- •1. Господарський розвиток за первісної доби
- •3. Економічна думка стародавнього сходу
- •4. Характеристика господарського розвитку Стародавньої Греції
- •5. Особливості та фактори розвитку господарства Риму
- •6. Розвиток економічної думки античного світу
- •7. Розвиток ремесл та міст в середні віки
- •8. Стан та напрямки розвитку торгівлі у середні віки
- •9. Основні аспекти господарського розвитку країн зах європи і сша
- •10. Еволюція аграрних відносин в україні
- •11. Економічне вчення меркантилізму
- •12. Історичні та теоретичні передумови виникнення класичної політекономії
- •13. Економічні погляди засновників класичної поличної економії
- •14. Економічне вчення фізіократів
- •15. Економічна система Адама Сміта
- •16. Передумови та суть промислового перевороту. Промисловий переворот в провідних країнах Заходу
- •17. Економічне вчення Рікардо
- •18. Економічне вчення Маркса
- •19. Процес індустріалізації, його суть та фактори.
- •20. Аграрні реформи в Україні
- •21. Виникнення та методологічні особливості маржиналізму
- •22. Австрійська школа граничної корисності
- •24. А. Маршалл та його вклад в економічну теорію
- •26. Світове господарство в період Світової війни та подолання її наслідків
- •27.Світова економічна криза 1929 – 1933
- •28. Економічне вчення Кейнса та кейнсіанська революція.
- •29. Індустріалізація та колективізація в Україні та їх наслідки
- •30. Економіка країн світу в роки Другої Світової війни
- •31. Динаміка та структурні зміни господарського розвитку країн в другій половині 20 ст.
- •32. Неокейнсіанство
- •33. Економічна концепція монетаризму . М. Фрідман.
- •34. Розвиток економічних теорій неолібералізму
27.Світова економічна криза 1929 – 1933
Наступний циклічний спад виробництва на зламі 20—30-х років вилився у справжню економічну катастрофу, найбільшу в історії індустріального господарства.
США. Криза розпочалася різким падінням цін акцій на нью-йоркській біржі наприкінці жовтня 1929 р. Біржовий крах розорив багато тисяч власників цінних паперів. Одразу ж почався небачений в історії спад промислового виробництва і торгівлі. Так, випуск автомобілів, виплавлення чавуну і сталі скоротилися на 80%. У цілому промислове виробництво і торгівля скоротилися вдвічі. За роки кризи збанкрутували 130 тис. фірм, 19 залізничних компаній, 5760 банків. Безробіття досягло астрономічної цифри — 17 млн. чол. Ф. Рузвельт здійснив екстренну програму порятунку банківської системи, допомагаючи перспективним банкам.
Однією з головних причин економічної кризи, яка є неминучою і необхідною умовою економічного циклу, вважають невідповідність між виробництвом (пропозицією) і попитом, тобто на ринку вироблених товарів було більше, ніж попиту на них. Криза породила також небачене безробіття (у 1932 р. в 32 країнах зареєстровано 26,4 млн. безробітних), загрозу голоду для багатьох сотен тисяч людей, небезпеку стихійного виступу, повстання. Німеччина. Для неї криза мала катастрофічні наслідки. Незважаючи на величезні економічні здобутки, зумовлені "дауесизацією", країна опинилася у глибокій кризі. Різко скоротилося промислове виробництво, з'явилася велика кількість банкрутств (біля ЗО тис. виробників). Припинили свою роботу навіть окремі галузі (сталеплавильна). Катастрофічне зменшився експорт. Англія. Економічна криза розпочалася дещо пізніше (в кінці 1929 р.). Найбільші труднощі виникли у зв'язку з перевиробництвом, з реалізацією товарів. Існувала проблема кредитів. Зупинялися тисячі підприємств, зростала кількість безробітних. У 1932 р. промислове виробництво скоротилося на 25% порівняно з 1929 р.
Франція у 1929 р. зуміла уникнути руйнівної дії світової економічної кризи. Проте у 1930 р. "велика депресія" торкнулася її економіки.
Економічна криза у Франції була затяжною і тривала до 1936 р. Найбільшого удару зазнала легка промисловість, підприємства якої знаходились у приватному секторі. Виробництво вовняних і шовкових тканин скоротилося вдвічі. Криза промисловості переплелася з аграрною кризою. Різко знизився (на 10%) рівень сільськогосподарського виробництва.
Єдина країна, якій вдалось уникнути руйнівних наслідків кризи, був СРСР, де саме в цей час розгорталась індустріалізація.
28. Економічне вчення Кейнса та кейнсіанська революція.
Кейнсіанство — одна з провідних течій економічної думки сучасності, яка дістала назву за прізвищем автора основних її концепцій — Джона Мейнарда Кейнса (1883—1946), англійського економіста, державного й політичного діяча. Вплив кейнсіанства на сучасну економічну думку такий великий, що це вчення вважається кейнсіанською революцією в економіці. Воно стало своєрідною реакцією на неокласичну школу й маржиналізм, які панували в економічній науці до часів великої депресії. Значення теорії Кейнса передусім пов'язане зі зміною структури викладу економічної теорії, появою її нового розділу — макроекономіки, без якої нині неможливе функціонування будь-якої економічної системи. Кейнсіанство стало основою державного регулювання економіки та процесу суспільного відтворення в 30-х роках XX ст.Дж. М. Кейнс чітко сформулював новий напрямок економічної теорії — макроекономіку і теорію державного регулювання економічної системи.На відміну від класиків та неокласиків Кейнс не розглядав капіталізм як систему економічних гармоній. Він говорить про притаманні цьому суспільству недоліки. Основними з них він вважав неповне використання виробничих та трудових ресурсів, кризи, безробіття. Кейнс зробив спробу дослідити причини цих недоліків і розробив конструктивні рекомендації щодо їх усунення. На думку Кейнса, головна причина криз та безробіття - недостатність сукупного попиту. Його недостатність зумовлена дією основного психологічного закону. Свою книгу Дж. М. Кейнс назвав "Загальна теорія зайнятості, процента й грошей" Центральне місце в економічній теорії Дж. М. Кейнса посідає концепція мультиплікатора, спрямована на пошуки кількісних функціональних залежностей суспільного відтворення та обґрунтування концепції походження доходу від інвестицій. Інвестиції в будь-яку галузь сприяють зростання зайнятості, збільшення доходів і споживання не тільки в цій галузі, а й у споріднених виробництвах.Кейнсіанство та його модифіковані варіанти — неокейнсіанство та посткейнсіанство — істотно вплинули на світову економічну думку, але у сфері економічної політики їх домінування різко обмежилось у 60—70-ті роки XX ст. Ці теорії не дістали такого продовження, на яке сподівалися. Кейнсіанство було створене як теоретичне обґрунтування виходу з кризи, тому виявилося неспроможним вирішити проблеми постійного, динамічного розвитку. Це значною мірою спричинилося до активізації критики кейнсіанства та його різновидів неокласиками та неолібералами.