2. Обчислення в Excel 2010, формули та функції

   1. Створення формул

Формула в Excel створюється в комірці, починається зі знака рівності «=», може включати сталі значення, посилання на комірки (вводять клацанням лівою кнопкою миші), імена, функції або оператори.

Результатом роботи формули є нове значення, що виводиться як результат обчислення формули за вже наявними даними після натиснення клавіші Enter. Якщо значення в комірках, на яких є посилання у формулах, змінюються, то результат зміниться автоматично.

У формулах Excel використовують ті ж правила (пріоритети), що й у математиці, застосовують такі оператори (наведені в порядку убування пріоритетів, тобто в порядку виконання):

1. круглі дужки «(», «)»;

2. функції (розглянуто нижче);

3. «^» піднесення до степеня (наприклад, =9^2);

4. «*» множення, «/» ділення;

5. «+» додавання, «-» віднімання.

Посилання (адреса) однозначно визначає комірку або групу комірок робочого аркуша. Посилання вказують, у яких комірках знаходяться значення, які потрібно використати як аргументи формули. За допомогою посилань можна використати дані, що знаходяться в різних місцях робочого аркуша, а також значення однієї й тієї ж комірки в декількох формулах.

Можна також посилатися на комірки, що знаходятьсяна інших аркушах робочої книги, в іншій робочій книзі, або навіть на дані іншого додатка. Посилання на комірки інших робочих книг називають зовнішніми. Посилання на дані в інших додатках називаються віддаленими.

В Excel 2010 максимальна довжина формули збільшена з 1 000 до 8 000 символів.

Створення імен комірок. Ім'я  це ідентифікатор, який просто запам'ятати, текст, який можна використати для посилання на комірку, групу комірок, значення або формулу. Створити текстове ім'я для комірки можна в полі імені, набравши його з клавіатури, або через вкладку стрічки Формули, група Визначені імена  Присвоїти ім’я (за текстом у комірці). Текстове ім’я комірки є абсолютним посиланням на неї, тобто замінює абсолютну адресу і не потребує фіксації (див. у наступному розділі).

Відображення формул на аркуші. Існує можливість відображення формул у всіх комірках робочого аркуша, для цього необхідно застосувати настройку із вкладки стрічки Файл  Параметри  Додатково, ввімкнути опцію Показувати формули, а не їх значення з групи Показати параметри наступного аркуша.

Заміна формул значеннями. У процесі роботи з формулами може виникнути необхідність заміни в комірці значення, обчисленого за формулою, результатом обчислень. Для цього потрібно виділити комірку або діапазон, скопіювати в буфер, а потім вибрати в контекстному меню Спеціальна вставка команду Значення або натиснути послідовно клавіші F2, F9.

Настройка обчислень. У разі зміни вихідних даних у комірках формули перераховуються автоматично. Для перерахування формул за командою користувача слід застосувати настройку із вкладки стрічки Файл  Параметри  Формули – Параметри обчислень, вибрати спосіб перерахування формул вручну, після цього перерахування буде виконано натисненням клавіші F9.

Формула масиву. Масив – це набір або кілька наборів значень, об'єднаних спільними обчисленнями. Формула масиву – це формула, у якій проводиться кілька обчислень над одним або декількома наборами значень (аргументами масиву), а потім відображається один або кілька результатів. Результатом застосування формули масиву, як правило, є також масив, що може бути корисним, наприклад, для обчислень із матрицями. Формулу масиву створюють за тими ж правилами, що й звичайну формулу, тільки поміщають у фігурні дужки {}, які додаються сполученням клавіш Ctrl+Shift+Enter наприкінці створення формули. При цьому якщо ввести ці дужки вручну, то формула буде перетворена на текстовий рядок і перестане працювати. Одна формула масиву може, як правило, замінити собою кілька формул, розташованих на аркуші, допомагаючи виконувати складні розрахунки з отриманням множинного результату.