1917 Рік став цілою епохою в історії України, українського народу та його журналістики:

З одного боку, самі події цього року були наслідком багаторіч-ного виховання українського громадянства, роботи багатьох поколінь видатних діячів над освідом иоленням українського народу й піднесенням його національної самосвідомості. З другого боку, цей рік визначив на близьке й далеке майбутнє долю українського народу, сформував суспільно-політичні умови, у яких йому довелося вести протягом наступних кількох поколінь боротьбу за своє вижи-вання та існування

Повідомлення про повалення самодержавства Харків отримав 27 лютого 1917 р.

Законна влада в Росії перейшла до Тимчасового уряду, який був створе-ний Державною Думою. За підтримки Думи й Тимчасового уряду російська преса швидко завоювала омріяну свободу слова.

Громадський комітет незабаром трансформував офіційну урядову газету «Губернские ведомости» у видання щоденної га-зети «Известия Харьковского губернского общественного комитета (Губернс-кие ведомости)». (з 23 березня 1917 р., газета оголосила себе офіційним орга-ном комітету. Можна припус-тити, що з втратою політичної популярності партії кадетів, яка була основою Громадського комітету, занепадала й газета цього самоврядного органу, а на чергу дня висувалися інші політичні сили.

Економічна руїна спричинилася до того, що в 1916 р. в Харкові припини-ла існувати щоденна газета «Утро». Але з тих газет, що існували до Лютневої революції, кадетські органи влади підтримували «ЮК» і «Русская жизнь». Остання зробила навіть кілька додаткових випусків «Экртренный выпуск газе-ты «Русская жизнь»: Телеграммы Петроградского телеграфного агентства» (1917. б. н., 4 квітня, 25 травня), але цей почин не переріс у традицію.

Крім офіційних органів влади, під час революції населенням створювали-ся різні інститути самоврядування та самоорганізації.

Харківська Рада розпочала випуск своєї газети «Известия Харьковского Совета рабочих и солдатских депутатов» (1917. № 1 – 83). Не просто висвітлення політичних подій, а тенденційний коментар до них складав зміст переважної більшості публікацій. Не інформаційна функція, а публіцистична й агітаційна актуалізувалися в революційній ситуації. Крім цього російськомовного пресового органу Харківська Рада робітни-чих і солдатських депутатів виступила видавцем української газети «Вісті з Пі-вдня» (1917). Харківська губернська Рада селянських депутатів два місяці влітку 1917 р. видавала газету «Труд и воля» (1917, № 1, 24 червня – № 61, 23 серпня).

Газета «Рідне слово» (№57)

Укр. щотижнева, 1917, 22№.Споч.видавцем значився Харк.губ.орг.ком-т. Ред.-Г.Хонкевич.1-5№ -заклик до усвідомлення себе укр.-ми та єднання, добра для усього укр.народу(гасло).16.04. була обрана Губ. Укр. Рада, Хоткевич став її членом. «РС» мало стати органом Ради-але його не затвердили→Х-ч зробив г-ту приватною, став її ред. та головним автором. Мат-ли:публіцистика, теми:піднесення нац. свідомості, заснув. «Просвіт», обґрунтування для У. потреби в автономії та незалежності, полеміка з рос. псевдодемокр-ми. Ст. «Кілька думок»-обурення від Харк. повітового учительськ. з“їзду, де вирішували, чи існує укр. народ та його мова. Він роз”яснює знач. для укр. свідомості запровадження укр. мови в освіту.Публ-є свою промову в Х. міській думі з укр. питання-про несправедливість того, що в складі місцевих органів самоврядування-тільки один представник від укр.-ців-ніякої рівності націй нема!→боровся за справедл. розв”язання нац. питання. Ек. руїна, страйки друкарів→між 29.07 і 14.10 у виході газети-перерва→відновл. На три номери. В ост. №-ст. «Сьогоднішній день»-про переконання автора у згубності для укр..народу шляху анархії, коли він перебуває у Рос.державі. Порятунок-федеральний устрій. «РС» виконала свою місію. Проф. ведення, публіц-ний захист культ. та політ. інтересів укр. народу-видатне явище!

3 березня у Харкові відбувся стихійний український мітинг. → 1 квітня 1917 р. Гнат Хоткевич розпочав видання української щотижневої газети «Рідне слово». Видавцем газети значився Харківський губернський організаційний комітет (№№ 1 – 4).

МЕТА: « освідомлення й єднання»згуртування українських сил у Харкові

→ Рада НЕ ЗАТВЕРДИЛА «Рідне слово» своїм органом+НЕ ВИБРАЛА ХОТКЕВИЧА ГОЛОВОЮ → Г. Хоткевич, який дорожив своїм часописом і можливістю публічно роз-мовляти з аудиторією, не припинив її видання, але оголосив «Рідне слово» сво-єю приватною газетою +заснував видавничу спілку «Рідне слово», створив видавництво.

ОСОБЛИВОСТІ ГАЗЕТИ

• Г. Хоткевич був редактором і головним автором «Рідного слова».

• цілковита відсутність ху-дожніх творів, доробок Г. Хоткевича в газеті – це публіцистика.

• теми –піднесення національної свідомості українського населення Слобожанщини, заснування «Просвіт», обґрунтування для України потреби в автономії, а потім і цілковитої незалежності, аргументація на користь українського діловодства, активна полеміка з великоросійськими держиморда-ми від демократії, яких було достатньо в зросійщеному Харкові. (У статті «Кілька думок» (1917. – 8 і 15 квітня) Г. Хоткевич виклав свої враження від Харківського повітового учительського з’їзду, що відбувався 25 – 26 березня. )

• роз’яснював читачам необхідність запровадження української мови в освіту, викривав псевдодемократичні кроки русифікаторів, які прагнули використати демократичні механізми для збере-ження попередньої ситуації. (промовА Г. Хоткевича в Харківській міській думі з українського питання).

Між 29 липня і 14 жовтня у виході газети настала перерва, спричинена економічною руїною. Зростали ціни на папір і поштові послуги. Але Г. Хоткевич, очевидно, зумів заснувати пайове товариство й від-новити видання газети, хоча після перерви й вдалося видати всього три числа.

ЗАСЛУГА ГАЗЕТИ:

1.Г. Хоткевич у «Рідному слові» боровся за справедливе демократичне розв’язання національного питання, пробуджував українську національну сві-домість харків’ян, залишаючись і надалі пропагандистом ідей, політики й пози-ції Харківської губернської української ради.

2.Порятунок автор бачив у справедливому розв’язанні національного пи-тання, запровадженні в Росії федеративного устрою. Причому під федерацією Г. Хоткевич розумів здійснення права українського народу на національне са-мовизначення і побудову Української держави.

3.ЯУ зростанні впливу українських партій, посиленні їхньої присутності в суспільно-політичному житті Харкова упродовж 1917 р. слід вбачати заслугу української преси, зокрема газети «Рідне слово».

Захоплення більшовиками влади в Харкові та їх інформаційна політика (№59)

Після проголошення ЦР про створення УНР, Харк. Рада роб-чих і солд-ких деп-в прийняла резолюцію про недовіру ЦРді й визнання уряду Нар. Комісарів у Петрограді. Б-кі війська і загін «Червоної гвардії» прибули до Х-ва 8.12. Перевага збройних сил дозволила б-кам розправитися з харк. дем-ю -в ніч з 8 на 9.12 війська ЦР були роззброєні. Вже 9.12 харк. б-ки ліквідували «Южний край». а 17.12 реквізували її редакцію і друкарню. 11-12.12 в місті пройшов І Всеукр. З”їзд Рад, де У. проголосили УНР, а уряд- Нар. Секретаріатом.Офіц пресовим органом нового уряду стала г «Вісник УНР» (17-18). Газета проголошувала ЦР ворогом народу. За «Постановою комісара у справах друку Х-ва…» видання, що працюв. в інтересах контррев-ї, будуть закр.Радянські газети вимагалося продавати за номінальною ціною, що дозволяло спекулювати над іншими.Були заборонені продаж і пошир «сыщицкой»літ-ри, н-д, Конан-Дойль. Загалом усі газети, окрім більшовицьких, кваліфікувалися як буржуазні, звинувачувалися в служінні реакції.«Вісник УНР» маніпулюв свідомістю читачів: перебільш опір ворога, військові потуги червоних.замовч незахищеність ЦР, що під Крутами її захищ студенти, які жорстоко були розбиті.при інформ-ні про міжнар події, мат-ли добиралися так, що склад-ся враження, наче весь світ вітає б-кий держпереворот, насильницьке захопл влади, за їх прикладом усюди посилення рев руху та криза капіталіст. світу і що перемога всесв рев-ції-скоро! При висвітленні профсп життя будувався контраст як «учора» та «сьогодні», що б-ки на керівних посадах краще відстоюють робітничі інтереси. У інф пол.-ці б-ки викор манипулят технології, ставлячись до преси як до інструменту гвалтування мас!

Навесні в Харкові склалося традиційне для України 1917 р. тривладдя. Законний Тимчасовий уряд був репрезентований губернським комісаром і Гро-мадським комітетом. Протистояла їм Харківська рада робітничих і солдатських депутатів, яка складалася переважно з представників російських лівих партій і політично орієнтувалася на аналогічний Петроградський совєт. Місцевим орга-ном Української Центральної Ради була Губернська Українська Рада. Кожна політична сила ґрунтувалася на засадах демократії й виборності, мала свої ор-гани в повітах, виконавську вертикаль та намагалася організувати свою періо-дичну пресу.

9 липня в Харкові пройшли вибори до міської думи. Отримані результати відо-бражали рівень популярності й соціальну базу політичних сил. Перше місце (46,4 %) голосів виборців дістав список «Земля і воля», у якому об’єдналися українські й російські есери. На другому місці, але з великим відривом від першого, виявилася партія кадетів (13,5 %). На третє місце вийшов в основному меншовицький «Об’єднаний соціал-демократичний список» (11,6 %). І лише на четвертому місці були більшовики (9,3 %).

Більшовики спрямували до Харкова загін талановитих агітаторів. Було вирішено посилити Харківську організацію за рахунок робітничих кадрів з Донбасу й Криворіжжя. Пропаганду своєї діяльності більшовики здійснювали через щоденну ро-сійськомовну газету «Пролетарий» (1917. № 1, 10(23) березня – № 135, 21 вере-сня (5 жовтня), яка мала статус офіційного органу Харківського комітету РСДРП.

Редактором газети «Пролетарій» протягом усього часу її існування був О. В. Сурик (Ємельянов). До складу редакційної комісії увійшли В. І. Заборенко, Д. І. Ерде (Райхштейн), П. Д. Рижов, С. І. Картозія, М. Л. Рухимович, тобто майже в повному складі керівництво губернської пар-тійної організації. Редакція первісно розміщалася в приватній квартирі на вули-ці Клочківській, 57, яку тоді знімали О. В. Сурик і В. І. Заборенко.