12. Альманахова журналістика Харківської школи романтиків.

Після декабристського повстання (рубіж 1825-1826) для придушення вільної думки у 1826 прийнятий новий «Цензурний устав», внаслідок чого видання періодичних видань виявилось майже неможливим. У ІІ половині 1820-х у середовищі студентів універу навколо І.І. Срезневського сформувалася група – Харк. школа романтиків. Естетична програма включала в себе такі тези: укр. мова – самостійна мова з глибокою історією; аргументація за допомогою укр. народної творчості; самі творили укр. мовою укр. літ-ру:); розвиток укр. мови не становить небезпеки для рос. самодержавства. У 1831 з друкарні Х. універу вийшла книжка «Украинский альманах». Упорядники (Срезневський, Розковшенко) надали альманаху укр. вектор. Тут дебютував Є. Грнбінка. Альманах поєднував наукові праці і красне письменство, фольклор та літературні записи, переклади та оригінальні твори, вміщав рос. та укр. тексти. «У.а.» започаткував низку подібних видань. Наступний альманах – «Утренняя звезла» (межа 1833-1834). Керівник – І. Петров, матеріали збирав Г. Квітка. З’явилося 2 томи: 1- з рос., другий – з укр. творами. Так у 1834 у Х. виходить перше видання укр. мовою. Другу книгу відкрив Квітка програмовим твором – «Суплікою до пана іздателя», оповіданням «Салдацький патрет», де автор наголошує, що оцінювати укр. літ. Беруться люди некомпетентні. Друкується вперше в альманасі уривок з повісті «Маруся». Друкувались тут Срезневський, Гулак-Артемовський, Гребінка, твори Котляревського. Алманах – перше ілюстроване видання в історії укр. жур-ки! Поки Срезневський був у подорожі поза Х., лідерство переймають Костомаров, О. Корсун, А. Метлинський 1841 виходить альманах «Сніп», упорядкований Корсуном. Це книжка, що спеціалізувалася на подачі літ. творів. У 1843 виходить 3 томи альманаху «Молодик», упорядковані І. Бецьким. 1й том – рос. твори; 2й містив укр. відділ, упорядкований Костомаровим; 3й – наукову прозу, істор. документи, де містилась праця Костомарова «Обзор сочинений...» - започаткована справжня наукова літ. критика!!! У 1848 виданий «Южный русский сборник» А. Метлинського. Це було 5 книжок, кожна з яких містила великий літ. твір, і могла існувати окремо. Додавались до творів і біографічні довідки про авторів. Альманах закріпив потяг до спеціалізації, не містив фольклорних записів, наукових статей, мав виключно літ. ха-ер. ХШР – перше цілісне гуртове естетичне явище у новій укр. літ. Її Жур-ка зросла на літ. грунті. Та несприятлива зовн. ситуація не дозволила цим проектав вирости у довготривалі видання. Учасники з часом відходили від справи (Корсун) або переходили до табору рос. культури (Срезневський, Костомаров).

Після декабристського повстання, на рубежі 1825 і 1826 рр., у Росії роз-почалася нова епоха, зміст якої визначався страхом царського уряду перед мо-жливими новими повстаннями.Прийнятий у 1826 р. новий «Цензурний устав» наклав важкі кайдани на будь-яку розумову діяльність.Людина, яка б наважилася створювати періодич-не видання, повинна була пройти спеціальну перевірку цензурного комітету з поданням до нього програми видання, своїх попередніх творів, а також (навіть!) послужного списку та інших документів, що засвідчували ревне виконання особою її посадових обов’язків.У різних параграфах уставу заборонялися тво-ри, де прямо або опосередковано засуджувався монархічний спосіб правління; твори, у яких послаблювалося або піддавалося сумнівам святе учення;Кількість охочих видавати періодичні видання в Росії різко скоротилася, а в провінції вони зовсім зникли.Місцем її зародження став усе той же університетський Харків, де традиційно концентрувалася талановитамолодь з усього Півдня Росії. У другій половині 1820-х рр. у середовищі студентів університету навко-ло Ізмаїла Івановича Срезневського сформувалася група однодумців, з якої пос-тупово виросло видатне духовно-культурне явище – Харківська школа роман-тиків.Сумарно естетична програма Харківської школи романтиків може бути викладена так: 1) українська мова не наріччя російської чи польської мов, а са-мостійна мова з глибокими історичними коренями й блискучими перспектива-ми й можливостями для творення нею літератури й науки; 2) аргументи на ко-ристь української мови черпалися не з нової літератури, яка ще була доволі бід-ною, але з величезної за обсягом і визначної за естетичними якостями українсь-кої народної творчості; 3) можливість створення повноцінної словесності укра-їнською мовою (української літератури) була реалізована самими харківськими романтиками у власній творчості; 4) розвиток української літератури не стано-вить небезпеки для російського самодержавства, яке не має підстав перешкоджати творенню нової української літератури

У 1831 р. з друкарні Харківського університету вийш-ла книжка Харківської школи романтиків – «Украинский альманах». Упоряд-никами альманаху (І. І. Срезневським та І. В. Розковшенком) висувалася істотна вимога до авторів – подавати твори або українською мовою, або пов’язані з українською тематикою, але послідовно дотриматися її не вдалося, що надало книжці еклектичного характеру.Його окрасою став вірш «Козак» Левка Боровиковсь-кого. Гарне враження справляли українські поезії Опанаса Шпигоцького «Ма-рія» і «Малоросійська балада». Тут дебютував Євген Гребінка російським вір-шем «Рогдаев пир». Під кількома псевдонімами виступив І. Срезневський. «Украинский альманах», незважаючи на свою зовнішню скромність і не-претензійність, започаткував цілу низку подібного роду видань в Україні. Пе-редусім слід відзначити, що він постав у руслі традицій харківської періодики. Основні засади добору матеріалу, виявлені в «Украинском альманахе», такі, як поєднання прозових і поетичних творів, наукових, історико-літературних праць і красного письменства, фольклорних записів і літератур-них писань, перекладів і оригінальних творів, вміщення поруч російських і українських текстів, – усе це було продуктивно сприйняте творцями майбутньої альманахової журналістики.«Утренняязвезла», що вийшов у двох книжках у Харкові на межі 1833 і 1834 рр. Видавцем нового видання ви-ступив Іван Матвійович Петров, який з’явився в Харкові в 1833 р. на посаді гу-бернського скарбника.у першій розмістивши російські, а в другій – українські твори. Українські матеріали містив і перший том. Орест Сомов під псевдонімом П. Байський надрукував «малоросійський переказ» «Недобре око», а І. Срезневський – нарис «Уривки із записок про старця Григорія Сковороду, українського філософа». Другу книгу відкривав Г. Квітка «Суплікою до пана іздателя», яку можна вважати естетичним маніфестом прозаїка й першим тво-ром української літературної критики.Як упорядник Г. Квітка запросив до участі в альманахові І. Срезневського, який подав тут цикл «Запорозькі пісні», П. Гулака-Артемовського, який умістив тут байки «Батько та син» і «Рибка», гумористич-ний переклад двох од Горація «До Пархома» і романтичну баладу «Рибалка» (переспів з Й. В. Гете), Є. Гребінку, який надрукував уривки з свого перекладу поеми О. С. Пушкіна «Полтава» і кілька байок. Завершували другий том «Утренней звезды» твори І. Котляревського: уривок з шостої книжки «Енеїди» і пісні з «Наталки Полтавки» з нотами до них харківського композитора А. Й. Барсицького.

Публікацію пісень супроводжувала ілюстрація – літографія української дівчини (Наталки Полтавки) відомого російського гравера академіка І. Чеського.Альманах засвідчив нарощування літературного потенціалу Харкова. У всякому разі закордонна подорож І. Срезневського (19. 09. 1839 – 23. 09. 1842) не спинила в місті культурного життя. Лідерство в Харківській школі романти-ків переймають інші особи: той же М. Костомаров, А. Метлинський, О. Корсун. Виходять не лише альманахи, але й авторські українські книжки: «Сава Чалий» (1838), «Украинские баллады» (1839), «Ветка» (1840) Ієремії Галки (М. Костомарова), «Думки і пісні та ще дещо» (1839) Амвросія Могили (А. Метлинського), «Украинские поверья» (1840) О. Корсуна. Рух, зініційова-ний І. Срезневським, тривав і за його відсутності, вийшов назовні і з герметич-ного спочатку гуртка перетворився на значне літературне явище.Як розвиток видавничих ініціатив слід сприймати упорядкований Олек-сандром Корсуном альманах «Сніп» (1841). Це була українська книжка, що спеціалізувалася на подачі літературних творів: трагедії М. Костомарова «Пе-реяславська ніч», «сатирицької поеми» Порфира Кореницького «Вечерниці»дебютної добірки віршів Михайла Петренка, ліричних поезій та «українських повір’їв» самого О. Корсуна.У 1843 р. в Харкові вийшли відразу три томи альманаху «Молодик», упо-рядковані Іваном Бецьким. Перший том складали російські твори, другий міс-тив «Український відділ», упорядкований М. Костомаровим, третій – наукову прозу й публікацію історичних документів.Найбільш прикметні публікації першого тому – драма Ю. Коженьовського «Горець», яка відома в українському культурному світі в численних переробках; повість Г. Квітки «Основание Харь-кова». У «малоросійському відділі» були надруковані вірші М. Костомарова, Т. Шевченка, А. Метлинського, М. Петренка, Я. Щоголева; проза Г. Квітки й того ж самого М. Костомарова. Третій том містив видатну працю М. Костомарова «Обзор сочинений, писанных на малороссийском языке».Після смерті В. Каразіна (1842) і Г. Квітки (1843), від’їзду з Харкова М. Костомарова (1844) місто спорожніло, і сам І. Бецький у 1845 році переїхав на мешкання до Москви. Як і задум О. Корсуна продовжувати видання альманаху «Сніп» не був реалізований, так і І. Бецькому не вдалося перетворити «Молодик» на періодичне видання

Завершив цикл альманахових видань Харківської школи романтиків «Южный русский сборник» А. Метлинського. Виданий у 1848 р., він проте був підготовлений чотирма роками раніше, але не міг вийти в світ через брак кош-тів. Альманах складався з п’яти частин, які продавалися як окремо, так і переп-летені в одну книжку.У першій книзі друкувалися «Думи та співи» Михайла Петренка і «Думки і пісні» самого упорядника. У другій частині була опублікована велика поема Стефана Александрова «Вовкулака, українське по-вір’я: Оповідання у віршах». Третя частина містила поему Михайла Макаровсь-кого «Наталя, або Дві долі разом». Четверта – «повість у віршах того ж автора «Гарасько, або Талан і в неволі». У п’ятій – друкувалася драма Г. Квітки «Щира любов, або Милий дорогше щастя».До публікацій творів упорядник додав короткі біографічні довідки про авторів.У цілому ж «Южный русский сборник» став видатним явищем в україн-ській культурі. Це була товста, поважна українська книжка, що демонструвала рух української літератури до поважних тем, стильового вдосконалення, нової культури видання. Альманах закріпив потяг до спеціалізації, він не містив фо-льклорних записів, наукових статей, джерел з історії, а мав виключно літерату-рний характер, будувався як художня книжка для читання з невеличкими дові-дками про авторів. Він мав якоюсь мірою підсумковий характер, був поклика-ний зберегти для нащадків твори тих письменників, яких уже не було між жи-вими.Харківська школа романтиків була першим цілісним тривалим у часі гур-товим естетичним явищем у новій українській літературі. Її журналістика зрос-ла, безумовно, на літературному (а не інформаційному) ґрунті. Проте, частина альманахів школи замислювалися упорядниками як багатообіцяючі видавничі проекти, які мали перетворитися на повноцінні періодичні видання. На жаль, несприятлива зовнішня ситуація (невизнання української мови офіційною й де-мократичною Росією) спричинила внутрішню слабкість українського культур-ного руху.