10. «Украинский вестник»: літературний склад.

«У.в.» (1816-1819) - перший у підросійській Україні літ.-мистецький і громадсько-політ. місячник. Ініціатива створення належала І. Срезневському. Редакторами стали студенти Є. Філомафітський та Розумник Гонорський. Журнал складався з чотирьох розділів: «Наукові статті», «Красне письменство», «Суміш» та краєзнавчий розділ. Для художнього відділу журналу естетичною програмою стала теорія мальовничої прози Р. Гонорського – зірки літ-го Х. початку ХІХ ст. Головна ознака такої прози – вміння зображати картини дійсності так, щоб передавати у фонетичній значимості слова ознаки відтворюваних явищ. У журналі панував культ навчання, засвоєння кращих світових зразків на своєму нац. ґрунті. Гонорський прагнув збагачення рос. мови за рахунок мови, з якої перекладався твір. Тому переважали твори іноземних авторів, перекладені місцевими діячами. Друкувались уривки творів, які найбільше відповідали еталонам мальовничої прози. Це були твори Шатобріана, Вінкельмана, Мармонтеня та ін. Лише один місцевий письменник витримав конкуренцію зі світовими авторитетами. Гонорський запросив до журналу Івана Вернета, твори якого являли собою зразки ліричної прози, побудовані на суб’єктивному погляді на світ.

У відділі віршів друкувались твори Срезневського, Філомафітського, Кричевської тощо:) Видатним співробітником журналу став Гулак-Артемовський, з приходом якого журнал почав відводити більше місця перекладам з польської мови. Журнал друкує твори Гулака-А. укр. мовою, які були виконані у бурлескно-травестійному стилі та відображали укр. нац. колорит. У журналі був опублікований і Г. Квітка (Фалалей Повінухін) – «Листи до видавців».

Головний здобуток журналу – публікування худ. прози І. Вернета, укр. поезії Гулака-Артемовського, естетичних праць Р. Гонорського. Літ. творчість може призвести до зростання нац. самосвідомості – уряд заборонив видання.

11. «Украинский журнал».

«У.ж.» (1824-1825) було дозволено видавати за двох умов: часопис повинен залежати від універу; упорядковувати його повинен один з членів універу. Їм став О.В. Склабовський з кафедри історії рос. літ. Це перше видання, на обкладинці якого було зазначено « издаваемый Х. универом». Поділу на розділи часопис не мав. В одну рубрику збиралися матеріали пвд заголовками «Вірші» і «Суміш». Саме в цей час міністерство освіти було передане під контроль духовенства. І релігійно-проповідницька проблематика стає типовою для «У.ж.». Джерела таких статей – доповіді на Біблійному товаристві та зборах універу. Та вплив універу був і позитивний: друкувалися матеріали з природничих наук. Журнал друкував праці, що становили практичний інтерес. Слабко були представлені історія та етнографія. Найвагоміше місце у науковому відділі посідали праці, пов’язані з естетикою. Відзначився матеріал І. Кульжинського, який звернув увагу на багатство укр. фольклору і на літ. укр. мову. Хоч часто погляди автора є досить суперечливими, стаття – перша постановка питання про укр. письменство. Головним автором літературознавчих матеріалів був редактор О. Склабовський. У праці «Розгляд оди, вибраної Ломоносовим з Іова» автор критично розглядає твори Ломоносова. До цього критика в рос. суспільстві була відсутня. Стаття «Про наслідування» доводить думку, що всі худ. твори – лише копії, зняті з природи. Природа розумілась як справжній, історичний, міфологічний та ідеальний світи. Крім того, наслідування – шлях для поетичного навчання. Праця «Про користь і мету поезії» визначає центральне місце поезії у житті освіченої людини. Поезію поєднує в собі філософію та історію, доповнюючи та збагачуючи їх поетичною формою та почуттям. Поезія має під виглядом задоволення давати повчання! У журналі друкувались і доволі посередні поетичні твори Склабовського. Крім того, було надруковано 4 вірші декабриста В. Раєвського про становище політ. в’язня. Обговорювалась також поема К. Рилєєва, що могло послужити закриття журналу. Худ. проза представлена слабко. Друкувалися релігійно-дидактичні твори І. Вернета.

У 1824 – 1825 рр. тут реалізується новий видавничий проект – «Украинский журнал». Епізод його виникнення дивовижно цікавий.: новий попечитель Єгор Васильович Корнєв , узрів, що немає часопису, виклопотав його. Умови його появи були такі: часопис повинен залежати від Хар-ківського університету, а його упорядкування має бути доручене одному з чле-нів цього вищого навчального закладу. Цим членом і став ад’юнкт кафедри іс-торії російської літератури Олександр Васильович Склабовський. «Украинский жур-нал» був першим виданням, на обкладинці якого стояли слова: «издаваемыйХарьковским университетом».

Видавався він форматом 1/8 др. ар., мав обсяг – до 5 др. ар.кожне чис-ло. За два роки його існування вийшло 48 книжок. Тираж часопису досяг 600 примірників, що було високим показником його популярності.

Поділу на розділи часопис не мав. Кожний новий твір вміщувався в ньо-му під порядковим номером, позначеним римською цифрою. В одну рубрику, однак, збиралися матеріали, уміщені під заголовками «Вірші» і «Суміш».

«Украинский журнал» був дитям свого часу і увібрав усебе усю склад-ність переддекабристської доби, її духовні й політичні шукання.Релігійно-проповідницька проблематика була типовою для «Украинского журнала», про що свідчать статті Василя Якимовича «Про відношення просві-ти, моралі й політики до істин одкровення» (1924. – № 7), самого Панаса Моги-левського «Про користь, що виникає від читання Святого письма», кн. Ан. Кейкуатова «У чому полягає справжня мудрість людини» (1825, – № 16) та деякі ін. Джерела цих статей – доповіді авторів на засіданнях Біблійного то-вариства і урочистих зборах університету.

З огляду на значну кількість релігійно-містичних, теологічно-проповідницьких матеріалів важко твердити, що «Украинский журнал» був ре-альним продовженням «Украинского вестника». Але вплив університету був і позитивним. «Украинский журнал» друкував статті з природничих наук, які мирно сусідили на його сторінках з релігійно-проповідницькими матеріалами.

Двома подачами, наприклад, була опублікована праця П. А.П. А. Затеплинського «Про астрономію» (1824. – № 19-20; 21). Професор математики Матвій Байков опублікував працю «Про лічильні системи» (1824. – №№ 17 – 18),У № 17-18 (1825) була опублікована стаття професора економіки Івана Дьячкова «Про вигоди торгівельного балансущо теж постала з промови на урочистих зборах університету 30 серпня 1825 р.Університетський рівень все ж відчувався в «Украинском журнале». Тут були опубліковані важливі для свого часу наукові праці, які становили інтерес як для широкого читача, так і для вузького кола науковців. Журнал відбирав для друкування не абстрактно-теоретичні праці, а такі, що становили практич-ний інтерес, матеріали яких могли бути використані в господарчому житті.

Дуже слабко була представлена історія як наука та етнографія. Проте найвагоміше місце в науковому відділі «Украинского журнала» посідали праці, пов’язані з естетикою, маючи на увазі, що й літературна критика кваліфікувала-ся тоді як рухома естетика.

Передусім слід відзначити працю Івана Кулжинського «Деякі зауваження щодо історії і характеру малоросійської поезії» (1825. – № 1 – 3),яка була пер-шою, що звертала увагу на багатство українського фольклору і на професійну літературу українською мовою, яка саме зароджувалася.Але головним автором літературознавчих матеріалів в «Украинском жур-нале» був сам редактор О. Склабовський.Най-прикметніші з них – це твори: «Розгляд оди, вибраної Ломоносовим з Іова» (1824. – № 1 – 3), «Про наслідування»(поділив природу на чотири світи: 1) світ справжній – моральний, фізичний, по-літичний; 2) світ історичний, де живуть великі тіні минулих діячів та їхні славні вчинки; 3) світ міфологічний або баснословний, населений богами й стародав-німи героями; 4) світ ідеальний або можливий, уявою поета створений з усього, що тільки є в справжньому світі) (1824. – № 6), «Про користь і мету поезії» (1824. – №№ 16 – 17). До останньої статті навіть додано примітку: «З лекцій, читаних студентам в Імператорському Харківському університеті».Головний доробок О. Склабовського як автора припадає на перший рік видання журналу, надалі часопис набув розголосу й популярності й потреба в авторських матеріалах редактора відпала, він міг зосередитися на своїх безпо-середніх функціях.

О. Склабовський будував свій курс словесності в Харківському універси-теті, спираючись на традиції викладання піїтики в класичних українських на-вчальних закладах: Києво-Могилянській академії та Харківському колегіумі, що мали на меті не тільки дати студентам ґрунтовні знання з теорії та історії лі-тератури, але поруч з цим навчити тих, хто має до того природні здібності, пи-сати художні твори, переважно вірші.

Ужурналі друкувалися чотири вірші декабриста Володимира Раєвського (1795 – 1872): «Наслідування Горацію» (1824. – № 13), «Безплідна любов» і «Пісня невільника» (1824. – № 19-20), «Картина бурі» (1825. – № 4).у літературній критиці «Украинского журна-ла», де була розміщена анонімна стаття «Погляд на поему під назвою: «Война-ровський» (1825. – № 19-20). Присвячена вона однойменній поемі К. Рилєєва. Художня проза в журналі була представлена дуже слабко. Тут опубліко-вано кілька перекладних творів другорядних зарубіжних авторів, а з оригіналь-них письменників – усе той же Іван Вернет.