішив скористатися видатний укр. політик, публіцист і жур-т М.І. Міхновський. У січні 1899 р. прибув до Х. і відкрив адвокатську контору. Був серед організаторів Революційної укр. партії (РУП), для якої у вигляді програми написав твір «Самостійна Україна»- пам’ятка укр. публіцистики. У 1903 створив Українську народну партію (УНП). Мав авторитет серед харків*ян. «Слобожанщина: щоденна політична, економічна, літературна, та громадська газета». Єдине її число вийшло 25.03.1906р. Газета містила місцеву хроніку, кореспонденції, фейлетони, огляд худ. виставок, повідомлення телеграфних агентств, бібліографічні нотатки. Багато матеріалів подавалися без підписів. Відкри¬валося число публіцис¬тичними нотатками, пов'язаними з ви-борами до Першої Держ. Думи. За їх стилістикою вгадується перо М. І. Міхновського. Хроніка «Харків, 25 березня» склада¬лася з 3х його статей. 1) «Вибори до Думи Державної». Хто піде до Думи, той і створюватиме закони. Для українців уперше в історії, надана можливість послати своїх представників до виборного державного органу. В українців низька політ. свідомість, немає інтелігенції. Тре формувати укр. політ. на¬цію. 2) «Націоналізм і космополітизм» Міхновський розвинув свою ідею: націоналізм не заперечує кос¬мополітизму, а розширює його на цілий світ. Космополітизм передба¬чає вільну спілку спілок. Люди не повинні бути однаковими. Націоналізм і збереження своєї національної тотожності - це величезна творча сила. 3) «Запросини» - ідея значення нац. преси для пробудження народу. Тепер можна у своїй газеті дбати пор себе! Заклик передплачувати свою газету укр. читачеві. Далі за підписом Е. С-к була опублікована велика стаття «Хар¬ківські виставки картин»: вперше на гро¬мадські гроші в укр. стилі викону¬ються архітектурні й кустарні роботи. Центральне місце займала анонімна стаття «Листок з української історії XVIII століття». Вона викладала історію Коліївщини. Автор вбачав причини Коліївщини не стільки в утисках українського народу поляками, скільки в зраді Росією Переяславського договору, згідно з яким Україна не могла бути предметом міжнародних торгів. За підписом Маленький далі подавалися численні «Малюнки з ви¬борчих зборів», які демонстрували, як чорносотенні кандидати прохо¬дять у списки завдяки неписьменності й політичній недосвідченості рядових виборців. Газета мала свого власкора в Пе¬тербурзі. Друкувала «Слобожанщина» й повідомлення з повітових міст Ук¬раїни. У рубриці «Телеграми» друкувалися повідомлення ПТА (Петер¬бурзького телеграфного агентства). З цих повідомлень поставала картина політичного безправ'я, яка склалася в Росії навіть для панів¬ної нації. Завершувалося перше число «С» бібліографічними повідомленнями, де були анотаційно репрезентовані дві українські книжки. Єдине число демонструвало високі проф. можливості редактора та зібраного ним колективу. За припущеннями проф.. Сидоренко, видання припинилося з огляду на технічні причини й відсутність виключно української друкарні. На думку Комариці, воно й замислювалося як пропагандистська одноднівка з метою агітації за кандидатів ук¬раїнсько-кадетського блоку на виборах до Першої Державної Думи. Обидва ці тверджен¬ня не позбавлені права на існування. + харківський масовий читач не був готовий до сприйняття укр. періодики, укр.. жур-ці бракувало кваліфікованих кадрів. «С» відстоювала ідею укр. культури і політ. самостійності.

«Слобожанщина» і «Порада» були першими українськими газетами Харківщини. До цього часу мали місце лише прецеденти публікації українських текстів у російських часописах.

Революція 1905 р. зрівняла в правах народи Росії, створила нову ситуа-цію для розвитку української періодичної преси. «Тимчасові правила про пері-одичні видання», затверджені 24 листопада 1905 р., передбачали можливість іс-нування журналістики «не на русском языке».

Першим вирішив скористатися новою ситуацією, що склалася в процесі революції 1905 р., видатний український політик, публіцист і журналіст Мико-ла Іванович Міхновський (1873 – 1924).

М. І. Міхновському належить і перша ініціатива видавати в Харкові газе-ту українською мовою. Назвав він її «Слобожанщина: Щоденна політична, еко-номічна, літературна та громадська часопись». Єдине її перше число у форматі А 2 вийшло в світ 25 березня 1906 р. Воно містило місцеву хроніку, кореспон-денції, фейлетони, огляд художніх виставок, повідомлення телеграфних агентств, бібліографічні нотатки. Багато матеріалів подавалися як редакційні, без підпису. Відкривалося число актуальними публіцистичними нотатками, пов’язаними з головною політичною подією – виборами до Першої Державної Думи. За стилістикою цих нотаток легко вгадується перо М. І. Міхновського. Власне, хроніка «Харків, 25 березня» складалася з трьох його статей.

Перша з них мала назву «Вибори до Думи Державної. Для українців уперше в історії, наголосив автор «Слобожанщини», надана можливість послати своїх представників до виборного державного органу, де вони будуть сидіти поруч і нарівні з представниками росіян та інших наро-дів.

Друга стаття називалася «Націоналізм і космополітизм» і розвивала тему попереднього матеріалу. Далі М. І. Міхновський розвинув свою улюблену ідею: націоналізм не заперечує ко-смополітизму, а розширює його на цілий світ. Космополітизм передбачає віль-ну спілку спілок.

Описавши в такий спосіб важке політичне становище українства, наголо-сивши на вирішальності історичного етапу, який переживає вся Росія, у насту-пній статті «Запросини», публіцист «Слобожанщини» розгорнув ідею величез-ного значення національної преси для пробудження народу.

Далі за підписом Е. С-к була опублікована велика стаття «Харківські ви-ставки картин». У ній говорилося про те, що вперше на громадські гроші (Пол-тавського земства) в українському стилі виконуються архітектурні й кустарні роботи.

Центральне місце в першому числі «Слобожанщини» займала анонімна стаття «Листок з української історії ХVІІІ століття». Вона викладала історію Коліївщини й так само була ілюстрована портретами Максима Залізняка та Іва-на Гонти. Окремо автор спинився на причинах Коліївщини, які вбачав не стіль-ки в утисках поляків українського народу, скільки в зраді Росією Переяславсь-кого договору, згідно з яким Україна не могла бути предметом міжнародних торгів.

За підписом Маленький далі подавалися численні «Малюнки з виборчих зборів», які демонстрували, як чорносотенні кандидати проходять у списки за-вдяки неписьменності й політичній недосвідченості рядових виборців.

«Слобожанщина» вже мала свого власного кореспондента в Петербурзі. Віктор П. повідомляв про збори «Благотворительного общества издания обще-полезных и дешевых книг».

• Надрукувала «Слобожанщина» й повідомлення з повітових міст України. («Кобеляцьке культуртрегерство»)

• Рубрика «З російського життя» містила кілька повідомлень, серед них і таке, під заголовком «Спізнилися»

• У рубриці «Телеграми» друкувалися повідомлення ПТА. Із зарубіжних повідомлень опубліковано лише одне – про Паризьку кон-ференцію реформістів, які вимагали 8-годинного робочого дня й збиралися ши-роко відзначити 1 травня.

• Завершувалося перше число бібліографічними повідо-мленнями, де були анотаційно репрезентовані дві українські книжки,

• «Слобожанщина» доводила харків’янам можливість інформаційної діяльності українською мовою, відстоювала ідею української культурної й політичної самостійності.

• за характером і спрямуванням: «Слобожан-щина» увібрала в себе реформаторський дух Революційної української партії М. І. Міхновського,